загрузка...

трусы для полных
« Попередня Наступна »

1.1.3. Сучасні концепції зайнятості. Економічні реформи і современноесостояніе зайнятості в Росії


Аналізуючи соціологічний підхід до проблем зайнятості та безробіття, також можна виділити кілька теоретико-методологічних напрямків. Всю систему соціально-трудових відносин можна розділити на два великі блоки. Перший блок охоплює відносини у сфері праці та зайнятості в плані включеності в суспільно значущі види і форми трудової діяльності. Головне тут - способи розподілу робочої сили по робочих місцях. Другий блок охоплює відносини всередині виробничого сектора, пов'язані з розподілом роботи (праці) між зайнятими у виробництві. У сучасній соціально-економічній літературі, що стосується проблем зайнятості та безробіття, прийнято позначати ці два блоки соціально-трудових відносин відповідно як зовнішній і внутрішній ринки праці.
Розглянуті вище підходи до характеристики поведінки індивідів у сфері зайнятості знайшли своє втілення в численних соціально-економічних дослідженнях, як економістів, так і соціологів.
В даний час проблеми зайнятості та безробіття узагальнюються і теоретично розробляються головним чином в рамках двох соціологічних дисциплін: соціології праці та економічної соціології.
Соціологія праці - частина загальної соціології, предметом вивчення якої є різноманітна сукупність соціально-трудових відносин і соціальних процесів у сфері праці. Причому соціологія праці орієнтується головним чином на внутрішній ринок праці. Економічна соціологія розглядає (в аспекті зайнятості та безробіття) проблеми зовнішнього ринку праці.
Вивчення проблеми зайнятості та безробіття здійснюється також у рамках соціології управління. Даний підхід орієнтований головним чином на вивчення та узагальнення конкретних соціальних технологій управління зайнятістю населення. Вивчення проблем зайнятості та безробіття в рамках соціальної роботи орієнтоване на пошук соціальних технологій допомоги безробітним.
Російський ринок праці перебуває в початковій стадії свого становлення і не може бути віднесений в даний час до розряду гнучких, а тим більш цивілізованих і регульованих ринків. За оцінкою Президента Асоціації консультантів по підбору персоналу А.Н. Купчина, до моменту серпневого кризи 1998 р. Росія пройшла
приблизно половину шляху в напрямку створення структури зайнятості, адекватної розвиненим ринковим відносинам. На 50% зменшилася кількість людей, що працюють в промисловості. Криза вдарила, насамперед, по сфері бізнесу, яка стала розвиватися в нашій країні з початком переходу до ринку. І хоча певний запас міцності компаній дозволив згладити його наслідки, стався обвал ринку. Сучасний стан російського ринку праці визначається високою монополізацією і концентрацією виробництва, значною часткою працівників фізичної праці. Даний ринок в Росії залежить від особливостей створення недержавного сектору економіки. У перехідний період цей сектор змушений використовувати робочу силу, власники якої часто не готові до роботи в ринкових відносинах.
Ринок праці Росії в 2002 р. характеризується скороченням з 6,2 до 5,4 млн чол. безробітних, у 2000 р. - 7,5 млн. чол. Незважаючи на зниження рівня безробіття ситуація на ринку праці не характеризується як позитивна. У державну службу зайнятості звернулося 6 млн. громадян, а в 2002 р. - 5 млн. чол. Обертаємість в державну службу зайнятості в країнах Європи склала 60-70% безробітних і незайнятих, а в Росії - 35%, що залишилися без діла людей.
В даний час всі проблеми економіки в Росії, в тому числі і зайнятість, не можуть розглядатися самі по собі.
Фундаментальним елементом системних реформ у перехідній економіці є забезпечення базових умов для нормального функціонування ринкових відносин. Саме в ході процесів помірної і розумної трансформації відносин власності можливе формування нових мотивацій господарюючих суб'єктів і передумов для раціонального зміни структури виробництва як ключових умов підвищення ефективності виробництва і зростання національного доходу.
Виникнення нових форм власності і поява на їх основі настільки ж нових форм і способів зайнятості істотно пов'язано із загальною економічною ситуацією, з формуванням ринку праці, виникненням безробіття тощо
Були пропозиції про застосування антикризових заходів, наслідком яких була б відносна економічна стабілізація, ціна її позначалася наступними цифрами: зменшення національного доходу на 10-15 відсотків, і спад промислового виробництва був би рівний 15-18 відсоткам. При цьому зростання безробіття, здавалося, мав перетворитися, свого роду, об'єктивний процес: падає виробництво - піднімається рівень безробіття. Однак безробіття передбачалося стримувати і регулювати. Вивільняється населенню надавалися б вакансії у знову організованих кооперативно-підприємницьких малих підприємствах, в муніципальних і громадських службах. Тим, кому не вистачило робочих місць, виплачувалися б посібники.
Зміни в політичному житті країни призвели до прийняття неоліберальної, шокової, монетаристської економічної політики, в основу якої було покладено твердження класичної економічної теорії про саморегулюючому характері ринку.
Проте жодна з поставлених цілей не була досягнута: монопольна структура залишається до цього часу цілісної; в сфері виробництва та обігу, зростає спекулятивний капітал, і з'являються вітчизняні мільйонери; формування приватного сектора йде повільно.
Економіка країни далека від стабілізації, більш того, обсяги виробництва продовжують скорочуватися, нависла реальна загроза скорочення зайнятості у великих масштабах.
По-перше, починаючи з 1992 р. в економіці склалося зворотне співвідношення між динамікою цін і динамікою виробництва, оптові ціни зросли у 35 разів, закупівельні в 9 разів, промислове виробництво скоротилося на 19%, сільськогосподарське - на 10%. Зв'язок між динамікою цін і обсягом виробництва досить складна: зміна ціни
впливає на виробництво через прибуток (чим вища ціна, тим більший прибуток і більше можливість збільшувати виробництво і тим самим задовольняти попит). Воно також впливає і на попит (чим вище ціни, тим, за інших рівних умов, нижче попит).
Як видно, в 1992 р. при збільшенні роздрібних цін в 25 разів фонд оплати праці зріс у 10 разів, а реальні доходи знизилися на 56%. Ці показники свідчать про різке зниження рівня життя населення, 40% його опинилося за межею бідності.
По-друге, досвід проведення господарської реформи протягом трьох років, її результати призводять до необхідності переглянути ставлення до ринку. Створення ринку навіть соціально орієнтованого - це та мета, яка ставиться перед господарської реформою. Але ринок сам по собі не може бути метою суспільства.
Еволюція зайнятості в Росії пережила кілька етапів залежно від обсягів спаду виробництва в народному господарстві. Звертає на себе увагу те, що при спаді обсягу виробництва на 20% в 1992 р. вивільнення торкнулося тільки 4% працівників. В1993 р. падіння виробництва тривало. У червні 1993 2200 підприємств повністю або частково призупинили своє виробництво. Під ризиком звільнення опинилися 10-12 млн. чоловік. Відбувалося і зниження продуктивності, при цьому її темпи випереджали темпи зниження зайнятості. Протягом 1992 р. в машинобудуванні та металообробці при зниженні обсягу виробництва на 20% чисельність зайнятих скоротилася на 10%, в текстильній промисловості - при зниженні обсягу виробництва на 24% - на 6,4%, цей процес спостерігався і в 1993 р. Очікування стабілізації роботи підприємств розширило практику відмови від звільнення, але цей процес не нескінченний, особливо для неперспективних виробництв (тут і далі наводяться дані Міністерства економіки Російської Федерації.
На засіданнях Уряду Російської Федерації зазначалося, що чисельність безробітних в Росії з січня 1994 року зросла з 1 до 2,2 мільйона осіб, а скорочення попиту на робочу силу призвело до відчутного дефіциту вакансій. На одне робоче місце претендувало в 1995 р. шість безробітних. В Іванівській області-94 безробітних, Псковської - 35, Ненецькому автономному окрузі - 90, а в Інгушетії - 400. Але це тільки офіційно зареєстроване безробіття. За іншими підрахунками, число безробітних перевищувала 10 млн. осіб, що становило 13,5% економічно активного населення (населення, яка бере участь у суспільному виробництві).
Причини падіння виробництва в останні роки були більшою мірою пов'язані з розривом традиційних виробничих зв'язків, взаємними неплатежами і частково із змінами сукупного попиту. Надалі в економіці будуть відбуватися структурні зміни, входження підприємств у зовнішній ринок призведе до виникненню конкуренції. В результаті скорочення зайнятості буде продовжуватися. Слід зазначити, що до цього часу масове вивільнення не торкнулося великих монополізованих підприємств. Від великих підприємств залежать підприємства-суміжники, вивільнення працівників на перших тягне за собою спіраль вивільнення і поставить у складне становище населення малих міст і селищ, прив'язаних до даного виробництва.
Для структури зайнятості населення Росії характерні наступні процеси: активізація вивільнення працівників і переважання чисельності вибулих працівників над чисельністю новоприйнятих; триваюче перерозподіл робочої сили між секторами економіки та галузями народного господарства ; посилення темпів зростання чисельності безробітних громадян і збереження в значних розмірах неповної зайнятості, що є потенціал для збільшення безробіття; наростання напруженості на офіційно контрольованому ринку праці; подальша диференціація рівня безробіття у регіонах Російської Федерації, а також зміна структури безробітних громадян.
Частка зайнятих у державному секторі економіки склала до кінця 1994 року менше половини (47%) усієї чисельності зайнятих у народному господарстві (у 1993 році - 56,7%).
Найбільше скорочення чисельності зайнятих працівників зазначалося в галузях з низьким рівнем оплати праці, де спостерігається спад виробництва, і насамперед у машинобудуванні, легкої, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, геології, розвідці надр, геодезичної та гідрометеорологічної службах, науці та науковому обслуговуванні.
У Владивостоці, як і в цілому по Примор'я, з 1992 р. спостерігається скорочення чисельності населення. Вельми неблагополучне, кризовий стан охоплює всі сторони демографічних процесів: народжуваність, смертність, природний рух населення. У місті зберігається негативне сальдо міграції. Міграційний відтік у січні - квітні 2001 р. склав 454 особи (у відповідному періоді 2000 р. - 684 особи). Істотну роль відіграє фактор старіння населення. Практично кожен п'ятий житель міста - пенсіонер.
Близько 60% зайнятих в економіці зосереджені на великих і середніх підприємствах. У квітні цього року тут працювало 195,8 тис. осіб, що більше, ніж у квітні минулого року, на 8%. У 2000 р. вперше за останні десять років число прийнятих на роботу перевищило число звільнених.
Сьогодні вакансії пропонують не тільки підприємства невиробничої сфери, куди останнім часом спостерігався відтік робочої сили, а й промисловість: харчова, легка, машинобудівна і судноремонтна. У сільськогосподарських районах ситуація по раніше неблагополучна, але прогресуючий зростання безробіття тут припинився.
На початок 2001 р. в органах служби зайнятості Приморського краю офіційно було зареєстровано 22,3 тис. безробітних. Дані статистики говорять, що серед зареєстрованих переважають жінки - 72%, кожен третій безробітний віком 16-29 років. При цьому у Владивостоці ситуація найбільш сприятлива - на одне робоче місце припадає один безробітний.
За 2001 р. на 25% збільшилася чисельність офіційно зареєстрованих безробітних. Зростання числа звернень громадян до органів служби зайнятості обумовлений обмеженими можливостями самостійного пошуку роботи, своєчасними виплатами допомоги з безробіття, а також пов'язаними зі статусом безробітного соціальними пільгами.
У числі зареєстрованих в службі зайнятості з метою працевлаштування , досить висока частка звільнених громадян в запас зі Збройних сил. При цьому пропозиція робочої сили за рахунок колишніх військових залишається стабільним протягом останніх років. Так, після демобілізації на ринок праці міста цього року вийшло 130 осіб (у 2000 р. - 157 осіб ).
Необхідно відзначити зниження показника вивільнених працівників (у середньому - в два рази по різних категоріях населення), що говорить про деяку стабілізацію економічної ситуації.
Однією з особливостей кадрового ринку Владивостока є велика активність у використанні праці іноземної робочої сили. Це в основному громадяни Китаю (66%) і КНДР (12,5%). У більшості випадків іноземні працівники трудяться на підприємствах сільського господарства і будівельних майданчиках.
Існує і зворотна тенденція, коли росіяни шукають і знаходять роботу за кордоном. Переважна більшість - це працівники транспорту (матроси, шкіпери, боцмани та ін.) Кожен п'ятий з тих, хто виїхав громадян уклав контракт в якості спеціаліста і керівника, близько 71 % мають вищу або середню спеціальну освіту. Крім того, великі компанії, що працюють за кордоном, запрошують до себе на провідні позиції професіоналів у сфері IT, продажів, а також інженерний склад.
 Пожвавлення попиту на професіоналів характерно не тільки для Владивостока, а й для інших міст і районів Далекого Сходу, Сибіру і Центральної Росії. І ця ситуація має не завжди сприятливі для міста наслідки. Так, в 2000 р. і початку 2001 р. спостерігався великий відтік кваліфікованих фахівців, причому не тільки в столиці. Жителі Владивостока перебиралися на роботу в Хабаровськ, Іркутськ, Сиктивкар, Оренбург, Санкт-Петербург і пр.
 Крім міграції окремих фахівців в інші регіони Росії, у Владивостоці, починаючи з 2000 р., відзначається таке явище, як "групова міграція". У даному випадку мається на увазі, що цілі офіси компаній знімаються з місця і в повному складі переїжджають в інше місто, в основному в Москву.
 Підвищена активність на ринку праці Владивостока і, як наслідок, збільшений дефіцит кваліфікованих фахівців - основна тенденція, яка простежується з
 р. і переважаюча на сьогоднішній день.
 Існують найбільш соціально вразливі групи на ринку праці. До них відносяться:
 колишні військовослужбовці та працездатні члени їх сімей;
 жінки, які особливо мають малолітніх дітей, багатодітні;
 молодь, підлітки, вперше вступають в трудову діяльність;
 випускники вузів і технікумів;
 інваліди, за наявності певних вимог.
 За період 1996 - 1998 рр.. чисельність контингенту слабозащіщенних верств населення значно зросла, розширився його склад за рахунок військовослужбовців та їх сімей. У період 1992 - 1997 рр.. зі збройних сил було звільнено понад 1,2 млн чол., в
 - 2003 рр.. планується скорочення до 350 тис. військовослужбовців.
 Серед безробітних як і раніше залишається високою частка жінок. У середньому по Росії вона становить 62,5%. Жінки в більшості випадків перебувають у стані відкритого безробіття, поширена неповна зайнятість, особливо в галузях легкої промисловості. Необхідність особливої ??охорони праці, дія різних соціальних пільг, пов'язаних з виконанням репродуктивних функцій так само знижують їх конкурентоспроможність.
 Погіршується становище молоді на ринку праці. У березні 2001 р. частка молоді становила 38,8% від загальної чисельності безробітних і 35,2% від офіційно зареєстрованих безробітних. Рівень економічної активності молоді систематично знижується. За останні 3 роки 2,3 млн чол. у віці від 16 до 29 перейшли або в числа не навчаються утриманців або зайняті в неформальній економіці. Оскільки молодіжний контингент вкрай неоднорідний за віком, освітнім і професійним рівнем, кожен з них потребує у своєму підході до вирішення проблем зайнятості.
 Особливу увагу слід приділяти положенню пенсіонерів та осіб передпенсійного віку. Вони є групою ризику з високою часткою смертності.
 Всі ці групи вимагають пильної уваги держави, зокрема державних служб зайнятості, відсутність, якого наводить до скачок безробіття та соціально - економічної напруженості.
 Запитання і завдання для самоконтролю.
 В рамках яких наукових дисциплін розробляються проблеми зайнятості та безробіття?
 Охарактеризуйте сучасний російський ринок праці.
 Наведіть характеристику ринку праці в Приморському краї, в тому числі в м. Владивостоці та населеному пункті, де Ви живете.
загрузка...
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "1.1.3. Сучасні концепції зайнятості. Економічні реформи і современноесостояніе зайнятості в Росії"
  1.  1.Економіка і соціальна структура
      сучасну політичну кон'юнктуру, стали доводити (без достатніх аргументів), що час з 1907 по 1917 рік - це час підйому та процвітання. При цьому робиться посилання на великий експорт хліба за кордон. Росія багато хліба вивозила і продавала за кордон, але робилося це за рахунок форсованого зменшення запасів хліба всередині країни. Так, в США, Аргентині та Канаді «разом узятих» після
  2.  5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
      сучасній історіографії громадянської війни немає єдиної, загальноприйнятої думки з питання про періодизацію громадянської війни. Одні дослідники роками громадянської війни вважають 1918-1920 (найбільш усталену думку), інші - з липня 1917 по 1922, третій - з жовтня 1917 по 1922. Що можна сказати про ці судженнях? У кожній з них є велика і менша ступінь переконливості. Однак більш праві,
  3.  Глава перша. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК про-громадської НАУКА
      сучасного юриста. Наука, як важлива область людської діяльності, що має на меті отримання і систе-матизацію об'єктивних знань про дійсність, володіє складною структурою. Насамперед вона ділиться на природні та суспільні науки за характером досліджуваних нею явищ і процесів. Як відомо, розрізняють три види таких явищ і процесів, інакше - законів, що діють у природі
  4.  Глава третя. ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА
      сучасних етнографічних та археологічних даних про життя первісних суспільств, ніж зображати їх як осередком агресивності, взаємознищення, «війни всіх проти всіх». Вже на самих перших етапах існування людства використовувалися соціальні форми видобутку і поділу їжі. Так, існувала організація поділу їжі на стоянках між членами групи (клану) - і це один з найперших
  5.  Глава четвер-тая. ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ
      сучасна оцінка. Рабовласницька, феодальна, буржуазна, социалисти-чеський держава. Держава азіатського способу виробництва. Зміна типів держави. «Че-ловеческое вимір» як критерій прогресу державності. Визначити і пояснити основні характеристики держави, тобто вказати його головні ознаки і, тим самим, розкрити природу держави, сформувати його
  6.  Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
      сучасна вітчизняна теорія держави і права як наука, поступово долає методологічний криза, пов'язаний в загальною кризою марксистської концепції суспільного розвитку, може запропонувати більш глибоке і досить обгрунтоване розуміння форми правління як однієї з основних характеристик устрою держави, дати більш зважену класифікацію цих форм, намітити більш
  7.  Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
      сучасному етапі. Основні зовнішні та внутрішні функції Радянської держави, їх еволюція. Форма правління, національно-державний і адміністративно-територіальний устрій, політичний режим сучас-ного Російської держави. Функції і апарат Російської держави на сучасному етапі. Політичні, структурні і територіальні характеристики сучасного Російського
  8.  Глава дев'ята. ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА
      сучасного рівня юридичного знання функціонування та розвиток такого яскравого і складного соціального інституту, як право. При цьому головна увага приділяється закономірного і випадковому в праві, основним правовим системам, іншим головним характеристикам права в цілому як соціального інституту. Походження ж права було розглянуто в главі третій цієї книги. Тривалий час на
  9.  ГЛОСАРІЙ
      сучасного управління, дозволяє створити необхідні орієнтири, що допомагають вищому керівництву організації розробити програму конкретних дій і на даний період. Види консультування - експертне, процесне, навчальне консультування. У чистому вигляді зустрічаються вкрай рідко. Виконуючи роботу експерта (спеціаліста в якихось питаннях), консультант при видачі навіть готових рекомендацій
  10.  1.3 ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ У ВИЩІЙ ШКОЛІ
      сучасна система ліцензування, атестації та акредитації в другій половині 90-х років, по суті, тільки створювалася і апробувалася. Певною мірою цей процес не закінчений і досі. Але незважаючи на це, можна навести чимало свідчень ефективності такої державної системи. У Франції, наприклад, слід відзначити існування так званого державного знака
загрузка...
загрузка...
енциклопедія  бабка  баранина  биточки  по-угорськи