|
З огляду на те що справа може складуться подібним образом8 і інакше світ повинен би був відбутися з ночі і суміші всіх речей і з небуття, наше питання можна вважати вирішеним, і існує щось, що вічно рухається невпинним рухом, а таке рух круговий; і це ясно ие тільки як логічний висновок, але і як реальний факт, а тому перші небо 9 володіє, можна вважати, вічним буттям. Отже, існує і щось, що [його] приводить в рух. А так як те, що рухається і [разом] рухає, займає проміжне положення, тому є щось, що рухає, не знаходячись в русі, - щось вічне і являющее собою сутність і реальну активність. Але рухає так предмет бажання і предмет думки: вони рухають, [самі] не знаходячись в русі. А перші (тобто вищі) з цих предметів, [на які спрямовані бажання і думка], один з одним збігаються. Бо потяг викликається тим, що здається прекрасним, а вищим предметом бажання виступає те, що насправді прекрасно ... А що мета має місце [і] в області нерухомого - це видно з аналізу: мета буває для когось і складається в чому-небудь, і в останньому випадку вона знаходиться у цій галузі, а в першу немає. Так от, рухає вона, як предмет любові, між тим все інше рухає, перебуваючи в русі [саме]. Тепер, якщо що-небудь рухається, відносно його можливо і зміна; тому, якщо реальна діяльність здійснюється як первинне просторове двіженіе10, тоді, оскільки тут є рух, остільки у всякому разі можлива і зміна - [зміна] в просторі, якщо чи не по суті, а так як в реальній діяльності дається щось, що викликає рух, само перебуваючи нерухомим, то відносно цього буття зміна жодним чином неможлива.
Бо перше з змін - це рух у просторі, а в області такого руху [перший] - круговий. Тим часом круговий рух викликається буттям, про який ми гово-рим зараз. Отже, це - буття, яке існує необхідно, і, оскільки воно існує необхідно, тим самим [воно існує] добре, і в цьому сенсі є початком. Бо про те, що необхідно, можна говорити в кількох значеннях. Іноді під ним розуміється те, що [робиться] насильно, тому що - проти потягу, іноді те, без чого не виходить благо, і так само ми позначаємо те, що не може існувати інакше, але дається безумовно [як воно є]. Так от, від такого початку залежить мир небес і [вся] природа. І життя [у нього] така, як наша, - найкраща, [яка у нас] на малий термін. У такому стані воно знаходиться завжди (у нас цього не може бути), бо і насолодою є діяльність його (тому також неспання, сприйняття, мислення найприємніше, надії ж і спогади - [вже] на грунті їх). А мислення, як воно є саме по собі, має справу з тим, що само по собі найкраще, і у мислення, яке таке в найвищій мірі, предмет - найкращий [теж] в найвищій мірі. При цьому разум11 чинності причетності своєї до предмета думки мислить самого себе: він стає мислимим, стикаючись [зі своїм предметом] і мислячи [його], так що одне і те ж є розум і те, що мислиться ним. Бо розум має здатність приймати в себе предмет своєї думки і сутність, а діє він, володіючи [ними], так що те, що в ньому, як здається, є божественного, - це скоріше саме володіння, ніж [одна] здатність до нього, і умогляд є те, що найприємніше і всього краще.
Якщо тому так добре, як нам іноді, богу завжди, то це дивовижно, коли ж краще, то ще изумительнее. А з ним це саме так і є. І життя, без сумніву, притаманна йому; бо діяльність розуму є життя, а він є саме діяльність, і діяльність його, як вона є сама по собі, є найкраща і вічне життя. Ми стверджуємо тому, що бог є жива істота, вічне, найкраще, так що життя і існування безперервне й вічне є надбання його, бо це ось що таке є бог,.,Таким чином, з того, що сказано, ясно, що існує деяка сутність вічна, нерухома і відокремлена від чуттєвих речей; і разом з тим показано і те, що у цієї суті не може бути ніякої величини, але вона не має частин і неподільна (вона рухає необмежений час, між тим ніщо обмежене не має безмежній здатності, а так як всяка величина або безмежна, або обмежена, то обмеженою величини вона не може мати із зазначеної причини, а необмеженої - тому, що взагалі ніякої необмеженої величини не існує); але, з іншого боку, [показано] також, що це - буття, не схильне [зовнішньому] впливу і недоступне зміни, бо ми всі інші рухи - пізніше, ніж рух в просторі. Відносно цих питань ясно, чому тут справа виглядає зазначеним чином.
|
- Глава сьома
Глава
- Глава сьома.
Глава сьома
- Глава сьома Екзистенціалізм Л. Шестова - внутрішня криза релігійної філософії в Росії початку XX в.
Глава сьома Екзистенціалізм Л. Шестова - внутрішня криза релігійної філософії в Росії початку XX
- Глава перша
1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
- Книга сьома
Книга
- Книга сьома (Z)
Книга сьома
- Глава перша
1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
- Глава перша
1 Символічно: якщо АГР (х), то ехр (х). СР 119 а 34 і 120 а 15. - 373. 2 Символічно: якщо | - Ах - | Р (х), то Н-і АГР (х). Ср, 119 а 36 і 120 а 8. - 373. 3 «Звернення» тут вживається в сенсі перетворення висловлювань виду «А притаманне Б» в висловлювання виду «Б є (взагалі) А». Однак якщо А притаманне Б лише в деякому відношенні, то помилково, що Б є взагалі А. СР прим. 4 до
- ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ТЕСТІВ
Глава 1: 1.1 - 1В, 2Б, 3А, 4Б, 5В; 1.2 - 1Г, 2Г, 3Г. Глава 2: 2.1 - 1А, 2Г, 3В, 4В; 2.2 - 1В, 2Г, 3А. Глава 3: 3.1 - 1Б, 2А, 3А; 3.2 - 1Г, 2В, 3В. Глава 4: 4.1 - 1А, 2В, 3Г; 4.3 - 1Б, 2В, 3Б; 4.3 - 1Г, 2Г, 3Г; 4.4. - 1Г, 2Г, 3Г, 4В, 5Б; 4.6 - 1Г, 2Б; 4.7 - 1Г, 2В, 3В, 4А, 5А; 4.8 - 1В, 2Г, 3Г, 4А. Глава 5: 5.1 - 1В, 2Б, 3А; 5.2 - 1Б, 2Г, 3Б, 4Г, 5Г; 5.3 - 1Г, 2В, 3Г.
- Розділ двадцять третій
Див гл. 19-22. - 298. СР «Нпкомахова етика», 1095 а 32; Хустка. Держава, 510 Ь - 511 с. - 298. СР «Про тлумачення», 23 а 18-20, а також прим. 32 до гол. 13 цього трактату. - 299. Почала науки недоказові. Тому вони не можуть стати предметом самої науки, що доказує. Вони можуть бути предметом лише умогляду, інтелектуальної інтуїції. Тільки пус (розум) здатний
- Введення
Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
|