Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
Аристотель. Твори в 4-х томах. Том 2. Вид-во Думка, Москва; 687 стр., 1976 - перейти до змісту підручника

ГЛАВА СЬОМА [Топи для з'ясування того, чи правильно вказано власне (продовження) \

Далі, виходячи з словозміни слід при опро-вергапіі дивитися, чи не йде чи справу так, що [позначене таким-то словом] з таким-то закінченням не їсти власне для [позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Тоді й [позначене першим словом] з іншим закінченням НЕ БУДЕ власним для [позначеного другим словом] з цим іншим закінченням. Якщо, наприклад, «прекрасно» не їсти власне для «справедливо», то й «прекрасне» не власним для «справедливе». Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб [позначений-* ве таким-то словом] з таким-то закінченням було власним для [позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Тоді й [позначене першим словом] з іншим закінченням буде власним для [позначеного другим словом] з цим іншим закінченням. Якщо, наприклад, «двонога, що живе на суші» є власне для людини, то можна сказати, що і людині [притаманне] власне - бути двоногим, що живуть на суші. Слід, однак, звернути увагу не тільки на саме [позначене словом] з таким-то закінченням, а й на противолежащей йому, як уже говорилося при розгляді попередніх топів 1Щ І при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що одне противолежащей [ позначеному таким-то словом] з таким-то закінченням не їсти власне для іншого протилежного [позначеному іншим словом] з цим закінченням. Тоді й проти-волежащее [перший, позначене таким-то словом] з цим же закінченням, чи не буде власним для протилежного [друге, позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Якщо, наприклад, власне для «справедливо» пе є «добре», то «погано» не власним для «несправедливо». Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб одне противолежащей щее, [позначене таким-то словом] з таким-то закінченням, було власним для іншого протилежного, [позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Тоді й противолежащей [перший, позначене таким-то словом] з цим же закінченням, буде власним для протилежного [іншому, позначеного іншим словом] з цим же закінченням. Якщо, наприклад, власне для блага - «найкраще», то і власне для зла-«найгірший».

Далі, виходячи з східних відносин слід при опроверганіі дивитися, чи не йде чи справу так, що одне знаходиться в сходпом відношенні не є власне для іншого знаходиться в подібному відношенні.

Тоді і що у подібному відношенні з першим 55 НЕ БУДЕ власним для знаходиться в подібному відношенні з другим. Якщо, наприклад, будівельник ставиться до будівництва будинку (to poiein oikian) так само, як врачеватель до відновлення здоров'я (to poiein hygieian), відновлення ж здоров'я не є собст-187а венное для цілителя, то будівництво вдома не є власне для будівельника. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб одне знаходиться в подібному відношенні було власним для іншого знаходиться в подібному отношепіе, тоді і що у подібному відношенні з перших буде власним для знаходиться в подібному відношенні з другим. Якщо, наприклад, врачеватель ставиться до того, що сприяє здоров'ю, так само, як вчитель гімнастики - до того, що сприяє зміцненню тіла, власне ж для б вчителя гімнастики - сприяння зміцненню тіла, то і власним для врачевателя буде сприяння здоров'ю.

Далі, виходячи з однакових відносин, слід при опроверганіі дивитися, чи не йде чи справу так, що перебуває в однаковому відношенні не є в одному випадку власне для знаходиться в однаковому відношенні. Тоді що знаходиться в однаковому

відношенні і в іншому випадку пе буде власним для знаходиться в однаковому отпошеніі. Якщо ж ю знаходиться в однаковому відношенні є власне для знаходиться в однаковому відношенні, то воно не буде власним для того, щодо чого вважають, що воно власне. Якщо, наприклад, розсудливість однаково ставиться до прекрасного і потворного, оскільки вона є знання про те й інше, знання ж про прекрасний не є власне для розсудливості, то і знання про потворне НЕ БУДЕ власним для неї. Якщо ж знання про прекрасне є власне для розсудливості, то знапіе про ts потворному пе буде власним для неї, бо неможливо, щоб одне і те ж було власним для багатьох [речей]. Для обгрунтування цей топ непридатний, бо щось одне знаходиться в однаковому [з іншими] відношенні зіставляється з багатьма. 20

Далі слід при опровергапіі дивитися, чи не йде чи справу так, що сказанпоо через [дієслово] «бути» не їсти власне для сказаного через [дієслово] «бути». Тоді й [сказане через дієслово] «преходить" не буде власним для [сказаного через дієслово] «преходить» і [сказане через дієслово] «ставати» не власним для сказаного через [дієслово] «ставати».

Еслп, наприклад, «бути живою істотою» пе є власне для людини, то не буде власним для становлення людини «ставати 25 живою істотою» або власним для прехожденпя людини - «преходить як жива істота». Таким же чином слід розглядати «бути» і «преходить», виходячи з «ставати», а «бути» і «ставати»-виходячи з «преходить», абсолютно так само як «ставати» і «преходить» - виходячи з «бути »(як тільки що було сказано). Так от, при обгрунтуванні 30 слід дивитися, щоб для встановленого через [дієслово] «бути» власним було встановлене через [дієслово] «бути». Тоді й для сказаного через [дієслово] «ставати» власним буде сказане через [дієслово] «ставати» і для сказаного через [дієслово] «преходить» - дане через [дієслово] «преходить». Якщо, наприклад, для людини власне - це те, що оп є смертний, то і для становлення че-35 ловека власним буде те, що він стає смертним, і для прехождепія людини - те, що він пре-ходить як смертний. Таким же чином, як було 1в7ь сказано для онроверганія, слід виходячи пз «ставати» і «преходить» розглядати «бути».

Далі, слід звернути увагу на ідею покладеного і при опроверганіі дивитися, чи не йде чи справу так, що [власне] не властиво ідеї чи притаманне не оскільки про ідею говориться як про те, для б чого вказано власне. Тоді не буде власним те, що належить як власне. Якщо, наприклад, са-мому-по-собі-людині властивий спокій не оскільки оп людина, а оскільки він ідея, то спокій не буде власним для людини. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб [власне] було притаманне ідеї, і притому притаманне, оскільки про ідею йдеться то, 10 щодо чого вважають, що воно не є власне. Тоді буде власним те, щодо чого належить, що воно не є власне. Якщо, наприклад, самому-по-собі-живій істоті властиво те, що воно складається з душі і тіла, і властиве це, оскільки воно жива істота, то власним для живої істоти буде те, що воно складається з душі і тіла.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " ГЛАВА СЬОМА [Топи для з'ясування того, чи правильно вказано власне (продовження) "
  1. Глава перша
    1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
  2. Розділ дев'ятий [Топи для з'ясування того, чи правильно вказано власне (закінчення)]
    Далі, при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що вказавши те, що є власне в можливості, вказують це собственпое в можливості і для не сущого, якщо можливість не може бути властива не-сущому. Тоді покладене як соб-зо ственное не їсти власне. Так, наприклад, той, хто сказав, що власне для повітря - це те, що він придатний для вдихання, вказав, правда,
  3. Глава перша
    Див Платон . Федр, 245 с-е. - 408. СР прим. 1, 2 до гол. 9 кн. I. - 408. Т. е. категорії. - 409. Платонівський термін «причетність» вживається Аристотелем в сенсі «підпадає під», що виражає відношення виду до роду. - 409. СР 127 a 26 - 38; «Метафізика», 998 И4 - 28. - 409. Присудок Б є рід для присудка А тоді і тільки тоді, коли обсяг присудка А є
  4. Розділ перший [Топи, що стосуються визначення. Попередні зауваження]
    Дослідження визначень 1 складається з п'яти частин, а саме: [визначення непридатно] або [1] тому, що 25 мова взагалі неправильна для того, ім'я чого дано (адже визначення людини має бути правильно для кожної людини); або [2] тому, що, хоча рід мається, предмет не був віднесений до цього роду або віднесені не до свого роду (бо той, хто дає визначення, повинен, встановивши рід, додати
  5. РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ [Топи для з'ясування того, чи правильно вказано власне (продовження)]
    Далі, слід при опроверганіі виходити з більшого і меншого. По-перше, слід дивитися, не 15 обстоит Чи справа так, що більше не є власне для більшого. Тоді ні менше не буде власним для меншого, ні найменше - для найменшого, ні найбільша - для найбільшого, ні притаманне просто - для властивого просто. Якщо, наприклад, бути більше пофарбованим не їсти власне для того,
  6. Від видавництва
    Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
  7. Книга сьома
    Книга
  8. Книга сьома (Z)
    Книга сьома
  9. Глава перша
    1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D . СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
  10. Глава перша
    1 Символічно: якщо АГР (х), то ехр (х). СР 119 а 34 і 120 а 15. - 373. 2 Символічно: якщо | - Ах - | Р (х), то Н-і АГР (х). Ср, 119 а 36 і 120 а 8. - 373. 3 «Звернення» тут вживається в сенсі перетворення висловлювань виду «А притаманне Б» в висловлювання виду «Б є (взагалі) А». Однак якщо А притаманне Б лише в деякому відношенні, то помилково, що Б є взагалі А. СР прим. 4 до
© 2014-2022  ibib.ltd.ua