Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельне право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Карапет А.Г.. Неустойки ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ПРАВ КРЕДИТОРА. У російських і зарубіжних ПРАВІ, 2005 - перейти до змісту підручника

Нарахування відсотків річних і пені на майбутнє час

У зв'язку з прямою вказівкою в Постанові ВР і ВАС РФ N 6/8 "Про деякі питання, пов'язані із застосуванням частини 1 ДК РФ" (п. 51) позивачі можуть не фіксувати розмір натік за період прострочення відсотків річних у позові, а вимагати в суді задоволення вимоги про стягнення відсотків з моменту початку періоду прострочення і аж до фактичного погашення боргу. Суду ж надолужити вказувати у резолютивній частині рішення ставку, момент початку перебігу періоду прострочення і розмір основного боргу, на який слід нараховувати відсотки, остаточна сума яких буде визначена на момент фактичного виконання судового рішення. Даний механізм вигідний кредиторам, бо звільняє їх від необхідності додатково стягує неустойку за новий період прострочення в разі невиконання судового рішення. Основою для надання такої можливості кредиторам стали положення ст. 395 ЦК про те, що відсотки течуть аж до фактичного погашення боргу.

На звичайну неустойку у вигляді пені дана пільга в практиці судів не поширюється, і кредитори змушені пред'являти в суд завжди капіталізовану суму натік до даного моменту пенею.

При цьому ніяких підстав для обмеження застосування даного механізму тільки відсотками річними немає. Вважати, що така обмежена сфера застосування заснована на тому, що ст. 395 ГК спеціальним чином обумовлює нарахування відсотків аж до фактичного погашення боргу, а ст. 330 ЦК не містить такого застереження, навряд чи можливо. По-перше, те, що неустойка у вигляді пені нараховується за кожний день прострочення аж до фактичного виконання зобов'язання, без будь-яких сумнівів випливає з забезпечувальної та стимулюючої природи неустойки. По-друге, у ст. 521 ЦК, присвяченій стягненню неустойки у випадку недопоставки або прострочення поставки товару, зазначений словесний оборот прямо використовується: "... неустойка ... стягується з постачальника до фактичного виконання зобов'язання ...".

На наш погляд, у світлі висловленої тези про єдину правову природу категорії неустойки та процентів річних слід поширити шляхом судового тлумачення дію цього принципу і на договірні пені за прострочення виконання грошового зобов'язання. В принципі, як нам здається, немає ніяких розумних підстав ставити кредитора, що прагне стягнути відсотки за прострочення у розмірі, передбаченому в договорі, в гірше становище порівняно з таким же кредитором, не подбали про включення до договір такого роду санкції за прострочення і відповідно спирається лише на диспозитивні норми ст. 395 ГК. Таке рішення повною мірою відповідало б правовій природі пенею як міри, що забезпечує виконання зобов'язання і нараховується відповідно до ЦК, так само як і відсотки річні за ст. 395 ГК, аж до фактичного погашення боргу.

Проте не слід допускати можливість використання даного механізму відносно пенею за порушення негрошових зобов'язань. Сама природа правила про можливість стягувати відсотки або пені "наперед" заснована на тому, що банк боржника при списанні боргу з його банківського рахунку або пристав-виконавець при зверненні стягнення на майно боржника будуть проводити розрахунок за вказаною у виконавчому листі формулою виходячи з грошового характеру основного боргу.

При цьому такий, здавалося б, такий зручний механізм стягнення відсотків річних (а на наш погляд, і пенею в тому числі) породжує масу питань.

По-перше, процесуальне законодавство РФ не повною мірою забезпечує реалізацію запропонованої вищими судами Росії методики нарахування даної санкції. Так, законодавство про виконавче провадження не передбачає обов'язок банків або приставів-виконавців визначати суму стягнення, яка згідно, наприклад, АПК РФ повинна бути вказана в рішенні суду. Так, згідно зі ст. 171 АПК РФ "при задоволенні вимоги про стягнення грошових коштів у резолютивній частині рішення арбітражного суду вказує загальний розмір які підлягають стягненню грошових сум з роздільним визначенням основної заборгованості, збитків, неустойки (штрафу, пені) та відсотків". Тому в цілому, визнаючи зручним і корисним запропонований судами спосіб розрахунку відсотків, слід порекомендувати більш докладно опрацювати імплементацію даного сценарію в процесуальному законодавстві Росії, щоб "розчистити" дорогу для його ефективного застосування.

По-друге, виникає серйозна проблема з визначенням додаткових збитків, які, як відомо, за загальним правилом стягуються в розмірі, що перевищує нараховані відсотки або пені. При використанні механізму нарахування відсотків річних або пенею "наперед" неможливо визначити, який же буде їх кінцевий розмір. Відповідно просто неможливо точно розрахувати, наскільки збитки перевищують нараховані пені або відсотки. У зв'язку з викладеним, мабуть, слід визнати передчасним вимога про стягнення збитків, коли воно заявлено разом з позовом про стягнення відсотків, розрахованих "наперед". Така вимога кредитору слід заявляти вже після того, як рішення суду про стягнення боргу та відсотків (пенею) буде фактично виконано, і сума відсотків, що набігли або пенею буде визначена остаточним чином.

По-третє, існують серйозні труднощі при застосуванні ст. 333 ГК. Слід мати на увазі, що згідно ст. 333 ГК пені або відсотки річні можуть бути знижені судом, якщо він визнає їх розмір надмірним в порівнянні з реальними наслідками порушення. При прийнятті рішення про стягнення боргу та нарахування відсотків (пені) "наперед" суд може взяти до уваги тільки ті наслідки, які вже мали місце до моменту розгляду справи в суді.

Але суд не може передбачити, які наслідки можуть виникнути пізніше, коли вже буде діяти виконавчий лист із зазначенням конкретного розміру відсотків (пенею). Уявімо собі, що при винесенні рішення суд не мав інформації про які-небудь особливих негативних наслідках, завданих простроченням кредитора, і знизив ставку відсотків (пенею), вважаючи її надмірною. Після вступу в силу судового рішення воно не було виконане протягом певного часу. У цей період триває прострочення викликала зрив укладених кредитором контрактів з третіми особами, що завдало йому масу незручностей і фінансових втрат, знаючи про які заздалегідь суд би не знизив розмір відсотків (пенею). У ситуації, коли вже діє судове рішення, внести в нього якісь зміни заднім числом не представляється можливим.

Цей недолік даного механізму розрахунку відсотків (пенею) є по суті неминучою "платою" за надаване даними способом кредитору перевагу. Тому навряд чи варто бачити в ньому причину, по якій запропоноване судами рішення може бути визнано помилковим. З точки зору інтересів кредитора частковий вихід із зазначеної вище ситуації, коли після вступу рішення в силу і фіксації розміру пені (відсотків) виникають додаткові збитки, бачиться в наступному. Кредитор, який вважає, що розмір відсотків або пенею був знижений без урахування реальних наслідків порушення, так як ці наслідки позначилися вже після винесення рішення, може відновити свої права, заявивши вже після погашення боргу та натік відсотків (пенею) вимогу про стягнення завданих збитків у розмірі, що перевищує суму пені або відсотків річних. Правда, при цьому йому доведеться доводити точний розмір завданих йому збитків, що не потрібно було б робити при обгрунтуванні пропорційності розміру пені (відсотків річних). Але це, мабуть, єдиний вихід із становища. Даний підхід цілком справедливий. У будь-якої палиці, як відомо, два кінця. Таким же чином використання механізму нарахування пені або відсотків на майбутнє час має як явно виражене перевагу, що полегшує кредитору процедуру стягнення цих санкцій, так і означений вище недолік, який являє собою неминучу плату за надані зручності. Кредитор завжди має право вибору. Він може не користуватися даними механізмом справляння триваючих санкцій та вдатися до класичного варіанту: зажадати стягнення пені (відсотків річних) за період до подачі позову до суду, а потім - у разі невиконання - зажадати довзисканія санкції за новий період прострочення.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Нарахування відсотків річних і пені на майбутнє час "
  1. 3. Особливості відповідальності за порушення грошових зобов'язань
    Обов'язок сплатити гроші, що випливає з договору або з внедоговорного підстави, у тому числі обов'язок відшкодувати завдані збитки, становить зміст грошового зобов'язання. Його головна особливість полягає в тому, що воно має своїм предметом гроші, які в нормальному цивільному обороті завжди дають деякий "приріст" незалежно від зусиль їх власника (бо зазвичай він поміщає їх у
  2. ВІДБІР І ПОДАЧА ілюстративного МАТЕРІАЛУ
    Основні положення формують структуру вашої мови. Зрозуміє і чи прийме аудиторія те, про що ви говорите, залежить від того, наскільки добре ви поясните і проіллюстріруете основні положення. Як ми говорили в главі 13, факти та думки експертів - особливий тип інформації, що використовується в промовах. Якщо основні пункти вже складені, ви можете відібрати підходящу допоміжну інформацію і вирішити, як
  3. Сфера застосування правил про неустойку
    Говорячи про те, що вимога про сплату неустойки є додатковим (акцесорних) вимогою, необхідно відзначити, що основна вимога має бути спрямоване на виконання зобов'язання, що носить саме цивільно-правовий характер. В силу п. 3 ст. 2 ГК РФ не можна застосовувати правила про нарахування неустойки до відносин, які перебувають за рамками цивільно-правового регулювання (в
  4. Пені і відсотки річні як заходи, що стимулюють реальне виконання
    Питання співвідношення принципу реального виконання і неустойки не може бути зведений лише до аналізу можливості поєднувати дані вимоги. Є й інша проблема. Виходячи з положень ЦК, можна зробити висновок про те, що нарахування пені або відсотків річних за кожен день прострочення може бути використано в якості альтернативи позовом про присудження до виконання в натурі. Уявімо собі договір, в
  5. III. Термін дії договору. Порядок передачі квартири і знаходиться в ній рухомого майна
    Термін оренди квартири за цим договором становить календарних днів. Примітка. Договір оренди укладається на термін, визначений договором. Якщо термін оренди в договорі не визначений, то договір оренди вважається укладеним на невизначений строк. У цьому випадку кожна зі сторін має право в будь-який час відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону за три місяці (при оренді
  6. Відсотки річні в зарубіжному праві
    Як відомо, відсотки за прострочення платежу були відомі ще римському праву. Що стосується сучасного зарубіжного права, то можна виділити три підходи до питання про відсотки за прострочення платежу. --- Zimmermann R. The law of obligations. Roman foundations of the civilian tradition / / Oxford University Press, 1996. Р. 790 - 791. У країнах англо-американської
  7. Заліковий характер неустойки
    Залежно від співвідношення із збитками , як правило, прийнято виділяти залікову, виключну, штрафну і альтернативну неустойку. Дана класифікація, будучи намічена ще в радянський період, відображена в п. 1 ст. 394 ЦК. Правда, позначені терміни в ГК не закріплені, але на даний момент повністю визнаються в правовій доктрині. В якості загального правила встановлюється залікова неустойка,
  8. Відсотки річні як вид неустойки і відсотки за користування позиковими засобами
    Нам бачиться, що питання про відсотки не може бути зведений лише до аналізу ст. 395 ЦК. Справа в тому, що відсотки як плата за користування капіталом, про необхідність нарахування яких неодноразово вказувалося рядом авторів (М.Г. Розенберг, Е.А. Суханов та ін), насправді існують та передбачені у російському законодавстві. Йдеться про ст. 823 ЦК, яка передбачає на випадок
  9. 106. Договір як підстава виконання зобов'язань.
    договір часто визначався як взаємна угода або як угоду сторін, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Аналогічний практично підхід зберігся і в.проекте нового Цивільного кодексу, ст. 658 якого визначає договір як угоду-двох більше осіб »спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та
  10.  VII. Забезпечення виконання зобов'язань. Угода про завдаток 7.1.
      З метою забезпечення виконання зобов'язань Наймача за цим договором Наймач в день підписання договору видає наймодавця в якості завдатку грошову суму в розмірі рублів в рахунок належних з Наймача за договором платежів, зазначених у п. 7.2 цього договору, і на доказ укладення договору. Внесений відповідно до цього пункту завдаток не є
  11.  24. Депозитні операції банків. Види депозитів
      Порядок здійснення банками депозитних операцій регулюється Правилами здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, затверджених Постановою Правління НБУ від 07.07.97 р. № 216 в редакції, затвердженій Постановою Правління НБУ від 30.06.98 р. № 250. За своєю суттю, депозитна операція - це операція із залучення коштів на вклади та розміщення ощадних (депозитних)
  12.  42. Міжбанківські розрахунки в іноземній валюті
      Порядок здійснення міжбанківських розрахунків в іноземній валюті регламентований в Інструкції про міжбанківські розрахунки, затвердженої Постановою Правління НБУ від 28.12.99 р. № 621, а також у Положенні про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженому Постановою Правління НБУ від 26.03.98 р. № 118.