|
Далі, виходячи з словозміни слід при опро-вергапіі дивитися, чи не йде чи справу так, що [позначене таким-то словом] з таким-то закінченням не їсти власне для [позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Тоді й [позначене першим словом] з іншим закінченням НЕ БУДЕ власним для [позначеного другим словом] з цим іншим закінченням. Якщо, наприклад, «прекрасно» не їсти власне для «справедливо», то й «прекрасне» не власним для «справедливе». Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб [позначений-* ве таким-то словом] з таким-то закінченням було власним для [позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Тоді й [позначене першим словом] з іншим закінченням буде власним для [позначеного другим словом] з цим іншим закінченням. Якщо, наприклад, «двонога, що живе на суші» є власне для людини, то можна сказати, що і людині [притаманне] власне - бути двоногим, що живуть на суші. Слід, однак, звернути увагу не тільки на саме [позначене словом] з таким-то закінченням, а й на противолежащей йому, як уже говорилося при розгляді попередніх топів 1Щ І при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що одне противолежащей [ позначеному таким-то словом] з таким-то закінченням не їсти власне для іншого протилежного [позначеному іншим словом] з цим закінченням. Тоді й проти-волежащее [перший, позначене таким-то словом] з цим же закінченням, чи не буде власним для протилежного [друге, позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Якщо, наприклад, власне для «справедливо» пе є «добре», то «погано» не власним для «несправедливо». Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб одне противолежащей щее, [позначене таким-то словом] з таким-то закінченням, було власним для іншого протилежного, [позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Тоді й противолежащей [перший, позначене таким-то словом] з цим же закінченням, буде власним для протилежного [іншому, позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Якщо, наприклад, власне для блага - «найкраще», то і власне для зла-«найгірший». Далі, виходячи з східних відносин слід при опроверганіі дивитися, чи не йде чи справу так, що одне знаходиться в сходпом відношенні не є власне для іншого знаходиться в подібному відношенні.
Тоді і що у подібному відношенні з першим 55 НЕ БУДЕ власним для знаходиться в подібному відношенні з другим. Якщо, наприклад, будівельник ставиться до будівництва будинку (to poiein oikian) так само, як врачеватель до відновлення здоров'я (to poiein hygieian), відновлення ж здоров'я не є собст-187а венное для цілителя, то будівництво вдома не є власне для будівельника. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб одне знаходиться в подібному відношенні було власним для іншого знаходиться в подібному отношепіе, тоді і що у подібному відношенні з перших буде власним для знаходиться в подібному відношенні з другим. Якщо, наприклад, врачеватель ставиться до того, що сприяє здоров'ю, так само, як вчитель гімнастики - до того, що сприяє зміцненню тіла, власне ж для б вчителя гімнастики - сприяння зміцненню тіла, то і власним для врачевателя буде сприяння здоров'ю.Далі, виходячи з однакових відносин, слід при опроверганіі дивитися, чи не йде чи справу так, що перебуває в однаковому відношенні не є в одному випадку власне для знаходиться в однаковому відношенні. Тоді що знаходиться в однаковому відношенні і в іншому випадку пе буде власним для знаходиться в однаковому отпошеніі. Якщо ж ю знаходиться в однаковому відношенні є власне для знаходиться в однаковому відношенні, то воно не буде власним для того, щодо чого вважають, що воно власне. Якщо, наприклад, розсудливість однаково ставиться до прекрасного і потворного, оскільки вона є знання про те й інше, знання ж про прекрасний не є власне для розсудливості, то і знання про потворне НЕ БУДЕ власним для неї. Якщо ж знання про прекрасне є власне для розсудливості, то знапіе про ts потворному пе буде власним для неї, бо неможливо, щоб одне і те ж було власним для багатьох [речей]. Для обгрунтування цей топ непридатний, бо щось одне знаходиться в однаковому [з іншими] відношенні зіставляється з багатьма. 20 Далі слід при опровергапіі дивитися, чи не йде чи справу так, що сказанпоо через [дієслово] «бути» не їсти власне для сказаного через [дієслово] «бути». Тоді й [сказане через дієслово] «преходить" не буде власним для [сказаного через дієслово] «преходить» і [сказане через дієслово] «ставати» не власним для сказаного через [дієслово] «ставати».
Еслп, наприклад, «бути живою істотою» пе є власне для людини, то не буде власним для становлення людини «ставати 25 живою істотою» або власним для прехожденпя людини - «преходить як жива істота». Таким же чином слід розглядати «бути» і «преходить», виходячи з «ставати», а «бути» і «ставати»-виходячи з «преходить», абсолютно так само як «ставати» і «преходить» - виходячи з «бути »(як тільки що було сказано). Так от, при обгрунтуванні 30 слід дивитися, щоб для встановленого через [дієслово] «бути» власним було встановлене через [дієслово] «бути». Тоді й для сказаного через [дієслово] «ставати» власним буде сказане через [дієслово] «ставати» і для сказаного через [дієслово] «преходить» - дане через [дієслово] «преходить». Якщо, наприклад, для людини власне - це те, що оп є смертний, то і для становлення че-35 ловека власним буде те, що він стає смертним, і для прехождепія людини - те, що він пре-ходить як смертний. Таким же чином, як було 1в7ь сказано для онроверганія, слід виходячи пз «ставати» і «преходить» розглядати «бути».Далі, слід звернути увагу на ідею покладеного і при опроверганіі дивитися, чи не йде чи справу так, що [власне] не властиво ідеї чи притаманне не оскільки про ідею говориться як про те, для б чого вказано власне. Тоді не буде власним те, що належить як власне. Якщо, наприклад, са-мому-по-собі-людині властивий спокій не оскільки оп людина, а оскільки він ідея, то спокій не буде власним для людини. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб [власне] було притаманне ідеї, і притому притаманне, оскільки про ідею йдеться то, 10 щодо чого вважають, що воно не є власне. Тоді буде власним те, щодо чого належить, що воно не є власне. Якщо, наприклад, самому-по-собі-живій істоті властиво те, що воно складається з душі і тіла, і властиве це, оскільки воно жива істота, то власним для живої істоти буде те, що воно складається з душі і тіла.
|
- Глава перша
1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
- Розділ дев'ятий [Топи для з'ясування того, чи правильно вказано власне (закінчення)]
Далі, при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що вказавши те, що є власне в можливості, вказують це собственпое в можливості і для не сущого, якщо можливість не може бути властива не-сущому. Тоді покладене як соб-зо ственное не їсти власне. Так, наприклад, той, хто сказав, що власне для повітря - це те, що він придатний для вдихання, вказав, правда,
- Глава перша
Див Платон . Федр, 245 с-е. - 408. СР прим. 1, 2 до гол. 9 кн. I. - 408. Т. е. категорії. - 409. Платонівський термін «причетність» вживається Аристотелем в сенсі «підпадає під», що виражає відношення виду до роду. - 409. СР 127 a 26 - 38; «Метафізика», 998 И4 - 28. - 409. Присудок Б є рід для присудка А тоді і тільки тоді, коли обсяг присудка А є
- Розділ перший [Топи, що стосуються визначення. Попередні зауваження]
Дослідження визначень 1 складається з п'яти частин, а саме: [визначення непридатно] або [1] тому, що 25 мова взагалі неправильна для того, ім'я чого дано (адже визначення людини має бути правильно для кожної людини); або [2] тому, що, хоча рід мається, предмет не був віднесений до цього роду або віднесені не до свого роду (бо той, хто дає визначення, повинен, встановивши рід, додати
- РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ [Топи для з'ясування того, чи правильно вказано власне (продовження)]
Далі, слід при опроверганіі виходити з більшого і меншого. По-перше, слід дивитися, не 15 обстоит Чи справа так, що більше не є власне для більшого. Тоді ні менше не буде власним для меншого, ні найменше - для найменшого, ні найбільша - для найбільшого, ні притаманне просто - для властивого просто. Якщо, наприклад, бути більше пофарбованим не їсти власне для того,
- Від видавництва
Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
- Книга сьома
Книга
- Книга сьома (Z)
Книга сьома
- Глава перша
1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D . СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
- Глава перша
1 Символічно: якщо АГР (х), то ехр (х). СР 119 а 34 і 120 а 15. - 373. 2 Символічно: якщо | - Ах - | Р (х), то Н-і АГР (х). Ср, 119 а 36 і 120 а 8. - 373. 3 «Звернення» тут вживається в сенсі перетворення висловлювань виду «А притаманне Б» в висловлювання виду «Б є (взагалі) А». Однак якщо А притаманне Б лише в деякому відношенні, то помилково, що Б є взагалі А. СР прим. 4 до
|