Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоАдвокатура Росії → 
« Попередня Наступна »
Бойков А.Д., Капінус Н.І. . Адвокатура Росії: Навчальний посібник. - М.: Інститут міжнародного права та економіки імені А.С. Грибоєдова -. 376 с., 2000 - перейти до змісту підручника

Преамбула

Беручи до уваги, що визнання гідності, яка властива всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру; і

беручи до уваги, що зневажання і нехтування правами людини призвели до варварських актів, які обурюють совість людства, і що створення такого світу, в якому люди будуть мати свободу слова і переконань і будуть вільні від страху і нужди, проголошено як високе прагнення людей; і

беручи до уваги, що необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення; і

беручи до уваги, що необхідно сприяти розвиткові дружніх відносин між народами; і

беручи до уваги, що народи Об'єднаних Націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і в рівноправність чоловіків і жінок та вирішили сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі; та

беручи до уваги, що загальне розуміння характеру цих прав і свобод має величезне значення для повного виконання цього зобов'язання,

Генеральна Асамблея

проголошує цю Загальну декларацію прав людини як завдання, до виконання якого повинні прагнути всі народи і всі держави з тим, щоб кожна людина і кожний орган суспільства, завжди маючи на увазі цю Декларацію, прагнули шляхом освіти сприяти поважанню цих прав і свобод і забезпеченню, шляхом національних і міжнародних прогресивних заходів , загального і ефективного визнання і здійснення їх як серед народів держав - членів Організації, так і серед народів територій, що перебувають під їх юрисдикцією.

Стаття 1

Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2

Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, без якого б то не було різниці, як-то щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як- небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Стаття 3

Кожна людина має право на життя, свободу і на особисту недоторканність.

Стаття 4

Ніхто не повинен бути в рабстві або у підневільному стані; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах.

Стаття 5

Ніхто не повинен зазнавати тортур, або жорстокого, нелюдського, або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання.

Стаття 6

Кожна людина, де б він не знаходився, має право на визнання її правосуб'єктності.

Стаття 7

Всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Усі люди мають право на рівний захист від якої б то не було дискримінації, що порушує цю Декларацію, і від якого б то не було підбурювання до такої дискримінації.

Стаття 8

Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 9

Ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Стаття 10

Кожна людина, для визначення її прав і обов'язків і для встановлення обгрунтованості пред'явленого їй кримінального обвинувачення, має право, на основі повної рівності, на те, щоб її справа була розглянута прилюдно і з додержанням усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом.

Стаття 11 січня.

Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки її винність не буде встановлена в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду, при якому їй забезпечують усі можливості для захисту.

2. Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якого діяння або за бездіяльність, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче від того, яке могло бути застосоване на час, коли злочин було вчинено.

Стаття 12

Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.

Стаття 13

1. Кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.

2. Кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Стаття 14

1. Кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком.

2. Це право не може бути використане в разі переслідування, яке в дійсності грунтується на вчиненні неполітичного злочину, або діяння, що суперечить цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 15 січня.

Кожна людина має право на громадянство.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Стаття 16

1. Чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо вступу в шлюб, під час перебування в шлюбі і під час його розірвання.

2. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. 2.

Сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави.

Стаття 17

1. Кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими.

2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Стаття 18

Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово , так і спільно з іншими, публічним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.

Стаття 19

Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

Стаття 20

1. Кожна людина має право на свободу мирних зборів і асоціацій.

2. Ніхто не може бути примушений вступати до будь-якої асоціації.

Стаття 21

1. Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.

2. Кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні.

3. Воля народу повинна бути основою влади, уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.

Стаття 22

Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Статья23

1. Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

2. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю.

3. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і, при необхідності, іншими засобами соціального забезпечення.

4. Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.

Стаття 24

Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.

Стаття 25

1. Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який необхідний для підтримки здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї, і право на забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини.

2. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Стаття 26

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безплатною, хоча б у тому, що стосується початкової та загальної освіти. Початкова освіта повинна бути обов'язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.

2: Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток людської особи і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об'єднаних Націй з підтримання миру.

3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.

Стаття 27

1. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами.

2. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких він є.

Стаття 28

Кожна людина має право на соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені у цій Декларації, можуть бути повністю здійснені.

Стаття 29 січня.

Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

2. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

3. Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об'єднаних Націй.

 С т а т т я 30 

 Ніщо у цій Декларації не може бути витлумачено як надання будь-якій державі, групі осіб або окремим особам права займатися будь-якою діяльністю або вчиняти дії, спрямовані на знищення прав і свобод, викладених у цій Декларації. 

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Преамбула"
  1. 19. Основні принципи міжнародного права.
      преамбула, статті 1 і 2). Розширювальний Тлумачення основних Принципів дається в Декларації про принципи міжнародного права, что стосують дружніх відносін и співробітніцтва между державами відповідно до Статуту ООН, прійнятій на XXV Сесії генеральної Асамблеї ООН у 1970 году. У заключний акті Наради з безпеки и співробітніцтва в Европе (НБСЄ), підпісаному в Гельсінкі 1 серпня 1975 року главами 33
  2. 19. Основні принципи міжнародного права - Юридична природа основних Принципів міжнародного права
      преамбула, ст.ст. I і 2). Тлумачення основних Принципів дається в Декларації про принципи міжнародного права, что стосують дружніх відносін и співробітніцтва между державами відповідно до Статуту ООН, прійнятої на XXV Сесії генеральної Асамблеї ООН в 1970 р. У Гельсінському заключний акті Наради по безпеці й співробітніцтву в Европе, підпісаному главами 33 європейськіх и двох північноамеріканськіх
  3. 21. Принцип сумлінного Виконання міжнародніх зобов'язань
      преамбула Якого підкреслює рішучість членів ООН создать умови, при якіх могут Дотримуватись справедливість и повага до зобов'язань, что вітікають Із договорів та других джерел міжнародного права. Відповідно до п. 2 статьи 2 Статуту «всі Члени Організації Об'єднаних Націй сумлінно віконують Прийняті на собі за дійснім Статутом зобов'язання, щоб Забезпечити їм усім у сукупності права і переваги, что
  4. 33. Віді міжнародніх договорів
      преамбули (у ній вказуються цілі Укладання даного договору, сторони договору, загальновізнані принципи міжнародного права, на базі якіх укладається договір та ін.); ОСНОВНОЇ (центральної) Частини (вона Включає предмет, об'єкт договору, права й обов'язки СТОРІН за договором, умови и засоби Виконання договірніх зобов'язань); заключної Частини (у ній встановлюються Умови вступу договору в силу,
  5. 34. Форма, структура й найменування міжнародніх договорів
      преамбули, ОСНОВНОЇ Частини и заключної Частини. У ряді СУЧАСНИХ міжнародніх договорів, Наприклад в области СКОРОЧЕННЯ озброєнь або науково-технічного співробітніцтва, є такоже додаткова частина - додатка. Всі Частини міжнародного договору є Юридично обов'язковими й підлягають сумлінному Виконання Преамбула є Вступна частина договору, у якій Сторони викладаються мета договором ї принципи ее
  6. 39. Тлумачення міжнародніх договорів
      преамбулу й Додатки, а такоже будь-яка угода, что ставитися до договору. У уваг такоже винні брати будь-який документ, складень одним або декількома учасниками у зв'язку з Укладання договору. Если мало місце будь-яка наступна угода между учасниками Щодо Тлумачення договору або его! Застосування, то воно повинною враховуватіся при тлумаченні міжнародного договору. При цьом Враховується й
  7. 57. Правосуб'єктність міжнародніх організацій
      Преамбулі Якої сказано, что міжнародна організація має таку Правоздатність укладати договори, что Необхідна для Виконання ее функцій и Досягнення ее цілей. 5. Участь у створенні норм міжнародного права. Під правотворчу процесом у рамках міжнародної організації розуміється діяльність, что спрямована на создания правових норм, а такоже їхнє подалі удосконалювання, зміну або Скасування.
  8. 59. Організація Об'єднаних Націй: історія создания, правовий статус, Головні органі
      Створення Організації Об'єднаних Націй. Перший Крок до создания ООН стала союзніцька декларація, підпісана в Лондоні 12 червня 1941 року, у якій союзники Зобов'язано «працювати разом, з іншімі вільнімі народами, як у війні, так и в мірі». -14 Серпня 1941 року президентом сполучення Штатів Америки Франкліном Делано Рузвельтом и прем'єр-міністром сполучення королівства Велікобрітанії та
  9. 74. Міжнародна кримінальна відповідальність індівідів
      преамбула). Однак у Период холодної Війни цею Механізм працював Із серйозною збоямі Напрікінці XX в. вновь вінікла необхідність создания міжнародніх Карна трібуналів у зв'язку з міжнароднімі злочинна, Зроблений на территории колішньої Югославії й у Руанді. На Основі решение Заради Безпеки ООН були засновані в 1993 р. Міжнародний трибунал для переслідування ОСІБ, вінніх у Серйозна порушеннях
  10. 91. Міжнародне право в Период збройно конфліктів - галузь міжнародного права
      преамбулу IV Гаазької конвенції про Закон і Звичаї сухопутної Війни. Від его повний Зміст: «У чеканні того, щоб змогло буті обнародуване більш повне зведення Законів Війни, конференція считает необхіднім констатуваті, что у випадка, що не передбачення у Цій угоді, населення и воюючі залішаються під охороною и дією початків міжнародного права, оскількі смороду віплівають Із звічаїв между Утворення
  11. 1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
      преамбулі. У зв'язку з цим слід особливо відзначити роль нормативних документів неюридичного характеру в системі джерел права, що регулюють діяльність міжнародного комерційного арбітражу. До їх числа відносяться не тільки вищезгаданий Типовий закон про міжнародний комерційний арбітраж 1985 р., розроблений під егідою і в рамках ЮНСІТРАЛ, але і Арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ 1976 р., а
  12. 11. Основні риси зарубіжних констатує-цій.
      преамбула): «Ми, народ Сполучених Штатів ... урочисто провезення-глашаем і встановлюємо цю Конститції ... ». У преамбулі перераховуються "цілі утворення більш досконалого Союзу», але нічого не говориться про владу і її носіях. Конституція Бельгії 1831: «Все влади виходять від народу. Вони здійснюються встановленого Конституцією порядку »(ст. 25). 2 Всі конституції в тій чи іншій
  13. 12. Класифіка-ція конституцій і їх внутрішня структу-ра.
      преамбули, основного тексту і перехідних положень чи супровідних додатків. В основному К. має следующ.стр-ру: 1) преамбула. 2) осн.часть: принцип розділі-ня влади; взаим-д-віє між гілками влади; свободи, зобов ти людини і гражд-ну; пол.-терр.устр-во гос-ва; соц.-ек.раздели . 3) до-ніт. (Заключіт.), переходн.положенія. Преамбу-ла зазвичай містить в собі урочисту формулу
  14. 15. Співвідношення особистості і граждани-на.
      преамбула попередньої Конституції 1946 р. За цією відсильною нормою стоять документи з найбагатшим Конституційно-но-правовим змістом. Досить процитувати статтю 16 Декларації прав людини і громадянина 1789 р.: «Усяке гро-во, в якому не забезпечено користування правами і не проведено поділ влади, не конституційне». Права особистості в Конститу-ції США гарантуються Біллем про права
  15. 16. державні службовці як суб'єкти адміністративно-правових відносин: правова основа, права та обов'язки, вимоги та обмеження, захист статусу.
      преамбулі Закону зазначено, що він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, але зміст Закону дозволяє зробити висновок про те, що він практично регулює діяльність апарату органів виконавчої влади. Разом з тим Закон «Про державну службу» - це перший законодавчий акт в історії України,
  16. 1. Особливості ДЖЕРЕЛ Кримінально-процесуальний ПРАВА
      преамбули, что містіть ключові кримінально-процесуальні принципи, а завершується Загальні положення. 434 - Кодекс поділено на п'ять основних автономних частин: 1. Законодавчо - основні частина. ее может ухвалюваті, змінюватіі доповнюваті вищий законодавчий орган Франции - Національнізборі. Складається ця частина Із п'яти книг: "Про провадження за публічнім позовом и про Слідство"; "Про
  17. 4. Цивільний кодекс України (загальна характеристика).
      преамбули і восьми розділів, що включають 572 статті. Найменування розділів: І-Загальні положення; II - Право власності; III - Зобов'язальне право; IV - Авторське право; V - Право на відкриття; VI - Винахідницьке право; VII - Спадкове право; VIII - Правоздатність іноземців та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав, міжнародних договорів і
© 2014-2022  ibib.ltd.ua