Головна |
« Попередня | Наступна » | |
ВИСНОВОК |
||
Вивчення зовнішньополітичної історії Молдавського князівства з часу його утворення до початку XIX в. дозволяє встановити деякі закономірності та основні тенденції в її розвитку. Зовнішня політика Молдавського князівства перебувала в тісному зв'язку з економічною та внутрішньополітичної обстановкою в країні. Обмежені економічні та демографічні можливості князівства звужували діапазон зовнішньополітичної діяльності молдавських феодалів, їх політичні програми і, в кінцевому підсумку, впливали на постановку і вирішення тих чи інших зовнішньополітичних завдань. Панували в класово антагоністичному суспільстві міждержавні відносини також повною мірою були характерні для зовнішньополітичної історії Молдавського феодальної держави. З самого виникнення воно мало вести боротьбу за збереження своєї незалежності, рахуючись з могутніми сусідніми королівствами - Угорщиною та Польщею, визнаючи сюзеренітет то однієї, то іншої, прагнучи протиставити їх один одному. Така вимушена політика дозволяла Молдавського князівства на перших порах зберігати державну самостійність. Однак поступово Молдавське феодальна держава ставало сильніше, і його правителі стали намагатися силою зброї вирішувати суперечки з сусідніми державами: Валахією, Великим князівством Литовським і навіть Польщею та Угорщиною. З активним втручанням у політичне життя регіону османського фактора на перший план у зовнішній політиці князівства висувається завдання збереження незалежності в боротьбі з османською експансією. Внаслідок створилося важкого положення Молдавське князівство стало шукати надійних союзників для вирішення зазначеного завдання. У пошуках таких союзників молдавські господарі значно розширюють географічний ареал зовнішньополітичної діяльності. Необхідність оборони від зовнішніх ворогів сприяла висуненню на політичній арені князівства ряду талановитих дипломатів і полководців. Молдавські посли закликають до об'єднання для боротьби з Османською імперією уряду практично всіх великих країн Європи. Особливе значення в плані захисту незалежності мав молдавсько-російський військово-політичний союз, спрямований проти агресивних устремлінь Польсько-Литовської держави. Активна антиосманської позиція князівства у другій половині XV в., Ряд великих перемог, здобутих молдавської армією над османами і татарами, підняли міжнародний авторитет Молдавії, стали однією з причин того, що Польща і Угорщина довгий час не визнавали політичних претензій Османської імперії на Молдавське князівство. Однак у першій половині XVI в. османське панування стало для князівства реальним фактом. У таких умовах в його зовнішній політиці переважали три основні тенденції. Залежно від конкретної внутрішньо-і зовнішньополітичної обстановки на перший план висувалася одна з них, іноді вони співіснували, перебуваючи в протиборстві один з одним, іноді якась із них затухала або не проявляють себе активно в діяльності молдавської дипломатії. Одна тенденція - ніколи не згасає прагнення певних верств князівства знову здобути незалежність шляхом активного опору; інша тенденція - прагнення звільнитися від османського панування за допомогою і при заступництві однією з ворожих Османській імперії держав. Першим двом протистояла третя тенденція - погоджувальна політика, що складалася в покірності Порті з метою зберегти власну державність в системі Османської імперії. Відсіч, який у відповідь на посилення свого економічного і політичного тиску Порта отримувала в період антиосманських виступів під керівництвом Петра Рареша та Іоанна-воєводи, боротьба широких верств молдавського феодального суспільства в союзі з українським козацтвом проти іноземних гнобителів , підтримка молдавським народом визвольної війни на Україні в 1648 г-молдавсько-російський військово-політичний союз та інші факти - все це в тій чи іншій мірі сприяло реа лізації тенденції до звільнення Молдови від османського панування. Звичайно, військово-економічна слабкість Молдавського князівства, з одного боку, і могутність Османської імперії, з іншого, приводили до того, що ця героїчна боротьба зазнавала поразки. Але її історичне значення полягає насамперед у тому, що пам'ять про жертви, принесених в боротьбі за свободу батьківщини, підтримувала національну гідність народу, знову піднімала його на боротьбу з гнобителями. Одночасно уроки поразок сприяли пошуку найбільш результативним шляхів боротьби за звільнення в середовищі політичних діячів феодальної Молдавії. Все більш переважаючим ставало думку, що звільнення можливе лише за допомогою сильних і надійних союзників, політичне верховенство яких має визнати Молдавське князівство. Як показано в праці, зовнішньополітична діяльність молдавських правлячих кіл у XVI-XVIII ст. в значній своїй частині зводиться до пошуку таких союзників. До встановлення контролю з боку Порти над зовнішньою політикою князівства цей пошук вівся відкрито. Політика угодовства частини панівного класу князівства з Портою на умовах збереження державної автономії в системі Османської імперії до початку XVIII ст. зазнала фактично повну поразку. У князівстві був встановлений турецько-фанаріотскій режим. У таких умовах тенденція боротьби за звільнення від влади османів за допомогою європейських держав (Росії, Австрії) здійснювалася не господарями, а опозиційно налаштованими молдавськими політичними діячами із середовища боярства і духовенства. Представники цих соціальних прошарків молдавського феодального суспільства таємно взяли на себе керівництво зовнішньою політикою, відповідала інтересам широких мас Молдавії. Їх тісний зв'язок з Росією, а також послідовна, історично об'єктивно 'прогресивна політика Росії в східному питанні і, зокрема, в питанні про долю Молдавського князівства (незважаючи на класові цілі царизму) вже в другій половині XVIII в, принесла князівству надзвичайно важливі результати. Кючук-Кайнарджи-ський світ, а також ряд послідували після нього російсько-турецьких конвенцій, сприяли ослаблення османського ярма, припинення економічного занепаду, початку підйому економіки країни. Освіта на території князівства російського консульства не тільки давало відому захист від дій Порти, а й сприяло активиза * ції діяльності молдавської дипломатії. У першому десятилітті XIX в. у зв'язку із зміною міжнародної ситуації і розстановки політичних сил у Південно-Східній Європі настає новий етап в історії Молдавії (в тому числі і зовнішньополітичної). |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " ВИСНОВОК " |
||
|