Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоГосподарське право України → 
« Попередня Наступна »
Волкобой І.. Шпаргалки по Цивільному праву України (загальна частина), 2009, 2009 - перейти до змісту підручника

21. Держава Україна та адміністративно - територіальні одиниці як суб'єкти цивільного права.



Поряд з фізичними та юридичними особами учасниками відносин,
регульованих цивільним правом, є також держава Україна.
Держава, як носій суверенітету, єдине і неподільне. Відповідно
держава в цивільному обороті може розглядатися як єдиний і
єдиний суб'єкт. У той же час держава Україна є
багаторівневим утворенням. Воно поділяється на суб'єкти різних
рівнів - держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальні
громади.
Подібна багаторівневість повинна враховуватися при аналізі правосуб'єктності
держави і державних утворень. Але вона важлива не завжди.
Цивільне законодавство виходить з того, що в цілому участь,
держави і його частин у цивільному обороті будується на однакових
принципах. Є, однак, і відмінності. Тому, надалі сказане про
державі поширюється на всі державні утворення, якщо інше
особливо не обумовлено.
Громадянська правосуб'єктність виникає у держави в силу закріплення за
ним законодавством (ст. 13 Конституції України, ст. 31 Закону «Про
власності ») певного майна на праві державної
власності. А здійснюючи право власності, держава не може не
вступати в різного роду майнові відносини, і, отже, в
таких випадках виступає як суб'єкт цивільних правовідносин.
Як і всі суб'єкти цивільного права, держава володіє
правоздатністю. При цьому слід зазначити, що правоздатність
держави не може бути тотожна правоздатності різних фізичних
і юридичних осіб. У чомусь вона ширше, а в чомусь вже. Ряд можливостей може
належати тільки державі, наприклад, набувати майно, яке не має
спадкоємців. У той же час деякі можливості, наприклад, передавати
майно у спадок, йому недоступні. Правоздатність держави
володіє рядом особливостей, пов'язаних з тим, що воно є також і
головним суб'єктом публічного права, носієм влади. Держава сама
регулює різні, у тому числі майнові, відносини, встановлюючи в
якості загальнообов'язкових як правила поведінки для всіх учасників, так і
поря - док розгляду їх можливих суперечок. При цьому вона сама визначає і
власну громадянську правосуб'єктність, її зміст і межі. Разом з
тим, беручи участь у майнових відносинах, держава повинна дотримуватися
встановлені ним же правила, обумовлені самою природою регульованих
відносин. Воно не може використовувати свої владні прерогативи для того,
щоб довільно змінювати у своїх інтересах цивільно-правові норми або
нав'язувати контрагентам свою волю в конкретних правовідносинах, інакше
ринковий оборот не зможе нормально функціонувати.
Слід зазначити, що у цивільних правовідносинах держава виступає на
рівних правах з іншими учасниками і несе точно таку ж майнову
відповідальність за порушення або невиконання своїх зобов'язань. Всі ці
перераховані вище ознаки визначають особливість правосуб'єктності
держави.
Держава безпосередньо не здатне своїми діями набувати і
здійснювати цивільні права, а також створювати і виконувати обов'язки.
Від його імені у цивільних правовідносинах діють державні
органи, як є юридичними особами, так і не визнані такими, в
рамках яких діють посадові особи. Саме їх свідомість і воля дозволяють
діяти державі як суб'єкту права.
Держава Україна бере участь у цивільних правовідносинах не як
нерозчленованим ціле, а як сукупність суб'єктів різних рівнів. Всі ці
суб'єкти незалежні один від одного і виступають як самостійні учасники
цивільно-правових відносин. У цивільно-правових відносинах беруть участь
три категорії суб'єктів: 1) держава Україна; 2) Автономна Республіка
Крим; 3) територіальні громади.
Держава може брати участь у цивільному обороті як через своїх
представників, так і через спеціально створені ним для цих цілей
державні юридичні особи в організаційно-правових формах,
передбачених чинним законодавством.
Безпосередня участь держави у цивільному обороті здійснюється
шляхом вступу у правовідносини органів державної влади,
діють при цьому не як відособлені юридичні особи , а як особливі
представники держави.
Від імені держави в цивільному обороті можуть виступати як
представницькі, так і виконавчі органи України - Президент, Верховна
Рада, Міністерство фінансів. Кабінет Міністрів, Фонд державного
майна та його регіональні відділення та інші. У випадках і порядку,
передбачених законодавством, від імені держави, за його
спеціальним дорученням можуть виступати будь-які особи - державні органи,
органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, однак
тільки в обсязі наданих державою повноважень.
Основним же законним представником держави Україна є згідно
статті 102 Конституції Президент, який в будь-яких випадках має право
виступати в цивільному обороті від імені держави!.
Опосередкована участь держави в обороті досягається шляхом вступу до
нього створених державою юридичних осіб, що діють як такі. Мова
йде про таких юридичних осіб, як державні казенні підприємства та
фінансовані державою установи. Через цих суб'єктів побічно,
опосередковано бере участь у цивільному обороті і держава. Держава
продовжує залишатися власником майна, на базі якого оперують
створені ним юридичні особи, яким майно належить на праві
повного господарського відання або оперативного управління, і в цьому сенсі
стоїть за кожною їх угодою, нехай і досконалої ними від свого імені. У ряді
найбільш важливих з точки зору держави випадків за ним закріплюються
контрольні повноваження (узгодження, схвалення і т.д.) відносно таких
юридичних осіб.
Слід зазначити, що через юридичні особи держава може брати участь у
цивільному обороті не тільки опосередковано. Існують також юридичні
особи, які можуть одночасно діяти і від імені держави, і від
свого власного імені. Наприклад, Міністерство фінансів України може
представляти в цивільному обороті держава, але в той же час воно
діє і як самостійна юридична особа, яка купує права і
обов'язки для себе, а не для держави (наприклад, купуючи комп'ютерну
техніку, канцелярське приладдя тощо).
Реалізуючи свою громадянську правосуб'єктність, держава може виступати в
різних цивільних правовідносинах. Зокрема, держава виступає
як суб'єкт права загальнодержавної власності. Держава виступає
також як суб'єкт цивільного права щодо того майна, яке в
встановленому законом порядку переходить в дер-'дарчий бюджет.
Наприклад, скарб, безхазяйне майно, знахідка та інші.
Держава може брати участь у зобов'язальних правовідносинах.
Наприклад, у договорах купівлі-продажу, державної позики,
державного кредитування, у зобов'язаннях із заподіяння шкоди,
безпідставного придбання або заощадження майна та інших.
Крім того, до держави можуть переходити певні правомочності у сфері
права інтелектуальної власності, зокрема, воно може бути суб'єктом
авторських , винахідницьких та інших правовідносин.
Держава виступає учасником угод всякий раз, коли вони відбуваються
уповноваженими особами від його імені. При цьому не існує ніяких
обмежень за видами, змістом і формою здійснюваних державою угод. Від
імені держави,, як власника, полягають, як правило, будь-які угоди
по розпорядженню державним майном. Держава, як учасник
угоди, виступає і при випуску державних цінних паперів.
Поряд із внутрішнім оборотом Україна, як держава, може приймати участь
і в зовнішньому обороті. Це можливо в тих випадках, коли зовнішньоторговельні
відносини встановлюються через торговельні представництва України за кордоном
або через інші, спеціально уповноважені на те органи. Права та обов'язки в
цих випадках набуває безпосередньо держава, яка виступає як суб'єкт
цивільного права (ст. 8 Закону України «Про зовнішньоекономічну
діяльності »від 1; 6 квітня 1991). Однак, у тих випадках, коли угоди
полягають державними організаціями з правами юридичної особи, в
якості суб'єктів правовідносин, що виникають з цих угод, виступають
дані організації.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 21. Держава Україна та адміністративно - територіальні одиниці як суб'єкти цивільного права. "
  1. 48. Суб'єкт і об'єкт правовідносини. Юридичні особи.
    Державні органи, організації, установи, підприємства; - органи місцевого самоврядування; - комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми і т. п. - вітчизняні, іноземні, міжнародні); - громадські об'єднання (партії , профспілкові організації тощо) - релігійні організації; 3) держава та її структурні одиниці: - держава; - державні утворення
  2. 6. Дія цивільно-правових законів у часі і просторі.
    Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади "з 01.01.1993 року була введена обов'язкова державна реєстрація нормативно-правових актів, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер. Такий реєстрації підлягають нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади,
  3. 88. Право комунальної власності: зміст, підстави виникнення.
    державна власність, яка, начебто, повинна підрозділятися на загальнодержавну (республіканську) власність і власність адміністративно-комунальних одиниць (комунальну). Принаймні, такий підрозділ випливає зі ст. 31 Закону України "Про власність". Однак слід зазначити, що у зв'язку з прийняттям Конституції України та набранням силу-21 травня 1997 Закону
  4. 99. Право республіканської (АРК) власності: зміст, підстави виникнення і припинення.
    державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська ) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Стаття З2. Суб'єкти права державної власності 1. Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України. 2. Суб'єктами права
  5. 1. Поняття конституційного пра-ва його сутність і на-зна-чення.
    державного) права зарубіжних країн є державами-ве право конкретних країн. Державне право в кожній країні є основною, головною галуззю національної системи права. Як і всяка інша галузь права, воно перед-ставлять собою сукупність юридичних норм, що виражають волю або правлячих політичних еліт, або певних соціальних груп суспільства. Конституційне
  6.  57. Поняття і джерела виборчого пра-ва.
      держави, обидві палати парламенту, органи місцевого управління. Значне число органів і посадових осіб обирається в США. В ході виборів демократично ориен тірованние групи населення мають легальні можливості виступати з влас вими вимогами і боротися за свої політичні цілі. У тих країнах, де встановлені фашистські чи інші авторитарні режими, вибори і представницькі
  7.  7. Джерела адміністративного права.
      держави. За допомогою адміністративно-правових норм органи управління, державні службовці, громадяни, громадські організації наділяються певними повноваженнями. У цих нормах встановлюються також гарантії реалізації прав і дотримання обов'язків. Таким чином, завдяки дії адміністративно-правових норм створюється певний правовий режим управлінської діяльності.
  8.  10. Система органів державного управління в Україні, їх правова основа.
      державного управління - це не тільки органи виконавчої влади, а й державні службовці, громадські об'єднання та громадяни, які є учасниками виконавчої (управлінської) діяльності. Органи виконавчої влади наділені державно-владними повноваженнями для здійснення покладених на них функцій, приймають правові акти та здійснюють заходи, спрямовані
  9.  16. державні службовці як суб'єкти адміністративно-правових відносин: правова основа, права та обов'язки, вимоги та обмеження, захист статусу.
      державою, її роллю та місцем у житті суспільства. В діяльності державних службовців реалізуються завдання та функції держави, оскільки кожна посада - це коло службових обов'язків, що становлять частину компетенції відповідного державного органу. Компетенція лежить в основі структури органу і одночасно має на меті створення особового складу державного органу чи його
  10.  25. Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративно-правових відносин.
      державних органів і організацій, є те, що перші у відносинах з іншими суб'єктами права і між собою виступають від свого імені і не наділені державно-владними повноваженнями. До громадських об'єднань належать руху, конгреси, асоціації, фонди, спілки та інші формування, які відповідно до Закону України «Про об'єднання громадян» визначаються як