Відповідно до ст. 7 Закону основними принципами рекламної діяльності є: законність, точність, достовірність, використання державної та інших мов відповідно до законодавства України, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами моральної, фізичної або психічної шкоди.
У рекламі забороняється:
- поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або розповсюдження якої заборонено законодавством України;
- вміщувати твердження, які є дискримінаційними за ознаками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання, за іншими обставинами або дискредитують продукцію інших осіб;
- подавати відомості або закликати до дій, які можуть призвести до порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здоров'ю або життю людей та навколишньому природному середовищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;
- використовувати засоби і технології, які безпосередньо впливають на підсвідомість споживача;
- наводити твердження, що дискримінують осіб, які не користуються рекламною продукцією;
- використовувати або імітувати зображення Державного герба України , Державного прапора та звучання Державного гімну України, зображення державних символів інших держав та міжнародних організацій, а також офіційні назви державних органів України, крім випадків, передбачених законодавством;
- рекламувати продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої вимагає наявності спеціального дозволу (ліцензії), у разі відсутності відповідного сертифіката, ліцензії;
- вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім'я без згоди останньої;
- імітувати (копіювати або наслідувати) загальне вирішення, текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що застосовуються до рекламі іншої продукції, її або інше не передбачено законодавством України про авторське право і суміжні права.
Одним з видів забороненої реклами, виходячи з ст. 7 Закону, є підсвідома реклама - реклама, потенційні споживачі якої навіть не усвідомлюють, що вони схильні до неї дії. Характерним прикладом є вставка у фільм реклами, яка є настільки короткою, що глядачі не вловлюють її візуально, але яка проте впливає на їх підсвідомість.
Виходячи зі змісту ст. 7 Закону "Про рекламу", рекламою, що порушує вимоги законодавства, може бути визнана реклама, що порушує вимоги як щодо її змісту, так і часу, місця і способу її поширення.
Закон містить обов'язок рекламодавця на вимогу виробника або розповсюджувача реклами надати документальні підтвердження достовірності інформації, необхідної для виробництва та розповсюдження реклами. Хоча це не зазначено безпосередньо в Законі, однак зрозуміло, що цього обов'язку рекламодавця відповідає право виробника реклами або її розповсюджувача вимагати подання відповідних документів.
Труднощі в практиці являє відмежування реклами від іншої інформації. Тому важливе значення мають спеціальні вимоги щодо ідентифікації реклами, що містяться в ст. 9 Закону. Перше з них стосується будь-якої реклами - реклама повинна бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи засобів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.
Тим самим інформація повинна бути распознаваема її споживачами як реклама безпосередньо в момент її поширення незалежно від форми або використовуваного засоби поширення, без спеціальних знань або без застосування технічних засобів.
Спеціальні вимоги стосуються реклами на телебаченні і радіо: вона повинна бути чітко відокремлена від інших програм на її початку і наприкінці за допомогою аудіо, відео, комбінованих засобів або коментарі а "ведучих.
Інформаційний, авторський чи редакційний матеріал, який цілеспрямовано звертає увагу споживачів на конкретну марку (модель, артикул) продукції чи на її виробника для формування інтересу і сприяння реалізації продукції, а також містить вихідні дані (реквізити) особи, що виробляє або розповсюджує зазначену продукцію, вважається рекламою і має бути вміщений під рубрикою "Реклама" чи "На правах реклами".
Така вимога обумовлена тим, що нерідко при порівняльних аналізах тієї чи іншої продукції і товарів, які часто зустрічаються на сторінках газет і в радіо і телевізійних передачах, важко провести грань між інформацією, що є рекламою, і не що є такий. Для визнання інформаційного, авторського або редакційного матеріалу рекламою обрані два критерії: 1) цілеспрямованість його на звернення уваги споживачів на конкретну марку (модель, артикул) продукції чи на її виробника для формування інтересу і сприяння реалізації продукції; 2) наявність в інформації вихідних даних (реквізитів) особи, що виробляє і розповсюджує зазначену продукцію.
Отже, цілеспрямоване звернення в радіо-, теле-відео-, аудіо-та кінопродукції, а також в друкованій продукції, уваги споживачів реклами на конкретну марку (модель, артикул) товару або на виробника для формування і підтримки інтересу до них з повідомленням вихідних даних виробника можливо за законом лише при належному повідомленні про це шляхом вказівки "на правах реклами".
|
- Зміст
законодавчі вимоги до реклами 83. Обмеження щодо окремих видів реклами 84. Особливості рекламування деяких видів продукції 85. Недобросовісна реклама 86. Відповідальність за порушення законодавства про рекламу Розділ 2. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦТВА 1. Інвестиційна діяльність як предмет правового
- 5. Види норм підприємницького права
загальні, вихідні положення і приписи, які є початковими у здійсненні правового регулювання, викладені у Законі України "Про підприємництво". Вміщені в ньому вихідні норми закріплюють поняття підприємництва, свободу і принципи підприємницької діяльності, визначають її суб'єктів, взаємовідносини підприємця і держави, гарантії прав підприємців. Крім того,
- ГЛАВА 1. З історії арбітражного судоустрою та судочинства
загальні суди були не в змозі впоратися з покладеним на них завданням через слабке знання специфіки господарських спорів, відсутності можливостей оперативного дозволу заявлених вимог. Через 16 днів після ліквідації арбітражної системи відбулося повернення до неї у кілька перетвореному вигляді. У 1934 році Держарбітраж при РНК СРСР за дорученням Уряду СРСР затвердив Правила
- Тема 1. З ІСТОРІЇ АРБІТРАЖНОГО судоустрою і судочинства
загальні суди були не в змозі впоратися з покладеним на них завданням через слабке знання специфіки господарських спорів, відсутності можливостей оперативного дозволу заявлених вимог. Через 16 днів після ліквідації арбітражної системи відбулося повернення до неї у кілька перетвореному вигляді. У 1934 році Держарбітраж при РНК СРСР за дорученням Уряду СРСР затвердив Правила
- 16. державні службовці як суб'єкти адміністративно-правових відносин: правова основа, права та обов'язки, вимоги та обмеження, захист статусу.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, але зміст Закону дозволяє зробити висновок про те, що він практично регулює діяльність апарату органів виконавчої влади. Разом з тим Закон «Про державну службу» - це перший законодавчий акт в історії України, спрямований на врегулювання однієї з
- Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
Загальні детермінанти протиправної поведінки, загальну правову природу, схожість механізму формування особистості злочинця і деліктної особистості, відбуваються в однакових типових умовах, породжені подібними причинами і мають єдину спрямованість. Тому ефективна боротьба з менш небезпечними видами правопорушеннями - адміністративними, цивільно-правовими, фінансовими, яку здійснюють
- 2.1. Реформування як засіб посилення цивільного контролю над силовими структурами
загальні питання життя, побуту, забезпечення, відпусток, службово-трудові і т.д. Перша вузька група суспільних відносин регулюється військово-командними нормами права, методом влади-підпорядкування. У них, за згодою військовослужбовців, можуть обмежуватися їх конституційні права. Але саме наявність цього обмеження і робить їх суб'єктами спеціальних правовідносин, відповідно до якого встановлюється
- Глава 3. Впровадження механізму юридичних прав і обов'язків, юридичної відповідальності - основна умова гарантій забезпечення конституційних прав і свобод військовослужбовців
загальні конституційні і демократичні принципи, а також права та свободи військовослужбовців, а з іншого боку мали декларативний характер, часто була відсутня чітко встановлена юридична відповідальність за неналежне виконання військовослужбовцями обов'язків. Наприклад, «Військовослужбовці повинні виконувати загальні та посадові обов'язки відповідно до вимог федеральних законів, наказів
- 3.1. Аналіз стану військового законодавства на сучасному етапі розвитку громадянського суспільства Росії
загальні положення умов контракту. Встановлюється добровільність укладення контракту, терміни служби, вимога «... сумлінно?! виконувати всі загальні, посадові і спеціальні обов'язки військовослужбовця, встановлені законодавчими та іншими нормативними правовими актами РФ, а також право громадянина на дотримання його прав та прав членів його сім'ї, включаючи одержання пільг, гарантій та
- 3.2. Контракт - основа посилення цивільно-правових відносин у силових структурах
загальні рамки прав та обов'язків суб'єктів правовідносин і найбільш важливі положення. Інші деталі і регламентують положення встановлюються нормативними актами МО РФ. Враховуючи багатофункціональність структури МО РФ, її багатоструктурний, багаторегіональної і многосуб'ектной цього виду правовідносин, необхідно деякі договірні умови обумовлювати індивідуально в рамках підписання
|