Основу майна всякого кооперативу становить його пайовий фонд, поділений на паї (частки) його учасників (членів) і становить мінімальну гарантію інтересів його можливих кредиторів. Пай члена кооперативу, як і частка учасника товариства або товариства, являє собою право вимоги, що розповсюджується на все майно кооперативу, а не тільки на пайовий фонд2.
1 Згідно зі ст. 30 Закону про товариства з обмеженою відповідальністю такі товариства мають право, але не зобов'язані створювати резервний фонд, розміри якого визначаються статутом конкретного суспільства.
2 Тому пай визначає, зокрема, розмір виплат (або видач) учаснику, бо останній має право вимагати передачі йому вартості частини всього майна кооперативу, а не тільки частини пайового фонду (п. 1 ст. 111 ЦК). Відповідно до цього і оплата паю знову прийнятою членом кооперативу передбачає оплату відповідної частини майна кооперативу, а не тільки початкового пайового внеску.
Пайовий фонд формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу протягом першого року його діяльності. При цьому до моменту реєстрації виробничого кооперативу кожен учасник зобов'язаний сплатити не менше 10% пайового внеску, визначеного статутом кооператіва1. Закон не містить спеціальних вимог до розміру пайового фонду кооперативу, зокрема через наявність додаткової (хоча і обмеженою) відповідальності членів кооперативу за його боргами при нестачі у кооперативу власного майна (п. 2 ст. 107, п. 4 ст. 116 ЦК ; п. 2 ст. 37 Закону про сільськогосподарську кооперацію), що певною мірою нагадує статус складеного капіталу товариства.
В якості пайового внеску може бути прийняте будь-яке майно, в тому числі майнові права (якщо інше не встановлено статутом кооперативу). Зокрема, в пайовий фонд сільськогосподарського виробничого кооперативу, створеного у формі сільськогосподарської або риболовецької артілі (колгоспу), передаються належали громадянам земельні ділянки (або земельні частки) 2. Однак оцінка пайового внеску, який перевищує 250 мінімальних розмірів оплати праці, вимагає незалежного підтвердження (п. 2 ст. 10 Закону про виробничі кооперативи), що виключає завищення його розміру.
Пайовий фонд виробничого кооперативу може бути збільшений за рішенням його загальних зборів або шляхом збільшення розміру паїв (за рахунок частини доходів кооперативу), або шляхом внесення його членами "додаткових паїв" (внесків) (п. 10 ст. 35 Закону про сільськогосподарську кооперацію). Він повинен бути зменшений у разі, якщо після закінчення другого та кожного наступного року вартість чистих активів виробничого кооперативу виявиться менше вартості його пайового фонду (п. 4 ст. 10 Закону про виробничі кооперативи). Про зменшення пайового фонду повинні бути поінформовані кредитори кооперативу, які мають право у цьому випадку вимагати дострокового виконання або припинення відповідних зобов'язань кооперативу.
1 В споживчих кооперативах розмір обов'язкової оплаченої частини пайового внеску може бути і вище. Так, для сільськогосподарських споживчих кооперативів він становить 25% (п. 8 ст. 35 Закону про сільськогосподарську кооперацію).
2 Закон про сільськогосподарську кооперацію в п. 1 ст. 34 забороняє використовувати для формування майна сільгоспкооперативу позикові кошти в обсязі, що перевищує 60% від загальної вартості такого майна. Пункти 4 і 6 ст. 35 цього Закону передбачають також можливість встановлення статутом сільгоспкооперативу обов'язку внесення "додаткових паїв" (внесків) (СР п. 4 ст. 116 ЦК).
У виробничих кооперативах тепер можливо оголошення частини їхнього майна неподільними фондами (п. 1 ст. 109 ЦК). Такі фонди не діляться на паї учасників, і з них не проводяться виплати при виході з кооперативу. Розділ цих фондів можливий лише при ліквідації кооперативу після задоволення претензій його кредиторів. Вони створюються за одноголосним рішенням членів кооперативу (якщо статутом кооперативу не встановлено інше), які таким чином, по суті, відмовляються від можливих вимог частини свого майна.
У кооперативах зазвичай створюються резервний фонд та інші спеціальні майнові фонди. У сільгоспкооперативах обов'язково створення резервного фонду як неподільного в розмірі не менше 10% від вартості пайового фонду (п. 6 ст. 34 Закону про сільськогосподарську кооперацію). Види, розміри, порядок утворення та використання таких фондів визначаються статутом конкретного кооперативу.
|
- Право власності виробничих і споживчих кооперативів.
Правоздатністю. До виробничих кооперативам можуть бути віднесені сільськогосподарські, а також інші виробничі кооперативи, до споживчих-сільськогосподарські, житлово-будівельні, житлові, товариства власників житла, які раніше називалися кондомініумами дачно-будівельні, гаражно-будівельні, садівничі товариства та ряд інших В особливу групу споживчих
- 29. Види юридичних осіб.
Право власності або інше речове право (державні і муніципальні унітарні підприємства, в тому числі дочірні підприємства, а також фінансуються власником установи). Юридичні особи, щодо яких їх засновники (учасники) не мають майнових прав (громадські та релігійні організації (об'єднання), благодійні та інші фонди, об'єднання юридичних осіб (асоціації
- § 1. Поняття юридичної особи
правовою формою такого колективного участі осіб в цивільному обороті і є конструкція юридичної особи. Поява інституту юридичної особи у найзагальнішому вигляді обумовлене тими ж причинами, що і виникнення та еволюція права: ускладненням соціальної організації суспільства, розвитком економічних відносин і, як наслідок, суспільної свідомості. На певному етапі суспільного
- § 7. Некомерційні організації
правовий режим їх діяльності, при якому неминуче і необхідне ведення комерції чи не перетвориться на самоціль. Зарубіжний досвід показує, що саме заборона розподіляти отриманий прибуток між учасниками юридичної особи є найдієвішим способом відсікання некомерційних організацій від професійного бізнесу. Розмежування комерційних і некомерційних організацій, як
- § 2. Форми і види права власності за російським законодавством
право власності, що тому чи іншому конкретній особі, визначається правовий режим майна, що становить об'єкт цього права, і спектр тих можливостей, якими відносно вказаного майна має його власник. Згідно п . 2 ст. 8 нині діючої Конституції, в Російській Федерації визнаються і захищаються так само приватна, державна, муніципальна й інші
- § 1. Суб'єкти та об'єкти права власності
правового режиму багатьох майн викликана також тим, що свого часу відбувалася передача його з відання державних органів у відання громадських організацій, споживчої кооперації, колгоспів і т.д. Траплялося й зворотне. Так, була ліквідована система промислової кооперації, а її підприємства передані в ведення державної промисловості та споживчої кооперації. Нерідко така
- § 1. Загальні положення
правоздатність юридичної особи і способи її здійснення, порядок створення, реорганізації та ліквідації юридичних осіб, а також особливості їх організаційно-правових форм. Правила, що носять найбільш загальний характер, містяться у гл. 4 ГК РФ. До них слід віднести легальне визначення та класифікацію юридичних осіб, норми, що регламентують правоздатність і відповідальність, порядок
- § 2. Класифікація (види) юридичних осіб
право власності або інше речове право на передане їм майно. Засновники вважаються також власниками майна, придбаного юридичною особою в процесі діяльності. Отже, носіями речових прав на одне і те ж майно є засновник-власник і сама юридична особа, якій належить право господарського відання або право оперативного управління. У цю групу
- § 13. Некомерційні організації
правоздатність некомерційних організацій і заборона розподіляти можливий прибуток між учасниками - конститутивні ознаки, що дозволяють відмежувати їх від комерційних організацій. Некомерційні організації створюються для досягнення соціальних, благодійних, культурних, освітніх, наукових та інших суспільно корисних цілей, а також задоволення духовних та інших нематеріальних
- 4. Реорганізація товариства
правонаступництва є єдине акціонерне товариство, до якого перейшли всі права та обов'язки реорганізованих товариств. У разі ж поділу або виділення суспільства кредитор змушений мати справу з двома або більше правонаступниками колишнього суспільства. Захищаючи права кредиторів в подібній ситуації, пунктами 3 і 4 статті 58 ЦК України передбачено, що при поділі юридичної особи її права та
|