§3. Психологічні особливостісудового допиту

Такою ж загалом є схема допиту потерпілих і свідків (перед допитом цих осіб попереджають про відповідальність за давання неправдивих показань). При цьому слід зауважити, що згідно з Конституцією України потерпілий чи свідок мають право не давати показань стосовно себе та близьких родичів.

Інша специфіка судового допиту полягає в тому, що суд не має можливості зіставляти отримані показання з доказами, які ще не відомі допитуваному.

Розрізняють такі різновиди судового допиту (рис. 25):

У ході звичайного допиту суд та інші учасники судового процесу з'ясовують обставини справи, які їх цікавлять, при допиті підсудного, потерпілого, свідка, експерта. Звичайний допит припускає розповідь допитуваного у довільній формі; відразу ж можуть ставити запитання суд, прокурор, захисник без будь-якої черговості з будь-яких обставин справи.

Перехресний допит припускає, що сторони, які беруть участь у справі, можуть по черзі ставити запитання допитуваному з тієї самої обставини, для того щоб уточнити, розширити і перевірити його показання. "Перехресний допит із більшим успіхом, ніж звичайний, дає змогу розкрити суперечності в показаннях, виявити в них промахи, уточнити деталі і викрити допитуваного в даванні неправдивих показань. Він виявляється ефективним в усіх випадках, коли в показаннях допитуваного є внутрішні суперечності, неточності, коли виникають сумніви в повноті, правдивості і правильності по-казань"1.

Коли допустимий перехресний допит? Цей вид допиту застосовується тільки після того, як допитуваний вільно викладе свої показання в справі і відповість на поставлені запитання. Подібна послідовність дає можливість повніше з'ясувати факти, які підлягають уточненню в ході перехресного допиту. Найчастіше запитання на перехресному допиті спочатку ставить обвинувач або захисник, а потім інші учасники судового процесу.

Сутність шахового допиту полягає в тому, що при допиті особи водночас пропонуються запитання іншим особам щодо тих обставин і фактів, про які йдеться в цей момент. Мета шахового допиту - підтвердити або спростувати показаннями інших осіб відомості, отримані в ході основного допиту конкретної особи. Наприклад, допитуючи підсудного, водночас ставлять запитання потерпілому, свідкам тощо.

Отже, шаховий допит відрізняється від перехресного за такими ознаками:

а) при шаховому допиті допитує один із учасників судового про- цесу, а при перехресному допит проводять багато осіб;

б) при шаховому допиті та сама обставина з'ясовується одним до- питувачем у різних осіб, а при перехресному кілька допитува- чів установлюють ту саму обставину в однієї особи.

Додатковий допит полягає у тому, що суд і учасники судового процесу з'ясовують ті факти й обставини справи, що були з різних причин упущені в ході основного допиту, або уточнюють факти, із приводу котрих інші свідки, що потерпіли, підсудні дали інакші показання, ніж особа, яка підлягає додатковому допиту. Застосування додаткового допиту найбільш ефективне, коли підсудний заперечує свою провину або потерпілий (свідок) дає суперечливі показання.

Повторний допит проводиться тоді, коли після основного допиту в зв'язку з дослідженням інших доказів виникають сумніви в правильності отриманих показань або виникає необхідність для їхнього уточнення. Наприклад, допитом одного підсудного суд з'ясував окремі факти події, що сталася, інші ж підсудні дали суду з цієї ж події інакшу фактичну інформацію. У цьому разі суд і учасники судового процесу мають право повторно допитати підсудного.

Судовою психологією і криміналістикою на основі узагальнення судової практики розроблені тактичні прийоми допиту, серед них найефективнішими є:

а) зіставлення - застосовується для усунення суперечностей, що містяться в показаннях. Зміст прийому - зіставлення супереч- ливих частин показань (суперечливих показань у цілому) з ін- шими доказами, що не узгоджуються з ними (при цьому докази не повинні викликати сумнівів в їхній правдивості);

б) деталізація (конкретизація) - постановка запитань, що дають змогу розділити (розчленувати) загальні і недостатньо конкрет- ні показання на окремі факти і більш глибоко їх вивчити;

в) уточнення - постановка запитань із метою з'ясовування дета- лей аналізованого епізоду події (час учинення визначених дій, їхньої послідовності, місця і т. д.);

г) контроль - постановка запитань, які прямо не стосуються те- ми допиту, але дають можливість одержати контрольні відомо- сті для перевірки правильності показань.

ґ) нагадування - постановка запитань, що допомагають допитуваному пригадати окремі факти або деталі події. Прийом варто використовувати з урахуванням того, що нагадування про окремі моменти події і постановка навідних запитань - два принципово різних підходи;

д) наочність - використання в ході допиту різноманітних наочних приладів (планів, схем, ілюстрацій, фотознімків, предметів і т. д.), щоб викликати у допитуваного асоціативні уявлення.

Як правило, зазначені тактичні прийоми судового допиту застосовуються в певному поєднанні.

Розглянемо докладніше психологічні особливості допиту підсудного, потерпілого і свідків.

Допит підсудного. В чому відмінність допиту підсудного в суді від допиту цієї ж особи як обвинувачуваного на попередньому розслідуванні? От яку відповідь на це запитання дає О. Ратінов. Характеризуючи психологічні особливості підсудного, він відзначає, що вони "обумовлені близькістю остаточного рішення справи, гласністю допиту, наявністю вагомих обвинувальних доказів, знайомством обвинуваченого з усіма матеріалами попереднього розслідування, які в його присутності і за його участю перевіряються на суді, більшою підготовленістю до захисту. Дія цих факторів дуже різноманітна і часом суперечлива"1.

Психологія підсудного безпосередньо впливає на його поведінку. З одного боку, він більш ґрунтовно продумує свою позицію і підготовлений до сприйняття особливостей судового процесу. З другого боку, на підсудного сильний зовнішній вплив справляє присутність у залі судового засідання великої кількості людей. Одних публіка сковує, знижує тонус і активність у діях і поведінці, інших, навпаки, змушує триматися підкреслено незалежно, впевнено і вільно, третіх - пригнічує і т. д.

За своєю суттю допит підсудного - один із засобів установлення судом обставин розглядуваної кримінальної справи. При цьому для суду важливо не повторення показань, які дав підсудний на попередньому розслідуванні (вони можуть бути правдивими або неправдивими), а важливо, щоб він на суді дав правильні показання, які відповідають обставинам справи. Досить часто в ході допиту в суддів виникає сумнів, що підсудний говорить правду. В такому разі вони не тільки можуть, а й повинні справити на нього необхідний психологічний вплив з метою одержання об'єктивних показань.

Ефективність допиту залежить від багатьох умов, серед них найбільш істотними, на наш погляд, є такі:

1) установлення психологічного контакту між судом і підсудним. Це нелегка задача, оскільки складна сама обстановка судового розгляду. Сувора об'єктивність, без будь-якої упередженості, із з'ясуванням обставин як проти підсудного, так і на його користь, тактовна поведінка самих суддів, правильне вирішення судом заявлених клопотань (у тому числі підсудним) - усе це створює сприятливу психологічну обстановку1; 2)

індивідуальний підхід до підсудного. Варто одержати з матеріалів справи такі відомості про риси характеру підсудного, його навички, схильності, інтереси, використання яких сприяло б одержанню точних і правдивих показань; 3)

взаємини між прокурором і захисником. Неприпустимі у стосунках між ними грубість, нетактовність, роздратування, неетичні заяви і репліки; 4)

характер і тон запитань підсудному. Часом суддя або інший учасник процесу, формулюючи запитання, показує своє негативне ставлення до підсудного і його показань, демонструє зневагу до нього. Така поведінка ускладнює допит, підсудний замикається і часом відмовляється від давання показань. Запитання повинні формулюватися чітко, стисло, зрозуміло й в коректному тоні.

З психологічного погляду цілком зрозуміло, що тактичні прийоми й особливості допиту підсудного залежать від його поведінки на суді, обраної ним позиції (табл. 6).

Таблиця 6

Психологічні особливості допиту

Підсудного, який визнав себе винним

Підсудного, який не визнав себе винним

Підсудного, який на попередньому слідстві визнавав себе винним, а в суді провину заперечує

1

2

3

Мета - повне, всебічне й об'єктивне з'ясовування всіх обставин справи. Характерні риси допиту - деталізація показань, одержання максимуму фактичних даних

Мета - з' ясовування і зіставлення окремих фактів у показаннях для одержання висновку про винність або невинність підсудного

Мета - з'ясувати причину зміни показань (бажання уникнути відповідальності, пом'якшити свою провину, обмовити кого-небудь, отримання показань незаконним способом чи шляхом примусу, насильства та ін.) і довести винність або невинність підсудного

Закінчення таблиці 6

Тактичні прийоми допиту - деталізація, зіставлення, контроль, нагадування, наочність, уточнення. Характерні риси допиту - пред'явлення доказів, що узгоджуються з показаннями на попередньому слідстві, проведення за необхідності очної ставки, використання кінознімання або магнітного запису попереднього розслідування, а також висновки судово-медичної, криміналістичної експертиз

Тактичні прийоми допиту - деталізація, зіставлення, уточнення, контроль, наочність. Характерні риси допиту - постановка несподіваних запитань і запитань "здалеку", апеляція до позитивних якостей підсудного. Істотна деталь - зіставляти показання тільки з достовірними доказами

1|2 І 3

Тактичні прийоми допиту - конкретизація, зіставлення, уточнення, контроль.

Кілька слів про допит неповнолітнього підсудного. Звичайно після з'ясовування анкетних даних і окремих особистісних якостей йому ставиться запитання, чи визнає підсудний себе винним, а потім він дає показання у вигляді вільної розповіді. Якщо підсудний визнає себе винним, то суд і учасники судового процесу ставлять йому уточ-нювальні, детальні і контрольні запитання, мета яких - одержати фактичні дані для перевірки показань. У судовій практиці трапляються випадки, коли неповнолітні підсудні визнають себе винними в злочинах, які вони не скоювали, щоб приховати провину дорослих злочинців. Тому в ході допиту ставляться такі запитання, відповіді на які може дати тільки людина, яка дійсно скоїла злочин (до числа таких запитань належать насамперед ті, що спрямовані на з'ясовування деталей злочину). В разі якщо неповнолітній підсудний не визнає себе винним, суд і учасники судового процесу повинні сформулювати ряд конкретних і уточнювальних запитань, а за необхідності - використовувати психологічні прийоми викриття неправдивих показань. З огляду на індивідуально-психологічні особливості неповнолітнього підсудного, запитання будь-якого типу варто формулювати дохідливо, чітко, ясно і коротко.

Допит потерпілих і свідків. Які психологічні особливості допиту потерпілих і свідків у суді? Чим ці особливості обумовлені? Одна з особливостей пов'язана з дією фактора часу - потерпілі і свідки дають показання в суді через досить тривалий проміжок часу після показань на попередньому розслідуванні. У зв'язку з цим виявляється така властивість людської пам'яті, як забування. Щоб не припуститися неточностей і неповноти в показаннях, суд і учасники судового процесу повинні справляти на потерпілих і свідків психологічний вплив, мета якого - спонукати їх пригадати ті факти, обставини і їх деталі, що мають значення для кримінальної справи. Необхідно ставити запитання так, щоб кожне наступне було логічним продовженням попереднього. Крім того, на показання свідків і потерпілих певний психологічний вплив справляє реакція людей, які присутні у залі судового засідання. Реакція залу може змінити психічний стан допитуваного, що часом викликає додаткові труднощі в пригадуванні і відтворенні фактів. "З одного боку, - відзначає А.В. Дулов, - реакція залу підвищує виховний вплив судового слідства, допомагає виховувати відповідне ставлення до вчинків і поведінки. Але ця ж реакція може створити й негативний емоційний стан у допитуваного і тим самим ускладнити процес встановлення істини. Реакція присутніх у залі осіб у деяких випадках може виступати як своєрідна форма навіювання, під впливом якого свідки іноді можуть змінювати свої показання"1 .

Краще використання психологічних якостей потерпілих і свідків можливо тоді, коли дотримуються такі умови судового розгляду справи: -

у залі панує спокійна, ділова обстановка; -

суд виявляє коректність, об'єктивність при розгляді кримінальної справи; -

головуючий й інші судді шанобливо ставляться до прав усіх учасників процесу; -

вживається рішучих заходів щодо наведення порядку в залі суду та ін.

У ході допиту свідків і потерпілих у суді важливо встановити, чи є суперечність між показаннями, даними ними на попередньому розслідуванні й у суді. Наявність розбіжностей пояснюється багатьма причинами: -

свідок на попередньому розслідуванні давав неправдиві показання, а в суді вирішив розповісти правду; -

свідок у суді дає неправдиві показання, а раніше говорив правду; -

показання потерпілого або свідка неточно зафіксовані слідчим; -

потерпілий або свідок за час, що минув з моменту допиту його слідчим, забув окремі деталі події; -

потерпілий або свідок піддався тиску родичів підсудного, інших людей або засобів масової інформації; -

у процесі судового допиту відбулося пожвавлення спогадів і вгасання гальмування, що було під час допитів на попередньому розслідуванні; -

свідок, потерпілий отримав нову інформацію й у зв'язку з цим доповнює і уточнює свої показання1.

Для усунення суперечностей у показаннях необхідно чіткими і конкретними запитаннями допомогти свідкам і потерпілим пригадати ті факти та їх деталі, що цікавлять суд і учасників судового процесу. У таких випадках доцільно:

а) формулювати такі запитання, що розчленовують подію на окремі частини (згадавши якийсь факт, людина за асоціацією може пригадати й інші);

б) ставити запитання, пов'язані з якимись подіями в житті допи- туваного;

в) пред'являти речові докази, за допомогою яких можна пригада- ти або уточнити обставини, які цікавлять суд;

г) давати для прослуховування магнітофонний запис їхніх пока- зань та ін.

Судова практика свідчить, що найскладнішим є допит неповнолітніх і малолітніх потерпілих і свідків. Одна з причин полягає в тому, що ці особи легко піддаються навіюванню, не завжди здатні адекватно сприйняти і правильно пояснити окремі факти. У зв'язку з цим при допиті неповнолітніх і малолітніх потерпілих і свідків їм потрібно ставити запитання особливо чітко і ясно, використовуючи уточнювальні, детальні і контрольні запитання. Допит неповнолітнього свідка повинен проводитися за участю педагога, його батьків, опікунів.

Інформація, релевантна "§3. Психологічні особливостісудового допиту"

1. § 3. Джерела і функції тактичних прийомів
   психологічні особливості особи, її конформність, схильність до референтної групи (референту), соціальну роль та ін. Використання даних цієї науки дозволяє більш диференційовано формувати достатні й необхідні засоби впливу на осіб різних категорій. Розробка і застосування тактичних прийомів пов'язані з окремими напрямами математичної науки, і зокрема теорією ігор. Вплив теорії ігор на розвиток
   
2. § 3. Підготовка до допиту
   психологічні риси особи допитуваного: його рішучість або обачливість, сміливість або боягузтво, навички та звички, жорстокість, цинізм, схильність до афективних спалахів, патологічні відхилення психіки тощо. Вивчення матеріалів справи дозволяє дійти висновку щодо характеру дій допитуваного і скласти його «кримінальний» портрет. Під час вивчення матеріалів справи слідчий робить закладки у
   
3. § 5. Встановлення психологічного контакту
   психологічні особливості, типологічні якості, психічний стан на момент допиту, життєвий досвід та ін. Тактичні прийоми, спрямовані на встановлення психологічного контакту з допитуваним, ґрунтуються на використанні даних психології, логіки та інших наук. У цьому відношенні певний інтерес становлять способи впливу на людей, запропоновані Дейлом Карнегі*. Він рекомендує шість таких способів: 1)
   
4. § 8. Допит неповнолітніх
   психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх: 1) дитячій вік (до 1 року); 2) раннє дитинство (від 1 до 3 років); 3) дошкільний вік (від 3 до 7 років); 4) молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 років); 5) підлітковий вік (від 11 до 14-15 років); 6) старший шкільний вік (від 14 до 18 років). Вікові особливості - це сукупність взаємопов'язаних типових для даного віку
   
5. § 9. Тактика очної ставки. Перехресний допит
   психологічні стосунки можуть виникати при очній ставці потерпілого і обвинуваченого. Якщо є симптоми нестійкості потерпілого, очну ставку проводити не слід. Тактика очної ставки має певну специфіку, яка пов'язана з розширеним складом її учасників; ускладненим інформаційним обміном; сильним психологічним впливом учасників очної ставки один на одного; зниженням рівня прогнозу слідчого; можливістю
   
6. § 3. Початковий етап розслідування
   психологічні та інші ознаки даної особи, важливі для її виявлення та ідентифікації. Ця система охоплює не тільки психологічні, а й правові, соціально-демографічні, криміналістичні ознаки. На відміну від багатофункціонального словесного портрета, психологічний портрет відображає внутрішні, психологічні, а також поведінкові ознаки людини. Його основна функція - бути засобом пошуку, виявлення
   
7. § 4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
   психологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інтереси тощо), чи усвідомлювала потерпіла значення дій, які вчиняли з нею, та ін. Щодо неповнолітніх, то на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені такі питання: а) рівень розумового розвитку та його відповідність віку; б) найбільш яскраве виявлення психічних властивостей особи, які можуть впливати на її
   
8. § 3. Виявлення та фіксація слідів пам'яті
   психологічні побічні методи, зокрема, проективні тести і психологічний експеримент. Однак і вони базуються на суб'єктивній оцінці реакцій досліджуваного на емоціогенний подразник. Емоційний експеримент рекомендований А. В. Дуловим в слідчу практику допиту, проте він критикується багатьма криміналістами. У слідчій практиці немає досить надійних прийомів встановлення наявності слідів пам'яті.
   
9. § 5. Деякі прийоми інструментального дослідження слідів пам'яті, що використовуються в оперативно-розшуковій та слідчій практиці
   психологічні прийоми для встановлення психологічного контакту з допитуваним і зміни установки, яку зайняв джерело. В другому випадку діагностичне дослідження мови допитуваного можливе і потребує деяких приготувань. Суть методики така. Передусім необхідно встановити характер, ознаки, властивості і зміст факту, що приховується (сліду пам'яті). Відтак на основі одержаної інформації визначити
   
10. 2.4. Етапи стадії
    психологічні аспекти взаємодії слідчого зорганом дізнання. - К., 2000. Федченко В. Груповий метод розслідування кримінальних справ:деякі питання // Право України. - 2003. - № 1. Чайковський А. С, Губар С. В., Довбня В. А. Дізнання та досудовеслідство: історія і сучасність. - К., 2004. Химичева Г. П. Досудебное производство по уголовньїм делам:концепция совершенствования уголовно-процессуальной
    
11. § 2. Історія розвитку юридичної психології2
    психологічні рекомендації про способи допиту обвинувачених і свідків, розглядалася класифікація злочинців. Князь М. Щербатов (1733-1790) один із перших авторів вказував на необхідність підготовки законів із урахуванням психології народу, позитивно оцінював фактор праці у перевихованні злочинця, порушив питання про можливість дострокового звільнення злочинця від покарання. У Росії в
    
12. § 2. Психічні процеси
    психологічній структурі особистості називають окремі форми чи види психічної діяльності людини. Розрізняють: Рубинштейн С. Л. Основы психологии. - С. 12. а) пізнавальні психічні процеси, спрямовані на пізнання людиною навколишньої дійсності. До них належать відчуття, сприйнят- тя, уява, пам'ять, мислення, представлення, мова; б) емоційні процеси, за допомогою котрих людина відбиває на-
    
13. § Б.Соціально-психологічніаспекти юридичної діяльності
    психологічній структурі є засоби, які дають змогу юридичній особі здійснювати ті чи інші конкретні дії (до засобів належать способи, методи, заходи та ін.). Будь-яка діяльність як ціле складається з багатьох взаємопов'язаних дій. Дія - це частина діяльності, в процесі якої досягається конкретна, не розкладена на простіші, усвідомлена мета. Інакше кажучи, дія - це процес, спрямований на реалізацію
    
14. § 3. Психологія впізнання
    психологічні моменти необхідно враховувати слідчому в процесі підготовки і проведення впізнання. Здійснюваний на попередньому допиті процес опису ознак особи, що впізнає, вимагає, як правило, певної допомоги з боку слідчого. Ця допомога виявляється, як уже зазначалося, у формулюванні "словесного портрета", а також у використанні різноманітних засобів спостереження - фотографій, малюнків,