Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том I Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 1998. -816с., 1998 - перейти до змісту підручника

2. Застосування позовної давності



Пред'явлення позову до суду можливо і після закінчення строку давності (п. 1 ст. 199 ЦК). Суд не вправі відмовити у розгляді такої вимоги, зокрема тому, що лише в результаті розгляду можна встановити, витекла звідти Чи насправді позовна давність і не малося чи обставин, що тягнуть її перерву, призупинення або відновлення. У зв'язку з цим: право вимагати судового розгляду (право на позов у процесуальному сенсі) реалізується заявником незалежно від закінчення строку давності. Інша річ право на отримання примусової захисту (право на позов у матеріальному сенсі), яке за вказаними вище міркувань може бути реалізовано тільки в межах строку давності.
Позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, причому зробленою до моменту винесення судового рішення (абз. 1 п. 2 ст. 199 ЦК). Інакше кажучи, вона діє як заперечення проти позову, яке відповідач вправі висувати або не висувати. Якщо ні у відгуку на позов, ні в ході розгляду відповідач не посилається на закінчення позовної давності, суд (у тому числі суд другої інстанції) не вправі враховувати цю обставину при винесенні рішення (що також є доказом на користь не обмеженого строком права на позов в процесуальному сенсі). Отже, застосування позовної давності залежить від розсуду сторони в суперечці.
Разом з тим встановлені законом строки позовної давності мають імперативний характер. Угодою сторін правовідносини не можуть бути змінені ні тривалість цих строків, ні порядок їх обчислення, включаючи підстави їх зупинення та перерви.
Строки позовної давності продовжують текти і у випадках правонаступництва учасників цивільних правовідносин. Це відноситься як до універсального спадкоємству, що відбувається при реорганізації юридичних осіб - учасників або при спадкуванні майна громадян, так і до часткового спадкоємству по окремих зобов'язаннями, де заміна учасника згідно ст. 201 ЦК не впливає ні на тривалість строку давності, ні на порядок його обчислення.
Позовна давність застосовується до більшості, але не до всіх цивільним правовідносин. Законом встановлено вимоги, на які позовна давність не поширюється (ст. 208 ЦК). Це вимоги про захист прав, існування яких за загальним правилом не обмежена будь-яким строком. Насамперед, до них відносяться вимоги про захист особистих немайнових прав і інших нематеріальних благ (за деякими винятками, спеціально встановленими законом) і речове-правові вимоги власника або іншого законного власника про усунення порушень його права на річ, в тому числі не пов'язаних з позбавленням володіння цією річчю (негаторний позов). Позовна давність не поширюється на деякі зобов'язально-правові вимоги: вкладників до банків про видачу вкладів і потерпілих до причинителям про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю. В останньому випадку вимоги, пред'явлені після закінчення трирічного терміну з моменту виникнення права на відшкодування, задовольняються на майбутній час, а за минулий час - не більше ніж за три роки, що передували пред'явленню позову. Законом можуть бути встановлені й інші вимоги, на які не поширюється дія позовної давності.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Застосування позовної давності "
  1. § 4. Наслідки спливу позовної давності
    застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою до відмови в позові (п. 2 ст. 199 ЦК). З урахуванням зазначеного правила необхідно звернути увагу на два питання: а) припиняється чи суб'єктивне право кредитора; б) яка юридична доля Задавнена майна. З першого питання з урахуванням норм про застосування позовної давності (ст. 199 ЦК), про виконання обов'язку за межами
  2. 2. Припинення зобов'язання угодою
    застосуванню позовна давність (і вона вже минула до моменту заліку), а також залік вимог особистого характеру і залік інших вимог, прямо зазначених у законі або в договорі (ст. 411 ЦК), наприклад вимоги акціонерного товариства до акціонера про оплату акції (п. 2 ст. 99 ЦК). Більшість зобов'язань може припинятися за згодою сторін - шляхом заміни виконання (передачі боржником кредитору
  3. Поняття позову
    застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою до винесення рішення судом про відмову в позові. Таким чином, право на позов в матеріально-правовому сенсі - це само спірне суб'єктивне право, яке може бути примусово здійснено. К.С. Юдельсон, В.М. Семенов, К.І. Комісарів і ряд інших учених розглядали позов як категорію цивільного процесуального права. Ця точка
  4. 1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
    застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою до винесення рішення судом про відмову в позові. Таким чином, право на позов в матеріально-правовому сенсі - це само спірне суб'єктивне право, яке може бути примусово здійснено. К.С. Юдельсон 1а, В.М. Семенов 2, К.І. Коміссаров3 і ряд інших учених розглядали позов як категорію цивільного процесуального права. Ця
  5. § 6. Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення строків давності
    застосування покарання до винуватця злочинного діяння, або саме кримінальне переслідування його ". Підставами давності визнавалися такі положення: 1) пескольку злочинець довгий час не повторював злочину, є повна підстава вважати його виправити і застосування до нього покарання непотрібним; 2) після тривалого часу розкриття істини на суді стає занадто скрутним. В
  6. 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
    застосування санкцій не було пов'язано з вимогою наявності вини порушника. Суб'єктами цивільних правовідносин Кодекс визнає громадян та організації - юридичні особи. Держава не згадується спеціально серед суб'єктів цивільно-правових відносин, але такий її статус випливає зі змісту окремих норм (наприклад, про право власності, про спадкування тощо). Цивільний кодекс 1963
  7. 40. Умови дійсності угод. Поняття недійсною угоди.
    застосовані інші, спеціально встановлені законом наслідки. Що ж до моменту недійсності абсолютно недійсних (нікчемних) угод, передбачених стст. 49-53 ЦК, то вони є такими з моменту їх вчинення. Угода за своїм змістом може перебувати в різному співвідношенні з вимогами закону, одні з її умов можуть суперечити цим вимогам, інші - ні.
  8. 5. Міжнародні джерела правового регулювання зовнішньоекономічних угод (контрактів)
    застосування може бути обмежена використанням державою-учасницею заяв і застережень, чим і скористалися під час її ратифікації Аргентина, Данія, Китай, Норвегія, США, Угорщина, Україна, Фінляндія, Швеція. Згідно з одним з застережень України, для угод, підписаних суб'єктами підприємницької діяльності з місцем розташування в Україні, обов'язкової
  9. Підстави визначення Угод недіснімі
    застосування насильства. Збіг тяжких обставин - це наявність крайнього матеріального утруднення, викликаного різними причинами. Згідно з Цивільним кодексом недійсною є угода, укладена без наміру створити юридичні наслідки. Сумнівне угода укладається без реального економічного змісту, не відповідає
  10. 3. Судові заборони і відшкодування збитків, завданих порушенням прав патентовласника
    застосування до порушника таких санкцій, як стягнення неустойки і відшкодування збитків, а також достроково *? розірвання договору в односторонньому порядку. Розмір і вид неустойки, зокрема її співвідношення із збитками, встановлюється самими сторонами. Якщо особливих санкцій, застосовуваних до винної сторони, ліцензійний договір не передбачає, власник патенту, спираючись на загальногромадянські
© 2014-2022  ibib.ltd.ua