1. Види виборчих систем

Як вже зазначалося, мова в цьому параграфі йде про виборчу систему у вузькому сенсі слова, тобто про спосіб розподілу мандатів між кандидатами залежно від підсумків голосування. Таких способів існує декілька, і кожен з них, будучи застосований до одних і тих же підсумками голосування, може дати інший результат. Тому, зокрема, ми говоримо тут про виборчі системах, вживаючи множину.

Історично першою виборчою системою стала, природно, мажоритарна система, в основі якої лежить принцип більшості (франц. majorite - більшість): обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлену більшість голосів. Залежно від того, яке це більшість (відносне, абсолютне або кваліфіковане), система має різновиди. Мажоритарна система проста і зрозуміла, але в умовах, коли вибори державних і нерідко самоврядних органів опосередковуються політичними партіями, часто несправедлива: більшість мандатів може отримати партія, підтримувана меншістю виборців (нижче ми покажемо, як це відбувається). На практиці ця система сприяє великим партіям і відсікає дрібні.

Вже на зорі становлення конституційного ладу стали висуватися ідеї пропорційного представництва політичних об'єднань, при якому число мандатів, одержуваних таким об'єднанням, відповідає числу поданих за його кандидатів голосів. Такі ідеї висловив у французькому Конвенті в 1793 році видатний діяч Великої французької революції Луї Сен-Жюст.

Як бачимо, знадобився майже століття, щоб пройти від ідеї до законодавчого її втілення. Не дивно тому, що з початку минулого сторіччя висувалися компромісні ідеї, спрямовані на забезпечення хоча б часткового представництва меншини - обмеженого вотуму, включаючи систему єдиного непередаваного голосу і кумулятивного вотуму, що характеризуються як полупропорціональние системи. Деякі з них застосовуються сьогодні, оскільки дозволяють тим або іншим чином зменшити дефекти мажоритарної системи, не переходячи до більш-менш чистою пропорційності.

В інтересах з'єднання достоїнств мажоритарної і пропорційної систем і виключення притаманних кожній з них недоліків поряд з поєднанням обох систем в одних країнах в деяких інших стали застосовувати систему єдиного переданого голосу.

Основи всіх цих систем описуються нижче. Ми сподіваємося, що, ознайомившись з ними, читач, тим більше професійний юрист, зможе згодом розібратися в будь виборчій системі, яка зустрінеться в законодавстві і практиці будь-якої конкретної країни. Цьому допоможе і виклад цілісним чином виборчих систем країн, основи конституційного права яких викладаються в Особливій частині підручника.

Встановлення тієї чи іншої виборчої системи є результат суб'єктивного вибору, який нерідко визначається співвідношенням політичних сил в законодавчому органі. Ті чи інші способи визначення підсумків виборів часто опиняються більш вигідними окремим партіям, і природно, що вони домагаються включення до виборчого законодавства саме цих вигідних їм способів. Наприклад, в 1993 році Італія перейшла від пропорційної системи до змішаної, переважно мажоритарною системою, а Нова Зеландія - навпаки, від мажоритарної до пропорційної. Примітно, що в обох країнах питання це вирішувалося шляхом загальнонаціонального референдуму.

У кожному разі у своїй політиці партії враховують встановлену виборчу систему і пристосовуватися до неї свою діяльність з уловлювання голосів виборців.

Інформація, релевантна " 1. Види виборчих систем "

1. Муніципальні вибори
   види виборчих систем, які можуть застосовуватися при проведенні муніципальних виборів, і порядок їх застосування. Відповідно до встановлених законом суб'єкта Російської Федерації видами виборчих систем статутом муніципального освіти визначається та виборча система, яка застосовується при проведенні муніципальних виборів в цьому муніципальному освіті. Законом суб'єкта
   
2. 4. Основні види партійних сис-тем.
   Виборчої кампанії. Багатопартійні системи без монопольно пануючої партії, при яких створюються зазвичай коаліційні уряди, існують і в таких країнах, як Бельгія, Данія, Нідерланди та деяких інших. 2. Багатопартійні системи з монопольно пануючій партією. При цій формі абсолютну парламентську більшість належить одній партії, яка формує однопар-тійно
   
3. 18. Основні політичні права і свобо-ди.
   Види зловживань свободою вираження думок: за наклеп і образу, за непристойність, за підбурюючи-будівництві до скоєння пре-ступления або правопорушення, за образу суду, за бунтівні заклики. Шведська Акт про свободу друку 1974 (із змінами 1976 р.) містить досить докладний перелік «переступив-лений проти свободи друку», караних відповідно до закону в судовому порядку:
   
4. 29. Характе-ристика, особливості та види мажоритарної виборчої систе-ми.
   Виборчі системи, від характеру яких в значній мірі залежить склад центральних і місцевих представницьких установ, а також результат виборів посадових осіб - від президентів до муніципальних чиновників. Виборча система являє собою сукупність встановлених законом правил, принципів і критеріїв, за допомогою яких визначаються результати голосування. Введення тій чи
   
5. 31. поняття та види референ-дума.
   Види референду-мов залежно від часу їх проведення, обов'язкової сили та інших
   
6. 58. Глава д-ви. Поняття, основні ознаки і види
   виборчими хвилюваннями. Повсюдно в зарубіжних країнах існує індиві-дуальний глава держави, але є окремі винятки, коли функції глави держави здійснюються коллегіаль-ним органом. У чистому вигляді функції глави держави здійснюються колегією дуже рідко і притому тимчасово. Таким чином, у переважній більшості зарубіжних країн існує одноосібний глава
   
7. Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
   види монархій: на-приклад, монархію необмежену (абсолютистську) і обмежену, в тому числі конституційну. Для абсолютистської монархії характерно повне безправ'я народу, відсутність будь-яких представницьких установ, зосередження всієї державної влади в руках монарха. Він видає закони, призначає чиновників, веде зовнішню і внутрішню політику, збирає і витрачає податки,
   
8. Глава сьома. ДЕРЖАВА У ПОЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ СУСПІЛЬСТВА
   види, також виявляються не стільки класовими, скільки соціологічно багатоплановими. Серед них не тільки організація державної влади, не тільки власне політичні утворення - партії, політичні рухи та інші громадські організації, їх боротьба за владу, за використання у своїх цілях інститутів держави, в тому числі армії, поліції, органів управління, засобів масової
   
9. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
   види зобов'язань, що випливають з угод). Йде робота над третьою частиною. Деякі норми нового ЦК вже викликали запеклі суперечки. Наприклад, стаття 855 ЦК України встановлює першочерговість виплат зарплати працівникам підприємств з доходів, а потім вже розрахунки підприємства з бюджетом за податками. Фіскальні органи спробували за допомогою підзаконних актів (інструктивних листів) змінити зміст
   
10. Глава тринадцята. НОРМА ПРАВА
    види, навчився пов'язувати свою поведінку з результатами цієї поведінки, свої реакції на ті чи інші умови життєдіяльності закріплювати в колективному досвіді, в колективній свідомості за критеріями «сприятливо-несприятливо». Мононорми первісного суспільства будувалися за цією схемою, і лише згодом «благоприят-но-несприятливо» переросло у відносини за критеріями «можна-не можна» (право),