§ 3. Психологія неповнолітніхзлочинців

Сучасний підліток живе у світі, складному за своїм змістом і тенденціями соціалізації. Це пов'язано, по-перше, з економічною і екологічною кризою, яка вразила наше суспільство, що викликає у дітей почуття безнадійності й роздратування (додамо - при відсутності почуття особистої відповідальності). По-друге, з темпом і ритмом техні-ко-технологічних перетворень, які ставлять до підлітків нові вимоги. По-третє, з насиченим характером інформації, що глибоко впливає на дитину, яка ще не виробила чіткої життєвої позиції (варто особливо зазначити у зв'язку з цим серйозний дефіцит позитивної інформації в засобах масової інформації, в кіно- і телефільмах). У підлітків бурхливо розвивається почуття протесту, часто неусвідомленого, відбувається втрата загальносоціальної зацікавленості, що призводить до егоїзму. Річ у тім, що підлітки більше, ніж інші вікові групи населення, страждають від нестабільного соціального, економічного і морального становища в країні, втративши сьогодні необхідну орієнтацію в цінностях та ідеалах, - старі зруйновані, нові лише створюються. Підлітки не лише не знають у що вірити, а й вважають, що більшість дорослих зазвичай говорить неправду, що "зараз кожен живе для себе, намагається якось викрутитися, обдурити іншого"1.

Типовий стан агресивності підлітка характеризується гострим, часто афективним переживанням гніву, імпульсивною безладною активністю, бажанням на комусь чи навіть на чомусь "зірвати зло". Агресивні дії неповнолітніх виступають як: 1)

засіб досягнення якої-небудь значущої для цього підлітка мети; 2)

спосіб психічної розрядки, заміщення, задоволення блокованої потреби і забороненої діяльності; 3)

спосіб задоволення в самореалізації і самоутвердженні.

Агресивність в особистісних характеристиках неповнолітніх формується в основному як форма протесту проти нерозуміння дорослих, через незадоволеність своїм станом у суспільстві. Водночас на розвиток агресивності підлітків впливають і окремі природні особливості (наприклад, збуджуваність і сила емоцій), а також найближче оточення. Суттєво те, що агресивність неповнолітніх виявляється не лише в деструктивних формах поведінки (бійки, сварки, злі жарти і т. п.), а й в злочинах - бандитизм, убивство, зґвалтування і т. д.

Справжній маніяк-душогуб в особі 12-річного підлітка був затриманий 22 грудня 2000р. в Підмосков'ї. Довгий час Олександр Тимошин, який вважався важкою дитиною, тероризував своїх ровесників, знахабнів від безкарності, по-звірячому вбив 13-річну дівчинку. Але цій трагедії можна було запобігти. Адже ще 25 листопада батьки іншої дівчинки подали заяву в міліцію про спробу зґвалтування, яку вчинив малолітній "відмо-розок". Напавши на однокласницю, намагався зґвалтувати її, а коли дівчинка вчинила опір, навіть полоснув її ножем по шиї, до крові порізав шкіру. А через три тижні він мало не задушив у порожньому класі першокласницю, котра врятувалася лише завдяки батькам, які в той момент заглянули в кімнату. Але, не бажаючи тягатися з "малолітками", не-передбачувані працівники районного УВС чомусь не вжили ніяких профілактичних заходів щодо нейтралізації небезпечного для суспільства підлітка. В результаті у селі сталася трагедія. Підстерігши в безлюдному місці восьмикласницю Л., яка поверталася додому разом з п'ятирічною племінницею Настею, Тимошин накинувся на школярку. Настя побігла по допомогу, але коли батьки прибігли, усе вже було скінчено.

Семенюк Л. М. Психологические особенности агрессивного поведения подростков и условия его коррекции: Учеб. пособие. - М.: Флинта, 1998. - С. 37.

Отримавши більше десятка ножових поранень у спину, шию, живіт, Л. померла до приїзду "швидкої допомоги "1.

Безумовно, не всі правопорушення неповнолітніх настільки злісні та трагічні. Багато правопорушень молодших школярів і підлітків скоюються на ґрунті бешкетництва, неправильно зрозумілої романтики (наприклад, крадіжка яблук чи груш у чужому саду). Але водночас треба мати на увазі, що більше 50 % злочинців-рецидивістів свій перший злочин скоїли у підлітковому віці.

У середовищі неповнолітніх останнім часом поширюються нові види злочинів, які раніше були притаманні лише дорослим. Це торгівля наркотиками, розбійні напади на підприємців, комп'ютерні злочини, рекет у своєму середовищі та ін.

Нетовариськість підлітка і конфліктні ситуації, в які він потрапляє, дуже часто є наслідками його неправильної самооцінки.

Відомо, що в людському житті найскладнішим перехідним етапом є саме підлітковий вік, коли людина відзначається підвищеною вразливістю до всього того, що робить її дорослою. У цьому віці відбувається формування і розвиток моральних уявлень, понять і переконань, засвоєння моральних норм, цінностей, суспільних вимог до поведінки, в тому числі і правових норм. У віці 11-15 років закладаються самосвідомість, самооцінка, які є важливими факторами в процесі особистісного самовизначення і саморегулювання. І будь-які несприятливі соціально-економічні умови, в яких знаходиться підліток, можуть привнести негатив у його моральну позицію, життєві цінності (важко втриматися, щоб не навести приклад негативного впливу на розвиток психіки дітей пияцтва їхніх батьків).

Для цього віку характерні поведінкові стереотипи, серед яких найпоширенішими є такі2:

- реакція опозиції, яка викликається завищеними вимогами до навчання, поведінки підлітка, зайвими обмеженнями, неувагою

Див.: Малолетний маньяк // Мир новостей. - 2000. - 29 дек. - № 1 (367) Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. - С.315-316.

до його інтересів дорослих. Така реакція проявляється у втечах із дому, в браваді сп'янілого стану, а часом і в антисоціальних діях; -

реакція імітації за своєю суттю є наслідування певної особи. На жаль, зразком для деяких підлітків може стати й антисоціальний герой; -

реакція компенсації пов'язана з відшкодуванням невдач в одній сфері успіхом в іншій (неуспіхи в навчанні багато підлітків компенсують успіхами в бійках); -

реакція емансипації проявляється в бажанні підлітка звільнитися від надокучливої опіки батьків і вчителів (крайня форма - заперечення загальноприйнятих цінностей і норм закону); -

реакція групування пов'язана з об'єднанням ровесників у групи, які відзначаються однорідною спрямованістю, боротьбою за панування на своїй території; -

реакція захоплення проявляється в найрізноманітніших формах (стиль в одязі, азартні ігри, рокери та ін.).

Становлення підлітка багато в чому визначається тим, які соціальні зразки він обирає, з якими стереотипами поведінки стикається, які норми і цінності "вбирає" в себе, перебуваючи в сім'ї, на вулиці, у школі, коледжі тощо.

Установлено, що межі підліткового періоду приблизно збігаються з навчанням дітей у 5-8 класах загальноосвітньої школи і охоплюють вік від 11-12 до 14-15 років (фактичний вступ у підлітковий вік може відбуватися на рік раніше або пізніше).

Особливий стан підліткового періоду зумовлений складністю і важливістю процесів розвитку, що відбуваються в цьому віці. Перехід від дитинства до дорослості - основний зміст і специфічна відмінність фізичного, розумового, морального і соціального розвитку підлітка.

Найхарактерніше в особистості підлітка те, що в нього виникає уявлення про себе уже не як про дитину, він починає відчувати себе дорослим, прагне бути ним1. Почуття дорослості з'являється в результаті усвідомлення і оцінки зрушень у фізичному розвитку і статевому дозріванні, а також у результаті спілкування і спільної робо-

Эльконин Д. Б. Психическое развитие в детском возрасте. - М.; Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995. - С. 66-86.

ти з дорослими, в ході яких "спрацьовує" феномен наслідування зовнішнім ознакам дорослості (куріння, особливий лексикон, гра в карти та ін.). Специфічна соціальна активність підлітка полягає у великій чутливості до засвоєння норм і цінностей, способів поведінки, які існують у світі дорослих та їхніх стосунках.

Дослідження показують, що особливості проявів і проходження підліткового періоду визначаються конкретними соціальними обставинами життя і розвитку підлітка, його суспільним становищем у світі дорослих людей і найближчим оточенням (референтні групи, сім'я та ін.). найважливішою умовою формування особистості "важкого" підлітка є негативне ставлення в сім'ї, алкоголізм батьків чи родичів, їхня аморальна поведінка і т. п. (слід зазначити, що іноді викривлену моральну атмосферу навколо підлітка створюють і люблячі батьки, які надмірно плекають своє чадо).

Основні психологічні особливості підліткового віку - підвищена конформність, навіюваність, групова залежність, демонстративна незалежність від старших, бравада, недостатній соціальний контроль власної поведінки, завищене наслідування кумирам та ін. Особистість " важкого підлітка" характеризується низьким рівнем соціалізації і відображає прогалини в його вихованні в сім'ї, школі, які (ці прогалини) заповнює особливе "виховне середовище" - вулиця, двір, вуличні групи з негативною спрямованістю.

Спілкування зі своїми ровесниками - провідний тип діяльності в цьому віці. Саме у спілкуванні засвоюються норми соціальної поведінки, встановлюються відповідні стосунки, розвивається почуття симпатії чи антипатії. Якщо потреба у спілкуванні реалізується не в сприятливих умовах, а у неформальних підліткових групах і вуличних компаніях, котрі як цінність сповідують випивку, наркотики, хуліганство і т. п., то таке спілкування може стати для підлітка небезпечним криміногенним фактором.

У зв'язку з цим необхідно відзначити, що для неповнолітніх характерне скоєння злочинів у складі групи. Це пояснюється кількома причинами:

а) беручи участь у групових діях, підлітки сміливішають і нахабнішають (група з аморальними і протиправними позиціями перетворюється на "стадо");

б) скоюючи правопорушення, члени групи всіляко "облагороджу- ють" їх мотиви, викривлено оцінюють поведінку потерпілого;

в) у групі відбуваються схвалення скоєних дій та ігнорування вла- сної відповідальності за протиправну поведінку;

г) в емоційній сфері підлітків, які скоїли злочин у групі, послаб- люється почуття сорому, чутливість до страждань інших людей (з великої кількості опитаних неповнолітніх правопорушників 40 % ні перед ким не відчували почуття сорому, а решта 60 % відчували лише у зв'язку з покаранням, а не у зв'язку з амора- льністю скоєного антисоціального діяння1.

Зазвичай, кримінальну спрямованість групі надають раніше судимі дорослі або люди юнацького віку, які зловживають алкоголем чи наркотиками і ведуть розгульне життя.

Наприкінці осені 2000 року із завидною регулярністю відбувалися зухвалі нічні "візити " злочинців у різні офіси. Злочинці виламували вхідні двері або виривали решітки на вікнах службових приміщень, що, як правило, знаходились на першому чи напівпідвальному поверхах... Викрадаючи комп'ютери, принтери, телевізори та іншу велику апаратуру, злодюжки якимось чином примудрялися проносити свою здобич вулицями, залишаючись при цьому непоміченими. Наприкінці листопада оперативники випадково звернули увагу на кількох молодих людей, які, ніде не працюючи, жили на широку ногу і регулярно приторговували всілякою технікою.

Дванадцятирічних В. Козлова і А. Решетилова та тринадцятирічного Є. Власова затримали, вилучивши у них крадену апаратуру, яку вони прийшли здавати на ринку перекупникам. Через малих слідчі вийшли на їхніх старших спільників. Першим був взятий 15-річний учень ПТУ О. Агапов, на квартирі в якого знайшли цілий склад ще не проданих крадених речей - монітори, телефони, комп'ютерні запчастини. Подільниками виявилися 18-річний Д. Щербаков ("сидів" на героїні і в свій час притягався до кримінальної відповідальності за зберігання наркотиків) і 17-річний А. Баженов (раніше потрапляв під слідство за крадіжку).

На цей момент злочинці зізналися в шести крадіжках. За попередніми підрахунками оперативників, молодики скоїли принаймні два десятки подібного роду злочинів2.

Еникеев И. М. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. - С. 317. Див.: Детская банда // Мир новостей. - 2000. - 29 дек. - № 1 (367).

Таким чином, антисоціальна поведінка неповнолітніх зумовлена впливом багатьох факторів, серед них, на наш погляд, головними є: -

несприятливі соціальні умови (особливо сімейні); -

індивідуальні особливості особистості підлітка. У процесі проведення судово-психологічних експертиз було проаналізовано 62 кримінальні справи щодо сексуальних злочинів неповнолітніх у віці від 12 до 18 років, вивчені механізми їхньої злочинної поведінки залежно від особистісних характеристик. У структурі особистості більшості підлітків діагностувалися акцентуації характеру. У групі тих, хто скоїв насильство поодинці, переважали: епілептичний тип - 64 %, шизоїдний - 12 %, нестійкий - 11 %, а серед тих, хто скоїв насильство в групі (48 осіб), діагностувався гіпертимний тип характеру - 14 %, нестійкий - 13 % і конформний - 10 %1; -

безпосередній вплив ровесників чи дорослих людей, референтних груп; -

соціальна неконтрольованість.

Підвищення уваги суспільства до життя, навчальної та ігрової діяльності підлітків, поліпшення соціально-економічних умов, організація соціально корисної та цікавої життєдіяльності можуть сприяти вирішенню проблеми зниження і викоренення злочинності неповнолітніх.

Інформація, релевантна "§ 3. Психологія неповнолітніхзлочинців"

1. 1. Визначте місце дисципліни в системі сучасного менеджменту організацій
   психологічних наук. Управління персоналом як наука існує на двох рівнях: теоретичному (мета - одержання нових знань шляхом опису і класифікації явищ, встановлення причинно-наслідкових, функціональних і інших взаємозв'язків і закономірностей між ними, прогнозування типових організаційних ситуацій); прикладному (управління персоналом займається питаннями зміни і перетворення реальних виробничих
   
2. § 4. Місце криміналістики у системі правових наук
   психологією та ін.). Криміналістика посідає важливе місце в системі юридичних наук, її положення зумовлене природою та предметом криміналістичної науки, залежностями в системі наук. Криміналістика пов'язана з наукою кримінального права. На підставі ознак складів злочинів, які містяться в кримінальному праві, розробляються окремі криміналістичні методики. Щоб вирішити питання про те, як
   
3. § 3. Джерела і функції тактичних прийомів
   психологія, лінгвістика, соціологія, наука управління та ін. Разом з тим розвиток окремих наук, їх інтеграція і диференціація дають змогу виявити нові джерела, що сприяють розвитку і становленню криміналістичної тактики та її ядра - тактичних прийомів. До таких джерел можуть належати дані теорії прогнозу, теорії ігор, теорії систем та ін. Наукові положення логіки повинні посісти особливе місце
   
4. § 6. Психологічні основи використання тактичних прийомів
   психологічного механізму його реалізації. За своєю спрямованістю тактичні прийоми застосовуються у процесі взаємодії між такими особами і об'єктами: 1) слідчим (суддею) і особою, яка вчинила злочин (або іншою особою); 2) слідчим (суддею) і речами - носіями матеріальних відображень про злочин та його учасників. Виділимо дві форми взаємодії: 1) безпосередню - коли особа, яка вчинила злочин, чи
   
5. КРИМІНАЛІСТИКА ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА
   психологія, правова статистика, адміністративне право, оперативно-розшукова робота тощо. Вона також відображала ті складні криміногенні процеси, що відбувалися в суспільному житті народу. Як особлива форма пізнання складних криміногенних процесів, криміналістика в Україні існувала і розвивалась у тісному взаємозв'язку з суспільно-політичною, громадською, державотворчою, науковою думкою. Всебічний
   
6. §1. Історичний аспект формування поняття предмета науки криміналістики
   психологія та інші. Уперше про криміналістику як систему спеціальних знань згадав Г. Гросс у своїй фундаментальній роботі "Керівництво для судових слідчих як система криміналістики" (1892 р.). Це перша робота, в якій були систематизовані накопичені тактичні і методологічні знання про розкриття злочинів, зібрані технічні засоби, які використовувались для цього. Г. Гросс назвав сукупність таких
   
7. § 2. Предмет науки криміналістики
   психологія, статистика та ін.), які досліджують деякі специфічні сторони, властивості і особливості злочинної діяльності для боротьби із нею. В цьому аспекті наука криміналістика має свій предмет пізнання. Предмет будь якої науки - це сторона, властивості і відношення оточуючого світу, що виділені в процесі практики і перетворені в об'єкт дослідження для розкриття їх спеціальних закономірностей.
   
8. § 3. Зв'язок криміналістики з іншими науками
   психологія, етика, логіка та наукова організація праці пов'язані з криміналістикою, їх теоретичні посилання та наукові положення не раз використовувались криміналістикою для розробки тактичних прийомів, створення засобів і методів збирання, дослідження і використання доказової інформації при розслідуванні
   
9. Криміналістика та судова психологія
   психології широко використовуються в криміналістичній тактиці і методиці розслідування окремих видів злочинів, а також для формування часткових методик, теорії спілкування на попередньому слідстві, вчення про навички, методи розпізнання інсценування, способи учинення злочинів, детектування емоційного стану допитуваного
   
10. § 1. Поняття слідів злочину, їхні властивості і криміналістичне значення при розслідуванні злочинів
    психологія. Сліди пам'яті специфічні, оскільки вони є обов'язковими елементами механізму злочину, тому що його суб'єкти, насамперед, злочинець, потерпілий, свідки-очевидці були присутні на місці учинення злочину і сприймали його картину. Однак їхнє ідеальне відображення (сліди пам'яті) не є об'єктами слідознавства і трасології. Тому всі сліди у криміналістиці потрібно розглядати в трьох
    
11. 1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА І ЙОГО СПІВВІДНОШЕННЯ З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ПРАВА
    психологія, судова психіатрія, кримінологія та ін. Зв'язок кримінально-процесуального права і криміналістики полягає в тому, що криміналістика розробляє рекомендації щодо тактики провадження окремих слідчих дій і методики розслідування окремих видів злочинів, а також щодо найбільш ефективного застосування науково-технічних засобів для пошуку, виявлення і фіксації слідів злочину. Використання
    
12. § 3. Система господарського права
    психологія тощо). Як і інші галузі права та навчальні дисципліни, господарське право являє собою певну систему. В науковій та навчальній літературі під системою розуміють комплекс чи сукупність компонентів, що взаємодіють тим або іншим чином і тому створюють певну цілісність. Зв'язок між компонентами (елементами) системи теж повинен бути вельми певним. Це обумовлено тим, що для об'єднання
    
13. § 3. Юриспруденція як система юридичних наук
    психологія, судова бухгалтерія та ін.). Прикладні науки є комплексними. Для вирішення правових питань вони використовують положення і висновки як юридичних, так і неюридич-них наук (фізики, хімії, загальної теорії статистики, медицини та ін.); 4) науки, що вивчають публічне і приватне міжнародне право, конституційне право інших країн та ін. У складі правознавства історично першими виникли
    
14. § 5. Теорія держави і права в системі суспільних наук
    психологією. Філософія і теорія держави і права. Філософія - це наука про загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення. Філософія виробляє узагальнену систему поглядів на світ, місце в ньому людини, загальні принципи буття і пізнання, досліджує пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне, естетичне ставлення людини до світу. Філософія не залишає поза своєю увагою державу і