- це основний напрям кримінально-процесуальної діяльності, змістом якого є:
- порушення кримінальної справи щодо конкретної особи;
- викриття особи у вчиненні злочину;
- вжиття до підозрюваних i обвинувачених заходів процесуального примусу;
- формулювання підозри у вчиненні злочину;
- пред'явлення слідчим обвинувачення;
- порушення державного обвинувачення;
- підтримання державного обвинувачення перед судом.
У навчальній юридичній літературі кримінальне переслідування не розглядають як функцію кримінального процесу. У всіх виданих в Україні підручниках йдеться про функцію обвинувачення. Причиною того є негативний відтінок слова "переслідування", зумовлений діяльністю правоохоронних, по суті, злочинних, органів у 1937-1953 роках.
На користь можливості використання терміна (і поняття) "кримінальне переслідування" можна навести такі аргументи.
1 Строгович М. С. Уголовное преследование в советском уголовном процес-се. - М., 1951. - С. 15.
1. Обвинувачення пред'являють особі в разі, якщо є достатні докази, що вказують на вчинення нею злочину. Однак до пред'явлення обвинувачення щодо особи застосовують примусові заходи(затримання, взяття під варту тощо). Зміст якої функції вони відтворюють? Застосування таких заходів до пред'явлення особі обвинувачення саме і є частиною функції кримінального переслідування.
2. Згідно з ч. 4 ст. 44 КПК захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії процесу. Він має право увійти у справу до першого допиту підозрюваного (коли обвинувачення ще не пред'явлено). Від чого захищатиметься підозрюваний за допомогою захисника? Від підозри, що є складовою функції кримінального переслідування.
3. У міжнародних угодах, конвенціях тощо, учасницею яких є Україна, термін "кримінальне переслідування" вживається доволі широко. Жодних проблем із упровадженням його в національне законодавство немає. Тим паче, що Україна є учасницею багатьох міжнародних угод, ратифікованих Верховною Радою, у зв'язку з чим вони стали частиною національного законодавства. В проекті КПК України цей термін використовується.
|
- § 2. Криміналістика України в ХІХ - поч. ХХ століття
кримінально-процесуальної науки. Саме в працях процесуалістів порушувались питання стосовно прийомів збирання, виявлення ? дослідження речових доказів, тактики проведення окремих слідчих дій тощо. Одними з перших в Росії такими роботами були праці П. Раткевича "Зерцало правосуддя" (1805), невідомого автора "Керівництво по слідчій частині" (1831), М. Орлова "Досвід короткого керівництва для
- Функції кримінального процесу
кримінально-процесуальної діяльності. Вони "не збігаються одна з одною і не поглинаються одна одною"1. До функцій кримінального процесу належать: 1) функція кримінального переслідування); 2) функція захисту; 3) функція правосуддя; 4) допоміжна
- Функція правосуддя
кримінальної справи, або юрисдикційна функція) - це основний напрям кримінально-процесуальної діяльності, пов'язаний із прийняттям у кримінальній справі остаточного рішення щодо доведеності вчинення суспільно небезпечного діяння конкретною особою і призначенням їй у зв'язку з цим покарання. Єдиним органом в Україні, який має право приймати такі рішення, є суд. Функції кримінального переслідування
- Право на захист
кримінального переслідування як особисто, так і шляхом одержання юридичних (правових) послуг. 2. Частини 1 та 2 ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 6 ч. З ст. 129 КонституціїУкраїни; ст. 21 КПК; ст. 5 Закону України "Про міліцію"; статті 9,12, 21 Закону України "Про попереднє ув'язнення". 3. Зміст принципу забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного на захист полягає у такому: забезпечення
- Ознаки суб'єктів кримінально-процесуального права:
кримінально-процесуальнимзаконом; вони є суб'єктами певних процесуальних прав і обов'язків; діють у кримінальному процесі відповідно до своїх прав іобов'язків; вступають у процесуальні правовідносини. Учасники кримінального процесу розрізняються за своїм процесуальним станом, виконанням кримінально-процесуальних функцій і завдань. У кожного з них своя мета, вони вступають між собою у різноманітні
- 2.2. Процесуальна характеристика суб'єктів, які виконують функцію кримінального переслідування
кримінально-процесуального права,який виконує функцію кримінального переслідування осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, шляхом давання на досудовому провадженні вказівок органам дізнання та досудового слідства щодовикриття винних і підтримання у суді державного обвинувачення*. Підставою участі прокурора у конкретній кримінальній справі€ факт перебування його на цій посаді у відповідній
- Процесуальна характеристика слідчого.
кримінального процесу, який самостійно здійснює кримінальне переслідування осіб шляхом порушення кримінальних справ, викриття винних у вчиненні злочинів, обрання щодо них запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу. Чинний КПК не розкриває змісту поняття "слідчий", а лише обумовлює його відомчу належність. Зокрема, в п. 7 ст. 32 і ст. 102 КПК зазначено, що досудове слідство у
- Процесуальна характеристика особи, яка здійснює дізнання (дізна-вача).
кримінального процесу, який за дорученням органу дізнання здійснює кримінальне переслідування осіб шляхом порушення кримінальних справ, викриття винних у вчиненні злочинів, обрання щодо них запобіжних заходів та інших заходів процесуального примусу. Перелік органів дізнання регламентовано ст. 101 КПК. Цією ж статтею чітко визначено і компетенцію кожного із органів дізнання в частині порушення
- 3. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
кримінальному процесі, характеризуючи компетенцію державних органів, які порушують, розслідують та розглядають кримінальні справи? 1. Публічну владу в частині провадження у кримінальних справах організовано таким чином, що досудове провадження (порушення кримінальних справ, досудове слідство) здійснюють представники органів виконавчої влади - органи дізнання (міліція, податкова міліція, органи
- 4. Забезпечення безпеки суб'єктів кримінально-процесуального права
кримінального процесу - це діяльність відповідних державних органів із досягнення стану безпеки учасників процесу, яким загрожує небезпека. Небезпека - це загроза спричинення шкоди життю, здоров'ю, майну, житлу, що є близькою до здійснення, а тому сприймається особою як така, що невпинно наближається, є реальною, у зв'язку з чим зумовлює потребу в захисті. Наслідками існування небезпеки є:
|