VIII 1.: Якщо хто-небудь один або кілька людей, більше одного, але все-таки

Головна

Cоціологія || Гуманітарні науки || Мистецтво та мистецтвознавство || Історія || Медицина || Науки про Землю || Політологія || Право || Психологія || Навчальний процес || Філософія || Езотерика || Екологія || Економіка || Мови та мовознавство

Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика

Головна → Філософія → Першоджерела з філософії →

« Попередня		Наступна »

АРИСТОТЕЛЬ. ТВОРИ В 4-х томах. ТОМ 4. ИЗД-ВО ДУМКА, МОСКВА., 1983 - перейти до змісту підручника
VIII 1.
Якщо хто-небудь один або кілька людей, більше одного, але все-таки пе настільки більше, що-5 б вони могли заповнити собою держава, відрізнялися б таким надлишком чесноти, що доброчесність всіх інших і їхні політичні здібності не могли б йти в порівняння з чеснотою і політичними здібностями зазначеного одного або кількох людей, то таких людей не слід і вважати складовою частиною держави: адже з ними надійдуть всупереч справедливості, якщо нададуть їм ті ж права, що й Залишився-° р пим, раз вони в такій мірі нерівні з цими послід-10 ними своєю чеснотою і політичними здібностями. Така людина була б все одно що божество серед людей. 2. Звідси ясно, що і в законодавстві слід мати на увазі рівних і за їх походженням, і за здібностями, а для такого роду людей і законів не потрібно, тому що вони самі - закон. Та й у смеш-ІЬ ном становищі опинився б той, хто став би намагатися складати для них закони: опи сказали б, мабуть, те, що, за словами Антисфена, леви сказали зайцям, коли ті виголошували промови в зборах тварин і вимагали для всіх равноправія25. На цій підставі держави з демократичним устроєм встановлюють у себе остракізм: мабуть, прагнучи до го загального рівності, вони піддавали остракізму і виганяли на певний строк тих, хто, як здавалося, видавався своєю могутністю, спираючись або на багатство, або на велику кількість друзів , або на яку-небудь іншу силу, що має значення в державі. 3. Согласпо міфологічному переказами, з тієї ж самої причини аргонавти покинули Геракла: корабель Арго не забажав везти його разом з іншими плавцями, так як він набагато перевершував їх. Так само не можна визнати безумовно правильними і ті закиди, які робилися з приводу тірапніі і ради, даного ГІеріандром Фрасібул: розповідають, що Періандр нічого не сказав у відповідь глашатаю, посланому до нього зо за порадою, а лише, вириваючи ті колосся, які занадто видавалися своєю висотою, зрівняв засіяне поле; глашатай, що не пізнав, в чому справа, доповів Фрасібул про те, що бачив, а той зрозумів вчинок Періандра в тому сенсі, що слід вбивати видатних людей. А. Такий образ дій вигідний не тільки тиранії, 3d і не одні лише тірапни так чинять, по те ж саме відбувається і в олігархіях і в демократіях: остракізм має певною мірою те ж значення - іменпо допомогою вигнання видатних людей під-резивать докорінно їх могутність. Так само роблять з [грецькими] державами і з [варварськими] племенами ті, хто користується владою; наприклад, афіняни - з самосцев, хіосцев і лесбосци: як тільки 40 афіняни міцно взяли в свої руки владу, вони їх принизили всупереч договорам; перський ж цар неод-І284Ь нократно підрубував мидян, вавилонян та інші племена, які пишалися тим, що і вони свого часу користувалися пануванням. 5. Взагалі питання це стоїть перед усіма видами державного устрою, в тому числі і перед правильними. Правда, в тих видах держав, які є відхиленнями, застосування 5 цього засобу робиться заради приватних вигод, але воно h рівній мірі знаходить собі місце і при державних пристроях, переслідуючих загальне благо. Це можпо пояснити прикладом, узятим з області інших мистецтв і наук. Хіба може допустити художник, щоб на його картині жива істота було написано з ногою, що порушує домірність, хоча б ця нога ю була дуже красива? Або хіба виділить чим-небудь кораблебудівник корму або яку-небудь іншу частину корабля? Хіба дозволить керівник хору брати участь в хорі кому-небудь, хто співає голосніше і красивіше всього хору? 6. Таким чином, немає ніяких перешкод до того, щоб люди, що володіють владою одноосібною, діючи у згоді з вигодою для держави, вдавалися до цього засобу в тому випадку, коли воно є однаково корисним як для їх особистої влади, щ так і для блага держави. Недарма ж там, де справа йде про незаперечне перевазі, думка про остракізму знаходить якесь справедливе виправдання. Звичайно, краще, якщо законодавець з самого початку додасть державі такий пристрій, що не опиниться потреби вдаватися до такого роду лікуванню, а лише при «другому плаванні» 26; в разі Е ^ сбпості можна спробувати виправити справу за допомогою такого роду зневаживши-20 ки . Не те відбувалося в державах: вдаючись до остракізму, вони мали на увазі не вигоду для відповідного державного устрою, а переслідували при цьому вигоду для своєї партії. Отже, ясно, що при тих видах державного устрою, які являють собою відхилення, остракізм, як засіб, вигідне для них, корисний і справедливий; але ясно і те, що, мабуть, із загальної точки зору остракізм не 25 є справедливим. 7. При найкращому ж вигляді державного устрою велике утруднення виникає ось у чому: як потрібно поступати в тому випадку, якщо хто-небудь буде перевершувати інших, не надлишком яких інших благ, начебто могутності, багатства, або великою кількістю друзів, але відрізнятиметься надлишком чесноти? Адже не сказати ж, що такої людини зо потрібно усунути або видалити у вигнання, з іншого боку, не можна собі уявити, щоб над такою людиною володарювали, тому що в такому випадку вийшло б приблизно те ж саме, як якщо б, розподіляючи державні посади, зажадали влади і над Зевсом. Залишається одне, що, мабуть, і природно: всім охоче коритися такій людині, так що такого роду люди опинилися б у державі довічними царями. 35 IX 1. Бути може, після наведених вище міркувань доречно перейти до розгляду суті царської влади, яка, на нашу твердженням, є одним із правильних видів державного устрою. Дослідженню підлягає питання: чи корисна царська влада для держави і країни, що прагнуть мати прекрасне пристрій, або не корисна, 40 а, навпаки, переважніше небудь інший вид правління, або для одних держав царська влада корисна, для інших не корисна? Але попередньо слід встановити, чи існує тольк' один вид 1285а царської влади, або ж є кілька її різновидів. 2. Неважко угледіти, що існує кілька видів царської влади і самий спосіб її прояві в кожному даному випадку не один і той же. Так, царська влада в Лакедемонского державному устрої, мабуть, осповивается переважно на 5 законі, але вона не є верховною владою в повному сенсі: цар - верховний вождь військових сил лише в тому випадку, коли він виходить за межі країни; понад те, царям надано відати релігійним культом. Таким чином, ця царська влада є як би якоїсь необмеженою і незмінюваній стратегією; але право стратити цар має виключно тільки під час походу. Те ж саме було і в гли-10 бокой давнину під час військових експедицій, коли діяло право сильного, про що свідчить Гомер: Агамемнон на народних сходках вислуховував брапь, стримуючи себе, але, коли військо відправлялося проти ворога, він мав повну владу стратити; недарма він заявляє: «Якщо ж кого [я побачу] поза ратоборства ... ніде вже після йому не сховатися від псів і пернатих: смерть в моїх адже руках »27. 3. Отже, ось один з видів царської влади - пожиз-Із цінна стратегія. Вона буває або спадкової, або виборною. Поряд з нею зустрічається інший вид монархії, прикладом якої може служити царська влада у деяких варварських племен; вона має те ж значення, що і влада тіранніческая, ио грунтується вона і на законі, і на праві спадкування. Так як за своїми природними властивостями варвари бо-2е леї схильні до того, щоб переносити рабство, ніж елліни, і азіатські варвари перевершують в цьому відношенні варварів, що живуть в Європі, то вони і підкоряються деспотичної влади, не виявляючи при цьому жодних ознак незадоволення. Внаслідок зазначених причин царська влада у варварів має характер тиранії, по коштує вона міцно, тому що основою її служить наступність і закон. 4. З тієї ж причини і охорона її така, як у царів, а не як у ті-25 раннов: адже царів охороняють озброєні громадяни, тірапнов ж - найманці, тому що царі панують на законній підставі над добровільно підкоряються їм людьми, тирани ж - над підкоряються їм проти волі; таким чином, одні отримують охорону своєї влади від громадян, а інші - проти громадян. 5. Це два види монархії. Інший вид, істота-зе павший у стародавніх еллінів, носить назву есімнстін. Опа, так сказати, являє собою виборну тірап-вию; відрізняється вона від варварської монархії ие тим, що грунтується не на законі, а тільки тим, що ие є спадковою. Одні володіли нею довічно, інші обиралися на певний час або 35 для виконання певних доручень; так, наприклад, громадяни Мітілени колись обрали есіміетом Питтака для зашиті від вигнанців, на чолі яких стояли Антіменід і поет Алкей. 6. Про те, що міти-леняпе обрали Питтака саме тираном, свідчить Алкей в одній зі своїх застольпих песен28. Він докоряє їм за те, що вони «при загальному схваленні і2ьзі) поставили тірапном над мирним нещасним містом ГІіттака, людини худородние». Такі види правління, з одного боку, були і є тіранніческі-ми, як засновані на деспотії, з іншого боку, відносяться до видів царської влади, тому що есімнети обирають, причому добровільно. 7. Четвертим видом царського єдиновладдя явлл-5 ються ті монархії, які існували в героїчний час і грунтувалися на добровільній згоді громадян, так само як і па праві законного успадкування. Оскільки родоначальники цих героїчних царів виявлялися благодійниками народної маси - або як винахідники тих чи інших ремесел, або як ватажки на війні, або як засновники державного об'єднання, або як розширили територію, - то вони й ставали царями за добровільною згодою громадян, а їхні нащадки отримували царську владу шляхом успадкування. Влада їх Вира- ю тулилася в проводом на війні, в здійсненні жертвоприношень - оскільки останнє не становило особливої функції жерців - і, понад те, в розгляді судових справ, причому в цьому останньому випадку одні царі творили суд, не приносячи клятви, інші - приносячи її (клятва полягала в тому, що царі піднімали вгору свій скіпетр). 8. У стародавні часи царі керували безпосередньо всіма справами, що стосуються держави, керували його внутрішньою та зовнішньою політикою; впослед- 15 ствии ж, після того як від деяких функцій своєї влади вони відмовилися самі, а інші були відняті у них народом, в одних державах за царями збереглося тільки право жертвоприношень, в інших - де все-таки може йти мова про царської влади - царі утримали за собою лише право бути главпокомандукі ські за межами Страп. Го
« Попередня		Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

Інформація, релевантна "VIII 1."
Розділ VIII Розділ Розділ VIII. Розділ ГЛАВА VIII Розділ I ГЛАВА VIII Розділ ТЕМА 9 Візантія в VIII- X ст. ТЕМА 9 Візантія в VIII-X Глава VIII Правотворчество Глава VIII Тема VIII . РУСЬ НА РОЗДОРІЖЖІ Тема VIII. РУСЬ НА Розділ VIII. Злочини у сфері економіки Розділ VIII. Злочини у сфері ГЛАВА VIII. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА: ПАРЛАМЕНТ ГЛАВА VIII. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА: Розділ VIII. Управління багатоквартирними будинками Розділ VIII. Управління багатоквартирним Розділ VIII. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ І ДОГОВОРИ Розділ VIII. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ'ЯЗАННЯ І Глава VIII Основи кримінального права Російської Федерації Глава VIII Основи кримінального права Російської Глава VIII. Банківські операції та угоди кредитної організації Глава VIII. Банківські операції та угоди кредитної Розділ VIII. Зобов'язання з передачі майна у власність (в інше речове право) Розділ VIII. Зобов'язання з передачі майна у власність (в інше речове ТЕМА 7 Держава Каролінгів. Периферія каролингского світу. Західноєвропейська культура в епохуКаролінгов (VIII-сер.ІХв) ТЕМА 7 Держава Каролінгів. Периферія каролингского світу. Західноєвропейська культура в епохуКаролінгов Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган Глава VIII. ВІДМОВА У ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ Глава VIII. ВІДМОВА У ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ДЕРЖАВНОЇ Книга друга (В) Див. прим. 22 до кн. I «Фізики». - 418. Парменід. - 418. Копцепцію трьох елементів - огпя, води і повітря - розвивав піфагорієць Іон Хиосский. - 418. «Тімей» 51 а. - 419. «Тімей» 50 а - Ь. - 419. «Фізика» I 6-7. - 419. Російські слова «вологе» і «рідке» позначаються в тексті Аристотеля одним і тим же терміном - hygron. - 420. Неясно, про яке творі тут йдеться. Статті конфедерації США. Особливості правовог акту. Статті про конфедерацію і вічному союзі 1781 9 січня 1778, на третьому році незалежного існування, воюючі штати створили конфедеративну організацію, націлену на координацію спільних зусиль у справі оборони і для "завідування спільними інтересами" (ст. V і VIII). Кожен штат зберігав "своє верховенство, свою свободу і незалежність, так само як і всю владу, всю юрисдикцію і всі права, які

© 2014-2022 ibib.ltd.ua