Головна |
« Попередня | Наступна » | |
3. Розвиток філософської думки в Україні в XIX - XX століттях. |
||
Безпосереднім продовжувачем ідей Г.С.Сковороди став Панфіл Данилович Юркевич (1826-1874). Юркевич відстоює ідею цілісності людського духу, яка зводиться лише до розуму. Він доводить, що мислення не вичерпує всієї повноти духовного життя людини - в цьому він бачить недолік раціоналізму, який вважає, що мислення є сама сутність душі, а волю і відчуття серця проголошує лише видозмінами мислення. На думку філософа, завдання, які 43 визнано вирішувати мислення, виходять, в кінцевому рахунку, від схильностей та вимог серця. Для філософії П.Д.Юркевича характерний кордоцентризм (від лат. СагШоБ - серце). Таке розуміння серця сходить до неоплатонізму, християнської філософії, а також до української філософії XVII - XVIII століть (І.Голятовскій, Е.Словянецкій, КСтавровецкій). Серце, згідно цього вчення, - це і осередок всього духовного життя, так як в ньому народжуються наміри і бажання, рішучість і воля; серце - це також вмістилище пізнавальних дій душі, центр морального життя людини, свого роду стан і вектор, які надають цілісність свідомості. "Якщо світло знання повинен зробитися теплотою і життям духу,-зазначає Юркевич, - він повинен проникнути до серця, де б він міг увійти в цілісне настрій душі. Так, якщо істина падає нам на серце, то вона стає нашим благом, нашим внутрішнім скарбом . Тільки за цей скарб, а не за абстрактну думку, людина може вступати в боротьбу з обставинами і людьми "1. Кордоцентризмом як стійка світоглядна позиція закріпилася в українському романтизмі. Вона знайшла відображення у творчості М.В.Гоголя, П.А.Куліша, Т.Г.Шевченко, М.А.Максимовича. Її вплив на українську культуру настільки велике, що кордоцентріческіе мотиви можна виявити в літературі та мистецтві України і в XX столітті. Секрет такого впливу багато авторів вбачають відповідно характеристикам національної психології та світосприйняття українців. Середина XIX століття характеризується початком розробки філософії української ідеї як теоретичного самосвідомості українського національного відродження. Основи української національної ідеї було закладено М.Максимовичем, Н.Гулаком, М.Костомаровим, П.Кулішем-членами Кирило-Мефодіївського братства - громадсько-політичної та культурно-просвітницької організації, таємно існуючого в Києві в 1845-47 роках. З Кирило-Мефодіївського братства пов'язана діяльність великого українського поета і художника Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861). І хоча він не створював онтологічних і гносеологічних конструкцій, його вплив на українську філософію важко переоцінити. Доля України-одна з провідних тем поетичної творчості Т.Г.Шевченка. «Зла доля» українського народу є результат дій, з одного боку, зовнішніх ворогів, а з іншого - фальшивих і злих синів власної країни. Корінь цих бід - у втраті національної пам'яті, національної гідності. Юркевич П.Д. Серце і його значення в духовному житті людини, згідно з вченням слова Божого ... / / Юркевич П.Д. Філософські твори. - М., 1990. - С.85. 44 В центрі уваги історіософських шукань кирило-мефодіївців-самість українського народу, доля України, її минуле, сьогодення і майбутнє. Наприклад, Микола Іванович Костомаров (1817-1885) відстоював ідею самобутності українського народу, його волелюбного духу, мови, культури, психології, що ставило його в опозицію до офіційної російської історіософії. Світоглядним фундаментом його поглядів були ідеї рівності людей і етносів, національного порозуміння, досягнутого на грунті науки і християнської освіти. Ідеал політичного устрою Костомаров вбачав у слов'янському федералізм, згідно з яким кожна народність зберігала свої особливості «при загальній особистої та громадської свободи». Пантелеймон Куліш вважав місією всього свого життя піднесення українського народу до національного самоусвідомлення. Романтизуючи історичне минуле, Куліш протиставляв самобутній шлях розвитку України ворожою і бездуховної урбанізації. Ідеалом національного способу життя Куліш вважав хутір. Це дало можливість Дм.Чіжевскому охарактеризувати його філософію як україноцентричного. Основні ідеї кирило-мефодіївців отримали своє продовження в працях В.Антоновича, М. Драгоман ова, В.Русова, О.Потебні. У 1917-1921 роках недовгий досвід української державності зумовив підвищену увагу до соціально-філософським, етнополітичним, соціокультурним проблем. Серед мислителів, які залишили помітний слід у розвитку національної філософії і, зокрема, в теоретичному осмисленні питань державного будівництва, слід згадати М.С.Грушевського і В.К.Винниченка. Зокрема, М.С.Грушевський розробляв ідею самовизначення українського народу як суб'єкта історичного процесу зі своїми етнічними та духовно-культурними уподобаннями, бажаннями, ідеалами. Філософські та соціологічні погляди В.К.Винниченка викладені в його тритомнику "Вщродження нащу", в романах "Великий молох", "Сонячна машина", "Нова запов1дь" та ін Як і його попередники, Винниченко підкреслює нерозривний зв'язок людини з природою, селянську основу українського суспільства, висловлює протест проти урбанізації та модернізації. Вагомий внесок у вирішення науково-освітніх і освітніх завдань в Україні вніс академік В. І. Вернадський. Розробка Вернадським філософських проблем методології науки, наукового світогляду, наукової творчості та освіти, знайшла свою реалізацію в конкретно-практичної діяльності вченого в Україні. З його ім'ям пов'язано створення Української Академії Наук, Таврійського і Катеринославського університетів, Головної фізичної обсерваторії в Миколаєві, педагогічної академії в Ніжині, Комісії з вивчення продуктивних сил України, серії музеїв, бібліотек, інших культурно-просвітницьких установ. 45 Втрата Україною незалежності привела до еміграції з країни ряду великих мислителів, в числі яких варто відзначити В.К.Ліпінского, Д.І.Донцова, А. Ю.Кульчицького, Д.І.Чижевського та ін Якщо перші два дослідника присвячували свої праці, головним чином, розробці національної ідеї - «інтегрального націоналізму» (Д.І.Донцов вважається фундатором українського націоналізму), а А.Ю.Кульчіцкій займався переважно соціально-психологічними, антропологічними проблемами, то Д.І.Чижевського відомий як історик філософії. Його перу належать стали класичними роботи "Нариси з історії філософії на Україні", "Філософія Г.Сковороди" і "Гегель в России". Труднощі становлення Радянської влади в Україні знайшли відображення у філософському і літературній творчості В.Юрінца, С.Семковского, ПДемчука і І.Хвілевого. Проте їх романтичні національні ідеї не могли знайти свого місця в моноідеологічної програмі перших років соціалістичного будівництва. Подальший розвиток філософської творчості в Україні пов'язане з відродженням у 1944 році філософського факультету в Київському університеті і створенням в 1946 році Інституту філософії АН УРСР. Саме при Інституті філософії сформувалася так звана «київська філософська школа», початковий період діяльності якої пов'язаний з іменами П.В.Копніна і М.Л.Злотіной. Для цієї школи характерні специфічна трактування розуміння філософії як форми світогляду, синтез діалектики, теорії пізнання, логіки, філософської антропології, аксіології, відкритість і діалогічність із західними філософськими новаціями, зокрема, з екзистенціалізму і т.д. У подальшому ці тенденції знайшли розвиток у роботах В. І. Шинкарук, М.В.Поповіча, А.Я.Яценко, І.Ф.Іадол'ного, С.Б.Кримського та ін У фокусі уваги цих дослідників раніше знаходяться суперечливі помітно загострилися останнім часом відносини в системі «людина - суспільство - природа». Враховуючи технічний профіль навчання студентів, хотілося б звернути увагу на роботи з філософії техніки І.Ф.Тарасенко, який показав неоднозначність трактування феномена техніки, вказуючи на ековітальние і антропологічні потреби сучасного суспільства. Резюмуючи матеріал даної теми, слід зазначити, що філософська думка в Україні пройшла тривалий шлях свого становлення, виробила власне оригінальне бачення «вічних філософських проблем». Це і визначає її своєрідність і вселяє надію, що величезний потенціал української софшной мудрості буде служити на благо людини і людства. 46
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "3. Розвиток філософської думки в Україні в XIX - XX століттях." |
||
|