Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
Головна → Право → Цивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том II. Напівтім 1: Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 2000. -704с., 2000 - перейти до змісту підручника

1. Поняття обміну житловими приміщеннями


Обмін житлових приміщень - досить складний інститут житлового права, тісно пов'язаний з іншими його інститутами. Наприклад, можна розглядати його як один з елементів суб'єктивного права наймача житлового приміщення - його право на обмін. Обмін можна трактувати і як один з випадків зміни житлового правовідносини найму житлового приміщення або навіть його припинення. Слід погодитися з висловленою в літературі думкою, що обмін не можна повністю підвести ні під один із цих случаев1.
Представляється правильним трактувати обмін житлових приміщень як досить відособлений інститут житлового права.
Договір обміну житлових приміщень - це угода, відповідно до якого одна особа, яка має право на житлове приміщення (право наймача за договором найму, право члена ЖК або ЖБК, право власності), зобов'язується передати належне йому житлове приміщення іншій особі, яка в свою чергу зобов'язується передати натомість певне житлове приміщення (або декілька приміщень),
Отже, при обміні від одних осіб до інших передаються житлові приміщення. Але разом з тим обмін передбачає взаємну передачу відповідних прав і обов'язків на ці приміщення.
Широке поширення набув погляд на обмін як на угоду про взаємну передачу учасниками обміну своїх прав і обов'язків з користування житловими помещеніямі2. Прихильники такого трактування обміну не враховують, що в будь-якому угоді про обмін в першу чергу визначається, які житлові приміщення повинні бути передані одним учасником обміну іншому його учаснику, що характеризує істотна умова договору - його предмет. Може статися так, що права на обме-
1 Див. Толстой Ю.К. Житлове право. С. 64.
2 Див, наприклад Аскназій С.І., Брауде І.Л., Пергамент А.І. Указ соч. С. 145; Чигир В.Ф. Радянське житлове право. С. 144; Мартковіч И.Б Житлове право Закон і практика М, 1990. З 210; Кічіхін А.І., Мартковіч ЦБ., Щербакова НА Указ. соч. С. 263.
Нива житлові приміщення підтверджені безперечними документами, але незабаром з'ясується, що одного з приміщень в натурі не існує. Угоду можна буде визнати недійсною: хоча права та обов'язки і були передані, але відсутній предмет договору. Крім того, договір обміну не обмежується умовою про передачу прав щодо користування житловими приміщеннями. Предметом обміну можуть бути і житлові приміщення, що належать одному з учасників на праві власності (ст. 20 Основ федеральної житлової політики).
Зміст договору обміну становлять умови про передачу його учасниками один одному житлових приміщень. Однак це не означає, що договір обміну не пов'язаний з передачею прав і обов'язків на житлові приміщення. Насправді дві зазначені боку обміну нерозривно пов'язані. Не можна передати за договором обміну тільки житлове приміщення без передачі прав на нього. Рівним чином неможливо передати одні права - без передачі житлового приміщення. При цьому припинення прав на житлове приміщення у одних учасників обміну означає одночасно виникнення відповідних прав у інших учасників.
Особливою юридичною природою відрізняється обмін житлових приміщень, що належать кожному з учасників обміну на праві власності (громадянам або юридичним особам). На виникаючі відносини в цьому випадку поширюються правила про договір міни. Однак оскільки предметом такого договору є житлові приміщення (квартира, житловий будинок, частина будинку), до відносин сторін повинні застосовуватися і деякі норми законодавства, що визначають особливий правовий режим жител. Наприклад, при обміні між власниками необхідно враховувати правило п. 2 ст. 292 ГК, що визначає права членів сім'ї власника житлового приміщення у разі переходу права власності на житловий будинок або квартиру до іншої особи.
На практиці широке поширення отримує оформлення обміну житлових приміщень їх власниками шляхом укладення двох договорів купівлі-продажу (обмін через купівлю-продаж). Як правило, такий обмін здійснюється з використанням послуг ріелтерської фірми. Яка звернулася у фірму громадянину, охочому продати свою квартиру, фірма знаходить покупця, який погоджується чекати, поки фірма не підбере відповідне житло першому клієнтові.
Основні положення про обмін дано у ст. 28 Основ федеральної житлової політики. ЖК УРСР повинен застосовуватися, крім випадків, коли його норми суперечать законам Російської Федерації. Що стосується обміну житлових приміщень, то саме в
ЖК УРСР містяться найбільш важливі правила, що відносяться до цього інституту.
Деякий застосування в практиці знаходять також (у частині, що не суперечить законам Російської Федерації) Інструкція про порядок обміну житлових приміщень1, постанову Пленуму Верховного суду СРСР від 3 квітня 1987 № 2 "Про практику застосування судами житлового законодавства "2. Ряд важливих положень, що відносяться до обміну, містять нормативні акти, прийняті суб'єктами Російської Федераціі3.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 1. Поняття обміну житловими приміщеннями "
  1. Адміністративні стягнення
    житловими приміщеннями, ст. 142 3. Комісії у справах неповнолітніх Завдання, функції та порядок діяльності комісії у справах несо-вершеннолетніе НЕ муніципальному рівні визначається Положенням про комісії у справах неповнолітніх, затвердженої Указом Прези-Діума Верховної Ради СРСР від 3 липня 1967 Комісії з справам не-повнолітніх розглядають справи про адміністративних правонару-
  2. § 1. Поняття цивільного права
    поняття предмета тісно пов'язане з питанням про те, які суспільні відносини регулюються нормами цивільного права? Без відповіді на дане питання важко зрозуміти, що ж являє собою громадянське право Росії. Проте відповідь на дане питання не так простий, як це може здатися на перший погляд. Справа в тому, що коло суспільних відносин, регульованих цивільним правом, надзвичайно великий.
  3. § 1. Власність і право власності
    понять, навколо яких протягом багатьох століть схрещуються кращі розуми людства. Однак боротьбою в теоретичному плані справа не обмежується. Соціальні потрясіння, від яких часом здригається весь світ, однією з головних своїх причин мають, у кінцевому рахунку, спроби змінити сформовані відносини власності, затвердити новий лад цих відносин. В одних випадках ці спроби приводили до
  4. § 1. Поняття та юридична класифікація речей як об'єктів цивільних прав
    поняття речі, оскільки кожне цивільне правовідношення, об'єктом якого виступає річ, проходить кілька стадій - виникнення, розвиток, припинення, що, в свою чергу, вимагає незалежності (нехай і відносної) і стійкості об'єкта даного правовідносини. Ось чому проміжний (технологічний) результат виробництва, що залежить, наприклад, від безперервної хімічної реакції, не
  5. 1. Поняття договору міни ПО договором міни кожна із сторін зобов'язується передати у I власність іншої сторони один товар в обмін на дру-I гой (п. 1 ст. 567 ЦК).
    Обміну була витіснена купівлею-продажем. Економічно купівлю-продаж також можна розглядати як мену - обмін речей на гроші. В силу договору міни його учасники взаємно зобов'язуються передати один одному у власність певні речі (товари), причому одна сторона, набуваючи річ у власність, замість сплати покупної ціни (у грошах) передає іншій стороні іншу річ. Отже, кожна з
  6. 1. Поняття житлових відносин
    житловими приміщеннями на умовах найму; забезпечення правильного використання житлового фонду, його експлуатація та ремонт і т. д. З наведеного переліку з очевидністю випливає, що серед житлових відносин певне місце займають відносини організаційні, управлінські - публічно-правові за своєю природою. Але більшою мірою це майнові відносини, засновані на рівності їх учасників,
  7. 4. Житлове законодавство
    поняття житлового законодавства, правильніше говорити не тільки про закони і інших правових актах житлового законодавства, але також про норми цього законодавства, що містяться в законах та інших правових актах цивільного
  8. 1. Права та обов'язки учасників зобов'язання найму житлового приміщення
    обміну найнятого приміщення, здачі його вподнаем та ін Це відноситься і до комерційного, і до соціального найму. У сукупності правомочності володіння і користування найнятим жилим приміщенням (з урахуванням елементів права розпорядження) нерідко називають правом на житлову площу. Право на житлову площу по своїй суті є що виник з договору найму житлового приміщення право наймача на річ,
  9. § 3. Договір обміну житловими приміщеннями
    обміну житловими
  10. 2. Сторони та предмет договору обміну
    обміну житлових приміщень можуть бути громадяни (фізичні особи), які мають у самостійному користуванні або у власності житлове приміщення - квартиру, кімнату, будинок, частину будинку і т. п. Тимчасові мешканці , піднаймачеві, особи, що проживають в готелях та гуртожитках, самостійного права на житлове приміщення не мають і тому учасниками обміну займаних приміщень бути не можуть. Сторонами в договорі
© 2014-2022  ibib.ltd.ua