| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
56. Призупинення, перерву і відновлення строків позовної давності. |
||
|
Для захисту деяких окремих суб'єктивних прав момент початку позовної давності має свою специфіку, що прямо закріплено у чинному законодавстві. За загальним правилом позовна давність, розпочавшись, тече безперервно. Однак закон враховує, що в реальному житті можуть виникнути обставини, які перешкоджають уповноваженій особі пред'явити позов до суду в межах давностного терміну. Ці обставини носять різний характер і можуть бути підставами для зупинення, перерви або відновлення давностного терміну. Призупинення позовної давності має місце у випадку настання певних обставин. При цьому час, протягом якого діють ці обставини, не зараховується в строк позовної давності. У розрахунок приймається тільки час, що минув до і після зупинення позовної давності. Особливо важливим моментом тут є те, що призупинення-навливал обставини повинні виникнути або продовжувати існувати в останні шість місяців строку давності, а якщо цей термін менше шести місяців - в протягом усього строку давності. З дня відпадання зазначених обставин перебіг строку позовної давності продовжується, при цьому частина строку подовжується до шести місяців, а якщо строк позовної давності був менш шести місяців - до строку давності. Стаття 78 Цивільного кодексу України закріплює такі обставини, призупиняють позовну давність: - непереборна сила - надзвичайна (непередбачене) і невідворотна в даних конкретних умовах обставина. Причому даним поняттям охоплюються як стихійні лиха, так і різного роду громадські явища (маніфестацій, страйки і т. д.); - мораторій - відстрочка виконання зобов'язання. Мораторій на відміну від непереборної сили створює не фактичні, а юридичні перешкоди для пред'явлення позову. Мораторій оголошується урядом України щодо або окремого виду зобов'язань, або за всіма ббязательствам разом. На - знаходження позивача або відповідача у складі збройних сил, переведених на військовий стан. При цьому перебування однієї зі сторін в армії в мирний час не зупиняє перебіг строку позовної давності. Перерва терміну позовної давності має місце за наявності інших, але теж чітко певних законодавцем обставин, і полягає в тому, що час, минув до перерви строку, до нового строку не зараховується, і протягом терміну позовної давності після перерви починається спочатку. При цьому не має значення, в який момент до закінчення строку позовної давності виникли обставини, її переривають. Обставинами, що переривають строк позовної давності (ст. 79 ГК України), є: - пред'явлення позову у встановленому законом порядку , тобто таке звернення в суд, арбітражний чи третейський суд, яке зроблено в повній відповідності з вимогами матеріального та процесуального законодавства. Якщо ж позов пред'явлений з порушенням будь-якого з цих вимог, то він не приймається судом до провадження, або залишається судом без розгляду і тим самим не перериває позовну давність. А от у випадку якщо позов, пред'явлений за всіма правилам, виявляється нерозглянутим на увазі, наприклад, появи обставин, що припиняють провадження у справі (смерті громадянина, якщо спірні правовідносини допускає правонаступництво і т. д.), позовна давність переривається у момент пред'явлення позову; - визнання боргу як обставина , перериває позовну давність, може виражатися в будь-яких діях боржника, що свідчать про наявність боргу або іншої обов'язки. Такими діями можуть бути, наприклад, часткова виплата боргу, прохання про відстрочку виконання зобов'язання. Тут слід зауважити, що визнання боргу є переривають обставиною тільки по тих правовідносин, за якими хоча б однією зі сторін є фізична особа. відновлена судом, арбітражним або третейським судом. У разі якщо причина пропуску строку позовної давності буде визнана поважною, порушене право підлягатиме захисті. Даний випадок принципово відрізняється від розглянутих вище тим, що відновлюється вже минулий термін позовної давності. Важливою відмінністю є і те, що в законі не перераховані конкретні умови або обставини, необхідні для відновлення позовної давності. Суд розглядає всі обставини справи і за своїм розсуд вирішує питання про те, чи можна визнати будь-які з них поважними, а отже, достатніми для відновлення позовної давності. Відновлення позовної давності можливе як за заявою сторін, так і за ініціативою суду. Висновок про поважність причин пропуску строку терміну обов'язково має бути викладений у рішенні органу, що розглядає суперечку. За наявності підстав відновленню підлягають не тільки загальні, а й спеціальні строки позовної давності. Закінчення позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові, тобто погашає право на позов у матеріальному сенсі. Іншими словами, якщо при розгляді справи з'ясовується, що позивачем пропущено строк позовної давності, суд повинен відмовити в позові, хоча б з обставин справи і випливало, що позивач володіє відповідним правом, і це право було порушено відповідачем. Якщо закінчення строку давності погашає лише можливість захисту порушеного права, то, очевидно, воно не веде до припинення самого цього суб'єктивного права, про захист якого особа просить. Підтвердженням такого висновку є і міститься в законі правило про те, що в разі виконання обов'язку боржником після закінчення строку позовної давності він не вправі вимагати виконаного, |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "56. Призупинення, перерву і відновлення строків позовної давності." |
||
|
||