| Головна |
| ЗМІСТ: |
|
Карапет А.Г.. Неустойки ЯК ЗАСІБ ЗАХИСТУ ПРАВ КРЕДИТОРА. У російських і зарубіжних ПРАВІ, 2005
Цивільно-правовий інститут неустойки йде своїм корінням, як і багато інших цивілістичні категорії, в римське право. Під неустойкою (stipulatio poenae) римські юристи розуміли умовну угоду, яке передбачало обов'язок особи, яка порушила договір, сплатити штраф на користь постраждалої сторони. Мета такої угоди в розумінні римлян, за словами Д.Д. Грімма, полягала у здійсненні тиску на боржника та забезпеченні основного зобов'язання. При цьому виникнення обов'язку з виплати неустойки залежало від того, чи відповідає боржник за дане порушення договору. Сторони могли включити в договір умову про неустойку, тим самим оцінивши наслідки порушення свого права, наскільки це могло бути можливим при підписанні договору. Порушення договору було тим умовою, яка приводило в дію зобов'язання по неустойку, яке, як правило, висловлюючись у вигляді певної грошової суми, являло собою механізм непрямого примусу боржника до виконання зобов'язання |