Головна
ГоловнаІсторіяІсторія країн СНД → 
« Попередня Наступна »
Драгнев Д.М.. Нариси зовн.-пол. історії Молдавського князівства, 1987 - перейти до змісту підручника

§ 2. Взаємовідносини Молдавського князівства з Угорщиною, Польщею і Великим князівством Литовським в кінці 60-х - початку 80-х рр..

У зв'язку з міжнародним становищем Молдавії після досягнення нею незалежності привертає увагу твердження угорських хронік про те, що навіть після «перетворення Молдови в королівство», тобто після досягнення нею державної самостійності, воєводи визнавали себе васалами угорського короля і зобов'язувалися платити йому дань20. У цьому свідоцтві «Хроніки угорців» Іоанна Туроці, виданої в 1488 р. і воспроизводившей більш ранні хроніки, відображена постійна лінія в політиці угорських королів, які прагнули повернути Молдавське князівство в коло своїх васалів. Угорське королівство ніяк не могло примиритися з втратою Молдавії. Однак аж до початку 70-х рр.. XIV в. йому, незважаючи на всі спроби, не вдалося повернути Молдавське князівство в колишню залежність.

17

На самому початку 70-х рр.. XIV в. стало відомо про готовність тодішнього воєводи Молдавії Лацко прийняти католицтво, а в столиці князівства, Сіреті, створити католицьке єпископство. Проте спроби реалізації таких планів здійснюються через церковних прелатів Чехії та Польші21. Якби Молдавія залежала від Угорського королівства, то її звернення в католицтво мали б здійснювати угорські служителі культу. Цікаво, що воєвода Лацко просив взяти князівство під по кровітельство самого папи. У цьому, ймовірно, слід ві ^ подіти прагнення воєводи уникнути завісімостіїбт церковної ієрархії ^ не тільки Угорщини, а й Польщі. Зрозуміло, що церква була зручним засобом для впровадження політичного впливу, і церковна залежність була загрожує небезпекою встановлення залежності політичної.

Дані, що стосуються заходів щодо поводження Молдавії в католицтво, свідчать не тільки про те, що наприкінці 60-х - початку 70-х рр.. XIV в. Молдавія зберігає політичну самостійність по відношенню як до Угорщини, так і до Польщі, а й про те, що князівство своєї церковної політикою прагнуло запобігти втручання в його внутрішні справи феодалів двох сусідніх католицьких держав під приводом поширення католицької релігії та захисту католицької церкви. Прийнявши католицизм, Лацко прагнув відгородитися і від можливого втручання у справи князівства польських феодалів. У 1369 р. польський король Казимир III для зміцнення позицій у захоплених ним землях Галицької Русі в ультимативній формі зажадав від константинопольського патріарха відтворення православної митрополії Галича, загрожуючи інакше звернути цю частину Русі в католічество2 * Тісний взаємозв'язок церковної політики феодальних правителів з цілями політики внешней23 дає підставу припускати, що Казимир III бачив у відтворенні Галицької митрополії, світсько залежною від нього, засіб для посилення політичного впливу Польщі в Молдавії. Адже православна церква Дністровсько-карпатських земель, у тому числі столиці князівства Сірету, організаційно залежала від Галіча24, т.

е. від церковної ієрархії, світсько підвладній польському королю. Створення католицького єпископства для князівства з центром у Сіреті та перехід його під заступництво папи римського мали ліквідувати церковну залежність його володінь від підлеглої польському королю церковної православної ієрархії. Оскільки переговори велися за участю польських прелатів, потрібно вважати, що ця акція повинна була насамперед забезпечити підтримку курії проти Угорщини.

Можна припустити, що аж до рубежу 60-70-х рр.. XIV в. основні зусилля дипломатії молодого ще князівства були спрямовані на захист і збереження його самостійності перед обличчям Угорського та Польського королівств. У заходах, що сприяють зверненню князівства в католицтво, не можна бачити ні «зближення Мовляв давіі з Польщею», ні початку «нового напрямку в зовнішній політиці Молдови» з орієнтацією на Польшу25, ні тим більше пошуку точки «опори на Польщу проти Угорщини» 28.

У 1370 р., після смерті польського короля Казимира III, в силу укладених раніше угорсько-польських угод угорський король Людовик I отримав також престол Польського королівства. Своє нове положення Людовик I використовував для закріплення позицій Угорщини на відступлених раніше Польщі землях Галічіни27. Цьому мав сприяти і створений в 1375 католицький єпископат з центром у Галичі, який по лінії католицької церкви дублював галицьку митрополію, чия юрисдикція поширювалася і на православну організацію Молдавії. А Сіретської католицьке єпископство виявилося нежиттєздатним і зберігалося чисто формально. Сіретській єпископ, хоча і згадується в документах аж до XV ст., Проте жодного разу не засвідчений на своїй кафедрі в Молдавії, а як правило - в Польше28. Положення можна пояснити частково тим, що Сіретської єпископство з точки зору інтересів Молдови не виправдало свого призначення в умовах виниклої 1370 р. особистої унії Угорщини та Польщі. Водночас самостійне католицьке єпископство в Сіре-ті суперечило планам Людовика I, що став уже і королем Польщі. Він прагнув поширити на Галицькі землі і на Молдавію вплив Угорщини.

У 1372 р. Людовик I, конфліктували доти з імператором Карлом IV, чеським королем і главою «Священної Римської імперії», уклав з ним угоду. Серед зобов'язань імператора по відношенню до угорського короля особливу увагу привертає відмова від вимог і спроб узурпації-якого з належних угорському королю володінь, «особливо воєводства Молдавії» 29. У підписаному імператором Карлом IV документі відображено визнання залежності Молдови від угорського короля. У зв'язку з цим, ймовірно, мають рацію і польські хроністи Мартін Кромер і Мацей стрийко-ський, за поданнями яких Молдавія залежала від Угорщини аж до смерті в 1382 р.

угорського та польського короля Людовика I30, хоча і писали вони багато пізніше - відповідно в середині і в другій половині XVI в. Але перший з цих авторів явно помиляється, вважаючи, що Молдова залежала від Угорщини ще з часів воєводи Богдана I (1359-1365) 31.

19

2 *

Молдавія, а також сусідні з нею українські землі перебували в залежності від угорського короля ще деякий час після 1372 м. У 1382 р. після смерті Людовика I припинилася польсько-угорська особиста унія, а в самій Угорщині настав безкоролів'я, що тривав аж до 1385 Різко загострилися угорсько-польські відносини через галицьких земель, де за час унії двох держав була встановлена угорська адміністрація. Конфлікт створив сприятливі умови для ліквідації впливу угорського короля також і в Молдавії. Цьому неабиякою мірою сприяли і взаємини молдавських воєвод з литовськими князями.

У цьому плані привертає увагу літописна запис під 1374 про те, що Литва ходила «на татарове на Те-меря і бишеть межи їх бій» 32. Можливо, ототожнення Темери з одним з учасників битви при Синіх Водах, уцілілим татарським бігом Дмитром, про володіннях якого в гирлі Дунаю згадує документ 1368 Навряд чи йдеться про спробу татарського князя протидіяти поширенню литовського впливу на Молдавію34, яка в цей час знову перебувала залежно від Угорського королівства.

Разом з тим окремі литовські князі з Поділля намагалися не тільки поширити свій вплив на Днес-тровско-Прутське межиріччя, але і проникнути в Молдавське князівство. У западнорусских літописах міститься цікаве повідомлення про те, що одного з Коріатові-чий (один з трьох братів-князів, що правили на Поділлі після вигнання ординців) волохи (молдовани) «запросили на воєводство», а потім убілі35. Достовірних відомостей про правління цього князя в Молдавії немає. Йдеться, ймовірно, про політику, розпочатої ним в 1377 р., оскільки в тевтонської хроніці до цього часу належить повідомлення про похід литовського війська проти «тих з Влахія», що закінчився поразкою літовцев36. Можливо, це було пов'язано зі спробою Юрія Коріатовича утвердитися на молдавському престолі.

Відбулися на південному сході краю зміни, наявність в близькому сусідстві від східних кордонів Молдавського князівства такого істотного фактора міжнародного життя регіону, як Велике князівство Литовське, зацікавленого протистояти східним устремлінням як угорських, так і польських феодалів, відкривали перспективу нової розстановки сил навколо Молдавії після припинення унії Угорщини з Польщею в 1382 р.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "§ 2. Взаємовідносини Молдавського князівства з Угорщиною, Польщею і Великим князівством Литовським в кінці 60-х - початку 80-х рр.."
  1. Запитання і завдання для повторення:
    князівства Литовського? У чому полягали подібності в державному ладі Великого князівства з державним ладом Стародавньої Русі? У чому причини формування у Великому князівстві Литовському дворянської республіки? Якого було становище Великого князя в державі? Які основні посади існували у Великому князівстві Литовському? З якими цілями було введено магдебурзьке право? Як
  2. Література:
    князівства Литовського / / Спірні питання вітчизняної історії XI-XVIII ст. / / Тез. докл. і пові. перший читань, присвячених пам'яті А. А. Зіміна. М., 1990.Ч. I. Бєляєв І. Д. Розповіді з російської історії. Кн.4.Ч.1.Строй життя Полоцька і Великого князівства Литовського. М., 1972. Всесвітня історія в 4-х томах. Нова історія, Т.3 / Егер О. Полігон-АСТ-Спб-Москва, 1999 Граля І. «Велике Князівство
  3. Драгнев Д.М.. Нариси зовн.-пол. історії Молдавського князівства, 1987

  4. Глава 1. Велике князівство Литовське.
    Князівство
  5. ВИСНОВОК 1
    князівства Литовського не тягло за собою, як правило, серйозних змін в їх внутрішнього життя (зберігалася значна частина старих князівств, тільки князів-Рюриковичів змінили Гедиміновичі). Але з точки зору еволюції політи * чеський структури таке включення було важливою віхою: відбувалася не просто зміна руських князів литовськими, але перетворення російських князівств в складові частини
  6. Тестові контрольні завдання:
    князівстві Литовському була посада: городничий воєвода тіун канцлер маршалок Який клас був особливо зацікавлений у збереженні інституту рабства: Вельможі Дворяни Бояри Міщани Шляхта Зіставте: Скарбної кінний двір підкоморієм лісовими угіддями для полювання підстольний, подчашний військові знамена, скликання ополчення ловчий стайня діловодство, канцелярія великокняжий стіл, погреби хорунжі
  7. ВИСНОВОК
    молдавських феодалів, їх політичні програми і, в кінцевому підсумку, впливали на постановку і вирішення тих чи інших зовнішньополітичних завдань. Панували в класово антагоністичному суспільстві міждержавні відносини також повною мірою були характерні для зовнішньополітичної історії Молдавського феодальної держави. З самого виникнення воно мало вести боротьбу за збереження
  8. Турово-Пінська земля
    князівство було слабким політичним утворенням і в середині - другій половині XIII в перебувало під сильним впливом Галицько -Волинської Русі та Літви249. Останній раз пінські князі з потомства Ярослава Святополчіча згадані під 1292, а в період між 1315-1333 р. в Пінську вокняжілся син великого князя литовського Гедиміна Нарімант250. Очевидно, Турово-Пінська земля повністю перейшла під
  9. § 2. Зовнішня політика Молдови в 1432-1443 рр..
    Молдавським союзником. Перемога його в політичній боротьбі ставала нереальною. Одним з головних союзників Свидригайло був Сигізмунд Люксембурзький. Правда, до початку 30-х рр.. почастішали напади османів на Угорське королівство, в тому числі і на сусідню з Молдавією Трансільванію, зросла їх вплив у Валахії. Спроби угорського короля відновити там свій вплив терпіли невдачі.
  10. Рязанська земля
    князівством Литовським. Столиця князівства у другій половині XIII в. перемістилася з розореної Старої Рязані вище по Оці в Переяславль-Рязанський. Відомостей про внутрішньополітичне життя князівства збереглося мало. Достовірно відомо лише про те. що продовжував існувати особливий стіл в Пронс-ке200 Наприкінці XIV - початку XV в. рязанські князі визнавали великих князів московських "найстаршими
  11. ПЕРЕДМОВА
    взаємини з Угорщиною, Польщею, Великим князівством Литовським. Освітлена і така важлива тема, як зародження молдавсько-російських політичних зв'язків. Наступний великий період охоплює другу половину XV - 30-і рр.. XVI в., Коли головним зовнішньополітичним завданням князівства стала боротьба з османської агресією. Висвітлено взаємини князівства з Росією, Угорщиною, Польщею, Великим
  12. План
    князівств. Новгородська республіка. Статути, договірні грамоти, Псковська судна грамота як джерела з історії Новгородської і Псковської
  13. 54. Правове становище Фінляндії у складі Російської імперії.
    Князівства увійшла до складу Росії в 1809 після переможного завершення російсько-шведської війни. Тоді ж до Фінляндському великого князівства була приєднана Виборзька губернія. Всеросійський імператор прийняв титул великого князя Фінляндського і об'єднання Росії і Фінляндії знайшло форму особистої унії. У Фінляндії був створений становий (4-палатний) сейм. Фінляндський Сенат (як хотів М.М. Сперанський
  14.  висновок
      князівства. Найсильнішими землями були Чернігівська, Волинська, Смоленська і Володимиро-Суздальська. Між їх князями йшла з перемінним успіхом боротьба за три "загальноруських" столу - Київ, Новгород і Галич. Особливо гострий характер вона придбала в 30-і роки, напередодні Ватиева навали, в Південній Русі, привівши до ослаблення активно брали участь в цій усобице князівств - Чернігівського і Смоленського. У
  15.  Повідомлення
      князівств.
  16.  1.1. Освіта Великого князівства Литовського і його адміністративно-територіальний устрій.
      взаєминах литовського уряду з різними частинами своєї держави. Держава являло собою федерацію, в яку з російського боку входили удільні князювання і землі. Якщо Литовське князівство у вузькому сенсі слова (землі Аукштайтії і приросли до них російські землі Чорної Русі) князі вважали своєю вотчиною, то з іншими частинами держави встановлювалися договірні відносини.
  17.  § 2. Поява османського фактора в зовнішній політиці Молдови і її міжнародне становище в середині другого-середині третього десятиліть
      взаєминах з Угорським королівством стояв ще на першому місці у зовнішній політиці Молдови, Польщі та Литви. Природно, що для Польщі велике значення набувало подальше закріплення васального статусу Молдавії, а для молдавського господаря не було іншої альтернативи, ніж слідувати в руслі колишніх васально-союзницьких відносин з Ягайло. Закріпленню єдності дій сюзерена і
  18.  15. Державний лад і право Ростово-Суздальського князівства.
      князівстві великий князь мав великий вплив на все політичне життя. Він був не тільки носієм верховної влади, але і верховним власником землі, верховним сюзереном. Він здійснював всі функції держави і йому належала законодавча, виконавча і розпорядча, військова, судова і навіть церковна влада. У княжий рада, що виконував консультативні функції при великому