| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
7.1. Зміст і характеристика общеметодіческого принципів |
||
|
общеметодіческого принципи - це відправні положення, якими необхідно користуватися викладачеві фізичної культури (тренеру), вирішуючи комплекс освітніх, виховних та оздоровчих завдань. До общеметодіческого принципів належать: принцип свідомості і активності, наочності, доступності та індивідуалізації, систематичності. Характеристика цих принципи передбачає розкриття внутрішніх властивостей, що відображають їх зв'язок з логікою визначення міри педагогічного впливу на особистість. Принцип свідомості і активності. Призначення цього принципу в тому, щоб сформувати у займаються інтерес, осмислене ставлення і потреба до фізкультурно-спортивної діяльності, прагнення до самопізнання та самовдосконалення. СВІДОМІСТЬ - це здатність людини правильно розбиратися в об'єктивних закономірностях, розуміти їх і відповідно з ними здійснювати свою діяльність. Основою свідомості є передбачення результатів діяльності. Одним з найважливіших вимог даного принципу є визначення адекватних цілей і поточних педагогічних завдань, а також роз'яснення їх сутності займаються. Перед колективом і конкретною особистістю повинні ставитися перспективні і поточні цілі. 75 В якості перспективних цілей можуть бути: виконання норм спортивного розряду, включення до складу збірної команди та ін, а поточними: оволодіння технікою вправи, досягнення певного рівня розвитку фізичних здібностей та ін Разом з тим важливо розкрити сутність запропонованих завдань, довести до свідомості займаються відповіді на питання: «чому?», «яким чином?», «в якому обсязі?». Осмислення виконання фізичних вправ, безсумнівно, сприяє мобілізації індивіда, тим самим підвищуючи ефективність освітнього аспекту занять і зростання духовності займається. АКТИВНІСТЬ - це міра або величина проявляється людиною діяльності, ступінь його включення в роботу. Активність у дидактичному плані виступає як передумова, умова і результат свідомого засвоєння знань, умінь і навичок. Активність може виявлятися в різних видах: рухової активності, придбанні знань, у виконанні самостійних занять, дисциплінованості. Відповідно до теорії діяльності (С.Л. Рубштейн, Л.С.Виготський, А.Н. Леонтьєв) активність людини є чинником, що залежать від свідомості. При цьому свідомість спрямовує і регулює мотиви, потреби, інтереси та цілі. Сучасні дослідження показують, що в процесі формування потреб індивіда в руховій активності істотну роль відіграють три фактори. У першому факторі відображено вплив спортивних традицій в сім'ї (особистий приклад батьків, авторитет викладачів). Свідомість і активність - це два взаємопов'язані фактори. Свідомість без активності призводить до пасивної споглядальності, а активність без свідомості - до недоцільним діям. 76 Тільки через усвідомлену активність можна вирішити намічені завдання. Принцип наочності - позначає залучення органів почуттів людини в процесі пізнання. Наочність у фізичній культурі існує в таких формах як зорова, звукова і рухова. Зорова наочність - (демонстрація рухів в цілому і по частинах за допомогою орієнтирів, наочних посібників, навчальних відеофільмів) сприяє головним чином уточненню просторових і просторово-часових характеристик рухів. Застосовують зорову наочність на всіх етапах оволодіння руховими діями. Звукова наочність - (різні звукові сигнали голосом, апаратурою) має переважне значення в уточненні тимчасових і ритмічних характеристик рухів. Звукова наочність відіграє провідну роль на заключних етапах навчання рухам. Рухова наочність - передбачає формування у людини уявлення про фізичний вправі за рахунок м'язових відчуттів, які виникають у нього при спробах виконати рухове дію. Відчути особливості рухової дії - значить зрозуміти сутність рухового дії. Комплексне використання усіх форм наочності в навчально-тренувальному процесі забезпечує якісний перехід від чуттєвого пізнання до розуміння сутності досліджуваного матеріалу. При використанні комплексних форм наочності необхідно враховувати ряд положень. Ефективність тих чи інших засобів обумовлена індивідуальними особливостями сприйняття (домінуванням функцій зорового, слухового, тактильного аналізатора), а також балансом взаємодії першої та другої сигнальної систем вищої нервової діяльності індивіда (переважанням предметно-чуттєвого чи словесно-логічес сприйняття). Ступінь і характер застосування наочності різні залежно від етапу навчання, віку, статі. Підготовленості і типологічних особливостей нервової системи займається. Цілеспрямоване використання комплексних форм 77 наочності істотно підвищує ефективність навчально-виховного процесу. Принцип доступності та індивідуалізації - означає оптимальну відповідність завдань, засобів і методів фізичної культури можливостям займається. При реалізації принципу повинна бути врахована як готовність займається до навчання, так і об'єктивність труднощів, що виникають при виконанні завдань: координаційної складності, небезпеки, енергоємності. Досягнення в занятті повного з педагогічних позицій, відповідності між труднощами і можливостями займається характеризує оптимальну міру доступності. У практиці реалізації принципу доступності необхідно дотримуватися правила: від легкого до важкого, від простого до складного, від головного до другорядного. Індивідуалізація навчально-тренувального заняття виражається в диференціації навчальних занять, норм фізичного навантаження і способів її регулювання, форм занять і прийомів педагогічного впливу. Оскільки організм індивіда володіє притаманною тільки йому якісною визначеністю в реакції на фізичне навантаження, надзвичайно важливо визначити індивідуально доступний поріг потужності і енергоємності виконуваних завдань. Принцип систематичності передбачає побудову навчально-виховного процесу у вигляді алгоритму і вимагає, щоб заняття фізичними вправами не зводилися до прояву епізодичних, розрізнених заходів, а здійснювалися безперервно і послідовно. Послідовність у заняттях фізичними вправами забезпечується при виконанні ряду умов. Насамперед, це забезпечення послідовного переходу від розвитку одних рухових здібностей до інших; строгого узгодження і розподілу навчального матеріалу з попереднім; доцільного порядку застосовуваних фізичних навантажень. У цьому процесі важливе значення має облік вікового розвитку фізичних здібностей, а також перенесення рухових навичок. Фундаментальною основою принципу систематичності є: виконання навантажень в дидактично оптимальної послідовності, 78 виконання завдань на рівні доступною труднощі, використання інтервалу відпочинку, що забезпечує процес суперкомпенсації функцій. Одним з важливих аспектів у реалізації принципу систематичності є багаторазове повторення одних і тих же завдань в окремому занятті, а також самих занять протягом відносно тривалого часу. Поряд з цим розглянутий принцип передбачає певну варіативність використовуваних засобів, методів, навантажень, форм організації занять, умов їх проведення, що є передумовою всебічного і гармонійного розвитку індивіда.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 7.1. Зміст і характеристика общеметодіческого принципів " |
||
|
||