Слід відзначити відсутність єдиного підходу до складу приватного права в різних зарубіжних правопорядках. Цей склад визначається не якимись абстрактними "світовими стандартами", а особливостями історичного та соціально-економічного розвитку конкретних країн, в яких проте можна бачити і деякі спільні риси та закономірності.
Так, англо-американська правова система формально взагалі не знає поділу на приватне і публічне право. Як відомо, вона склалася на основі рішень з конкретних спорах (прецедентів), які виносилися у феодальній Англії двома різними видами королівських судів: судами "загального права" і судом лорда-канцлера ("судом справедливості"). Вони-то і сформували в якості особливих, самостійних гілок цього правопорядку загальне право (common law) і право справедливості (law of equity). Лише наприкінці XIX в. ці гілки почали зливатися.
Дана обставина обумовлена особливостями розвитку англосаксонського права, що відрізняють його від континентальної європейської системи (в рамках якої, в основному на базі її германської гілки, традиційно розвивалося російське приватне право). Згодом ця система була рецепірованного (запозичена) США, Канадою, Австралією і низкою інших англомовних країн
В даний час і в англо-американському правопорядок фактично проводиться різниця між приватним і публічним правом, у тому числі в силу процесу відомого зближення його з континентальним правопорядком1. Проте в країнах "загального права" до сфери приватного права відносять не речові, зобов'язальні і виняткові права, а такі вважаються самостійними частини, як, наприклад, "право компаній", "право власності", "договірне право", "право на відшкодування шкоди "," авторське право "," патентне право "та ін Тому внутрішня система приватного права тут не збігається з континентальною.
У ряді західноєвропейських країн (Німеччина, Франція, Іспанія та ін.) приватне право традиційно розділяється на дві основні гілки: цивільне та торгівельне, що дозволяє говорити про дуалізм приватного права. При цьому торгове право охоплює регламентацію підприємницького обороту, тобто одну із спеціальних сфер цивільного права. Воно, отже, не є цілком "рівноправній", самостійної правової галуззю по відношенню до цивільного права. Про це свідчить і такий факт, як відсутність в торговому праві скільки-розвиненою самостійної Загальної частини, що і викликає неминучу необхідність поширення на його сферу дії загальних положень цивільного права.
Тому прийнято вважати, що норми торгового права є спеціальними по відношенню до цивільно-правовим. Отже, за відсутності спеціальних правил до відносин, що регулюються торговим правом, застосовуються норми цивільного права. Ця обставина відбилося тут у прийнятті двох різних кодексів - цивільного і торгового, співвідношення яких зазвичай розглядається як співвідношення загального та спеціального законів.
1 См. Кулагін М І. Підприємництво і право "досвід Заходу М., 1992 З 15-16; Цивільне та торгове право капіталістичних держав Підручник М, 1993 С. 16
Історичним підставою для виділення торгового права в цих державах послужила необхідність об'єднання різних торгових звичаїв і правил станового характеру в особливе "купецьке право". Крім того, у Франції торгове право, узагальнене в Торговому кодексі 1807 р., послужило ще й засобом визнання та утвердження інтересів "третього стану", самостійної ролі купецтва, а в Німеччині (Общегерманский торговий кодекс 1861 р.) - способом національного згуртування і подолання державної раздробленності1.
Не у всіх західноєвропейських країнах ідея самостійного торгового права отримала визнання і законодавче закріплення. Піонером у цьому відношенні стала Швейцарія , в якій ще на початку цього століття (1911 р.) було прийнято єдине законодавство, рівною мірою поширювалося на цивільні і торгові відносини. У 1942 р. Італія, що є родоначальницею відокремленого торгового права, також відмовилася від цієї ідеї. По дорозі єдиного приватного права розвивається і сучасне законодавство, яке ні в одній з країн, оновлює цивільне законодавство вже на початку 90-х рр.., не пішло на відокремлення торгового права (Нідерланди, канадська провінція Квебек, американський штат Луїзіана). Більш того, одностайно відзначається загальна тенденція до "коммерсализации" громадянського права, тобто до його розвитку під впливом більш гнучких норм про торговому обороті і тим самим - до його максимального пристосуванню до потреб підприємницької діяльності.
|
- § 1. Поняття злочину
Одна з давніх традицій російського правотворчест-ва-визначення в кримінальному законі поняття злочину. Не виняток і новий КК РФ, де в ст. 14 встановлено: "Злочином визнається винне досконале суспільно небезпечне діяння, заборонене цим Кодексом під загрозою застосування покарання". Вважаючи, що дане визначення містить чотири найбільш актуальних типу взаємозв'язку (родовий і
- 2. Приватне та публічне право
Нормальний правопорядок повинен грунтуватися на існуванні і відмінності приватноправового і публічно-правового регулювання. Цивільне, або приватне, право (jus privatum) з часів Стародавнього Риму якраз і відображає приватноправову сферу з притаманними їй началами юридичної рівності і самостійності учасників, недоторканності їх приватної власності, свободи договору, незалежної судової
- 1. Розвиток системи приватного права в Росії
У вітчизняній правовій системі приватне право завжди було представлено цивільним правом. За радянських часів, після відмови від поділу права на публічне і приватне, з цивільного права в якості самостійних правових галузей виділилися сімейне та трудове право, а "на стику" цивільного та адміністративного права виникли земельне та природоресурсове право. Були спроби відокремлення
- 1.Економіка і соціальна структура
Розвиток капіталізму в Росії та інших країнах породило проблему його типології. Сучасна методологія розгорнула цю проблему в концепцію трьох ешелонів . Відповідно до цієї концепції можна говорити про три моделі (ешелонах) розвитку світового капіталізму: - ешелон розвиненого, класичного капіталізму - Англія, Франція, США, Канада, Австралія; - ешелон становлення буржуазних відносин в переплетенні з
- 4. жовтня 1917 (питання методології)
Жовтневі події 1917 року стали подіями світового значення, але історики ще довго будуть сперечатися і розходитися в їх оцінках. жовтня 1917 опинився в центрі гострої ідейної та політичної боротьби , що розгорнулася зараз в нашій країні. Більшість дослідників представляє Жовтень 1917 р. революцію * не тільки як найважливіша подія XX століття, відбивало вікові устремління людства до свободи,
- 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
Одним з найважливіших інститутів сучасного міжнародного приватного права є міжнародний комерційний арбітраж. Маючи тривалу і багатогранну історію свого правового розвитку, міжнародний комерційний арбітраж перетворився до теперішнього часу в широко відомий і часто використовуваний інструмент врегулювання зовнішньоекономічних спорів цивільно-правового характеру поряд із судовою
- 15. Співвідношення особистості і граждани-на.
Конституційні гарантії прав особистості дійсні тоді, коли вони закріплені не тільки в тексті Основного Закону, скільки в розгорнутій системі усталених процедурних правил. Конституційне забезпечення прав людини складається з тексту самої конституції, системи конституційно-стосовно нормативних актів, а також рішень судів. У тексті Конституції Французької республіки 1958
- 6. Юр. наука, її система. Догматичні юр. науки. Розвиток традиційних юр. наук і становлення нових юр. наук.
Юриспруденція - наука про право. Весь комплекс юридичних наук можна умовно розбити на наступні основні групи: Історико-юридичний цикл (загальна історія держави і права, історія держави і права України, історія політичних і правових вчень, римське право та ін.) Державно-правовий цикл (державне право, конституційне право, державне право зарубіжних країн,
- 41. Поняття правопорядку. Гарантії законності і правопорядку.
Правопорядок - стан (режим) правової упорядкованості - урегульованості та узгодженості - системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Кожна країна формує свій правопорядок. Необхідність його формування та вдосконалення обумовлюється двома зустрічними інтересами - громадянського суспільства і держави, їх основоположними законами і тенденціями
- Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
Контроль над організованою економічною злочинністю, на мій погляд, можна визначити як регламентовану нормами права діяльність державних, муніципальних органів, а також недержавних організацій, спрямовану на попередження, виявлення і припинення порушення правових норм, що забезпечують нормальне функціонування економічної системи. Це визначення відображає найбільш
|