Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоПрокурорський нагляд в Україні → 
« Попередня Наступна »
Шумський П.В.. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вен-турі.,1998. - 336 с., 1998 - перейти до змісту підручника

взаємодія прокуратури як певної влади з судовою владою


. Зараз ми маємо певне бажання судових органів відійти від будь-якого контролю чи нагляду за їх діяльністю.
Але ж у нашій державі нема жодної державної структури, яка була б поза контролем чи наглядом. 1 в раніше діючих нормативних актах вказувалось, що це правильні постулати, і їх здійснює прокуратура шляхом нагляду за законністю і обгрунтованістю судових рішень. Але це зовсім не означає, що прокурор стоїть над судом. І це не повинно означати, що суд стоїть над законом. Не можуть вищі судові інстанції перевіряти і контролювати об'єктивно низові судові ланки в силу їх корпоративності, а прокурорська влада завжди реагувати. Тільки такий характер взаємовідносин судів і прокуратури дасть можливість поліпшити роботу судової влади. Якщо візьмемо сферу кримінального судочинства, то побачимо, що прокурор здійснює нагляд у всіх стадіях кримінального судочинства, і тільки в стадії судового розгляду його намагаються поставити в інше становище, не зовсім визначене. Інтереси громадян якраз будуть більш реально захищатись шляхом нагляду за виконанням законів в актах діяльності судових органів. Це буде на користь і прокурорам, і судовим органам, і в цілому інтересам людини.
Суперечливими є ідеї щодо створення Конституційного сенату при Верховному Суді. Не є демократичною позиція судових органів щодо відходу від системи народних засідателів. І одноособовий розгляд суддею справ, де можна обрати міру покарання до 15 років позбавлення волі, - це нонсенс. У жодній країні світу таких законів немає.
Саме участь прокурора в судових засіданнях і підтримання звинувачення в цих категоріях справ є обов'язковими. Безумовно, суд присяжних - це демократична інституція, але навряд чи ми зможемо забезпечити його належне функціонування, коли через пасивність наших громадян практично відмовились від інституту народних засідателів.
Прокуратура повинна стати державним, професійним і доступним захисником громадян від свавілля насамперед чиновників. І для цього є всі підстави і повноваження.
119
Розглядаючи шляхи подальшого удосконалення діяльності прокуратури, треба зупинитися й на інших її функціях, без розгляду яких неможливо об'єктивно визначити роль і місце прокуратури в структурі держави. Не можна допустити, що суб'єктивні уявлення, відірвані від реальної діяльності прокуратури, прагнення і лобістські можливості деяких політичних груп звели її складну й багатогранну діяльність лише до кримінального переслідування, ігноруючи при цьому найважливішу конституційну функцію, підтверджену життям, - функцію вищого нагляду за виконанням законів, звичайно, не применшуючи функцію кримінального переслідування.
У зв'язку з цим хотів би порушити питання про право прокурора порушувати кримінальне переслідування, а саме: закріпити в законі тільки за прокурором право приймати рішення про порушення кримінальної справи. Нині, крім прокурора, це право має понад 10 органів і посадових осіб. А відтак закривають в середньому щорічно понад 70 тисяч справ. Але ж за кожною такою справою стоїть людина і її права. Дотриманню прав людини саме в цій сфері значне місце відводиться в Європейській Конвенції про права людини, в інших міжнародних пактах з цих питань. Тут дійсно є над чим подумати вченим і практикам, поділитися своїми міркуваннями, щоб через закон забезпечити стабільність у діяльності правоохоронних органів.
Важливим аспектом поставленої проблеми є взаємозв'язок прокуратури і суду в межах кримінального судочинства. Відомо, що прихильники скасування наглядових повноважень прокуратури в суді стверджують, ніби такий нагляд ставить прокурора «над» судом і тому ущемлює незалежність суду. Ця аргументація на форми роботи здається неначе переконливою. Насправді це не так. Прокуратура не заважає здійснювати відправлення правосуддя. Вона зберігає незалежність суду і сприяє недопущенню зовнішнього незаконного впливу. Але чи можна вважати незаконним втручанням у діяльність суду з відправленням правосудця дію прокурорського нагляду, яка полягає лише в постановленні питання про дотримання закону, а коли він порушений - то про усунення порушення перед відповідною інстанцією судового контролю і нагляду.
Хіба життя нас не переконує в тому, що судді теж помиляються? Адже ми розуміємо й інше, найстрашніше в підриві законності і справедливості - це зловживання владою, здійснення корумпованих дій. І саме тут прокурорський нагляд - це реальний механізм попередження та протидії таким явищам і особливо в останній інстанції - суді. Такі явища мають місце
120

не тільки в нашій країні, а й у західноєвропейських. Але там постійно вдосконалюють правові механізми «стримань і противаг». Пошлюсь на Іспанію. У Конституції цієї країни передбачено, що прокуратура має своїм завданням «нагляд за незалежністю судів і дотриманням суспільних інтересів».
Враховуючи це, слід підкреслити, що незалежність суду нам потрібна не як незалежність заради незалежності, а як гарантія суддівської об'єктивності та безсторонності. Намагання заборонити прокуророві нагадати суду про святість законності - це спроба поширити принцип незалежності суду, включаючи сюди і незалежність від закону.
Ми за те, щоб у системі «прокуратура-суд» стримуючий вплив був взаємним. Тому за прокурором треба залишити обов'язок вживати заходи щодо усунення порушень закону, звідки б вони не походили.
Прокурор, який бере участь у розгляді справ у судах, додержуючись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановлению судових рішень, що грунтуються на законі.
Прокурор бере участь у розгляді у судах кримінальних і цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів.
У розгляді кримінальних справ прокурор бере участь у розпорядчих засіданнях та в суді першої інстанції (про тяжкі злочини і по інших справах залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння), а також коли суддя або суд визнає участь прокурора обов'язковою. У касаційній інстанції прокурор бере участь при розгляді справ за касаційними і окремими поданнями, а також у справах про тяжкі злочини. В інших випадках питання про участь прокурора у розгляді справ судом вирішують керівники відповідних прокуратур. Участь прокурора у розгляді кримінальних справ у порядку судового нагляду є обов'язковою. Прокурор повинен брати участь у розгляді судом справ про застосування примусових заходів медичного характеру і вирішенні передбачених кримінально-процесуальним законодавством питань, пов'язаних з виконанням судових рішень.
У судовому процесі перед прокурором стоять завдання сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ і постановлению судових рішень, що грунтуються на законі. Це загальні завдання для всіх стадій кримінального, цивільного, адміністративного і арбітражного
121
судочинства. Поряд з цим, беручи участь у розгляді кримінальних справ у судах, прокурор підтримує державне обвинувачення і сприяє тому, щоб у процесі розгляду було перевірено всі версії, досліджено обставини, що підлягають доказуванню, викривають і виправдовують обвинуваченого, пом'якшують і обтяжують його відповідальність. Беручи участь у розгляді цивільних справ, справ про адміністративні правопорушення, господарські спори, прокурор сприяє тому, щоб істотні обставини були досліджені у суворій відповідності з нормами матеріального права при точному додержанні норм процесуального права. Заявляючи клопотання про виклик свідків та інших осіб, витребування документів, висловлюючи свою думку з окремих питань і по суті справи в цілому, прокурор сприяє встановленню істини, додержанню прав сторін і виконанню ними своїх обов'язків.
Беручи участь у розгляді справ у судах касаційної та наглядової інстанції або в перевірці рішень у порядку нагляду, у перегляді рішень цих судів за нововиявленими обставинами, прокурор сприяє скасуванню (зміні) необгрунтованих законом вироків, рішень, ухвал і постанов, усуненню інших порушень, захисту прав і законних інтересів учасників процесу.
Прокурор зобов'язаний додержуватись принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, проявляючи повагу до суду, виконувати процесуальні норми, що регламентують порядок судового розгляду, підкорятись розпорядженням головуючого. Втручання прокурора в будь-якій формі у діяльність суду при здійсненні ним правосуддя є неприпустимим.
Прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобов'язаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. У судовому засіданні прокурор має рівні з іншими учасниками права.
Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим законом та процесуальним законодавством України. Учасниками судового розгляду можуть бути юридичні та фізичні особи, які захищають свої чи інших осіб права та інтереси і яких наділено відповідними процесуальними повноваженнями. Крім прокурора, до них відносяться: а) при розгляді кримінальних справ - підсудний, його захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники; б) при розгляді цивільних справ - сторони, треті особи та їх представники, органи державного уп-
122

равління, профспілки, підприємства, установи, організації, окремі громадяни, заявники та інші заінтересовані особи; в) при розгляді справ про адміністративні правопорушення - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілий, законні представники, адвокати; г) при розгляді господарських спорів у арбітражних судах - сторони, треті особи.
Будучи учасником судового розгляду справ, прокурор не може контролювати діяльність суду.
Обсяг та межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому розгляді справ, визначаються Законом «Про прокуратуру», Кримінально-процесуальним кодексом, іншими законами.
Загальні повноваження прокурора при судовому розгляді справ полягають у його праві брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, висловлювати думку з питань, що виникають, представляти свої міркування з приводу застосування кримінального, цивільного та іншого законодавства, а також в обов'язку сприяти виконанню вимог закону про всебічний, повний та об'єктивний розгляд справ, ухваленню заснованих на законі судових рішень, охороні державних і суспільних інтересів, прав та інтересів громадян.
При розгляді кримінальних справ прокурор, підтримуючи державне обвинувачення, зобов'язаний внести касаційне або окреме подання на вирок, ухвалу, постанову суду, незасновані на законі, а в разі набрання ними сили - опротестувати у порядку судового нагляду. При витребуванні з суду кримінальної справи, за якою вирок, ухвала чи постанова набрали законної сили, прокурору надане право зупинити їх виконання.
Прокурори, які беруть участь у розгляді кримінальних справ, наділені процесуальною самостійністю - керівники прокуратур не мають права зобов'язувати їх підтримувати в суді ті позиції по справі, з якими вони не згодні.
Прокурори зобов'язані ретельно готуватися до участі у розгляді справ у судах, підтримання державного обвинувачення і брати активну участь у збиранні та дослідженні доказів, з'ясуванні обставин справи.
Прокурор бере участь у судовому розгляді кримінальних справ залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки діяння. Підтримуючи державне обвинувачення, прокурор бере участь у дослідженні доказів, подає суду свої міркування щодо застосування кримінального закону та міри покарання підсудному. При цьому прокурор керується вимогами закону і об'єктивною оцінкою зібраних по справі доказів.
123
У разі, коли при розгляді справи прокурор дійде висновку, що дані судового слідства не підтверджують обвинувачення підсудного, він зобов'язаний відмовитись від обвинувачення.
Підтримання державного обвинувачення в суді - це процесуальна діяльність прокурора, яка полягає у доведенні вини особи, що притягується до кримінальної відповідальності.
Як державні обвинувачі можуть виступати Генеральний прокурор та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники та помічники прокурора, начальники управлінь та відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь та відділів. Участь слідчого прокуратури у судовому розгляді кримінальної справи як державного обвинувача не допускається, за винятком випадків, коли він виконує обов'язки прокурора.
Прокурор має право брати участь у судовому розгляді будь-якої кримінальної справи. Якщо при направленні справи до суду він повідомить про свій намір підтримувати обвинувачення, то суд (суддя) зобов'язаний призначити її розгляд за участю прокурора. ,
Прокурор повинен брати участь у розпорядчих засіданнях і розгляді у суді першої інстанції кримінальних справ про тяжкі злочини, інших справ залежно від характеру та ступеня суспільної небезпеки діяння, а також коли у стадії віддання обвинуваченого до суду суд (суддя) визнає необхідним участь у справі державного обвинувача.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "взаємодія прокуратури як певної влади з судовою владою"
  1. §1. Теоретичне визначення функцій прокуратури
    взаємодії між структурними підрозділами і різними органами системи. В органах прокуратури виділяється і така функція управління, як контроль за виконанням. Контроль за виконанням слід розглядати і як важливий елемент системи гарантій законності в діяльності самих прокурорів і слідчих, як засіб дії на підвищення його результативності, персональної відповідальності, виявлення і усунення недоліків і
  2. Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
    взаємодією її органів з громадянами та іншими учасниками суспільних відносин. Подолавши свого часу предметну обмеженість власного джерела - так званого "поліцейського права" (а саме, обмеженість питаннями охорони громадського порядку і безпеки), адміністративне право, поряд з конституційним (державним), являє собою класичний зразок галузі публічного - на відміну від приватного - права. Як і
  3. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    взаємодії апарату Кабінета Міністрів з Адміністрацією Президента. При цьому посадові особи Адміністрації Президента не повинні мати права давати доручення Кабінету Міністрів та окремим його членам, спілкуючись натомість з відповідними посадовими особами апарату уряду. З метою підвищення ефективності здійснення урядом функцій керівництва підвідомчими йому органами виконавчої влади мають бути
  4. 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності і міжнародна правосуб'єктність державоподібних утворень
    прокуратурою, судом, поліцією і т.д.). В угоді підтверджувалося, що західні сектори Берліна як і раніше не є складовою частиною ФРН і не будуть управлятися нею надалі. Органам влади Західного Берліна була передана частина повноважень, наприклад право на нормотворчу діяльність. Ряд право-мочностей здійснювався владою держав-переможниць. Угоду 1971 року було доповнено рядом угод між НДР, сенатом
  5. 3. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
    прокуратури, органів внутрішніх справ, податкової міліції та органів безпеки - ст. 102 КПК), а питання про винність особи та її покарання вирішує орган судової влади - суд. Всі вони є органами публічної влади, які в своїй сукупності утворюють систему державних органів, наділених кримінально-процесуальною компетенцією. У межах цієї системи (організму) всі вказані органи "пов'язані" правилами,
  6. § 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного апарату
    взаємодії: законодавча влада - Генеральна Рада, що обирається; виконавча влада - гетьман, генеральна старшина та обрані представники від кожного полку; судова влада. «Пакти і Конституції» П. Орлика, написані під впливом західноєвропейського парламентаризму, заклали засадні принципи республіканської форми державного правління. Принцип поділу влади складається із системи вимог: 1) поділ функцій і
  7. § 3. Виникнення і розвиток мусульманського права
    взаємодію двох засад - релігійно-етичної та власне правової, пов'язано з ім'ям Магомета - купця з Мекки (570-632 pp.), який об'єднав всі аравійські племена в один народ, створив арабську державу і поклав у його основу іслам. На формування мусульманського права, що нерідко позначається терміном «фікх», великий вплив справили як іслам, так й інші давні релігійні течії. Чималу роль при цьому
  8. §1. Роль і місце прокуратури в державному механізмі
    прокуратуру активно обговорюються проб- леми вивчення місця і ролі прокуратури в системі державних органів України. Поки шо залишається невирішеним це спірне концептуальне питання. Залежно від того, якими функціями буде наділена прокуратура в нашій правовій державі, так і будуть вирішуватись її повноваження щодо здійснення вищого нагляду за дотриманням законів на території України. 28 червня
  9. Обсяг повноважень судів апеляційної та касаційної інстанцій
    взаємодія працівників прокуратури з вузами у підготовці державних обвинувачів. Інтересам студентів більше відповідали б не епізодичні зустрічі-бесіди з керівними працівниками прокуратури, а участь останніх у семінарах, практичних заняттях, викладанні спеціальних курсів. Проте створюється враження, що органи прокуратури не зацікавлені в такій конкретній взаємодії, тобто в підготовці кадрів.
  10. 4.3. ВІДНОСИНИ МІЖ ПРОКУРАТУРОЮ ТА СУДАМИ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
    взаємодії з законодавчою і виконавчою гілками влади, але й без підтримки правоохоронної системи і прокуратури особливо" [10, 46]. Автори Концепції розвитку прокуратури Російської Федерації на перехідний період як складові таких взаємовідносин виділяють: - "питання зовнішнього контролю за судовою діяльністю і діяльністю прокуратури; - співвідношення правозахисної функції прокуратури і суду; -