§ 1. Соціально-регулятивна сутність права

Відображення в свідомості людей правозначімих сторін дійсності і психічна регуляція людиною власного пра-возначімого поведінки називається правової психологією.

Правовий психологією також називається і розділ юридичної психології, який вивчає психологічні аспекти пра-вопоніманія, правотворчості, формування індивідуального, групового та громадського правової свідомості, правової соціалізації особистості та її правосоотнесенного поведінки.

Життєдіяльність людини в суспільстві регулюється соціально-нормативними механізмами - соціальними нормами і соціальним контролем. У цьому механізмі центральне місце займає право, правове регулювання - упорядкування суспільних відносин шляхом обов'язкового підпорядкування поведінки суб'єктів цих відносин державно санкціонованим нормам.

Право, правове регулювання - основна форма соціального регулювання. Соціальне регулювання забезпечує впорядкованість життєдіяльності суспільства, його поступальний розвиток. Воно пов'язане з прийнятою в даному суспільстві системою цінностей, визначається рівнем суспільної свідомості.

Вже в первісній формі людського суспільного ладу - в первісній общині - сформувалася система дозволений і суворих заборон. Спочатку соціальні вимоги співвідносилися з конкретними ситуаціями, але потім ставали все більш узагальненими.

Право виникло у зв'язку з розвитком виробництва, вільного товарообміну. Коли поведінка окремої людини початок вивільнятися від традиційних общинних засад, право стало набувати особливу соціальну значущість.

Усложнившаяся система соціальних відносин вже не могла охоплюватися конкретними звичаями окремих громад.

Глава 9. Правова психологія

Право виникло з необхідності надання вільній людині певних дозволів і поряд з цим упорядкування та обмеження індивідуальної активності інтересами соціуму. Виникла і розвивалася соціально-регулятивна культура людства, яка і є основною ознакою цивілізації.

Соціальне розшарування суспільства було першопричиною виникнення права, правового регулювання, але звідси не випливає, що право виконує узкоклассового функцію. Право з самого виникнення регулює найбільш складну общесоциальную сферу взаємодії людей. Ось як мотивувалася необхідність права вже в першому зводі законів: «Для того щоб дати сяяти справедливості в країні, щоб погубити беззаконних і злих, щоб сильному не гнобити слабкого» (збірник законів царя Хаммурапі, XVIII в. До н. Е..). Та ж вихідна позиція права проглядається і в давньоіндійських законах Ману: «Якби цар не накладав невпинно покарання на заслуговують його, сильніші смажив б слабких, як рибу на рожні».

У Стародавньому Римі сутність права була сформульована більш лапідарно: «Право - мистецтво правди і справедливості».

Юридичні норми пропонують людині модель належної поведінки в складних, суперечливих, конфліктних життєвих ситуаціях. Всі писані закони минулих часів - зрізи особливостей людської поведінки в минулому, «археологічні пласти» психології. Право відображає суттєві особливості суспільної свідомості, особливості поведінки людей конкретної історичної епохи.

Концептуальною основою правового регулювання є праворозуміння.

Право - соционормативного інститут соціальної регуляції людської поведінки на основі прийнятих в даному суспільстві базових соціальних цінностей.

Сучасне право - засіб реалізації рівності і справедливості. Справедливість пов'язана з уявленнями людей про належних відносинах між ними, про відповідність між їх діяннями і відплатою їм, між працею і винагородою, злочином і покаранням, між заслугами людей і їх суспільним визнанням.

§ 2. Гуманістична сутність сучасного права 273

Справедливо все моральне. Несправедливі аморальність, свавілля, беззаконня. Вчинки людей, результати їхньої поведінки підлягають соціальної оцінці через категорію справедливості. Справедливе - соціально належне. Цей загальнолюдський еталон соціально належного і лежить в основі права, є його сутністю.

Сформулюємо загальні висновки даного параграфа. 1.

Право-соціокультурна ціннісна система суспільства; воно реалізує базові соціальні цінності даного суспільства за допомогою державно санкціонованої соціально-нормативної системи, що підлягає соціальному контролю. 2.

Право забезпечує соціальну стабільність допомогою встановлення обов'язкових стандартів соціально належної поведінки. 3.

Правова ідеологія суспільства визначає необхідність, доцільність і можливість певних поведінкових норм, що відповідають базовим потребам даного суспільства й особистості. 4.

Націленість права на стабільну доцільність людської поведінки характеризує його нерозривний зв'язок з психологією суспільної поведінки людини ..

Інформація, релевантна " § 1. Соціально-регулятивна сутність права "

1. § 1. Соціально-регулятивна сутність права
   соціально-нормативними механізмами - соціальними нормами і соціальним контролем. У цьому механізмі центральне місце займає право, правове регулювання - упорядкування суспільних відносин шляхом обов'язкового підпорядкування поведінки суб'єктів цих відносин державно-санкціонованим нормам. Відображення в свідомості людей правозначімих сторін дійсності і психічна регуляція людиною
   
2. § 3. Місце кримінальної відповідальності у соціально-правовому просторі
   соціальної взаємозв'язку людини і суспільства. Вона, в свою чергу має активним, динамічним початком, що дає можливість реального впливу (як елемент механізму кримінально-правового регулювання) на процеси суспільного розвитку. У цьому плані про інститут кримінальної відповідальності можна говорити як про одну з важливих упорядковують і організуючих форм взаємозв'язку людини, суспільства і
   
3. § 4. Наука цивільного права
   соціальних процесів і тенденцій правового опосередкування суспільних відносин. Звичайно, вони не були вільні від ідеології та економічної політики держави. Правові концепції, покладені в основу таких базових актів, як Основи цивільного законодавства Союзу СРСР і союзних республік (1962 р.), ГК РРФСР 1964 р., безумовно, відбивали монополію державної власності,
   
4. 1.2. «Неолітична революція» як основний рубіж розвитку первісного суспільства.
   Соціальну та духовну організацію, остільки він справедливо позначається як революція, хоча й розтягнулася на кілька тисячоліть. Ця періодизація дозволяє чітко позначити, про яке первісному суспільстві йде мова, в яких часових рамках воно існувало, яка була соціальна і духовна організація суспільства, які форми відтворення та існування використовувало людство. Для
   
5. Глава друга. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
   соціального розшарування суспільства, появи класів, власності, держави. Закономірності виникнення держави. Міста-держави. Держава як соціальний інститут, що забезпечує виробляє економіку. Типові та унікальні форми виникнення держави. Держава як політична, структурна, територіальна організація ранньокласового суспільства. Ознаки держави.
   
6. Глава третя. ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА
   соціальне і класове в змісті права. Право як основа і засіб здійснення державної влади в ранньокласових суспільствах. Огляд теорій походження права. Розуміння неолітичної революції як кордону, що ділить всю історію людства на два способи його існування і відтворення - на привласнюють і виробляє економіку - є також і методологічним ключем до вивчення
   
7. Глава четвер-тая. ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ
   соціальне і класове в сутності держави. Зв'язок державного-ва з соціально-економічним ладом. Типологія держави. Формаційний і цивилизацион-ний підходи та їх сучасна оцінка. Рабовласницька, феодальна, буржуазна, социалисти-чеський держава. Держава азіатського способу виробництва. Зміна типів держави. «Че-ловеческое вимір» як критерій прогресу державності.
   
8. Глава шоста. ФУНКЦІЇ І забезпечує їх СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ
   соціальне, класове і національне у функціях держави. «Вічні питання» життя суспільства і функції держави. Еволюція функцій держави. Класифікація функцій. Структура держави, що забезпечує виконання функцій. Система органів держави. Державний апарат. Бюрократія і функції держави. Функції держави, державної влади, органу держави. У попередніх
   
9. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
   соціальну цінність, якщо зможе правильно описати, об'єк-яснити, прогнозувати, і в деяких відносинах підтримати соціально-політичні, державного-венно-правові та пов'язані з ними інші суспільні процеси, що протікають як у всіх гро-вах, взятих в цілому, в комплексі, так і в окремих, конкретних суспільствах, враховуючи, зрозуміло, їх особливості, специфіку. Про це йшла мова вище, в першу
   
10. Глава десята. ПРАВО В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНИХ РЕГУЛЯТОРІВ
    соціальних регуляторів: нормативні та ненормативні регулятори. Соціальні та технічні норми. Загальне та особливе в соціальних нормах. Право як соціальний регулятор. Нові знання про походження права як суспільної регулятивній системі, що з'явилася одночасно з державою в результаті переходу людства від присвоює до виробляє економіці в III-II тис. до н.е., що має своєю
    
11. Глава одинадцята. СУТНІСТЬ І ЗМІСТ, ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВА
    соціальне і класове в праві. Право як динамічна система. Зміст права. Право - міра (масштаб) поведінки особистості. Об'єктивне і суб'єктивне в праві. Поняття права. Право як система правил поведінки. Право як міра свободи особистості. Визначення права. Право і мораль. Право і релігія. Право і звичаї. Право і соціально-економічний лад. Творча роль права. Право і соціальна