Коли з двох сторін, що сперечаються не праві обидва

Третій рік політики, військові та вчені нової Росії обговорюють питання ядерної стратегії країни і майбутнього складу її ядерних сил. Улюбленими темами дискусій стали доля договору СНО-2, розробка в США систем протиракетної оборони театру військових дій (ПРО ТВД) і перспективи збереження стратегічної стабільності, плюси і мінуси мобільного МБР "Тополь", оптимальне співвідношення трьох компонентів російських стратегічних ядерних сил (СЯС) - міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), морських стратегічних ядерних систем (МСЯС) і важких бомбардувальників.

При цьому набір аргументів сторін за весь цей час практично не змінився, рівень дискусії залишається колишнім, та й об'єктивність деяких експертів, наприклад, що відстоюють абсолютні переваж-вин МСЯС або, навпаки, МБР, викликає все більше сумнівів. На перший погляд, такий же застій спостерігається не тільки у нас. Так, в американських наукових виданнях практично немає витончених ядерних вишукувань, звичних у 70-і і 80-і роки. Але відмінність все ж існує, і принципове. Якщо у нас сперечаються про речі нехай важливих, але не головних, то за кордоном обережно намацують ядерний алгоритм нової багатополярної постконфронтаційного епохи, аналізують - поки ще в першому наближенні - ті її риси, які здатні радикально змінити як окремі складові звичного ядерного балансу, так і всього ядерного рівняння. Чи не вийде так, що початок наступного тисячоліття ми зустрінемо не тільки із застарілим і зношеним донезмоги ядерним арсеналом, але і з великим відставанням в розумінні основ зміни військово-ядерної ситуації?

Один раз, в середині 50-х рр.., Ми вже випробували в чомусь схоже відставання в області теорії. У перші повоєнні десятиліття ядер-ні питання майже не обговорювалися на публіке1 і, судячи з усього і серед військових (нагадаю, що ядерними справами тоді завідували люди Берії). Брак знань виявився, коли на початку 1954 армії була віддана директива вивчати ядерну зброю (якого до того часу у військах з'явилася значна кількість) і способи бойових дій в умовах його прімененія2. Недостатня "прикладна" інформація добувалася власними силами (знамените вчення під Тоцький восени 1954 р., в ході якого війська діяли в умовах реального застосування ядерної зброї). Лікнеп ж в області ядерної теорії керівництво країни здійснило багато в чому за рахунок обширного перекладу на російську мову відповідної американської літератури в другій половині 50-х років.

Якщо ми знову допустимо відставання, то "швидка допомога" теоретичних запозичень з-за кордону нам швидше за все не допоможе. Тоді, в 50-е, вітчизняні наука, збройні сили так і все суспільство в цілому перебували на підйомі; були ресурси, сили, бажання наздоганяти і переганяти. Імпортовані знання були швидко сприйняті, адаптовані і переварені відповідно з тодішнім розумінням державних інтересів. Зараз же немає колишніх жвавості і ресурсів, та й здатність чітко бачити вітчизняні інтереси у значної частини нинішньої еліти втрачена ще з часів експериментів з "новим мисленням". Тому вже сьогодні - з урахуванням неминучої млявості власної реакції - нам треба самостійно почати обговорення базових проблем ядерної ситуації в міре3 стосовно нових умов і з розумінням того, що багато постулати "нового мислення", які поки задають загальний фон нинішньої дискусії, не підтвердилися (збереження м'якого варіанту глобальної біполярності і самого СРСР, створення без'ядерного ненасильницького світу до 2000 р., входження нашої країни як рівний до табору "цивілізованих країн" і т.д.). Адекватне ж розуміння фундаментальних ядерних аспектів нової глобальної ситуації значно спростить вирішення підлеглих питань ("ратифікувати - не ратифікувати" та інших). Даний розділ, як сподівається автор, допоможе додати нове "вимір" ядерної дискусії в Росії.

Схоже, що в полеміці періоду епохи біполярності у своїх доведених до логічної завершеності посилках помилялися і прихильники, і противники ядерної зброї. Перші, такі, як М. Тетчер, вважали, що дані озброєння є запорукою збереження стабільності на планеті, і що завдяки ним світу вдалося уникнути великих потрясінь. Однак великі регіональні конфлікти все-таки були (вказуючи на цю обставину, ряд прихильників військового атома пропонував форсувати розповсюдження ядерної зброї серед держав "третього світу" з метою зміцнення стримування і стабільності на місцях); більше того, хоча ядерна війна і не трапилася, відомо , що, наприклад, США не раз стояли на межі застосування ядерної зброї (переважно тактичного) в умовах реального або надвигавшегося гострого військово-політичного крізіса4. Напевно, і інші члени ядерного клубу в кризових для себе обставинах більшою чи меншою мірою наближалися до ядерного решенію5.

Прихильники обмеження і скорочення озброєнь були безперечно праві в тому, що подальше - у порівнянні з рівнем, досягнутим до початку 80-х рр.., - Кількісне нарощування ядерної зброї втрачало військовий і політичний сенс; що воно лавиноподібно ускладнювало б і так вже непрості проблеми контрольованості кризових ситуацій, бойової керованості та безпеки ядерних систем, і саме перетворювалося б у все більш вагомий дестабілізуючий фактор геополітичної ситуації у світі. Мають рацію вони були і в тому, що ядерну гонку пора було "звертати назад" з тим, щоб далі не підвищувати, а знижувати ризик виникнення ядерної війни. Але, на жаль, "скорочених" перейняли кількісну логіку своїх опонентів - чим більше, тим краще - і, як видається, доби вають нині результату, прямо протилежного тому, до якого спочатку прагнули. Для того, щоб зрозуміти, що ж відбувається, розглянемо взаємовідносини всередині трьох груп (близько) ядерних держав і між ними: головних ядерних держав - Росії та США, трьох інших учасників ядерного клубу, таємних і порогових володарів ядерної зброї. 8.2.

Інформація, релевантна " Коли з двох сторін, що сперечаються не праві обидва "

1. VIII. Кінцеві санкції
   § 426. Види поведінки, приписані тут під загальною назвою «негативної благодійності», отримують віддалене виправдання у своїй здатності вести до підтримання та процвітанню виду. § 427. Цю ж саму істину ми можемо висловити іншими словами, сказавши, що остаточною санкцією поведінки, яку ми називаємо хорошим, є його здатність збільшувати приватне або спільне щастя.
   
2. § I Привід, no якому написано цей твір
   Ви праві, пане, коли пишете мені, що ті, кому не вдалося побачити комету, коли вона з'являлася перед рассв . літку в кінці листопада і початку грудня, недовго чекатимуть моменту, коли їм краще вдасться її спостерігати. Справді, як тільки настала ніч 22 числа минулого місяця, комета знову з'явилася. Але я сумніваюся в тому, чи були ви праві, закликаючи мене написати вам все, що я про це
   
3. ОТНОСИТЕЛЬНОСТЬ філософської істини І абсолютна істина ХРИСТИЯНСЬКОЇ
   Кожен християнин знає, що філософські істини, роздуми і теорії жодною мірою не можуть замінити істини християнської, бо істини, які відкриває нам філософія, відносні, а істина, яка відкрита нам Богом (Ісусом Христом), абсолютна. У цьому зв'язку пригадується відомий анекдот про героя східних легенд Ходжу Насреддіна. Якось прийшов до нього сусід, який посварився з іншим
   
4. 4. Заходи правоохоронного характеру, що застосовуються до правопорушників державою
   Можливість звернутися до компетентних державних органів за захистом права - найважливіша у змісті належить уповноваженій особі права на захист. І хоча забезпечувальну сторону права не можна зводити тільки до застосування заходів державного примусу, слід визнати, що підключення уповноваженою особою до реалізації свого права апарату державного примусу - важлива умова
   
5. § CL Роздум про працю батька Поранена
   ... Існує дуже велика різниця між тим [становищем], коли людина не має істинної віри, і тим, коли він невіруючий. Адже можна не мати істинної віри, тобто того розташування серця »яке змушує нас відмовитися від усього, що, як ми знаємо, противно волі бога, і проте вважати, що вчення Євангелія істинно. Тому, коли говорять, що зіпсованість нашого століття породжена
   
6. 1. Поняття примирної процедури 1.1. Істота примирної процедури
   169 Виникнення між приватними особами конфліктів і різного роду непорозумінь-факт, на жаль, досить поширений. І в цьому випадку сторони, досі перебувають у конструктивних цивільно-правових відносинах, переходять у категорію "спрощує боку", а самі їх відносини обтяжуються існуванням спору. Не заглиблюючись у сутність поняття "суперечка", хотілося б відзначити існування
   
7. У яких випадках страйк визнається недійсною?
   Страйки визнаються незаконними, якщо вони оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини. Крім того, підставами для визнання страйку незаконним є: відсутність предмета колективного трудового спору (конфлікту) (ст. 2); недотримання порядку по
   
8. Що є предметом колективного трудового спору?
   Предметом колективного трудового спору є законні інтереси і права об'єднаних в трудові колективи працівників, навіть коли спорящей стороною є профспілка, оскільки він здійснює в конкретному колективному суперечці свою захисну функцію щодо соціального захисту членів своєї профспілки З працівників, включаючи при цьому і весь даний трудовий колектив. Наприклад, при розбіжностях про зміну
   
9. XIX. Відносини Подоби і неподібність
   § 357. З усіх відносин найскладніше є відношення подібності. Подоба, яке ми стверджуємо у предметів природи, що належать до одного і того ж виду, складено з багатьох простіших подоб. Подібності послідовності допускають інший вид ускладнення, саме той, який виникає з складання причин і складання наслідків. § 358. Висловлюючись в найбільш загальній формі, скажімо, що свідомість
   
10. ГЛАВА ТРЕТЯ [Спростування помилкових думок про знання]
    Деякі вважають, що немає знання, так як для 6 цього необхідно знати перші [посилки], інші ж - що знання можливе, по що для всього є доказ До Жодне з цих думок неправдиве і не необхідно. Справді, ті, хто припускає, що взагалі немає ніякого знання, вважають, що [доказ] вело б у нескінченність, бо не можна подальше знати на підставі попереднього, для
    
11. Супідрядність обсягів
    всі елементи обсягів двох понять повністю виключають один одного, але одночасно підпорядковані (входять в обсяг) третій поняттю, яке є родовим для перших двох. Наприклад: «юридичний інститут» (В), «медичний інститут» (С), «вищий навчальний заклад» (А) (рис. 5). Рис. 5 Поняття, що перебувають у відношенні підпорядкування до іншого поняття, називаються