2. Класичний період розвитку української філософії. Києво-Могилянська Академія. Г. С. Сковорода

Аналізуючи їх філософські погляди, необхідно в першу чергу зупинитися на розумінні ними предмета філософії. Якщо мислителі києво-руського періоду трактували філософію як пізнання істини, здійснюване через життя в істині, то в Києво-Могилянській академії обгрунтовується погляд на філософію як на спосіб інтелектуального пізнання людини і природи.

На філософські позиції «академіків» відчутний вплив надали такі західноєвропейські течії, як гуманізм, реформація і раннє просвітництво, своєрідний синтез яких, здійснений на основі досягнень вітчизняної духовності, зумовив формування культури українського бароко. Починаючи з 30-х років XVII ст. і до кінця XVIII в. саме культура бароко визначала своєрідність духовної - у тому числі філософської - життя більшості українських мислителів.

Центральним об'єктом дослідження «барокової філософії» став сучасна людина, "героїчна особистість", яка, однак, втілювала в собі ідеал, цілком досяжний в реальному, земному житті. Перед новою філософією постає нагальна задача дати адекватну трактування місця людини у Всесвіті, виявити його зв'язок з природою і визначити те особливе, що відрізняє людину від усього навколишнього в мінливому і нескінченному світі. У київських академіків превалював запозичений з античності підхід до людини як "мікрокосмосу", існуючому як модель Всесвіту, тобто макрокосмосу. Людина - невід'ємна частина природи, підпорядкована законам останньої. Однак, людині властивий субстанціональні елемент, який визначає виняткову роль людини в навколишньому світі. Це - мислення.

Сказане обумовило підвищений інтерес до гносеологічної проблематики. У курсах психології і логіки велика увага приділялася характеристиці пізнавальних здібностей людини: відчуттям, розуму, сприйняттю, пам'яті, уявленню, розумової діяльності. Особливе місце в лекціях києво-могилянських професорів належало проблемі зв'язку мови і мислення. Мова розглядався як штучна знакова

40

система, використовувана для спілкування. Значення слова-знака встановлюється через його ставлення до предмета, який воно означає.

У навчальному процесі Києво-Могилянської академії знайшли відображення питання, пов'язані з розумінням свободи і необхідності, свободи волі людини. На відміну від західноєвропейської філософії, яка ототожнювала розум і волю, тим самим розуміючи свободу як пізнану необхідність, київські академіки визнавали взаємозалежність і взаємозв'язок розуму і волі, чітко їх розділяючи. На їх думку, воля не вільна від розуму, вона втілює рішення розуму, який, сприймаючи об'єкт або факт, аналізує його, робить висновки і пропонує волі програму дій. Разом з тим і воля може впливати на розум, а в стані сильного афекту вона може і паралізувати його, здійснивши свій вибір без участі розуму.

Опосередкованим ланкою, яка з'єднує розум і волю є розсудливість, за допомогою якої досягається гармонія між розумом і волею. Якщо вчинок здійснюється завдяки розуму, який пригнічує волю, або, навпаки, шляхом вольового вибору, що суперечить розуму, то він може бути досконалий фізично, але не морально.

Завершення епохи бароко в Україні було відзначено появою видатного філософа і поета, співака і музиканта, байкаря і педагога Григорія Савича Сковороди (1722-1794). Вихованець Києво-Могилянської академії, він обрав неспокійну долю мандрівника, демонструючи дивовижну відповідність переконань і способу життя. Саме тут виявляється протест філософа проти дисгармонії реального буття. Не випадково він заповів на своїй могилі написати: «Світ ловив мене, але не спіймав».

Все, що вивчали життєвий шлях філософа, пишуть про нього як про трудівника, енциклопедиста-подвижника, аскете. Філософські погляди Г.С.Сковороди сформувалися під впливом античної, святоотецької середньовічної, західної новоєвропейської традицій філософствування.

41

Основою онтологічного вчення Сковороди є концепція «трьох світів» і «двох натур». Реальність, на думку філософа, - це гармонійна взаємодія макрокосмосу, в якому живе все народжене; мікрокосмосу - людини і символічного світу (світу книги або Біблії).

Великий світ (макрокосм) - це весь світ речей, Всесвіт, Сковорода часто називає його по-латині «Універсумом». У макрокосмі перебуває все народжене, Сковорода має на увазі, що сам макрокосм є вічним і безмежним. Слідом за античними мислителями він вважає, що субстрат речового світу утворюють чотири елементи: вогонь, повітря, вода і земля, вслід за Коперником визнає множинність світів, вічних в часі і безмежних в просторі.

Малий світ (мікрокосм) - це людина. Людина (мікрокосм) для Г.С.Сковороди - це центр, в якому сходяться і набувають своє значення всі символи макрокосму і Біблії. Вчення про малий світі є стрижень всієї антропологічної філософії Сковороди.

Нарешті, третій світ - світ символів (Біблія, а також міфологія і народна мудрість) виступає в якості самостійної реальності, що забезпечує людині можливість осягнення Бога. Через цей світ Бог є людині.

Всі три світу мають дві натури - видиму і невидиму, зовнішню і внутрішню. Видима натура - це речовина, матерія, плоть; невидима натура - Бог, Дух. Важливо підкреслити, що ці дві натури містяться і в Біблії. Сковорода відкидає істинність зовнішнього боку Біблії, заперечує реальність біблійних чудес, відзначає неправдоподібність легенд і сказань, вважаючи, що в Біблії приховано глибинний, алегоричний сенс.

Як і весь світ, так і людина має дві натури: зовнішня, видима, тлінна - це емпірична (тілесна) сутність людини; внутрішня, істинна "натура" людини - її душа. Поки плоть панує над людиною, істина буде прихована і як така, і як істина людського існування.

У визначенні сутності людського буття - індивідуальна неповторність філософії Г.С.Сковороди. Філософія подібна нитки Аріадни, що допомагає вибратися з життєвого лабіринту і знайти шлях до щастя. Шлях до щастя лежить через моральне вдосконалення людини. Філософа займало питання: як люди розуміють щастя, як домагаються його, і в чому насправді полягає призначення і щастя людини. Безпосереднім суб'єктивним проявом людського щастя Сковорода вважав "внутрішній світ, сердечне веселість, душевну фортеця". Щастя в нас самих, воно породжується вірою і любов'ю людини. Тому щастя залежить від самої людини. Всі люди створені для щастя, але не всі його досягають. Чому це відбувається? Люди захоплюються зовнішніми атрибутами щастя (влада, багатство), але це не щастя, а

42

привид, прах. Категорії любов і віра мають у Сковороди і глибокий пізнавальний зміст: "крізь любов і віру людина пізнає себе". "Пізнай самого себе" - сократовский заклик по-новому звучить у філософа Сковороди: він не просто закликає, а звертає увагу на пізнання природи людської душі з урахуванням умов її формування.

Визначальне значення у філософсько-етичному вченні Сковороди займає концепція "сродної праці". Спираючись на закладену античною філософією ідею про залежність долі людини від її природних схильностей, Сковорода сенс людського буття бачить у праці ("життя і справа є одне і те ж"), а справжнє щастя - у вільній праці за покликанням. Всі заняття приносять користь людині і суспільству, якщо вони відповідають схильностям людини до даного виду діяльності. Сковорода говорить про «спорідненості до хліборобства», «спорідненості до воїнства», «спорідненості до богослов'я» і т.п., покликанням. У Сковороди думка про визначальну роль "спорідненої праці" в забезпеченні щасливого життя вперше набула значення загального принципу у вирішенні проблеми сенсу людського буття. Спорідненість, покликання і є істинний "бог" в людині. Сковорода розрізняє процес праці і його результат. Насолода процесом споживання не є істинним людським насолодою. Істинне задоволення в насолоді самим процесом праці, а його приносить тільки "споріднена праця". Таким чином, Сковорода вперше у вітчизняній філософії ставить проблему перетворення праці в потребу людини і в вищу насолоду.

Щастя Сковорода пов'язує з почуттями вдячності, любові, дружби, які виникають внаслідок спорідненості. Усвідомивши свою залежність від природи, визначивши свою міру щастя і змирившись з нею, людина отримує найбільшу насолоду від задоволення найбільш необхідних потреб.

Таким чином, погляди професорів Києво-Могилянської академії і Г.С.Сковороди вплинули на весь подальший розвиток не тільки української, а й російської філософії. Зверненість до людини, до її внутрішнього світу, проблемі щастя, сенсу життя отримали подальший розвиток у «філософії серця» П.Д.Юркевича, В.С.Соловьева, Н.А.Бердяева, тим самим зміцнивши гуманістичну традицію вітчизняного філософствування з його критичним ставленням до західноєвропейського раціоналізму.

Інформація, релевантна " 2. Класичний період розвитку української філософії. Києво-Могилянська Академія. Г.С.Сковорода "

1. XVIII століття. Перелом в церковній свідомості. філософія Г. с. сковороди 1
   Найбільше можна знайти вказівок про це в книзі прот. Флоровського «Шляхи російського богослов'я». Глави II-IV. 2 Див про це особливо книгу Архангельського. Нариси з історії західно-російської літератури XVI-XVII ст. [Див: Архангельський А. С. Нариси з історії западнорусской літератури XVI-XVII ст. М., 1887.] 3 У 1599 р. відбувся у Вільні навіть з'їзд православних і кальвіністів для
   
2. 3. Розвиток філософської думки в Україні в XIX - XX століттях.
   Безпосереднім продовжувачем ідей Г.С.Сковороди став Панфіл Данилович Юркевич (1826-1874). Юркевич відстоює ідею цілісності людського духу, яка зводиться лише до розуму. Він доводить, що мислення не вичерпує всієї повноти духовного життя людини - в цьому він бачить недолік раціоналізму, який вважає, що мислення є сама сутність душі, а волю і відчуття серця
   
3. Малик Е.Г.. Ірраціоналістіческіх ШКОЛА ФІЛОСОФІЇ. (А. Шопенгауер, С. К'єркегора, Ф. Ніцше). Навчально-методичний посібник, 2002
   Ірраціоналістіческая філософія виникає в період панування ідей класичної філософії в Західній Європі. Вона повстає, кидає виклик класичної філософської традиції, критикуючи вузькість і однобічність раціоналізму, його нездатність дати відповіді на питання, які ставить життя в процесі людської діяльності. З появою иррационалистической філософії відбувається радикальна зміна
   
4. ВСТУП. ІСТОРИЧНІ ВІХИ РОЗВИТКУ ФІЛОСОФІЇ
   Філософія як специфічний спосіб осягнення і осмислення людиною дійсності. Соціальні, економічні, політичні, духовні передумови генезису філософії. Основні напрямки, школи філософії та етапи її історичного розвитку: фактологічний і хронологічний матеріали. Основні персоналії в філософії. Причина плюралізму філософських систем. Антична філософія. Філософія середніх
   
5. 56. Українська автономія в XVII-XVIII ст.
     У 1654, відповідно до рішення Земського собору, до Росії була приєднана Україна (насамперед, Лівобережна Україна, а також Київ). У складі Росії Україні був наданий особливий статус: зберігалися українська система управління на чолі з гетьманом, що обирається військовий (генеральної) радою, українське право. При гетьмані існувала генеральна старшина (український уряд).
   
6. КОНТРОЯЬНИЕ ПИТАННЯ
     1. Коли і з яких теоретичних робіт почався класичний період розвитку геополітики? 2. Чому саме період 1880-1950-х рр.. називають класичним періодом геополітики? 3. Де і в яких умовах геополітичні ідеї користувалися найбільшим попитом і особливо швидко поширювалися? 4. Що служило каталізатором цього розповсюдження? 5. Які зміни знаменували собою кінець
   
7. 22. Особливості вивозу та реалізації готової продукції, виготовленої з давальницької сировини
     Давальницька сировина, не обкладене вивізного (експортного) митом, податками та зборами, вивозиться з митної території України на підставі подання українським замовником органові митного контролю письмового зобов'язання про повернення в Україну готової продукції, виготовленої з цієї сировини (або повернення в Україну валютної виручки від реалізації готової продукції), не пізніше ніж через 90
   
8. СКОРОЧЕННЯ
     ВДИ - Вестаік давньої історії. Москва. ВІ - Питання історії. Москва. ВКА - Вісник Комуністичної академії. Москва. ВМН - Час МН. Москва. ВН - Время новостей. Москва. Нд - Питання статистики. Москва. ВФ - Питання філософії. Москва. ГАИМК - Державна Академія історії матеріальної культури. Москва ІГАІМК - Вісті Державної Академії історії матеріальної культури.
   
9. Рекомендована література 1.
     Введення у філософію: Підручник для вузів. 2ч. - М.: Политиздат, 1989 (ч.2). 2. Доброхотов A.JI. Категорія буття, в класичній західноєвропейській філософії. -М., 1986. 3. Канке В.А. Філософія. -М. 1997. 4. Мамле Ю.В. Долі буття / / ВД. - 1993 -
   
10. ОГЛЯД ІДЕЇ ?
      Платон і Сократ Платон народився в Афінах у 427 гп до н. е.., в заможній родині. У 407 він зустрічає Сократа (тому було 63 року). Аж до смерті Сократа, засудженого прийняти отруту (цикуту) в 399 р., Платон слід його вченню. Вплив Сократа відчувається в першу платонівських діалогах, написаних у цей час: «Гіппій Менший», «Евтіфрон», «Хармід», «Крітон», «Іон», «Протагор», «Апологія Сократа».
    
11. Саниахметова Н.А.. ПІДПРИЄМНИЦЬКЕ ПРАВО В ПИТАННЯХ І ОТВЕТАХУчебное посібник. Харків "Одіссей" 2000, 2000
      Рекомендовано до опублікування Вченою Радою Одеської національної юридичної академії. Під редакцією доктора юридичних наук, завідуючої кафедрою підприємницького та комерційного права Одеської національної юридичної академії Саніахметової
    
12. Виникнення иррационалистической філософії
      Ірраціоналістіческая філософія виникає в період панування ідей класичної філософії в Західній Європі. Вона повстає, кидає виклик класичної філософської традиції, критикуючи вузькість і однобічність раціоналізму, його нездатність дати відповіді на питання, які ставить життя в про-процесі людської діяльності. З появою иррационалистической філософії відбувається радикальна зміна
    
13. ЄВРОПЕЙСЬКА Домарксистська ФІЛОСОФІЯ КІНЦЯ XVIII в.-ПЕРШИХ двох третин XIX в. І ПОЧАТОК КРИЗИ БУРЖУАЗНОЇ ФІЛОСОФІЇ
      Третій том «Антології світової філософії» охоплює складний і багато в чому переломний період у розвитку філософської думки. Оі відкривається розділом про німецький Просвещении, а класична німецька філософії кінця XVIII в. - Перших чотирьох десятиліть XIX в. разом з течіями, що витікали з неї, близькими їй і що випробували на собі безпосереднє її вплив, складають ядро змісту томи. Ця його
    
14. Глосарій з курсу «Філософія» частина 1 «Систематична філософія »
      1. Абсолютна і відносна істина. 2. Антропологія. 3. Апріорний. Апостеріорний. 4. Несвідоме. 5. Буття. 6. Брахман. 7. Час. Рух. Форми руху матерії 8. Гилозоизм. 9. Гносеология. Епістемологія. 10. Діалектика. Метафізика. 11. Дуалізм. 12. Так °. 13. Істина. 14. Історичні типи світогляду. 15. Ідеалізм. 16. Ідея. 17. Інтенціональність. 18. Класична німецька
    
15. 20. Поняття зовнішньоекономічної операції з давальницькою сировиною
      Зовнішньоекономічні операції з давальницькою сировиною регулюються Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" від 15.09.95 р. Операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах - це операція з переробки (обробки, збагачення або використання) давальниць-ського сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців), а також етапам
    
16. ТРЕТІЙ ПЕРІОД античній філософії 1.
      Еллінізм. Грецька культура, яка тривалий час розвивалася відособлено і незалежно від чужоземних впливів, за часів Олександра Великого зіткнулася з чужою культурою і частково її сприйняла. Тому з еллінської культури вона перетворилася в елліністичну, оскільки складалася вже не тільки з елементів власне грецької культури, а й тих елементів, які проявляли себе не тільки в