|
Тепер слід сказати про солоності моря, про те, чи залишається воно завжди одним і тим же, або колись 5 його не було, коли-небудь не буде і воно вичерпається, бо й така думка існує. 481 16 Аристотель, т. 3 Все нібито згодні, що [море] виникло, якщо тільки [виник] весь світ, так як виникнення того й іншого визнається одночасним. Ясно тому, що якщо вічна Всесвіт, те ж саме треба думати і про море. Думка, згідно з яким величина [моря поступово] зменшується, - як каже Демокріт 13, - і під кінець воно зовсім зникне, анітрохи, ПО-ВІІ-дімому, не відрізняється від Езопової байки. І Езоп розповів байку про Харибдою, яка вже двічі сьорбає [море]: у перший раз стали видно гори, 15 у другій - острови, а коли вона сьорбне востаннє, вся [земля] стане зовсім сухий. Звичайно, Езопу, розсерджений на перевізника, личило розповідати таку Баспа; інша річ, коли шукають істини. Чи була тяжкість моря причиною того, що воно одного разу стало [на своє нинішнє місце], як стверджують деякі (адже це пояснення швидше за все приходить 20 на розум), або тут [причиною] щось інше, ясно, в усякому разі, що і в усі решту часу воно має перебувати [на місці] в силу тієї ж самої причини. Чи їм слід заперечувати, що вода, випаровування сонцем, знову повертається, або якщо це визнати, то доведеться [визнати] також, що море існує вічно або принаймні доти, поки [не припиниться це випаровування], і що преснаяво- 25 да повинна буде щоразу випаровуватися першою. Таким чином, море ніколи не висохне, бо повернення [испаренной води] в море кожен раз попереджає її [повне] зникнення. Немає ніякої різниці, чи говорити про одноразове дії або про повторюваному. Якщо зупинити хід Сонця, ЩБ тоді буде висушуватися? А якщо дозволити зо Сонцю рухатися, то, як ми вже говорили, наближаючись, опо завжди буде випаровувати прісну воду, а віддаляючись, знову відпускати її. Такі думки про море виникли тому, що багато місцевості стали тепер помітно суші колишнього. Ми вже говорили, що причина цьому в освіті в певний час надлишку 85 [дощової] води, а не в тому, що Всесвіт і ео частини схильні становленню. Адже все знову буде 857а навпаки, а коли це станеться, земля знову буде висихати, і так все має вічно йти по колу. Набагато розумніше прийняти це пояснення, ніж із зазначених явищ укладати про мінливість Неба в цілому. Однак довше, ніж слід, затрималося на цьому ь паші виклад. Що ж до солоності, то, вважаючи море виникла якось АБО взагалі виникають, не можна пояснити його солоність. Якщо море - це залишок всієї вологи, навколишнього землю і испаренной сонцем, або якщо настільки [солоний] смак, властивий великій кількості [спочатку] прісної ВОДИ, зобов'язаний своїм походженням змішання 10 з відповідною землею, то в усякому разі, коли незабаром випарами вода обов'язково повертається, причому кількість [дощу і випаровування] одно, тоді море солоне з самого початку, коли ж спочатку [воно] не було [солоним], то чи не [може бути] таким і після. А якщо воно було солоним вже з самого початку, то треба назвати того причину, а разом з тим [і пояснити], чому [солона вода], випаровується в той час, не зазнає того ж і нині. А що стосується is тих, хто визнає причиною солоності домішка землі (за їх словами, земля містить [речовини] різного смаку, так що, коли річки приносять її, змішуючись [з водою], вона робить море солоним), то дивно, що річки ие мають теж солепого смаку. Як же можливо між тим, щоб у великій кількості води домішка 20 такої землі була настільки помітна, а в окремих [частинах] зовсім пе виявлялася? Адже ясно, що, [по цьому навчанню]., Море складається цілком з річкової води, бо, крім солоності, воно нічим від неї не відрізняється, а сіль приноситься річками туди, куди вони всі разом впадають. Не менш сміховинно, якщо хто-небудь, стверджуючи, як Емпедокл, що море - це піт землі, 25 вважає, що прорік щось мудре. Такий вираз може, мабуть, задовольнити нас в поезії (адже метафора їй властива), але ми не можемо задовольнятися їм у пізнанні природи. Та й тут не ясно, як при прісному питво піт виявляється солоним. Про-зо виходить чи це тільки від того, наприклад, що втрачається найсолодша частина, або від змішання з чим-небудь, такого, як у води, процеженной через золу? Мабуть, причина тут та ж сама, що і при збиранні відходів у сечовому міхурі, адже і ці [виділення] теж гіркі і солоні, в той час як п'ють і отримують З їжею прісну вологу. І ОСЬ, подібно до того як 357Ь вода, фільтрований через попіл, стає гіркою, так і тут: з сечею виноситься [речовина], яке має ті ж властивості, що і соляної наліт, який можна бачити в горщиках; і разом з потом [це речовина] виділяється з плоті, як би вимиваючи з тіла виходячи-5 щей [назовні] вологою. А тоді ясно, що і в море причина солоності - пекан домішка землі до вологи-Отже, в тілі [тваринного] подібне [речовина] виникає як осад від неповного перетравлення їжі. Але треба пояснити, яким чином [це речовина] оказа-10 лось в землі. І взагалі, яким чином при висушуванні і нагріванні землі виділилося настільки велику кількість води? А адже це повинна бути лише дуже мала частка залишився в землі! Чому ж, додамо до цього, і тепер земля, хоча і висушується, в тій is чи іншій мірі, не потіє? (Волога ж і піт стають гіркими) 14. Адже і тепер має бути так, якщо [так] було колись. Однак цього, по всій видимості, не відбувається, навпаки, суха земля вбирає вологу, а волога нічого такого не зазнає. Як же можливо в такому випадку, щоб при первісному виникненні земля, напоєна вологою, потіла в міру висихання? Більш правдоподібно, щоб більша частина вологи випарувалася і піднялася вгору під 20 дією сонця, а залишок утворив, як думають деякі, море; але аж потіння вологої землі, у всякому разі, неможливо. Отже, наведені [зазвичай] причини солоності [моря], очевидно, позбавлені підстави. Ми ж поведемо наше пояснення, виходячи з того ж, з чого [виходили] і колись. Оскільки ми прийняли існування подвійного 25 випаровування - вологого і сухого, ясно, що останній [рід] потрібно вважати початком таких [явищ]. Але перш перед нами, звичайно, повинен встати таке питання: чи завжди море складається з одних і тих же за кількістю частин, або ж воно має [незмінний] вид і обсяг, хоча частини його безперервно змінюються, подібно so повітрю, прісній воді і вогню ? Адже кожен з них постійно стає іншим, по певну кількість кожного зберігає свій вигляд (наприклад, потоки річок або рухоме полум'я). Зрозуміло, таким чином, і цілком переконливо, що не можуть у всього [цього] «5Єа бути різні закони, і що різниться тільки швидкість змін, притому що всім цим [елементам] притаманне знищення і виникнення, і, проте, з усіма це відбувається в певному [для них] порядку. А виходячи з цього треба спробувати дати пояснення солоності [моря]. Безліч ознак ясно вказують, що такий смак викликаний якийсь домішкою. Адже і в тілах [тварин] найменш переварені [вещест-5 ва], як вже було сказано, мають солоний і гіркий [смак]. А найменш перетравленими бувають відходи рідкої їжі. Такі взагалі всі опади, особливо ті, що [збираються] в сечовому міхурі (доказ [того] - їх надзвичайна розрідженню, тоді як всі перетравлене за природою згущується), а також і ю піт. У тому і іншому випадку виділяється одне і те ж речовина, яка і створює цей смак. Щось подібне відбувається і при згорянні: над чим тепло не візьме гору, у вогні стає золою, а в тілах [тварин] - виділенням. Деякі кажуть тому, що і море 15 виникло з перепаленої землі. У такому вигляді це твердження безглуздо, однак [пояснювати смак моря] чимось подібним правильно. Адже описані [явища] нам слід уявляти собі подібними в цілому [світі]: при природному зростанні та народження, як і при згорянні, залишком, треба думати, завжди виявляється така земля і навіть все випаровування сухий [зем-20 чи], бо земля поставляє велику кількість [сухої речовини]. Оскільки, як ми сказали, вологе випаровування змішане з сухим, коли [вологе] згущується в хмару і воду, неодмінно прихоплюється трохи і від [речовини з] цією властивістю, і [сухе] знову повертається [на землю] разом з дощем. Це завжди 25 відбувається з відомою впорядкованістю, наскільки, зрозуміло, тутешній світ причетний впорядкованості. Отже, ми сказали, звідки у [морської] води солоний смак. Так само пояснюється і солонуватість дощів, [принесених] з півдня, і перших осінніх [дощів]. Адже нот (і ио величиною, і по ппевме) найспекотніший ве-зо тер, і дме ои з сухих і теплих місць, так що в ньому [міститься] мало [водяного] пара, і тому він теплий. А якщо він не такий і холодний там, звідки починає дути, він все одно нагрівається, вбираючи на своєму шляху з навколишніх земель безліч сухих випарів. А борей, [що йде] з вологих країн, сам насичений 35 вологими випарами і тому холодний. Розганяючи зг> 8ь хмари, ои приносить нам ясну погоду, зате в протилежній стороні з них приходять дощі. І піт точно так само приносить ясну погоду жителям Лівії. МПНВ цього [речовини] накопичується в дощовій воді. Дощі ж солонуваті саме восени, бо найважча & [частина] необхідно падає перший, так що, в чому міститься [значне] кількість такої землі, то швидше за все спрямовується вниз. І з цієї ж причини море тепле, адже [все] перегорілі в можливості містить у собі теплоту. Це можна спостерігати на 10 прикладі попелу, золи, вологих і сухих виділень тварин: адже найтеплішими бувають виділення тих тварин, у яких найтепліший живіт. І ось з цієї причини [море] стає все солоніша. Звичайно, якась частина [солоної води] всякий раз несеться разом з прісною, але її завжди настільки менше, наскільки в дощовій - води солоної і не-15 придатною для пиття менше, ніж прісною. Тому-то рівновага, якщо говорити про все в цілому, зберігається. Ми стверджуємо на підставі досвіду, що [морська вода], перетворена в пару, коли [цей пар] вповь згущується, виявляється прісної і що морська [вода] з пара не утворюється. Те ж відбувається і з іншими [рідинами]: адже, якщо вино і всі соки, 20 испарившись, знову перетворюються в рідину, виходить [чиста прісна] вода. Адже всі інші властивості [води] походять від пекоторой прнмесі: яка ця домішка - такий буває і смак. Але розглянути ці питання нам слід в інший час, більш відповідне для цього 15. Тепер же ми обмежимося вказівкою па те, що деяка [частина] існуючого моря посто-25 янно несеться вгору і стає прісною, а потім падає разом з дощем зверху, але вже не такою, якою поднімалась1б, і від [власної] тяжкості занурюється нижче прісної [води]. Ось тому ніколи не вичерпується [морська вода], як і річкова, хіба тільки в [окремих] місцях (а це рівним чином має траплятися і з морями, і з річками); [крім того], під одні й ті ж частини і суші і моря ніколи не залишаються незмінними, хоча загальний обсяг того й іншого незмінний, адже про суші треба припускати те ж, [що і про море]. Частина [моря] піднімається вгору, інша знову опускається, [причому] і та, що заливає [сушу], і та, що відступає, міняють місця. Що солоність укладена в якоїсь домішки, яспо 85 не лише з усього вже сказаного, а й з такого 359а [досвіду]. Якщо зліпити з воску посудину і, заткнувши його горлечко так, щоб вода не проникала всередину, опустити в море, то волога, що просочилася в посудину крізь воскові стінки, виявиться прісної, бо землеобразного [речовина], чия домішка створює солоність, відділяється, 5 немов через цеділку. Це ж [речовина] - причина тяжкості (адже солона вода важить більше прісної) і густоти. А густотою солона вода відрізняється настільки, що навантажені кораблі, які в річках ледь не тонуть, в море з тим же вантажем добре тримаються на під-10 де і зручні в плаванні. (Ось чому незнання цього дорого обійшлося тим, хто вантажив свої кораблі в річках.) [І ще] є свідчення того, що [при незмінному] обсязі [вода] від домішки робиться гущі: якщо, розвівши багато солі, зробити воду дуже солоною, яйця, навіть цілі, будуть плавати на поверхні, так як вода стає майже як гуща. Порівнянне з цим колі-15 кість землеобразного речовини містить і море. Такий же [розчин] роблять і при засолі риби. Якщо [правдиві] байки, що розповідають про такий озері в Палестіне17, в якому пе йдуть під воду, а тримаються на плаву кинуті туди пов'язаними людина або в'ючних тварина, то і це було б, мабуть, свідченням на користь сказаного нами. Адже, 20 з розповідей, озеро це настільки гірко і солоно, що там не водиться ніякої риби, а щоб вимити в його воді одяг, достатньо намочити її і струсити. [Наше] твердження, що солоний смак створюється деяким речовиною і що присутнє [тут речовина] землеобразного, підтверджують усі [дані] такого роду. У Хаопіі 18 є джерело ДОСИТЬ солепой ВОДИ, КОТО-25 рий впадає в найближчу річку; річка прісна, але риби в ній немає. За місцевим переказом, коли Геракл прийшов [туди], женучи худобу з Еріфіі19, і запропонував жителям на вибір або сіль, або рибу, вони вважали за краще 30 сіль, яка утворюється у них тепер в родпіке, адже, закип'ятивши трохи цієї води, вони дають їй відстоятися і, коли вона остигає, а волога разом з теплом [вже] випарувалася, залишається сіль, причому не грудками, а порошком, тонким, як сніг. Правда, вона солона менше звичайного і для гарного смаку потрібно покласти її більше, а колір у неї не такий світлий. Щось подібне 35 можна спостерігати і в Умбрії: там є таке місце, З59ь де росте очерет і очерет. [Рослини] спалюють і, кинувши золу в воду, кип'ятять її. Коли залишається вже ЗМП води, їй дають остигнути, і виходить [деякий] кількість солі. Необхідно, мабуть, визнати, що солона проточите-5 ная [вода] здебільшого зустрічається в тих річках і джерелах, які колись були гарячими. З часом початок вогню в них згасло, але земля, через яку вони просочуються, ще зберігає властивості попелу і золи. Зустрічаються всюди джерела і річкові потоки за смаком дуже різні, а причиною всіх [цих відмінностей] слід вважати силу вогню, притаманну 10 їм чи виникає в них. Саме, піддаючись діям різного ступеня спека, земля набуває всілякі види і відтінки смаку, адже вона наповнюється квасцами, і лугом, та іншими речовинами з подібними властивостями; фільтрований через них, прісна вода змінює [смак]. У одпом випадку вода стане киць-45 лій, як в сицилійської Сіканіі20: вона набуває тут гострий смак, і їй користуються замість віпного оцту для деяких страв. А в Лінке21 є якийсь джерело з кислою водою, і в Скіфії - з гіркою; вода з цього [останнього] джерела робить гіркої всю річку, в яку він впадає. Звідси, [а саме якщо го знати], від яких домішок які бувають смакові властивості, понятпи і ці відмінності. Про це особливо йшлося в іншому месте22. Отже, було сказано майже все про воду і про море: які причини їхнього вічного і безперервного [істота-га вання], як вони змінюються і яка їх природа, а крім того, які природні стани трапляється їм викликати або зазнавати.
|
- Розділ сорок перший
* Див прим. 15 до гол. 13. - 193. % Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19-21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
- Глава третя
Глава
- Глава тридцятих * В
«Топіці» I, 14. - 183. Розділ тридцять перший * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? У
- Розділ двадцять третій
Див гл. 19-22. - 298. СР «Нпкомахова етика», 1095 а 32; Хустка. Держава, 510 Ь - 511 с. - 298. СР «Про тлумачення», 23 а 18-20, а також прим. 32 до гол. 13 цього трактату. - 299. Почала науки недоказові. Тому вони не можуть стати предметом самої науки, що доказує. Вони можуть бути предметом лише умогляду, інтелектуальної інтуїції. Тільки пус (розум) здатний
- Глава перша
1 Див 103 а 23 - 24. - 495. 2 ср «Нікомахова етика» X, 7 - 9. - 496. 3 (х = z і у ф р) (х ф у). - 496. «(Х = У) АР [Р (х) Р (у)]. - 496. »(Р = R) Ах IP (х) R (х) Ь - 496. в (1) АР [Р (х) «Р (у)] (х ф у). (2) -, Ах [Р (х) R (х)] С => (Р Ф R). - 496. »(X + z Ф у + р) (х Ф у). - 497. 8 (X - z Ф у - z) r => (X Ф у). - 497. 9 З тези про тотожність чогось з чимось. - 497. 10
- ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ТЕСТІВ
Глава 1: 1.1 - 1В, 2Б, 3А, 4Б, 5В; 1.2 - 1Г, 2Г, 3Г. Глава 2: 2.1 - 1А, 2Г, 3В, 4В; 2.2 - 1В, 2Г, 3А. Глава 3: 3.1 - 1Б, 2А, 3А; 3.2 - 1Г, 2В, 3В. Глава 4: 4.1 - 1А, 2В, 3Г; 4.3 - 1Б, 2В, 3Б; 4.3 - 1Г, 2Г, 3Г; 4.4. - 1Г, 2Г, 3Г, 4В, 5Б; 4.6 - 1Г, 2Б; 4.7 - 1Г, 2В, 3В, 4А, 5А; 4.8 - 1В, 2Г, 3Г, 4А. Глава 5: 5.1 - 1В, 2Б, 3А; 5.2 - 1Б, 2Г, 3Б, 4Г, 5Г; 5.3 - 1Г, 2В, 3Г.
- Глава перша
Див Платон. Федр, 245 с-е. - 408. СР прим. 1, 2 до гол. 9 кн. I. - 408. Т. е. категорії. - 409. Платонівський термін «причетність» вживається Аристотелем в сенсі «підпадає під», що виражає відношення виду до роду. - 409. СР 127 a 26 - 38; «Метафізика», 998 И4 - 28. - 409. Присудок Б є рід для присудка А тоді і тільки тоді, коли обсяг присудка А є
- Глава перша
1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
- Введення
Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
- Передмова
Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
- ГЛАВА ТРЕТЯ [Справжні укладення з помилкових або змішаних посилок по другій фігурі]
За середній же фігурі з помилкових посилок можна виводити істинні укладення у всіх випадках - і коли обидві посилки взяті цілком
- Від видавництва
Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
- Книга друга Глава перша 1 За винятком Camestres, Вагос, Disamis і Bocardo. -
204. Глава друга 1 В 57 а 40 - b 17. 205. 2 Ця літера «А» та ж, що «А» в 53 b 12-14, але не в 53 b 21-22. -205. Глава п'ята 1 В 57 b 32-35. - 217. 2 В 58 а 38 - b 2. - 218. »Див 58 а 26-32. - 218. 1 Л саме посилку «якщо Б не властиво пі одному А, то А не властиво ні одпому Б». СР 59 а 12-13. - 219. 2 В 58 а 38 - Ь 2. - 219. Глава восьма 1 ср «Про тлумачення»,
- Книга третя (В)
Книга третя
- Книга третя
Книга
- КНИГА ТРЕТЯ (Г)
КНИГА ТРЕТЯ
- Книга третя
Книга
- КНИГА ТРЕТЯ (Г)
КНИГА ТРЕТЯ
- КНИГА ТРЕТЯ (В)
КНИГА ТРЕТЯ
|