|
Тепер слід сказати Про ВОЗПІКНОВеНІІ моря, якщо 354Ь воно взагалі виникло, а також про причину солоного і гіркого його смаку. Вважати море початком і тілом всієї води преяшіх [вчених] спонукало наступне [обставина]. Справді, може здатися розумним, що якщо для 5 інших елементів існує [якийсь] зосереджений обсяг, який завдяки своїй величині є також і початок, звідки беруться частини, які зазнають перетворення і змішуються з іншими [елементами] (так, [скупчення] вогню поміщається у верхніх областях, [скупчення] повітря - нижче [області] вогню, а тіло землі є, очевидно, те, навколо чого розташовуються всі ЦІ [елементи]), ТО ЗРОЗУМІЛО, ЩО на 10 такій же підставі необхідно і для води шукати [осередок]. Однак ми не бачимо ніякого іншого осереддя [води], подібного [осередкам] інших елементів, крім громади моря. Адже в річках вода не зосереджена і не стояча, але здається, ніби всякий день вона виникає [заново]. Ця трудність привела до думки, що початок будь-якої вологи і всієї води є море. 15 Деякі стверджують тому, що річки не тільки впадають в море, по і випливають пз пего9, а морська вода стає прісною, еслп її процідити. Але перед таким поясненням встає нове утруднення: чому 2о ця вода, зібрана разом, якщо вона-то і є початком всякої води, пе прісна, а солона? Знайти причину цього явища - значить разом дозволити дане утруднення і [упевнитися] в справедливості нашого основпого положення про море. Вода оточує землю, як воду - сфера повітря, 25 а її в свою чергу так звана сфера вогню (як на думку більшості, так і по нашому мнепшо, вогонь є зовнішнім по відношенню до всіх інших [елементам]). Через рух Сонця по своєму шляху (яке і викликає зміна, виникнення і знищення) найчистіша і прісна зо [вода] щодня піднімається в розрідженому і пароподібному стані і несеться у верхню область, щоб, знову згустилися там від охолодження, знову скинути на землю. Як вже було сказано, природа завжди прагне діяти таким чином. Тому гідні лише осміяння всі ті наші 355а попередники, які припускали, що Сонце харчується вологою (деякі пояснювали цим навіть сонцевороту) 10. Одні н ті ж місця пе можуть, мовляв, постійно надавати Сонцю їжу, а це має відбуватися [з тієї причини], що інакше Сонце загине, адже і видимий нами вогонь живий до тих пір, поки у нього є їжа, волога ж - единствен - ная їжа для вогню. Таким чином, або випаровується волога повинна досягати Сонця, або саме таке сходження подібно утворенню полум'я; скориставшись цим подобою, вони і створили своє вчення про Сонце. Але насправді подібності тут ю немає. З одного боку, при безперервних перетвореннях вологого і сухого полум'я пе харчується, а зароджується, бо пі на мить, так сказати, воно не залишається одним і тим же, з іншого боку, все це не може відбуватися з Сонцем, адже ясно, що, навіть харчуючись тим самим чином, про який вони говорять, Сонце повинне 15 б було не тільки, як каже Геракліт, щодня оновлюватися, але постійно і безперервно робитися новим11.
Крім того, випаровування вологи Сонцем подібно [випаровуванню] при пагревашга на вогні. Якщо ж вогонь, розведений внизу, все ж не харчується [вологою], то немає ніяких підстав припускати таке про Сонце, хоча б його жар випарував всю воду. Безглуздо також пам'ятати про один Сонце, випускаючи з уваги збереження 20 інших зірок, хоча вони і численні, і великі. Ту ж безглуздість допускають і ті, хто стверджує, ніби спочатку Земля була напоєна вологою п що в міру того, як Сонце нагрівало навколоземну частину світу, виник повітря і розрослося ціле Небо, а [повітря] зумовив появу вітрів і змусив Сонце вдосконалення-25 шать повороти. Адже ми ясно бачимо, що вода, віз-пісенна наверх, всякий раз вповь повертається вниз, і, хоча не за [один] рік і не однаково в кожній [окремої] країні відбувається [таке] повернення, все одно все відібране через які- то певні про-проміжки часу повертається. Так що небесні [тіла] не харчуються [цієї вологою] і пе може одна її частина, ставши повітрям, [їм же] і залишитися, а інша зо стати повітрям і потім перетворитися на воду, по вся вона однаково розріджується і знову згущується в воду . Вода, придатна для пиття і прісна, вся піднімається вгору, тому що вона легка, солона ж - залишається [внизу] через свою тяжкості, однак пе па своєму власному місці. Це питання слід вважати Доста-35 вим уваги (адже було б дивно, не виявися у 355ь води, як у інших елементів, свого місця), і ось як треба па пего відповідати. [Місце] -, яке, як ми бачимо, займає море, належить швидше [прісної], а пе морській воді, і тільки здається, що воно належить морю, бо через [своєї] тяжкості солона [вода] залишається [внизу ], а прісна і питна - 5 піднімається вгору завдяки [своєї] легкості. [Щось] подібне [відбувається] в тілах живих істот. Бо і в цьому випадку надходить впутрь пшца прісна, а виділення рідкої їжі і відходи опиняються гіркими і солоними. Справа в тому, що лише прісна і рік-паю для пиття [частина ЇЖІ], всмоктуючись у плоть завдяки [її] природному теплу, входить до складу частин ю тіла, як то кожній з ннх властиво. Дійсно, як в цьому випадку було б безглуздо вважати чрево вмістилищем НЕ [свіжої] рідкої їжі, оскільки [вона] швидко зникає, а [вмістилищем] відходів, бо те, що залишається, можна спостерігати, і це було б помилкою, так і тут . Як ми стверджуємо, місце [моря] прпнад-15 лежить [прісної] воді, тому й стікаються сюди всі ріки і взагалі вся виникає вода, адже протягом [направлено] в бік найбільшого поглиблення, а море займає на землі [якраз] таке місце . Тим часом скоро [одна частина цієї води] цілком випаровується 20 Сонцем, а інша за вказаною вище причини залишається [внизу]. Цілком природно задатися тут старим питанням: куди дівається стільки води, адже незліченні річки щодня приносять в море величезне її кількість, а воно нітрохи не робиться більше? Нічого дивного, якщо хто-небудь виявиться тут у скруті, 25 однак, поміркувавши, легко його розв'язати. Адже одна і та ж кількість води, розлите на широкій площі п зібране [в одному місці], висихає нема за одне і той же час; різниця настільки велика, що в другому випадку вода залишається весь день, як була, а в першому (якщо , наприклад, розлити на великому столі кубок води), то поки будеш роздумувати [про це], все зо зникне.
Те ж відбувається і з річками. Зібрані [у вузьких руслах], вони течуть безперервно, але всякий раз, як виходять на широке і відкрите місце, швидко і непомітно висихають. Написане в «Федоне» про річках і про море іевоз-35 можно12. [Там] говориться, що вся вода з'єднується 356 »під землею по протоках, що початком і джерелом всяких вод [є] так званий Тартар - якесь скупчення води в середині землі, - з якого виходить і вся проточна, і вся НЕ проточна [вода]. Приплив же [води] в кожному потоці створюється постійним хвилюванням [цього] первинного та вихідного [скупчення]. У нього ж немає певного місця, і 5 воно весь час метається по серединній [частини землі], причому [це] рух вгору і вниз створює приплив [води] в річках. Частина потоків утворюють численні озера, як, наприклад, паші море, але всі вони знову повертаються по колу до того Пачаліа, звідки вийшли. Багато повертаються в те ж саме місце, а інші - ю з боку, протилежного витоку. Наприклад, якщо вони випливають знизу, то повертаються зверху. Спуск сягає середини [землі], а після цього всі [потоки] піднімаються вгору. Смак і забарвлення вода отримує-залежно від [властивостей] землі, через яку їй доводиться протікати, is З цього міркування виходить, що протягом річок пе завжди однаково: адже якщо річки втікають в сере-дину землі, звідки і випливають, то вони, отже, однаково здатні текти як вниз, так і вгору, в тому напрямку, куди схилиться бурхливі Тартар. А якщо Туг про так, у нас вийде, мабуть, приказка про річки, поточних назад, але [насправді] це неможливо. [Запитаємо] далі: звідки тоді волога, яка ста-и новится [дощем] і знову несеться наверх? Її треба зовсім виключити, коли незабаром завжди зберігається однакову [кількість води]: скільки витікає, стільки повертається до початку. Проте ми бачимо, що всі ріки, крім тих, що впадають один в одного, виливаються в море і жодна - в вемлю; якщо ж [якась річка] і зникає [під землею], [вона] знову [потім] виходить на поверхню. 25 Великими стають ті річки, які довго течуть по низовині, адже їх [власна] довжина та розташування такі, що, перетинаючи русла [інших річок], вони приймають в себе безліч приток. Тому-то з річок, що впадають в наше море, Істр і Ніл - найбільші річки, причому джерелами тієї та іншої річки одні називають одне, інші - інше, тому що в зо ОДПУ і ту ж [річку] вливається безліч приток. [За вченням Платона], все це, звичайно, виявляється неможливим, особливо [якщо врахувати], що море має свій початок в тому ж місці, [т. е. в Тартар]. Про те, що море займає місце [прісної] води, ПРО ТЕ, чому МИ зустрічаємо Преспа ВОДУ ТІЛЬКИ В ПО-35 токах, а іншу [тільки] стоячій, і чому море - це скоріше кінець, ніж початок води, подібно відходам 3 & вь всякої , а особенпо рідкої, їжі в тілах [животом], - про все це сказано достатньо.
|
- Глава перша
и Див 128 Ь 22 - 23. - 431. 654 Глава друга * Див 129 Ь5
- Глава друга
Глава
- Глава тридцятих * В
«Топіці» I, 14. - 183. Розділ тридцять перший * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? В
- ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ ТЕСТІВ
Глава 1: 1.1 - 1В, 2Б, 3А, 4Б, 5В; 1.2 - 1Г, 2Г, 3Г. Глава 2: 2.1 - 1А, 2Г, 3В, 4В; 2.2 - 1В, 2Г, 3А. Глава 3: 3.1 - 1Б, 2А, 3А; 3.2 - 1Г, 2В, 3В. Глава 4: 4.1 - 1А, 2В, 3Г; 4.3 - 1Б, 2В, 3Б; 4.3 - 1Г, 2Г, 3Г; 4.4. - 1Г, 2Г, 3Г, 4В, 5Б; 4.6 - 1Г, 2Б; 4.7 - 1Г, 2В, 3В, 4А, 5А; 4.8 - 1В, 2Г, 3Г, 4А. Глава 5: 5.1 - 1В, 2Б, 3А; 5.2 - 1Б, 2Г, 3Б, 4Г, 5Г; 5.3 - 1Г, 2В, 3Г.
- Книга друга Глава перша 1 За винятком Camestres, Вагос, Disamis і Bocardo. -
204. Глава друга 1 В 57 а 40 - b 17. 205. 2 Ця літера «А» та ж, що «А» в 53 b 12-14, але не в 53 b 21-22. -205. Глава п'ята 1 В 57 b 32-35. - 217. 2 В 58 а 38 - b 2. - 218. »Див 58 а 26-32. - 218. 1 Л саме посилку «якщо Б не властиво пі одному А, то А не властиво ні одпому Б». СР 59 а 12-13. - 219. 2 В 58 а 38 - Ь 2. - 219. Глава восьма 1 ср «Про тлумачення»,
- Глава перша
1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
- Глава перша
1 Див 103 а 23 - 24. - 495. 2 ср «Нікомахова етика» X, 7 - 9. - 496. 3 (х = z і у ф р) (х ф у). - 496. «(Х = У) АР [Р (х) Р (у)]. - 496. »(Р = R) Ах IP (х) R (х) Ь - 496. в (1) АР [Р (х) «Р (у)] (х ф у). (2) -, Ах [Р (х) R (х)] С => (Р Ф R). - 496. »(X + z Ф у + р) (х Ф у). - 497. 8 (X - z Ф у - z) r => (X Ф у). - 497. 9 З тези про тотожність чогось з чимось. - 497. 10
- ГЛАВА 5. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ
ГЛАВА 5. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА. ВЕЛИКА ВІТЧИЗНЯНА ВІЙНА РАДЯНСЬКОГО
- Введення
Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
- Передмова
Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
|