Зовнішньоекономічна правосуб'єктність (право-і дієздатність) - це право на здійснення ЗЕД. Мати зовнішньоекономічну правосуб'єктність - значить відповідати визначеним законом вимогам, які пред'являються до суб'єкта ЗЕД.
Згідно із Законом про ЗЕД юридичні особи мають право на ЗЕД відповідно до їх установчими документами з моменту набуття ними статусу юридичної особи. Таким чином, право на ЗЕД має бути закріплено у статуті юридичної особи, установчому договорі або положенні про юридичну особу, тобто це залежить від засновників юридичної особи.
Фізичні особи мають право здійснювати ЗЕД з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Їх зовнішньоекономічна правосуб'єктність залежить від їх постійного місця проживання. Ті, які мають постійне місце проживання на території України, користуються зазначеним правом, якщо зареєстровані як підприємці відповідно до Закону України "Про підприємництво". Ті, хто не має постійного місця проживання на території України, користуються цим правом, якщо є суб'єктами господарської діяльності за законом країни, в якій мають постійне місце проживання або громадянами якої є. У цьому випадку для визнання особи суб'єктом ЗЕД України необхідні докази її господарської правосуб'єктності за законом іноземної держави.
До суб'єктів ЗЕД, які не є юридичними особами, відносяться, наприклад, промислово-фінансові групи (Закон від 21.11.95 р. "Про промислово-фінансовим-вих групах в Україні", постанова Кабінету Міністрів України від 20.07.96 р. № 781 "Про затвердження Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп"). Зовнішньоекономічної правосуб'єктністю володіють і структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності: філії, представництва, відділення, агентства тощо, не є за законодавством України юридичними особами. Вони не підлягають державній реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності, т.к. ними не є. Разом з тим, представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності підлягають особливій реєстрації в порядку, встановленому ст. 5 Закону про ЗЕД та Інструкцією про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.96 р. № 30. В даний час реєстрацію представництв здійснює Міністерство економіки України. При цьому слід відрізняти таку реєстрацію від реєстрації податковими органами українських фізичних та юридичних осіб, а також структурних одиниць українських або іноземних суб'єктів господарської діяльності (у тому числі і представництв, зареєстрованих у вищевказаному порядку), коли вони виступають в якості так званих "постійних представництв" , через які нерезиденти здійснюють в Україні господарську діяльність. Така реєстрація здійснюється з метою оподаткування доходів нерезидентів в Україні.
Усі суб'єкти ЗЕД мають право на відкриття своїх представництв на території інших держав відповідно до їх законодавства, на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях відповідно до їх статутних документів (наприклад, на вступ в члени Міжнародної торгової палати).
Усі суб'єкти ЗЕД мають рівне право здійснювати будь-які види ЗЕД, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак. Це право може обмежуватися або засновниками суб'єкта ЗЕД, або в силу законодавства. Втручання державних органів у діяльність суб'єктів ЗЕД у випадках, не передбачених законом, в тому числі шляхом видання підзаконних актів, які створюють для здійснення ЗЕД умови, гірші в порівнянні з встановленими Законом про ЗЕД, розглядається як обмеження права на здійснення ЗЕД і як таке забороняється. Разом з тим, до суб'єкта ЗЕД може бути застосована санкція у вигляді тимчасового призупинення права на здійснення ЗЕД у разі порушення ним законів, що відносяться до ЗЕД (ст.37 Закону про ЗЕД).
|
- Зміст
зовнішньоекономічної діяльності 44. Ліцензування і квотування експорту та імпорту 45. Поняття і зміст зовнішньоекономічних договорів (контрактів) 46. Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) 47. Використання в зовнішньоекономічних контрактах правил ІНКОТЕРМС 48. Розрахунки за зовнішньоекономічними договорах 49. Зовнішньоекономічні операції з давальницькою сировиною 50.
- 1. ПОНЯТТЯ І ВИДИ МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖУ
зовнішньоекономічної діяльності, представники юридичної науки і практики: М.М. Агарков, Г.В. Амфітеатров, І.С. Перетерский та ін Серед очолювали її в різні-роки фахівців були: Д.М. Генкін, С.Н. Братусь, В.С. Поздняков та ін (в даний час Головою МКАС є проф. А.С. Комаров). ВТАК приймала рішення на підставі відповідних норм іноземного матеріального права,
- 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
зовнішньоекономічних спорів цивільно-правового характеру поряд із судовою процедурою 1. Більш того, в порівнянні з судовим розглядом міжнародних комерційних спорів арбітраж має цілий ряд переваг, які неодноразово підкреслювалися як в зарубіжній, так і у вітчизняній юридичній літературі. По-перше, використовуючи арбітражну процедуру розгляду спору, сторони
- 2. Арбітражна угода
зовнішньоекономічну угоду і тим самим вимагає його вчинення у письмовій формі під загрозою визнання його недійсним. Так, Цивільний кодекс РФ говорить про те, що недотримання простої письмової форми зовнішньоекономічної угоди тягне недійсність угоди (п. 3 ст. 162). Закон 1993 більш повно розкриває поняття письмової форми арбітражної угоди. Згідно п. 2 ст. 8
- 21. Держава Україна та адміністративно - територіальні одиниці як суб'єкти цивільного права.
Зовнішньоекономічної діяльності »від 1; 6 квітня 1991). Однак, у тих випадках, коли угоди укладаються державними організаціями з правами юридичної особи, як суб'єкти правовідносин, що виникають з цих угод, виступають дані
- 4. Колізійні норми зовнішньоекономічних угод
зовнішньоекономічних угод. Проект нового Цивільного кодексу надає принципової автономії волі особливе значення, що повністю відповідає принципам приватного права з його свободою волі приватних осіб. Так, у проекті значно розширено сферу правовідносин, де допускається вибір права країни. У ст. 569 Цивільного кодексу України зафіксовано застосування закону місця здійснення
- 1. Адміністративно-правове становище громадян визначається обсягом і характером адміністративної правосуб'єктності:
1) адміністративна правоздатність - це здатність гражда-нина мати певні права, передбачені нормами адміністра-тивного права і виконувати покладені на нього обов'язки у сфері го - сударственного управління. Вона виникає з моменту народження і припиняється смертю 2) адміністративна дієздатність - здатність громадянина своїми діями набувати, а також здійснювати
- 2. Основні права і обов'язки громадян у сфері виконавчої влади закріплені в Конституції РФ.
Правосуб'єктності іноземних громадян та осіб без громадянства вже, ніж громадян РФ. 1. Вони не можуть займати державні посади. 2. Займатися діяльністю, пов'язаною з приналежністю до гра-жданству РФ (обирати і бути обраними). 3. Вони не несуть військового обов'язку 4. Відносно їх допускається обмеження в пересуванні та міс-та проживання з метою забезпечення безпеки.
- 3. Арбітражний процесуальний ПРАВОЗДАТНІСТЬ, АРБІТРАЖНА процесуальна дієздатність
правосуб'єктності у органів прав4осудія; третій включають його в поняття суб'єктивного права. Зокрема, Р.Ф. Каллистратова пише про те, що «процесуальному правоздатність арбітражного суду, прокурора, свідків, експертів і деяких інших суб'єктів - учасників процесу взагалі не пов'язана з їх цивільну правоздатність. Ці суб'єкти наділені можливістю мати процесуальні права і
- відзиву на позовну заяву
правосуб'єктність і підвідомчістю. Нам видається, що питання про підвідомчість справи не може і не повинен вирішуватися суддею на стадії порушення провадження, так як один з критеріїв підвідомчості - суб'єктний склад учасників - остаточно визначається в процесі підготовки і розгляду справи (в справі можуть з'явитися треті особи, співучасники, може статися заміна
|