|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 2. Соціально-економічні перетворення
|
Головним і загальним напрямом всіх перетворень в цій сфері в 90-ті роки ХХ - початку ХХІ ст. є формування ринкової економіки з усіма витікаючими соціальними наслідками. У постсоціалістичних перетвореннях економічного життя Росії можна виділити три основних етапи: а) форсовані темпи радикальних реформ з найтяжчими соціальними результатами (1992-1993 р.), б) еволюційний розвиток ринкових інститутів і спроби пом'якшення соціальних протиріч (1994-1999 р.); в) початок економічної стабілізації та системних соціальних реформ (2000-2002 р.).
Ті, що прийшли в 1991 р. до влади в Росії «демократи» не мали скільки-небудь обгрунтованої програми соціально-економічних перетворень. У той же час вони виходили з постулату про те, що ринкові відносини відразу оздоровлять економіку, що ринкова свобода універсальна і благодатна для всіх (і промисловості, і сільського господарства, і торгівлі, і культури). Домінувала ілюзія, що благодать ринку може утвердитися швидко, без погіршення становища більшості населення, яке оформиться в новий «середній клас». У зіткненні варіантів і моделей переходу України до ринку перемогли радикали-західники і був обраний жорсткий варіант економічного реформування, т.зв. «Шокотерапія» з «одномоментної лібералізацією цін» і прискореної приватизацією державної власності.
Офіційно цей курс сформулював президент Б.Єльцин на V З'їзді народних депутатів в кінці жовтня 1991 Він пообіцяв, що труднощі і позбавлення триватимуть лише 6 - 8 місяців і що вже до осені 1992 країна отримає реальні результати, почнеться «стабілізація економіки, поступове поліпшення життя людей». Практичне впровадження монетаристської (перед-
яка вважає відмова держави від втручання в економіку і повне ринкове саморегулювання) моделі економічного реформування Росії очолив віце-прем'єр Є. Гайдар.
З 1 січня 1992 р. почався форсований перехід Росії до ринку методом «шокової терапії». Це виразилося в прискореної приватизації державної власності, у відмові від державного регулювання цін і валютного курсу рубля, від планового керівництва економікою, від бюджетних дотацій галузям народного господарства і населенню та ін Наріжним каменем заявлених реформ було звільнення цін з-під контролю держави. Прихильники цього кроку доводили, що це призведе до встановлення балансу цін і попиту, до пожвавлення економіки. Зростання цін з січня 1992 перевершив всі очікування. В умовах монопольного характеру економіки і товарного голоду це призвело до різкого зниження купівельного попиту населення, а також до знецінення грошей на рахунках підприємств і внесків населення в Ощадбанку. Росія позбулася всіх своїх заощаджень, ціни за 1992 р. зросли в 36 разів, розвивалася гіперінфляція.
Поєднання зростання цін з відкриттям кордонів, ввезенням продовольства і товарів повсякденного попиту за кордону сприяло насиченню споживчого ринку, вилучення у населення грошової маси і стабілізації ринку. Однак низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції стала однією з головних причин скорочення збуту, а тому й виробництва продукції російських підприємств. У особливо критичному становищі опинилися підприємства військово-промислового комплексу. А адже передбачалося, що саме ці підприємства, котрі володіли високими технологіями та сучасним обладнанням, забезпечать вихід російської промисловості на світовий ринок. У 1992 р. промислове виробництво скоротилося на 18%, а до 1994 р. (в порівнянні з 1991 р.) - на 50%, ВВП - на 47,2%, капіталовкладення - на 67%. Таких ка-тастрофіческіх темпів країна не знала навіть у роки Великої Вітчизняної війни. Н.Байбаков (голова Держплану СРСР протягом 20 років) у зв'язку з цим зазначив: «Росія не увійшла, а впала, звалилася в дикий ринок, який правильніше було б назвати базаром». Істотно ослабли позиції РФ в світовому господарстві: її частка в сукупному ВВП всієї земної кулі знизилася з 3,6% в 1990 р. до 1,7% у 1997 р.
Не виправдалися надії і на швидке реформування сільського господарства, де виробництво різко скоротилося, а
країна все більше залежала від імпорту продовольства. У важкому становищі опинилися соціальна сфера, наука, культура, освіта, охорона здоров'я. Стрімко росла явна і приховане безробіття. Переважна більшість населення РФ з весни 1992 було категорично проти методів «гайда-рономікі». Проти проведеного соціально-економічного курсу виступили і всі значущі суспільно-політичні сили країни, внаслідок чого Є. Гайдар в грудні 1992 р. був відправлений у відставку з посади в.о. прем'єра. Правда, дещо пізніше його повернули в уряд віце-прем'єром і він разом з міністром фінансів Б. Федоровим, головою Держкоммайна А.ЧУБАЙС в цілому продовжив попередній курс.
Форми і методи економічної реформи були реально скориговані в бік більшої соціальної захищеності населення лише з рубежу 1993-1994 р., що було пов'язано з ім'ям нового глави уряду В. С. Черномирдіна. Спад економіки припинився лише наприкінці століття, а з 2000 р. спостерігаються деяке економічне зростання і певна соціальна стабільність.
Основними перетвореннями всього перехідного періоду в економіці Росії є:
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "§ 2. Соціально-економічні перетворення" |
- 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
Соціальними групами всередині однієї країни. Коротше, громадянська війна - це збройна боротьба за владу в країні між двома частинами народу. Громадянські війни, на відміну від звичайних (міждержавних), характеризуються особливою непримиренністю і нещадністю, в них особливо велика роль соціально-психологічних мотивів, віри борються в правоту своєї справи, ентузіазму, жертовності. Громадянська
- 2. Завдання профкому щодо посилення ролі профспілкової організації в акціонерному товаристві
соціально-економічні перетворення, що супроводжуються найсильнішим економічною кризою, мали наслідком значне скорочення чисельності членів профспілок, остаточно переконалися в нездатності профспілок захищати їх життєво важливі інтереси - право на праця, гідне матеріальне забезпечення. Офіційних порівнянних даних про кількість членів профспілок немає. Однак, за
- 1. Офіційне опублікування і вступ нормативного акту в силу
соціально-економічних перетворень нестабільними стають навіть цивільні закони. Це надає особливого значення точному визначенню моментів вступу відповідного нормативного акту в силу і припинення його дії, а також встановленню діючої офіційної редакції його тексту. Нормативні акти, які містять норми цивільного права, підлягають обов'язковому офіційному опублікуванню.
- § 3. Початок військової інтервенції та громадянської війни
соціально-економічних перетворень в країні викликали опір повалених експлуататорських класів, буржуазії і поміщиків, в союзі з якими виступав між-народного імперіалізм. Протягом трьох років робітникам і трудовому селянству довелося вести напружену революційну справедливу війну не тільки проти внутрішньої контрреволюції, а й проти інтервентів, що надавало цивільної
- § 4. Військово-політичні та соціально-економічні перетворення в роки громадянської війни
соціально-економічна політика радянської влади, що отримала назву «воєнного комунізму». Вона була породжена, з одного боку, надзвичайними умовами того часу (розвалом економіки в 1917 р., голодом, особливо в промислових центрах, збройною боротьбою і т.п.), а з іншого - відбивала уявлення про відмирання товарно-грошових відносин і ринку після перемоги пролетарської революції. Це
- § 1. Громадсько-політичне життя
соціально-економічних перетворень був закономірний і необхідний. Жодна з беруть участь в ідейній боротьбі груп не володіла готовими відповідями на питання, як будувати соціалізм. Особливо гострі розбіжності існували в партії з питань індустріалізації, колективізації та культурного будівництва. Ідейна боротьба з питань побудови соціалізму ускладнювалася боротьбою за особисте лідерство в
- § 1. Проблеми вибору шляхів розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи
соціального, політичного та культурного розвитку вони відставали від Західної Європи. Кілька виділялися Чехословаччина та Східна Німеччина, де була розвинена промисловість, практично була відсутня неписьменність. Середньорозвинених були Польща та Угорщина. На низькому рівні розвитку перебували Болгарія, Румунія і інші країни. Аграрні реформи не були завершені ні в одній державі. Соціальна
- 2. «Так чи знаєте Ви, що таке Росія?»
Соціального розвитку, внутрішніх процесів, які зовнішні впливи могли лише кілька прискорити або сповільнити, але не скасувати. При цьому наголошується поліетнічність панівного шару народжується держави. З питання про походження назви Русь по раніше йдуть суперечки між прихильниками «скандинавської» і южнорусский гіпотез. Аналізуючи їх аргументацію, А. А. Горський зазначає, що перші
- Петро Великий
соціальні перетворення і особливо заходи в галузі освіти, поширення наук. Цікаво, що М.В. Ломоносов написав також «Примітки» на рукопис Вольтера «Історія Російської імперії за Петра Великого». Іншу, ніж В. Н. Татищев і М. В. Ломоносов, позицію зайняв князь М.М. Щербатов. У 1782 р. ним була створена робота «смотрением про пороки і самовладдя Петра Великого». У ній автор, з
- Олександр I
соціальний егоїзм дворянства, групові інтереси вищої аристократії, верхівки армії, могутнього чиновництва, пасивність і політична апатія народних мас стояли потужним перешкодою на шляху реформ. Ось чому реформаторські зусилля царя, давши певні результати в області освіти, друку, державного управління, не завершились корінними змінами в соціально-економічному,
|