| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІКУ |
||
|
Старший дошкільний вік є періодом інтенсивного психічного розвитку. Особливості цього етапу проявляються в прогресивних змінах у всіх сферах, починаючи від вдосконалення психофізіологічних функцій і закінчуючи виникненням складних особистісних новоутворень. У сфері відчуттів відзначається істотне зниження порогів всіх видів чувствительности.Повышается диференційований-ність воспріятія.Особую роль у розвитку сприйняття в старшому дошкільному віці грає перехід від використання предметних образів до сенсорних еталонів - загальноприйнятим уявленням про основні види кожної властивості. До 6-річного віку розвивається чітка вибірковість сприйняття по відношенню до соціальних об'єктів. У дошкільному віці увага носить мимовільний характер. Стан підвищеної уваги пов'язане з орієнтуванням у зовнішньому середовищі, з емоційним ставленням до неї, при цьому змістовні особливості зовнішніх вражень, що забезпечують таке підвищення, з віком змінюються. Істотне підвищення стійкості уваги відзначається в дослідженнях, в яких дітям пропонується розглядати картинки, описувати їх зміст, слухати розповідь. Переломний момент у розвитку уваги пов'язаний з тим, що діти вперше починають свідомо керувати своєю увагою, направляючи і утримуючи його на визначених предметах. Для цієї мети старший дошкільник користується певними способами, які він переймає від дорослих. Таким чином, можливості цієї нової форми уваги - довільної уваги - до 6-7 років уже досить великі. В значній мірі цьому сприяє вдосконалення планувальної функції мови, яка є «універсальним засобом організації уваги» (В.С.Мухина). Мова дає мож- cS ливість заздалегідь словесно виділити значимі для певної задачі предмети, організувати увагу, враховуючи характер майбутньої діяльності. Незважаючи на суттєві зрушення в розвитку уваги, переважаючим протягом усього дошкільного періоду, залишається мимовільна увага. Навіть старшим дошкільнятам ще важко зосередитися на одноманітній і нецікавою діяльності; навпаки, в процесі цікавої для них ігри увага може бути досить стійким. Подібні вікові закономірності відзначаються й у процесі розвитку пам'яті. Пам'ять у старшому дошкільному віці носить мимовільний характер. Дитина краще запам'ятовує те, що для нього представляє найбільший інтерес, залишає найбільші враження. Таким чином, обсяг фіксованої матеріалу багато в чому визначається емоційним ставленням до даного предмету або явищу. У порівнянні з молодшим та середнім дошкільним віком відносна роль мимовільного запам'ятовування у 6-7-річних дітей дещо знижується, разом з тим міцність запам'ятовування зростає. У старшому дошкільному віці дитина в змозі відтворити отримані враження через досить тривалий термін. Одним з основних досягнень старшого дошкільника є розвиток довільного запам'ятовування. Деякі форми цього запам'ятовування можна відзначити у віці 4-5 років, проте значного розвитку воно досягає до 6-7 років. Багато в чому цьому сприяє ігрова діяльність, в якій вміння запам'ятовувати і вчасно відтворювати необхідні відомості є однією з умов досягнення успіху. Важливою особливістю цього віку є та обставина, що перед дитиною 6-7 років може бути поставлена мета, спрямована на запам'ятовування певного матеріалу. Наявність такої можливості пов'язано з тим, що дитина починає використовувати різні прийоми, спеціально призначені для підвищення ефективності запам'ятовування: повторення, значеннєве й асоціативне зв'язування матеріалу. Таким чином, до 6-7 років структура пам'яті зазнає істотні зміни, пов'язані зі значним розвитком довільних форм запам'ятовування і пригадування. Мимовільна пам'ять, не пов'язана з активним ставленням до поточної діяльності, виявляється менш продуктивною, хоча в цілому ця форма пам'яті зберігає панівне становище. Подібне співвідношення довільної і мимовільної форм відзначається відносно такої психічної функції, як вооб- 9 ражение. Розвиток просторових уявлень дитини до 6-7 років досягає високого рівня. Для дітей характерні спроби провести аналіз просторових ситуацій. Хоча ці спроби не завжди досить успішні, аналіз діяльності дітей вказує на розчленованість образу простору з відображенням не тільки предметів, але і їх взаємного розташування. Розвиток уявлень багато в чому характеризує процес формування мислення, становлення якого в цьому віці в значній мірі пов'язане з вдосконаленням можливості оперувати уявленнями на довільному рівні. Ця можливість істотно підвищується до шести років, у зв'язку з засвоєнням нових способів розумових дій. Формування нових способів розумових дій в значній мірі спирається на освоєння певних дій із зовнішніми предметами, якими дитина опановує в процесі розвитку і навчання. Дошкільний вік представляє найбільш сприятливі можливості для розвитку різних форм образного мислення. Н.Н.Поддьяков показав, що у віці 4-6 років відбувається інтенсивне формування і розвиток навичок і вмінь, що сприяють вивченню дітьми зовнішнього середовища, аналізу властивостей предметів, впливу на них з метою зміни. Цей рівень розумового розвитку, тобто наочно-діюче мислення, є як би підготовчим, він сприяє накопиченню фактів, відомостей про навколишній світ, створення основи для формування уявлень і понять. У процесі наочно-дієвого мислення з'являються передумови для формування більш складної форми мислення - наочно-образного мислення, яке характеризується тим, що дозвіл проблемної ситуації здійснюється дитиною в руслі уявлень, без застосування практичних дій. Кінець дошкільного періоду характеризується переважанням вищої фор- ю ми наочно-образного мислення - наочно-схематичного мислення. Відображенням досягнення дитиною цього рівня розумового розвитку є схематизм дитячого малюнка, вміння використовувати при вирішенні завдань схематичні зображення. Наочно-схематичне мислення створює великі можливості для освоєння зовнішнього середовища, будучи засобом для створення дитиною узагальненої моделі різних предметів і явищ. Набуваючи рис узагальненого, ця форма мислення залишається образної, що спирається на реальні дії з предметами та їх заступниками. У той же час дана форма мислення є основою для утворення логічного мислення, пов'язаного з використанням і перетворенням понять. Таким чином, до 6-7 років дитина може підходити до вирішення проблемної ситуації трьома способами: використовуючи наочно-діюче мислення, наочно-образне і логічне. Старший дошкільний вік слід розглядати лише як період, коли має розпочатися інтенсивне формування логічного мислення, як би визначаючи тим самим найближчу перспективу розумового розвитку. Накопичення до старшого дошкільного віку великого досвіду практичних дій, достатній рівень розвитку сприйняття, пам'яті, уяви та мислення підвищують у дитини почуття впевненості у своїх силах. Виражається це в постановці все більш різноманітних і складних цілей, досягненню яких сприяє досягнення вольової регуляції поведінки. Дитина 6-7 років може прагнути до далекої (у тому числі і уявної) цілі, витримуючи при цьому значна вольове напругу протягом досить тривалого часу. При виконанні вольових дій значну роль продовжує грати наслідування, хоча воно стає довільно керованим. Разом з тим, все більшого значення набуває словесна інструкція дорослого, що спонукає дитину до певних дій. У цьому віці відбуваються зміни в мотиваційній сфері дитини: формується система супідрядних мотивів, що надає загальну спрямованість поведінці дитини. Прийняття найбільш значимого на даний момент мотиву є основою, п I дозволяє дитині йти до наміченої мети, залишаючи без уваги ситуативно виникаючі бажання. У цьому віці одним з найбільш дієвих в плані мобілізації вольових зусиль мотивів є оцінка дій дорослими. Необхідно відзначити, що до старшого дошкільного віку відбувається інтенсивний розвиток пізнавальної мотивації: безпосередня вразливість дитини знижується, в той же час дитина стає більш активним у пошуку нової інформації. Істотні зміни зазнає і мотивація до встановлення позитивного ставлення оточуючих. Виконання певних правил і в більш молодшому віці служило для дитини засобом отримання схвалення дорослого. Однак у старшому дошкільному віці це виконання стає усвідомленим, а визначає його мотив - «вписаним» в загальну ієрархію. Важлива роль у цьому процесі належить колективної рольовій грі, яка є шкалою соціальних нормативів, з засвоєнням яких поведінка дитини будується на основі певного емоційного ставлення до оточуючих або залежно від характеру очікуваної реакції. Носієм норм і правил дитина вважає дорослого, однак за певних умов у цій ролі може виступати і він сам. При цьому його активність щодо дотримання прийнятих норм підвищується. Поступово старший дошкільник засвоює моральні оцінки, починає враховувати з цієї точки зору послідовність своїх вчинків, передбачає результат і оцінку з боку дорослого. Е.В.Субботскій вважає, що в силу інтеріоризації правил поведінки порушення цих правил дитина починає переживати навіть за відсутності дорослого. Діти шестирічного віку починають усвідомлювати особливості своєї поведінки, а у міру засвоєння загальноприйнятих норм і правил використовувати їх як мірок для оцінки себе та інших людей. Основою первісної самооцінки є оволодіння умінням порівнювати себе з іншими дітьми. Для шестирічних дітей характерна в основному недиференційована завищена самооцінка. До семирічному віку вона диференціюється і дещо знижується. З'являється відсутня раніше оцінка себе в порівнянні з іншими однолітками. Недифференцированность самооцінки призводить до того, що дитина 6-7 років розглядає оцінку дорослим результатів окремої дії як оцінку своєї особистості в цілому, тому використання осуду і зауважень при навчанні дітей цього віку має бути ограни- 12 чено. В іншому випадку у них з'являється занижена самооцінка, невіра в свої сили, негативне ставлення до навчання. Узагальнюючи найбільш важливі досягнення психічного розвитку дитини 6-7 років, можна зробити висновок, що на цьому віковому етапі діти відрізняються досить високим рівнем розумового розвитку, що включає розчленоване сприйняття, узагальнені норми мислення, смислове запам'ятовування. У дитини формується певний обсяг знань і навичок, інтенсивно розвивається довільна форма пам'яті, мислення, уяви, спираючись на які можна спонукати дитину слухати, розглядати, запам'ятовувати, аналізувати. Старший дошкільник вміє погоджувати свої дії з однолітками, учасниками спільних ігор або продуктивної діяльності, регулюючи свої дії на основі засвоєння суспільних норм поведінки. Його поведінка характеризується наявністю сформованої сфери мотивів та інтересів, внутрішнього плану дій, здатністю до досить адекватної оцінки результатів власної діяльності і своїх можливостей.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 1.1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІКУ " |
||
|
||