Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальний процес → 
« Попередня Наступна »
Лобойко Л.М.. Кримінально - процесуальне право: Курс лекцій: Навч. посібник. - К.; Істина,2005. - 456 с., 2005 - перейти до змісту підручника

Процесуальна характеристика віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи.


Віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи - це покладання на зазначених суб'єктів обов'язку із забезпечення ними належної поведінкинеповнолітнього та його явки до органів дізнання, слідчого, прокурора і суду.
Спосіб запобігання - виконання батьками, опікунами, піклувальниками або адміністрацією дитячої установи обов'язку іззабезпечення належної поведінки неповнолітнього і його явки за
викликом. Зазначені суб'єкти, які за законом повинні виховувати неповнолітнього, діють шляхом психологічного впливу на неповнолітнього.
Мета: збігається із загальною метою запобіжних заходів.
Підстави: такі самі, що й загальні підстави застосування запобіжних заходів.
Умови: здатність батьків та інших суб'єктів досягти мети запобіжного заходу.
Процесуальний порядок:
з'ясування дізнавачем, слідчим, прокурором, судом (суддею)можливостей батьків (та інших суб'єктів) забезпечити належну поведінку неповнолітнього і явку його за викликом;
складання постанови про віддання неповнолітнього піднагляд;
відібрання від осіб, яким передають під нагляд неповнолітнього, письмового зобов'язання;
роз'яснення особам, яким його передають, обов'язків і попередження про відповідальність за їх невиконання.
7. Строк дії: від моменту відібрання письмового зобов'язаннядо моменту зміни чи скасування запобіжного заходу, обрання іншого заходу, припинення провадження у справі.
8. Юридична відповідальність:кримінально-процесуальна у вигляді:
грошового стягнення в розмірі до 200 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян (для осіб, яким неповнолітнього булопередано під нагляд);
зміна цього запобіжного заходу на більш суворий (для неповнолітнього обвинуваченого). '
ВИСНОВКИ З ПИТАННЯ 3: ;
1. Запобіжні заходи поділяють на дві групи: 1) ізоляційні; 2) неізо-ляційні.
2. Процесуальну характеристику запобіжних заходів доцільноздійснювати за такою логіко-правовою схемою: 1) визначення поняття запобіжного заходу; 2) спосіб запобігання; 3) мета застосування;4) підстави застосування; 5) умови застосування; 6) процесуальнийпорядок застосування; 7) строк дії; 8) юридична відповідальність запорушення.
ВИСНОВКИ З ТЕМИ: -
1. Запобіжні заходи не є кримінально-правовими санкціями,пов'язаними з визнанням особи винною у вчиненні злочину.
2. Ці заходи, на відміну від кримінально-правових санкцій, покликані забезпечити нормальний хід кримінально-процесуальної діяльності, тобто вони є гарантією ефективного функціонування процесу.
3. В ідеалі механізм кримінально-процесуального регулювання міг би функціонувати і без примусу. Держава, надаючи суб'єктам кримінального процесу права і покладаючи на них обов'язки, розраховує на те, що завдяки громадській свідомості права активно використовуватимуть, а обов'язки добровільно виконуватимуть. Проте в дійсності механізм правового регулювання без примусу є абстракцією.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ
Нормативно-правові акти
1. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня
1966 р.
Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй щодозаходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням (Токійські правила) від14 грудня 1990 р.
Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада1950 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 13. - Ст. 270.
Звід принципів захисту всіх осіб, підданих затриманню або арештув будь-якій формі, прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня1988 р. // Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органамивнутрішніх справ: Монографія. - Дніпропетровськ, 2002.
Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями // Правалюдини і професійні стандарти для працівників міліції та пенітенціарнихустанов в документах міжнародних організацій. - Амстердам-Київ, 1996.
Закон України від 30 червня 1993 р. "Про попереднє ув'язнення" //Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35. - Ст. 360.
Закон України від 11 грудня 2003 р. "Про свободу пересування тавільний вибір місця проживання в Україні" // Урядовий кур'єр. - 2004. -№ 7. - 15 січня.
Закон України від 23 грудня 1997 р. "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" // Відомості Верховної Ради України. -1998. - № 20. - Ст. 99.
Закон України від 24 березня 1999 р. "Про Дисциплінарний статутЗбройних Сил України" // Відомості Верховної Ради України. - 1999. -№ 22-23. - Ст. 197.
Закон України від 22 березня 2001 р. "Про розвідувальні органиУкраїни" // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 19. - Ст. 94.
Рішення Конституційного Суду України у справі за поданням 50народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (кон-ституційності) положення ст. 150 Кримінально-процесуального кодексуУкраїни стосовно тяжкості злочину (справа про врахування тяжкості злочину при застосуванні запобіжного заходу) від 8 липня 2003 р. № 14-рп/2003 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 29. - Ст. 1486.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р.№ 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у виглядівзяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіяхДізнання і досудового слідства" // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. - К., 2004.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 р.№ 6 "Про практику застосування судами застави як запобіжного заходу" //Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах(1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка. - К., 2004.
Положення про органи дізнання в системі МНС України, затв.наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та усправах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від27 квітня 2004 р. № 187 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 23. -Ст. 1576.
15. Наказ Державного департаменту України з питань виконанняпокарань, Міністерства внутрішніх справ України від 23 квітня 2001 р.№ 300/73 "Про заходи щодо дотримання законності при затриманні осіб,підозрюваних у вчиненні злочину, обранні щодо них запобіжного заходуу вигляді взяття під варту та додержанні встановлених законом строківзатримання і тримання під вартою під час досудового слідства" // Офіційний вісник України. - 2001. - № 37. - С. 66.
Наукові та навчально-методичні джерела
Ахпанов А. Н. Мерн процесуального принуждения: социальная цен-ность, теория и практика применения. - Караганда, 1989.
Башюк В. Н. Задержание и заключение под стражу в стадии предва-рительного расследования. - К., 1990.
Баулін О. В., Беца О. В., Мельник М. І., Сірий М. І. та ін. Затриманнята взяття під варту в Україні: стан, проблеми удосконалення законодавствата практики його застосування: Посібник. - К., 2002.
Борисов В. І., Глинська Н. В., Зеленецький В. С, Шило О. Г. Затримання і взяття під варту в процесі дізнання та досудового слідства в Україні. - Харків, 2004.
Бортновська 3. Реалізація права на свободу і особисту недоторканність в українському кримінальному процесі // Право України. - 2003. -№ 10.
Верцюх В., Верцюх І. Щодо правової невизначеності запобіжного заходу у вигляді нагляду командування військової частини // Право України. - 2001. - № 5.
Дубинский А. Я. Зффективность применения мер уголовно-процес-суального принуждения органами предварительного расследования в сис-теме МВД СССР. - К., 1985.
Зеленецкий В. С. Прокурорский надзор за законностью избрания мерпресечения в стадии предварительного расследования. - Харьков, 1986.
Зинатуллин 3. 3. Уголовно-процессуальное принуждение и его зффективность. - Казань, 1981.
Клочков В. Прокурорський нагляд за додержанням строків триманняпід вартою // Прокуратура. Людина. Держава. - 2004. - № 8.
Петрухин И. Л. Неприкосновенность личности и принуждение вуголовном процессе. - М., 1989.
Приміч І. Запобіжний захід - взяття під варту // Прокуратура.Людина. Держава. - 2004. - № 6.
Практика дотримання судами строків провадження у кримінальнихсправах щодо підсудних, які тримаються під вартою // Вісник ВерховногоСуду України. - 2002. - № 6.
Реформування системи запобіжних заходів у кримінальному судочинстві. Останні зміни. Нові ідеї. Порівняльні матеріали: Збірник матеріалів. - К., 2000.
Рожнова В. В. Застосування заходів процесуального примусу, пов'язаних з ізоляцією особи: Автореф. дис. . канд. юрид. наук. - К., 2003.
Михайлов В. А. Методологические основи мер пресечения. - М.,1998.
Міщенко С. М., Солодкий С. А. Взяття під варту та продовженнястроків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства //Вісник Верховного Суду України. - 2003. - № 5.
Шило О., Глинська Н. Взяття під варту повинно застосовуватисявиключно на підставі обгрунтованих процесуальних рішень // Право України. - 2004. - № 10.
Шило О. Г., Шпонька В П. Взяття під варту та продовження йогостроків на стадії досудового розслідування кримінальної справи: проблемиправозастосування // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 8.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "Процесуальна характеристика віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи."
  1. Запобіжні заходи
    процесуального примусу, спрямованих на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого шляхом певного обмеження їхніх особистих прав. Окрім ознак, притаманних для всіх заходів кримінально-процесуального примусу, запобіжні заходи мають ще й такі: 1) їх може бути застосовано тільки до певних суб'єктів кримінального процесу: обвинуваченого, підсудного,
  2. 3. ОСОБЛИВОСТІ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ
    процесуальне рішення Процесуальна підстава До 11 років Відмова в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи п. 5 ч. 1 ст. 6, статті 213, 214 КПК Від 11 років до віку кримінальної відповідальності (14 чи 16 років) Застосування примусових заходів виховного характеру ст. 7-3, частини 2-4 ст. 447 КПК Від 14 (16) років до досягнення повноліття (Івроків) Направлення справи до
  3. I. Особливості застосування щодо неповнолітніх запобіжних та інших заходів процесуального примусу.
    неповнолітніх, законодавець встановив декілька додаткових правил, пов'язаних з особливостями застосування запобіжних заходів та інших заходів примусу в таких справах. Затримання та взяття під варту, як запобіжні заходи, можебути застосовано до неповнолітнього обвинуваченого лише у виняткових випадках за наявності підстав і в порядку, що встановлено законом (статтями 106, 148, 150, 155 КПК). Те
  4. 2. ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ НЕПОВНОЛІТНІХ
    процесуальним законом не регламентовано. Тому слід застосовувати за аналогією нормативніположення, сформульовані в частинах 1 і 2 ст. 168 КПК "Допитнеповнолітнього свідка". Про обов'язок говорити тільки правду встадії порушення кримінальної справи неповнолітньому не роз'яснюють. Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення
  5. ЗАПОБІЖНІ ЗАХОДИ
    неповнолітнього обвинуваченого може бути також передача його під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або ж адміністрації дитячого закладу (ст436). До обвинуваченого чи підозрюваного може застосовуватись тільки один із зазначених у законі запобіжних заходів, а не декілька
  6. 13. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
    процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов'язків у процесі здійснення правосуддя в цивільних справах, в цивільному судочинстві. Тому без суду, наділеного такими функціями, неможливі самі процесуальні правовідносини, тому суд і є обов'язковим суб'єктом усіх цивільних процесуальних правовідносин. Другим суб'єктом цивільних процесуальних
  7. 14. Елементи цивільних процесуальних правовідносин (суб'єкти, об'єкти, зміст )
    процесуальні правовідносини можуть виникнути тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов'язків у процесі здійснення правосуддя в цивільних справах, в цивільному судочинстві. Тому без суду, наділеного такими функціями, неможливі самі процесуальні правовідносини, тому суд і є обов'язковим суб'єктом усіх цивільних процесуальних правовідносин. Другим суб'єктом цивільних процесуальних
  8. 93. Відповідальність за шкоду, заподіяну неповнолітніми та недієздатними.
    неповнолітні особи є повністю дієздатними, тобто такими, що можуть самостійно у повному обсязі нести покладену на них відповідальність. Однак якщо неповнолітня особа немає майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, то цю шкоду відшкодовують субсидіарно її батьки (усиновлювачі) або піклувальник, а у разі, якщо неповнолітня особа перебувала в закладі, який за законом здійснює щодо неї
  9. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    процесуальний механізм захисту прав і свобод людини в сфері виконавчої влади ще тільки має бути створений. Нагальні потреби подолання визначених недоліків адміністративного законодавства переважним чином обумовлюють і зміст інших конкретних напрямків сучасного розвитку і реформування адміністративного законодавства України. Глава 7. Оновлення змісту адміністративно-правового статусу
  10. 23. Загальні правила посвідчення угод про відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна
    характеристика відчужуваної будівлі. Коли з довідки-характеристики видно, що власник, наприклад, жилого будинку здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову, в тому числі перепланування жилого будинку, переобладнання нежилого приміщення в жиле і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та споруди без встановленого дозволу або без належно затвердженого проекту, чи з