Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том I Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 1998. -816с., 1998 - перейти до змісту підручника

1. Поняття заповіту



Заповітом є особисте розпорядження громадянина на випадок смерті належним йому майном, зроблене в передбаченій законом формі.
За юридичною природою заповіт - це одностороння угода. Воно являє собою вираження особистої волі заповідача, безпосередньо пов'язане з його особою. Саме тому воно має бути власноручно підписана заповідачем. Якщо ж заповідач через фізичні вади, хвороби або з інших причин не може власноручно підписати заповіт, воно на його прохання може бути підписана в присутності нотаріуса або іншої посадової особи іншим громадянином (рукоприкладчиком) з обов'язковим зазначенням причин, з яких заповіт не можна було підписати власноручно (ст. 542 ЦК України). Складання заповіту через представників (повірених, опікунів, піклувальників) не допускається.
Закон передбачає обов'язкову нотаріальну форму заповіту (ст. 540 ЦК України). Нотаріальне посвідчення заповітів здійснюється нотаріальними конторами, а в місцевостях, де їх немає, - місцевою адміністрацією та її органами. Слід зазначити, що в майбутньому законодавстві можливе послаблення такого жорсткого вимоги до форми заповіту і допуск за певних умов простій письмовій і навіть усної форми заповідального розпорядження.
Особа, яка посвідчує заповіт, має встановити дієздатність заповідача. Право заповісти своє майно належить лише повністю дієздатним особам, тобто тим, хто досяг 18 років, або вступив в шлюб до досягнення повноліття (п. 2 ст. 21 ЦК), або був емансиповані (ст. 27 ЦК).
До нотаріально посвідчених заповітів прирівнюються:
1. заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або в будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів;
2. заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором нашої країни, посвідчені капітанами цих суден;
3. заповіти громадян, які перебувають у геологорозвідувальних, арктичних та інших подібних їм експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;
4. заповіти військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками з медичної частини, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;
5. заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає нотаріальних контор та інших органів, що вчиняють нотаріальні дії, - також заповіти робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками ) цих частин, з'єднань, установ і закладів;
6. заповіти осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі (ст. 541 ЦК України).
Заповіт, що не засвідчене у встановленому законом порядку, має бути визнано недійсним.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Поняття заповіту "
  1. 8. Про характер суспільного ладу в СРСР наприкінці 1930-х рр..
    Поняттям «остаточної перемоги». Ці висновки, закріплені в партійно-державних документах, не могли піддаватися сумніву, тому протягом півстоліття історіографія змушена була посилено доводити за допомогою конкретних фактів теза про побудову до кінця 30-х рр.. в СРСР соціалістичного суспільства. Але подсознатель-но все більше міцніла й інша думка. Чим далі розвивалися події і
  2. Компетенція приватних нотаріусів
    поняття компетенція нотаріального органу входить вся сукупність повноважень нотаріуса. А в науці управління, а також в адміністративному, державному праві та інших галузях права повноваження розглядаються як складова частина компетенції та статусу органу, посадової особи, особи, яка виконує управлінські функції в організації, а також деяких інших осіб, які реалізують функції
  3. 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
    Поняття юридичної особи. Разом з тим, тут залишилося досить багато неясностей. Зокрема не визначено співвідношення понять "організація", "підприємство", "установа", якими оперує законодавець. Немає і самого визначення цих категорій. Кодекс не містить норм, спеціально присвячених визначенню об'єктів права. Велика частина їх розміщена в тих чи інших главах розділу "Право
  4. 11. Здійснення цивільних прав і виконання обов'язків. Наслідки неналежного здійснення права.
    Поняття зміст залежить від пануючої в суспільстві доктрини права взагалі і концепції цивільного права, зокрема. Принаймні, в даний час суди виходять з положення про неприпустимість зловживання правом (шикани), розуміючи під цим здійснення його з використанням недозволених форм, застосовуваних у рамках загального правомірного типу поведінки. Наприклад , як зловживання
  5. 37. Поняття і види угод у цивільному праві.
    заповіту). Двостороння угода являє собою зустрічні волевиявлення двох сторін, спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. Двосторонні угоди суть договори, для яких характерне узгоджене волевиявлення двох сторін. Договорами є також багатосторонні угоди, тобто такі угоди, в яких беруть участь три і більше сторони.
  6. 15. Поняття і види угод.
    заповіт) Умовні - угоди, дія або припинення яких брало пов'язано з настанням або наступоеніем опр последтвій, щодо якої невідомо настануть вони чи ні (страхування). Діляться за типом умов, що ускладнюють угоди : отменітельним - умова стає припиненням взаємних прав та зобов тей, в завис-ти від к-ого невідомо настане вона чи ні відкладальною - умова ставиться
  7. § 1. Поняття цивільного права
    поняття предмета тісно пов'язане з питанням про те, які суспільні відносини регулюються нормами цивільного права? Без відповіді на дане питання важко зрозуміти, що ж являє собою громадянське право Росії. Проте відповідь на дане питання не так простий, як це може здатися на перший погляд. Справа в тому, що коло суспільних відносин, регульованих цивільним правом, надзвичайно великий.
  8. § 2. Континентальна система
    поняття континентального цивільного права є римськими , а багато інститутів регламентуються так само, як і дві тисячі років тому в Римі. В основі навчання також лежить римське право. Для континентального права характерно чіткий розподіл права на приватне і публічне. Незважаючи на безліч існуючих концепцій, що пояснюють такий розподіл, можна з упевненістю сказати, що в основі його лежать
  9. § 3. Англо-американська система
    поняття правосуб'єктності (legal capacity). Правда, на практиці розрізняють пасивну та активну правосубьектность (аналоги право-і дієздатності), причому остання трактується як здатність до самостійного здійснення правового акту. Правосуб'єктність вважається формально рівний, виникає за загальним правилом з народження і припиняється у момент смерті. англоамериканской праву невідомо
  10. § 5. Підстави цивільних правовідносин
    заповіт і інші правомірні дії, які відбуваються суб'єктами цивільного права з метою викликати певні цивільно-правові наслідки. Загальним між угодами та адміністративними актами як юридичними фактами цивільного права є те, що вони являють собою правомірні дії і здійснюються зі спеціальним наміром викликати відповідні цивільно-правові