| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Правове регулювання діяльності прокуратури щодо забезпечення законності в Україні |
||
|
в основному відповідає сучасним вимогам, хоча до цього часу лишається немало теоретичних і практичних проблем, пов'язаних з необхідністю підвищення ефективності прокурорського нагляду, захисту прав і законних інтересів особи. Вимагає врегульованості прокурорсько-наглядовий процес, особливо там, де не застосовуються норми кримінального, цивільного чи арбітражного процесу. Немає розробок з проблем зв'язку загальнодемократичних, організаційно-політичних принципів, принципів судочинства з принципами, власне, прокурорського нагляду. Згідно з законом прокурори здійснюють нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами державної влади, управління, а також за відповідністю закону актів, що 206 видаються міністерствами, відомствами і підпорядкованими їм закладами і підприємствами, а також виконавчими й розпорядчими органами, кооперативними й іншими господарюючими суб'єктами, за виконанням законів посадовими особами і громадянами. На наш погляд, тотальний нагляд за поведінкою громадян з боку органів прокуратури недопустимий, а практично і неможливий. Але поряд з цим закон покладає на Генерального прокурора обов'язок здійснювати нагляд за дотриманням і застосуванням законів громадянами. Прокурор повинен здійснювати вищий нагляд за виконанням законів, реагувати на їх порушення, але при цьому бути об'єктивним, справедливим і нікого не переслідувати. Питання про те, чи здійснює прокуратура вищий нагляд за виконанням законів, у нас вирішено позитивно (ст.1 Закону України «Про прокуратуру», інші законодавчі акти). У Декларації про державний суверенітет України мова йде про найвищий нагляд Генерального прокурора України. Це формулювання навряд чи варто здійснювати. Наприклад, в законі Російської Федерації про прокуратуру слово «вищий» опущено. Така пропозиція обґрунтовується тим, що начебто виший нагляд здійснюють не прокурори, а законодавчі органи, що не можна принижувати дійсного значення нагляду, який реалізується вищими органами державної влади. На наш погляд, покладення вищого нагляду на прокуратуру не принижує функції інших органів і не возвеличує прокуратуру над органами влади, судами і органами управління. Таке положення витікає з розмежування повноважень державних органів. Тільки прокуратура, постійно й неухильно виконуючи свій службовий обов'язок, здійснює, на відміну від інших органів, нагляд за виконанням законів. Першочергове призначення прокурорів - здійснювати тільки нагляд, причому постійно, а не від випадку до випадку, не відволікаючись на іншу, не характерну для них діяльність. Якраз в цьому їх «перевага» над іншими органами, в діяльності яких контроль чи нагляд за дотриманням законодавства займає далеко не перше місце. Все сказане відноситься і до законодавчих органів. Вищим органам законодавчої влади не належить функція нагляду чи контролю за тим, щоб вся правозастосувальна діяльність відповідала законам і не слід їм приписувати цю функцію. Як видно із закону, основне місце в складі об'єктів загального нагляду займають органи державного управління і підпоряд- 207 ковані їм суб'єкти різних форм власності. Відповідно нагляд за точним виконанням законів у галузі державного управління визначає основне (хоча і не єдине) призначення цієї галузі прокурорської діяльності. Актуальність здійснення загального нагляду в цій галузі обумовлена тим, що правильне застосування законів органами управління має винятково важливе значення для успішного виконання завдань, що стоять перед державою. На органах управління лежить організація перетворення в життя законів, спрямованих на підвищення рівня життя народу, здійснення громадянами їх основних прав і реалізацію обов'язків, закріплених Конституцією. Прокурорський нагляд за дотриманням законів органами державного управління, посадовими особами цих органів і підвідомчих їм закладів і підприємств відіграє важливу роль в реалізації наявних в законах вимог і попередженні порушень законності у важливих для громадян питаннях. Необхідно підкреслити, що здійснення нагляду за дотриманням законів у галузі державного управління представляє принципову особливість діяльності прокуратури в державі. Підза-конна регламентація органів управління є одним із елементів функціонування правової держави. На прокуратуру, як це встановлено законом, покладено нагляд за законністю актів, що видаються господарюючими суб'єктами різних форм власності. До правових актів, що видаються господарюючими суб'єктами різних форм власності, пред'являються такі ж вимоги закону, як і до актів органів державного управління. Нагляд за виконанням цих вимог складає важливу частину діяльності прокуратури щодо загального нагляду. Треба водночас підкреслити, що здійснення прокурорського нагляду в цій сфері має завданням пряме забезпечення законності в галузі державного управління. До галузі загального нагляду відноситься також нагляд за виконанням громадянами законів, які визначають їх відношення до держави і суспільства, при встановленні в певних випадках адміністративної відповідальності за їх порушення. Предметом загального нагляду є точна відповідність закону актів, що видаються органами управління, а також їх дотримання посадовими особами і громадянами. 208 дно до цього, на прокурорах при здійсненні загального нагляду лежить завдання виявляти не тільки незаконні акти установ і організацій чи дії посадових осіб, але й бездіяльність посадових осіб, тобто невиконання покладених на них законом обов'язків. Активна, цілеспрямована діяльність прокуратури щодо загального нагляду відіграє важливу, специфічну роль у боротьбі з порушеннями прав та інтересів громадян, охоронюваних законом, а також суб'єктів господарювання різних форм власності. Діяльність прокуратури щодо загального нагляду, як і щодо інших галузей прокурорського нагляду, проявляється в певних, характерних для неї формах, на підставі закріплених в законі повноважень. Ряд повноважень служить прокурорам для виявлення порушень законів, причин, що їм сприяли. Згідно з законом, прокурори вправі: витребувати накази, інструкції, рішення, розпорядження, постанови та інші акти, шо видаються вказаними в цій статті органами, для перевірки відповідності названих актів закону; вимагати від керівників підприємств і організацій всіх форм власності та інших посадових осіб представлення необхідних документів і зведень; проводити на місці перевірку виконання законів у зв'язку з заявами, скаргами та іншими даними про порушення закону; вимагати у зв'язку з цими даними від керівників проведення перевірок і ревізій діяльності суб'єктів господарювання; вимагати від посадових осіб і громадян пояснень щодо порушень закону. Для реагування прокурорів на виявлені порушення законності служать повноваження, закріплені у ст.ст.20, 21, 22 і 23 Закону України «Про прокуратуру». На їх підставі опротестовуються накази, інструкції, рішення, розпорядження, постанови та інши акти, що суперечать закону, в орган, який їх видав або у вищестоящий орган. Відносно посадових осіб чи громадян, що порушили закон, прокурор залежно від характеру порушення вживає заходів щодо притягнення порушників до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. Повинні також бути вжиті заходи до забезпечення відшкодування матеріальних збитків, спричинених порушенням закону. Прокурори також вносять в державні органи і громадські організації подання про усунення порушень закону і причин, що сприяють їм. Повноваження прокурора при здійсненні загального нагляду служать усуненню порушень законності і причин, що їм сприяють, а також притягненню винних осіб до встановленої відповідальності, що реалізуються за допомогою письмових актів 209 прокурорського нагляду. Такими актами є протест, подання, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, постанова про притягнення до дисциплінарної відповідальності, припис, а також пред'явлення позовів в суди чи арбітражні суди. Акти загального нагляду направляються іншим органам держави чи суб'єктам різних форм власності, що господарюють, створюють для них закріплений в законодавстві обов'язок розгляду і прийняття щодо таких актів відповідних рішень для усунення виявлених порушень чинного законодавства та притягнення винних до встановленої законом відповідальності. У зв'язку з підготовкою проекту нового Закону України постійно в полі зору державних органів стоїть проблема реформування прокурорської системи і насамперед це стосується питання загального нагляду. З одного боку, це викликано побудовою в Україні правової держави, де нема місця тоталітарному режимові і одному з головних атрибутів цього режиму - загальному наглядові. Якщо проаналізувати діяльність прокурорів щодо нагляду за дотриманням законності, то чим вони тільки не займались, звичайно, за дорученням «керівної і спрямовуючої сили» нашої минулої державної системи. Планувались і проводились перевірки впорядкування кладовищ, якості ремонту радіоапаратури, чергування на залізничних станціях, портах і т.п. з метою недопущення простоїв транспортних засобів, збереження власності під час посівної кампанії, при збиранні врожаю, використання кормів на годівлю тварин, приписок, випуску недоброякісної продукції і багато інших напрямів суто господарської діяльності, куди прокурори взагалі не повинні були втручатись. Ось, на наш погляд, одна з головних причин неприйняття загального - тотального нагляду, який дійсно був таким. Інша причина - це проголошення Україною, що вона є дійсно демократичною правовою державою, і прийняття її в Європейське співтовариство. Звичайно, приймаючи у 1991 році Закон України «Про прокуратуру», ми вже від багатьох позицій такого тотального прокурорського нагляду відмовились і на перспективу повинні залишити все те позитивне, що ефективно сприяє дотриманню законів у державі. Ніяк не можна займатися перебудовою від фасаду прокурорської системи, вносити чергові зміни в її функції тільки в угоду думкам, що в країнах Заходу і Сполучених Штатах Америки органи прокуратури чимось відрізняються і виконують трохи 210 інші функціональні обов'язки. У нас своя історія, свої традиції. їх треба поважати. Тому потрібно з наших позицій, інтересів нашого народу і держави розглянути усі пропозиції, спрямовані на істотне поліпшення прокурорської діяльності, яка в нас називається загальним наглядом. Треба сказати, що шок у західних юристів викликає не право прокурора здійснювати нагляд за виконанням законів, а сама назва нагляду, тому що вона переважно перекладається й ототожнюється з «тотальним наглядом», «тотальним спостеріганням». Багато прокуратур країн Заходу втому чи іншому обсязі виконують загальнонаглядову роботу, яка складає, за їхньою термінологією, позасудову функцію. Про тотальність нашого сьогоднішнього загального нагляду не може бути й мови. У статті 19 Закону «Про прокуратуру» чітко визначено, що перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, а за наявності приводів - з власної ініціативи прокурора. Як відомо, вітчизняні противники загального нагляду вимагають його ліквідувати з різних причин. Одні вважають, що загальний нагляд є неефективним і тому в практичному плані не потрібним. Інші, навпаки, вбачають в ньому небезпеку для самостійності деяких органів влади і приписують загальному нагляду прокуратури повноваження, що ставлять її над іншими владами. Адже ці тези на державному рівні ніколи й ніким не перевірялись. Нема також і науково обгрунтованої методики вирішення цих питань. Якщо оцінювати ефективність загаль-нонаглядової діяльності прокуратури за кількістю порушень закону, які вона виявляє і вживає заходів до їх усунення, то для ілюстрації наведу кілька узагальнених показників роботи прокуратури України щодо загального нагляду за 1992-1995 роки. Прокурорами за цей період виявлено 320 тисяч порушень закону. З метою їх усунення внесено понад 200 тисяч протестів, розпоряджень, подань. Прокурори стали на захист прав майже 40 тисяч громадян у зв'язку з їхнім зверненням за таким захистом до прокурора. Практика показує, що посадові особи, органи влади позитивно сприймають документи прокурорського реагування і з урахуванням їхніх вимог вживають заходи щодо усунення по- 2Н рушень. Наприклад, більшість - 97 відсотків протестів на незаконні правові акти задовольняються безпосередньо органами і посадовими особами, шо їх видали. А це ж величезна економія судових сил, фінансових коштів, а найголовніше - оперативне усунення порушень закону і захист прав громадян без зволікань і тяганини в межах установленої законом процедури. Ми не повинні забувати, що на практиці будь-яка правова система обов'язково стикається з правопорушеннями. Таке життя. Ідеального суспільства і безпомилкової правової система поки що нема ніде. Тому правова держава передбачає наявність не тільки судів, а й багатоканальної системи відновлення правопорядку. Прокурорський нагляд повинен стати важливим ланцюгом такої системи і конституційним гарантом дотримання законності. Нема також вагомих підстав побоюватися, що загальний нагляд прокуратури поставить її над органами влади. Навпаки, прокуратура у зв'язку із зверненнями до неї Президента України, Верховної Ради України перевіряє факти порушень законності, усунення яких набуває загальнодержавного значення. Слід також знати, що прокуратура, вирішуючи загальнона-глядові питання, зобов'язана тільки вимагати головного - усунення порушень закону. Рішення, по суті, за протестами, поданнями, іншими актами прокурорського реагування приймає не прокурор, а посадова особа органу виконавчої влади, підприємства, організації, установи чи суд. Це свідчить про те, що загальний нагляд прокуратури не суперечить основним принципам демократичної правової держави. Проте сказане не означає, що загально наглядова діяльність прокуратури повністю відповідає вимогам сьогоднішнього дня і ніякому реформуванню не підлягає. Перебудова загальнонаглядової роботи передбачає вирішення низки питань. Основні з них: 1. Визначення межі нагляду щодо кола піднаглядних об'єктів і правових сфер. До того ж дуже чітке. Це нагляд за законністю правових актів органів державної виконавчої влади, представницьких органів і органів самоуправління. Далі, виконання законів про права і свободи громадян, виконання законів контролюючими органами. 2. Щоб позбутися дорікань, мовляв, загальний нагляд - це інститут тоталітарного режиму, придушення прав і свобод громадян, потрібно за нашими переконаннями, у зв'язку з демократичними перетвореннями в нашому суспільстві обговорити питання, чи повинні громадяни бути об'єктом загального нагляду прокуратури. 212 Прокуратура повинна стати державним, професійним і доступним захисником громадян від свавілля насамперед чиновників. І для цього є всі підстави і повноваження. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Правове регулювання діяльності прокуратури щодо забезпечення законності в Україні" |
||
|
||