Головна |
« Попередня | Наступна » | |
3. Висновок і оформлення договору обміну |
||
Головною передумовою укладення даного договору є отримання згоди осіб, на права та інтереси яких обмін може зробити істотний вплив. Так, якщо предметом обме- на є житлове приміщення, займане за договором найму, то наймач може укласти договір обміну лише за умови отримання згоди всіх повнолітніх членів сім'ї (якщо мова йде про договір соціального найму) або осіб, які постійно проживають у житловому приміщенні разом з наймачем, - при комерційному найме1. Потрібна згода і тимчасово відсутніх громадян, якщо за ними зберігається право на дане житлове приміщення. Можна відзначити, що ЖК УРСР передбачає "письмову згоду" (ст. 67), а Основи федеральної житлової політики слово "письмове" не вживають. Отже, відповідно до чинного закону згоду на обмін може бути виражене і в усній формі, що ніяк не можна визнати вдалим вирішенням питання, оскільки зі згодою пов'язані дуже важливі юридичні наслідки. Чинне в м. Москві Тимчасове положення про порядок обміну і (або) міни житлових приміщень передбачає не тільки письмову форму згоди, а й обов'язкова його нотаріальне посвідчення. Відмова члена сім'ї дати згоду на обмін (при соціальному наймі) може бути оскаржений у судовому порядку. У подібних випадках будь-який член сім'ї вправі вимагати рішення суду про примусовий обмін займаного приміщення на приміщення в різних будинках (квартирах). При цьому позивач повинен представити суду варіанти обміну, які були відкинуті іншими членами сім'ї. Розглядаючи такі справи, суд зобов'язаний враховувати заслуговують на увагу доводи та інтереси осіб, що проживають в обмінюваної приміщенні (ст. 68 ЖК РРФСР). При наявності рішення суду про примусовий обмін договір обміну оформляється, незважаючи на заперечення осіб, які відмовилися дати згоду на обмін, тобто всупереч їх волі. Застосування примусового обміну при комерційному наймі неприпустимо, оскільки це означало б необгрунтоване обмеження прав власника житлового приміщення - наймодавця. У деяких випадках, зазначених у законі, передумовою укладення договору обміну є згода власника житлового приміщення, в якому проживає бажаючий обміняти його наймач. При цьому відмова власника-громадянина дати таку згоду заперечуванню не підлягає, але відмова власника - юридичної особи може бути оскаржений у судовому порядке2. 1 См абз 2 п 2 ст 677 ГК, абз 1 ст 20 Основ федеральної житлової політики, ст 67 ЖК УРСР 2 См Толстой Ю К Житлове право З 65 праві оперативного управління наймодавець - підприємствам, установам, організаціям (так звана відомча житлоплощу). Відмова наймодавця дати згоду на обмін в даному випадку може бути оскаржена в судовому порядку (ст. 69 ЖК РРФСР). Для обміну житлових приміщень, що перебувають у користуванні громадян за договором соціального найму, згоди наймодавця на обмін не передбачено (крім випадків найму відомчої житлової площі). Передумовою обміну квартири членом кооперативу, якщо їм ще не виплачений пайовий внесок, є окрім згоди проживаючих з ним членів сім'ї прийом до членів кооперативу особи, яка обмінює житлове приміщення (ст. 119 ЖК УРСР). Відмова кооперативу прийняти до свого складу таку особу може бути оскаржений у судовому порядку. Оформлення обміну залежить від правового становища суб'єктів договору та обмінюваних приміщень. Найбільш поширеною є ситуація, коли громадянин в результаті обміну вселяється в житлове приміщення в будинку державного, муніципального або громадського фонду. У цьому випадку йому у відповідному органі місцевої адміністрації видається обмінний ордер. Угода про обмін набуває чинності з моменту отримання ордера (а якщо всі учасники вселяються в житлові приміщення в будинках зазначених фондів - обмінний ордер отримує кожен з них). Відмова у видачі обмінного ордера може бути оскаржено в судовому порядку в шестимісячний строк (ст. 71 ЖК РРФСР). Аналогічним чином оформляється договір обміну, якщо стороною є член кооперативу, не виплатив пайовий внесок. Юридичне значення обмінного ордера полягає в наступному. По-перше, з отриманням ордера пов'язано набуття чинності угоди про обмін. По-друге, обмінний ордер є підставою для заняття отриманого з обміну житлового приміщення. Фактичний переїзд учасника обміну за відсутності ордера не породжує для нього права на житлову площу в приміщенні, зайнятому подібним чином. По-третє, у особи, яка отримала обмінний ордер, виникає обов'язок переїхати в передбачені договором обміну і зазначене в ордері жиле помещеніе1. Невиконання цього обов'язку одним з учасників обме- на дає право другому учасникові вимагати його примусового переселення в судовому порядку. Поряд з цим можливо і стягнення з нього збитків як санкції за невиконання договірного зобов'язання. У дещо іншій формі оформляється обмін житлових приміщень, коли одним з його учасників виступає власник житлового приміщення, а іншим - наймач за договором соціального або комерційного найму. У такому випадку власник повинен зайняти житлове приміщення наймача і його місце в договорі найму. Юридичною підставою для здійснення цих дій і буде виданий йому обмінний ордер. Колишній наймач повинен буде при цьому переоформити на своє ім'я документи про право власності на отримане ним на підставі обміну житлове приміщення. У видаваному йому обмінному ордері вказується статус придбаного ним житлового приміщення (право власності). За сформованою в м. Москві практиці при оформленні "обміну через купівлю-продаж" (коли його учасниками виступають власник і наймач) обмін вважається завершеним після належного посвідчення та реєстрації "договору відчуження" житлового приміщення, раніше належав власнику і перейшов до наймача на підставі укладеного договору "відчуження" (під яким розуміється купівля-продаж). Колишньому власникові видається при цьому обмінний ордер на житлове приміщення, яке раніше займав наніматель1. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 3. Висновок та оформлення договору обміну " |
||
|