Головна |
« Попередня | Наступна » | |
16.3. Нові підходи до фінансування природоохоронної діяльності. Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи у сфері природокористування |
||
Формування стійкої системи фінансування природоохоронної сфери в Республіці Білорусь вимагає створення гармонійного фінансово-кредитного механізму регулювання природокористування, що включає наступні ланки: ? фінансування екологічних програм і природоохоронних заходів з коштів бюджетів різних рівнів; ? розвинену систему природоохоронних фондів, інноваційних екологічних фондів, природоохоронних фондів підприємств; ? систему екологічних банків; ? залучення коштів з фондів екологічного страхування; ? залучення коштів Світового та Європейського банків реконструкції та розвитку, а також іноземних фондів, організацій і фірм до фінансування екологічної сфери; ? використання власних коштів підприємств на природоохоронні потреби; ? систему пільгових екологічних інвестиційних кредитів. Якщо перші два джерела фінансування природоохоронної діяльності передбачені нашим законодавством, так само як і кошти юридичних осіб, у тому числі іноземних, то створення системи екологічних банків в республіці поки не передбачається. В умовах же становлення ринкових відносин необхідність у таких спеціалізованих банках 241 давно назріла і обумовлена, по-перше, обмеженістю бюджетних можливостей фінансування екологічної сфери, по-друге, необхідністю пільгових умов кредитування природоохоронних програм, по-третє, розтягнутістю термінів окупності екологічних витрат, отже, підвищеним ступенем банківського ризику, і, нарешті, збільшеною потребою підприємств у додаткових коштах, викликаної введенням платності природокористування. Екологічний банк може виступати як ефективний економічний центр регулювання процесів природокористування, що обумовлено отриманням максимально повної інформації про всі процеси, що протікають в даній сфері, акумуляцією необхідних фінансових ресурсів та функціонуванням в режимі самоврядування. Через жорстку іпотечну політику, необхідність якої давно назріла в умовах переходу до ринкових відносин, екологічний банк може на конкурсній основі кредитувати підприємства під конкретні природоохоронні програми, організовувати ринкову продаж акцій, оцінювати майно, потенціал і перспективи підприємств і т.д. У багатьох країнах вже створені і успішно діють такі банки. Перевага банківського кредитування природоохоронної діяльності в порівнянні з бюджетним фінансуванням складається у зворотності і платності наданих коштів, що сприяє підвищенню ефективності використання виділених ресурсів і скороченню часу їх реалізації. Важливим напрямком екологізації кредитної політики є введення рейтингу банківського відсотка залежно від екологічної надійності природокористувачів, оскільки високий рівень екологічної небезпеки підприємства знижує ступінь гарантії повернення банківського кредиту. У розвинених країнах такого роду рейтинги широко використовуються. Прикладом дієвості такого рейтингу як засобу витіснення екологічно небезпечних виробництв є випадок аварії на хімічному заводі компанії "Юнайтед Карбайд" в Індії, 242 після якої всі підприємства даної фірми в різних частинах світу були переведені банками на значно вищий відсоток як екологічно ненадійні, що практично розорило фірму. Екологізація кредитної політики має бути заснована на принципі "кредитної нейтральності", тобто підвищений відсоток за кредитування екологічно небезпечних підприємств повинен компенсуватися пільговим кредитуванням екологічно надійних. Однак необхідною умовою введення у нас такого рейтингу є загальне оздоровлення економіки, оскільки в даний час висока інфляція неминуче призводить до високих процентних ставках. Існує також ще одне джерело фінансування природоохоронних заходів, перевірений на досвіді різних країн. Це мобілізації майбутніх доходів держави (антиципація, мовою фінансистів) для вирішення нагальних поточних завдань шляхом випуску державних позик і формування ринку державних цінних паперів (екологічних облігацій). Цей заснований на ринкових механізмах спосіб фінансування природоохоронної діяльності може виявитися ефективним в умовах фінансової кризи. Екологічні позики являють собою спосіб залучення коштів юридичних і фізичних осіб на умовах добровільності, терміновості, зворотності і платності для додаткового фінансування природоохоронних потреб понад поточні можливостей держави і підприємств. Випуск екологічних цінних паперів (облігацій) повинен бути економічно цікавий для потенційних інвесторів, а значить, потрібна надійна захист облігацій від інфляції (відповідної процентною ставкою, скоригованої на темпи інфляції). Привабливість облігацій може бути посилена наданням їх власникам різного роду пільг, серед яких можуть бути наступні: ? виключення з оподатковуваної бази доходів, спрямованих юридичними та фізичними особами на придбання екологічних облігацій; ? пільгові ціни та умови поставки природоохоронної техніки, екологічно чистих технологій і продуктів; ? пріоритетний доступ до найбільш цінних природних об'єктів регіону тощо Вкрай важливо забезпечити успішність екологічного позики, регулюючи емісію цінних паперів з урахуванням реального положе 243 ня справ на фондовому ринку. Але головний виграш від успішної організації державного екологічного позики отримають не емітенти або власники екологічних облігацій, а суспільство в цілому і, звичайно, природа. На жаль, не знайшов належного відображення в нашому законодавстві і питання про необхідність екологічного страхування. У ст. 80 законопроекту "Про внесення змін і доповнень до Закону Республіки Білорусь" Про охорону навколишнього середовища "зазначено, що екологічне страхування здійснюється в порядку, встановленому законодавством Республіки Білорусь про страхування, однак страхове законодавство не враховує особливості ризиків екологічного походження і не містить конкретних механізмів реалізації декларованих положень про екологічне страхування. Створення ще одного реального джерела фінансування екологічної сфери вимагає розробки та прийняття закону "Про екологічне страхування". Розглянемо докладніше економічну сутність цього важливого інструменту регулювання природоохоронною діяльності.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна" 16.3. Нові підходи до фінансування природоохоронної діяльності. Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи у сфері природокористування " |
||
|