| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Глава 1. СУТНІСТЬ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПІДХОДУ |
||
|
Можливість і необхідність виділення цивілізаційного підходу виникає з того, що в процесі матеріального виробництва виникають і формуються дві системи відносин - техніко-технологічна і економічна. Обидві системи відносин не просто пов'язані і не тільки взаємопроникають один в одного, але і кожна по-своєму визначальним чином впливають на найважливіші структурні елементи соціуму, на вигляд суспільства в цілому. Щоб зрозуміти сутність цивілізаційного підходу, звернемося до поняття "цивілізація". Сам термін "цивілізація (від лат. Civilis - цивільний, державний) до цих пір не має однозначного тлумачення. У світовій історичній та філософській (у тому числі футурологічної) літературі він вживається в чотирьох значеннях: 1) як синонім культури, наприклад у А. Тойнбі та інших представників англо-саксонських шкіл в історіографії та філософії; 2) як певна стадія у розвитку локальних культур, а саме стадія їх деградації і занепаду (згадаємо гучну свого часу книгу О. Шпенглера "Захід Європи"); 3) як щаблі історичного розвитку людства, наступні за варварством, таке розуміння цивілізації ми зустрічаємо у Л.Морган, слідом за ним - у Ф.Енгельса, сьогодні - у А.Тоффлер (США); 4) як рівень (ступінь) розвитку того чи іншого регіону або окремого етносу, в цьому сенсі говорять про античної цивілізації, цивілізації інків і т.п. Ми бачимо, що ці розуміння в одних випадках в значній мірі накладаються і доповнюють один одного, в інших - є взаємовиключними. Для того щоб визначитися з поняттям цивілізації, необхідно, очевидно, заздалегідь проаналізувати її найбільш суттєві риси. По-перше, цивілізація є власне соціальна організація суспільства. Це означає, що перехідна епоха, стрибок від тваринного світу до соціуму завершено; організація суспільства по кровно-родинним принципом змінилася організацією його по сусідських-територіальним, макроетніческому принципом; закони біологічні відійшли на другий план, підкорившись у своїй дії законам соціологічним. По-друге, цивілізація з самого початку характеризується прогресуючим суспільним поділом праці та розвитком інформаційно-транспортної інфраструктури. Зрозуміло, мова йде не про інфраструктуру, властивої сучасної хвилі цивілізації, але до кінця варварства стрибок від родоплемінної ізольованості вже був складений. Це дозволяє характеризувати цивілізацію як соціальну організацію зі загальної зв'язком індивідів і первинних спільнот. По-третє, метою цивілізації є відтворення і примноження суспільного багатства. Власне кажучи, сама цивілізація народилася на базі з'явився (в результаті неолітичної технічної революції і різкого зростання продуктивності праці) додаткового продукту. Без останнього було б неможливо відділення праці розумового від праці фізичної, поява науки та філософії, професійного мистецтва і т.д. Відповідно під громадським багатством слід розуміти не тільки його речовинно-матеріальне втілення, а й цінності духовного порядку, в тому числі і вільний час, необхідне індивіду і суспільству в цілому для їх всебічного розвитку. До складу соціального багатства входить і культура суспільних відносин. Підсумовуючи виділені риси, можна погодитися з визначенням, згідно з яким цивілізація є власне соціальна організація суспільства, що характеризується загальним зв'язком індивідів і первинних спільнот з метою відтворення та примноження громадського богатства1. Кілька слів про підстави (базисах) формацій і цивілізацій, про вододілі між ними. Питання це досі є дискусійним, але, очевидно, треба виходити з того, що і в тому, і в іншому випадку базиси являють собою безсумнівно матеріальне утворення, хоча і належать вони до різних сфер суспільного буття: у фундаменті цивілізації в цілому і кожної з її ступенів лежить техніко-технологічний базис, у зв'язку з чим резонно говорити про три щаблях (вільних) у розвитку цивілізації - землеробської, індустріальної та інформаційно-компьютерной2. В основі ж формації - базис економічний, тобто сукупність виробничих відносин. Підкреслюючи роль техніко-технологічного базису цивілізації, аж ніяк не слід безпосередньо і тільки з нього виводити все, що характеризує дане конкретне суспільство. У реальному історичному процесі все йде набагато складніше, бо в фундаменті соціуму поряд з техніко-технологічним базисом присутні (і займають гідне місце) також природні (включаючи демографічні) умови життя суспільства і етнічні, взагалі конкретно-історичні особливості життя та розвитку даного суспільства. Все це у своїй сукупності і становить реальний фундамент життєдіяльності соціуму як системи. Елімінуючи з інтерпретації історичного процесу небудь із зазначених компонентів, ми або викривлюємо картину, або взагалі змушені відмовитися від вирішення конкретної проблеми. Як, наприклад, пояснити, чому при одному і тому ж в принципі техніко-технологічному базисі ми виявляємо серйозно відрізняються один від одного варіанти історичного розвитку? Чому, скажімо, в більшості регіонів земної кулі виникнення держави стало наслідком зайшов вже далеко процесу класоутворення, а в деяких помітно випереджало цей процес? Очевидно, за інших рівних (ceteris paribus) і перш за все при одному і тому ж техніко-технологічному базисі, в наявності якийсь додатковий чинник, що визначає специфіку даного явища. У даному випадку в якості диференціюючого фактора виступали природно-кліматичні умови, які спричиняють необхідність централізованих зусиль зі спорудження та експлуатації великих іригаційних систем. Тут держава виступала спочатку насамперед у своїй господарсько-організаторської іпостасі, в той час як в інших регіонах все починалося з функції класового придушення. Або чому (теж при ceteris paribus) відрізняються один від одного історичні шляхи різних соціально-етнічних спільностей? Було б необачно скидати з рахунків етнічні особливості народів. Зокрема, при всьому неприйнятті в цілому концепції етногенезу і розуміння сутності етносу у Л.Н. Гумільова не можна не помітити те раціональне зерно, яке міститься в його судженнях про пасіонарності як міру енергетичного наповнення, активності та опірності етносу зовнішнім воздействіям3. Не менш необачно скидати з рахунків і історичні особливості розвитку досліджуваного соціуму. Це зауваження справедливе і при вирішенні проблем сучасності, прогнозуванні успіху чи неуспіху вживаються реформ. Так, оптимізм відносно долі нинішніх політичних та економічних реформ у нас значно зменшується, як тільки ми починаємо хоч мало-мальськи враховувати власне історичний спадок. Адже головне, очевидно, не в тому, від якого спадщини ми зможемо відмовитися в ході реформ, головне в тому - від якого відмовитися не зможемо. А в нашому доробку - і багатовікові пласти патріархально-комуністичного, общинного менталітету з його як негативними, так і позитивними моментами; і масовидний конформізм, який увійшов в плоть і кров в останні кілька десятиліть, і не менш массовидное непослух; відсутність скільки-небудь значимих демократичних традицій та багато іншого. Всі три розглянутих компонента фундаменту рефлексируются громадської психологією, і це відображення виявляється необхідним сполучною ланкою між фундаментом суспільного життя і складаються на цій основі виробничими відносинами, економічним базисом. Таким чином, неповнота традиційної схеми формації виявляється не тільки в елімінації з фундаменту таких важливих "цеглин", як природні (в тому числі демографічні) умови та етнічні (взагалі історичні) особливості, але і в ігноруванні соціально-психологічного компонента суспільного розвитку: зв'язок між базисом і надбудовою виявляється неопосредованной громадської псіхоогіей. У світлі всього сказаного стає ясним і сенс цивілізаційного підходу - побудувати типологію суспільних систем, що виходить із певних, якісно розрізняються між собою техніко-технологічних базисів. Тривале ігнорування цивілізаційного підходу серйозно збіднювала нашу історичну науку і соціальну філософію, заважало зрозуміти багато процесів і явища. Відновлення в правах і збагачення цивілізаційного підходу дозволить зробити наше бачення історії більш багатовимірним. Червоною лінією розвитку цивілізації є нарощування інтеграційних тенденцій у суспільстві - тенденцій, які не можна вивести прямо і тільки із законів функціонування і розвитку тієї чи іншої формації. Зокрема, поза цивілізаційного підходу неможливо зрозуміти сутність і специфіку сучасного західного суспільства, так само як не можна дати справжню оцінку дезінтеграційним процесам, які розгорнулися в масштабі колишнього СРСР і Східної Європи. Із сутності і структури суспільно-економічних формацій не можуть бути прямо виведені і конкретні історичні форми організації суспільного господарства (натуральне, натурально-товарне, товарне, товарно-планомірне), оскільки форми ці безпосередньо визначаються, як ми бачили, техніко-технологічним базисом, що лежить в основі цивілізації. Сполучення форм організації суспільного господарства з хвилями (ступенями) цивілізації дозволяє зрозуміти, що натуралізація економічних відносин у будь-яких історичних умовах не є рух вперед по лінії розвитку цивілізації: перед нами назаднє історичний рух. Цивілізаційний підхід дозволяє зрозуміти генезис, характерні риси та тенденції розвитку різних соціально-етнічних спільностей, які знов-таки не пов'язані безпосередньо з формаційним членуванням суспільства. При цивілізаційному підході збагачуються і наші уявлення про соціально-психологічному образі даного конкретного суспільства, його менталітеті, причому активна роль суспільної свідомості постає більш рельєфно, бо багато рис цього вигляду є відображенням техніко-технологічного базису, лежачого в основі тієї чи іншої ступені цивілізації. Цивілізаційний підхід цілком узгоджується з сучасними уявленнями про культуру як внебіологіческі, чисто соціальному способі діяльності людини і суспільства. Більш того, цивілізаційний підхід дозволяє розглядати культуру в усьому її обсязі, не виключаючи жодного структурного елементу. З іншого боку, сам перехід до цивілізації може бути зрозумілий тільки з урахуванням того, що він з'явився вузловим пунктом формування культури. Таким чином, цивілізаційний підхід дозволяє глибоко вникнути в ще один дуже важливий зріз історичного процесу - цивілізаційний. Цей зріз на нижніх поверхах у масштабі будь-який з хвиль (ступенів) цивілізації можна представити у вигляді схеми (див. схему 1). Забігаючи наперед, відзначимо, що на більш верхніх поверхах соціуму схема стає складніше, оскільки включає в себе пару формаційного і цивілізаційного. ТИП І ФОРМА СІМ'Ї ЕКОЛОГІЧНІ ВІДНОСИНИ ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО ЖИТТЯ СОЦІАЛЬНО-етнічна спільність ГРОМАДСЬКА ПСИХОЛОГІЯ Природні, в т.ч. демографічні умови даного суспільства ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ БАЗИС ЦИВІЛІЗАЦІЇ Етнічні та історичні особливості розвитку Схема 1 Як вже зазначалося, в ході сучасних дискусій явно намітилася тенденція вирішувати питання про перспективи застосування і самій долі формаційного і цивілізаційного підходів за принципом "або - або". Тим часом виникла в суспільствознавстві проблема може і повинна бути вирішена за принципом "і - і". Необхідно цілеспрямоване дослідження і знаходження такого сполучення формаційної і цивілізаційної парадигм, яке може бути плідно докладено до вирішення багатьох проблем соціальної філософії (завдання великомасштабного членування історичного процесу, з'ясування цивілізаційних функцій держави і внеформаціонного в праві, розширення обсягу поняття "сутності людини" як сукупності суспільних відносин і т.д.). Кожна з розглянутих парадигм необхідна і важлива, але недостатня сама по собі. Так, цивілізаційний підхід сам по собі (без підключення соціокультурного, а певною мірою - і формаційного) не може пояснити причини і механізм переходу від одного ступеня цивілізації до іншої. Подібна недостатність виявляється і при спробах пояснити, чому інтеграційні тенденції в минулій історії тисячоліттями, починаючи з рабовласницького суспільства, прокладали собі шлях в дезінтеграційних формах. І "формаціонщікі" і "цівілізаціонщікі" володіють великими можливостями для подолання однобічності і збагачення своїх концепцій. Зокрема, "формаціонщікам" поряд із завданням звільнення своєї концепції від того, що не витримало перевірку часом, доведеться надолужити що тривало десятиліттями відставання марксизму в розробці проблем, пов'язаних з цивілізацією. Чим пояснити хронічне відставання марксизму в розробці та використанні цивілізаційного підходу? Очевидно, тут діяв цілий комплекс причин. 1. Марксизм формувався в дуже значній мірі як европоцентрістскій вчення, про що попереджали і самі його основоположники. Вивчення історії в її цивілізаційному зрізі передбачає застосування компаративного методу як найважливішого, тобто порівняльний аналіз різних, найчастіше несхожих один на одного локальних цивілізацій. Оскільки ж у даному випадку в центрі уваги опинився один регіон, що представляє собою єдність за походженням і по сучасному (мається на увазі XIX століття) станом, цивілізаційний аспект аналізу вимушено опинився в тіні. 2. Погоджуючись з Льюїсом Морганом відносно початкового тимчасового обмежувача цивілізації ("епохи, наступні за дикістю і варварством"), Ф.Енгельс водночас ввів і кінцевий обмежувач: цивілізація - це те, що до комунізму, це - серія антагоністичних формацій. У плані дослідному це означало, що Маркса і Енгельса цікавила безпосередньо лише та стадія цивілізації, з якої повинен був виникнути комунізм. Вирваний ж з цивілізаційного контексту, капіталізм поставав і перед дослідником, і перед читачем виключно (чи передусім) у своєму формаційному подобі. 3. Для марксизму, як зазначав свого часу Г.Маркузе, характерно гіпертрофоване увагу до сил, дезінтегруються суспільство, при одночасній суттєвої недооцінки сил інтеграції. Але ж цивілізація за своїм первісному змісту - рух до інтеграції, до приборкання руйнівних сил. А раз це так, то і хронічне відставання марксизму в розробці цивілізаційної концепції стає цілком зрозумілим. 4. Легко можна знайти взаємозв'язок з тривалим "неувагою" марксизму до проблеми активної ролі неекономічних чинників. Відповідаючи з цього приводу опонентам, Енгельс вказував, що матеріалістичне розуміння історії формувалося в боротьбі проти ідеалізму, в силу чого ні у Маркса, ні в нього протягом десятиліть не вистачало ні часу, ні приводів, ні енергії, щоб приділяти неекономічним явищам (державі, духовної надбудові, географічним умовам і т.д.) таку ж увагу, як економіці. Але ж лежить у фундаменті цивілізації техніко-технологічний базис - це теж неекономічне явище. Зауважимо, однак, що "наганяння" цього хронічного відставання, розробка цивілізаційного підходу на рівні сучасних знань і вимог цілком можливі на методологічній базі самого марксизму, що володіє для цього достатнім потенціалом. Взаємозв'язок між формаційним (з його економічним базисом) і цивілізаційним (з його техніко-технологічним базисом) реальна й відчутна. Ми переконуємося в цьому, як тільки починаємо сполучати два лінійних схематичних зображення: процесу цивілізаційного розвитку та процесу формаційного розвитку (схема 2). Вдаючись до схем, доречно згадати К. Ясперса: "Спроба структурувати історію, ділити її на ряд періодів завжди веде до грубих спрощень, проте ці спрощення можуть служити стрілками, що вказують на суттєві моменти". Формаційний-ве розвиток Первісне суспільство Робо-вла-дення Феоду-лізм Капіталізм
Процеси социали-зації
Цивилиза-ционное розвиток Дикість Варварство Хліборобська Індустріаль-ная Інформу-ційно-комп'ютер-ная
Доцівілізаці- онний період
Хвилі цивілізації Схема 2 В одних випадках, як ми бачимо, на одному і тому ж техніко-технологічному базисі (землеробської хвилі цивілізації) виростають, послідовно змінюючи один одного, або паралельно - у різних народів по-різному - дві принципово відмінні один від одного суспільно-економічні формації; в інших же одна суспільно-економічна формація (капіталізм) "не вписується" в здавалося б належну їй хвилю (індустріальну) і "вторгається" в наступну, поки вільну від позначення, клітинку. Чи не проіменовани ця клітинка тому, що ніде в світі ще не позначився чітко і виразно формаційний лад, наступний за капіталізмом, хоча в розвинених країнах рельєфно вималювалися процеси соціалізації (що й позначено на схемі стрілкою, вторгающейся у вільну клітину). І все ж істотне накладення один на одного двох лінійних рядів історичного розвитку схема дозволяє виявити, хоча зв'язок ця і не є жорсткою, а тим більше автоматичною. Вона опосередкування, як буде показано нижче, цілим рядом моментів (природних, етнічних, нарешті, соціально-психологічних). Не останню роль серед цих опосредствующих ланок грає форма організації суспільного господарства, детермінована техніко-технологічним базисом даної хвилі цивілізації в сукупності з відповідною йому ступенем суспільного розподілу праці і ступенем розвитку інформаційно-транспортної інфраструктури. Сполучення формаційного і цивілізаційного носить діалектично-суперечливий характер, який виявляється вже при аналізі переходу до цивілізації як соціального перевороту. Тут одразу ж виникає питання: тотожний чи згаданий переворот тієї соціальної революції, яка увібрала в себе основний зміст переходу від первісного суспільства до першої класової формації? Про повну тотожність (збігу) говорити навряд чи доводиться хоча б тому, що початок переходу до цивілізації - і в цьому була певна логіка - передувало початку переходу до класового суспільства. Але тоді виникає питання друге: якщо два цих соціальних перевороту не тотожні, то якою мірою вони все ж накладаються один на одного в соціальному просторі і як співвідносяться в часі? Очевидно, перший переворот передує другому тільки в якійсь мірі, бо, виникнувши в цілях інтегративних, цивілізація в тих конкретно-історичних умовах могла виконати цю свою основну функцію тільки в дезинтегративное (антагоністичної) формі. Звідси суперечливість соціальних інститутів, їх функцій і діяльності в умовах класово-антагоністичного суспільства, суперечливість і роздвоєність самої особистості і т.д. Для того, щоб глибше зрозуміти взаємозв'язок двох аналізованих переворотів і рушійну силу їх злиття, доцільно хоча б пунктирно позначити сутність кожного з них. Поштовхом до кардинального соціального перевороту, іменованого переходом до цивілізації, послужила згадувана вже технічна революція, що дала початок культурному та осілого землеробства, тобто історично першого типу виробляє господарства. Така була вихідна позиція цивілізації землеробської. Сутність переходу до цивілізації полягала у витісненні кровно-родинних зв'язків і відносин (виробничих, територіальних і т.д.) суто і власне соціальними, небиологическими, і саме перехід до виробничого господарства зумовив і можливість, і необхідність такого витіснення. Що стосується додаткового продукту, то він сам теж з'явився наслідком переходу до виробничого господарства, наслідком її зростаючій економічної ефективності. Зв'язки між процесом переходу до цивілізації і появою додаткового продукту можна визначити як функціональні, похідні від одного і того ж причинного фактора. Інша справа, що, з'явившись на світ, додатковий продукт поставив питання про ту конкретно-історичної - а тому єдино можливою - формі, в якій буде продовжено розвиток цивілізації. Такий конкретно-історичною формою в тих умовах могла бути тільки антагоністична, причому про антагонізм тут доводиться говорити в двох сенсах. По-перше, всім своїм подальшим розвитком цивілізація закріплювала виник в надрах суспільства антагонізм, по-друге ж, склалося певне антагоністичне протиріччя між інтегруючої сутністю цивілізації і дезинтегрирующей формою її функціонування в рамках цілої серії суспільно-економічних формацій. Виникаючі класи для закріплення свого панування використовували вже сформовані в процесі розпочатого переходу до цивілізації соціальні інститути. Це стало можливим тому, що, по-перше, самі соціальні інститути в потенції містили в собі можливість відчуження, і, по-друге, можливість ця в тих історичних умовах не могла бути "приглушена". Для того щоб "приглушити" її в зародку, потрібно зріла політична культура суспільства і насамперед мас. На порозі ж цивілізації політична культура (як і сфера політики в цілому) ще тільки виникала. Класи, прибрали до рук соціальні інститути, тим самим отримали можливість накласти істотний відбиток на багато інших цивілізаційні процеси і підпорядкувати їх своїм корисливим класовим інтересам. (Оскільки ж класи суть явища формаційного порядку, їх вплив на цивілізаційні процеси висловлює істотну сторону сполучення формаційного і цивілізаційного). Так вийшло з процесом відділення духовного виробництва від матеріального (привілей занять розумовою працею була закріплена за експлуататорами), з процесом урбанізації (відмінності між містом і селом перетворилися на протилежність, що характеризується експлуатацією села з боку панівних класів міста), з процесом кристалізації особистісного елемента в історії (животіння найширших народних мас століттями служило фоном для діяльності видатних особистостей з експлуататорських шарів). Таким чином, обидва історичних процесу - перехід до цивілізації і перехід до першої класової формації - найістотнішим чином наклалися один на одного і в сукупності склали такий переворот, який за своєю кардинальності можна порівняти тільки з відбуваються нині процесами соціалізації в розвинених цивілізованих країнах. Підключення цивілізаційного компонента до аналізу дозволяє зробити наше бачення і історичної перспективи, та історичної ретроспективи більш панорамним, глибше зрозуміти ті елементи соціуму, які на перевірку виявляються більш тісно пов'язаними скоріше з цивілізаційним, ніж з формаційним. Візьмемо, наприклад, процес еволюції соціально-етнічних спільностей. При сполученні соціально-етнічного ряду тільки з формаційним напрошується висновок, що зв'язок між ними є причинно-наслідкового, основоположною. Але при цьому виникає кілька здивованих питань. І головний з них: якщо конкретна форма соціально-етнічної спільності визначальним чином залежить від економічного способу виробництва, причому від обох його сторін - і від рівня продуктивних сил, і від типу виробничих відносин, то як пояснити, що в одних випадках дана спільність зберігається і при принциповій зміні типу виробничих відносин (народність характерна і для рабовласництва, і для феодалізму), в інших же тип спільності зберігається і при переході до нової хвилі цивілізації, до нового техніко-технологічного базису (така нація, яка, по всій видимості, збережеться на все доступне для огляду час і в умовах набирає силу інформаційно-комп'ютерної хвилі цивілізації)? Очевидно, і в тому, і в іншому випадку діють фактори більш глибинні в порівнянні з інформаційними, але менш глибинні, ніж цивілізаційні, похідні від останніх. І у випадку з народністю, і у випадку з нацією першопричиною виступають певні типи техніко-технологічного базису, що лежать у фундаменті послідовно змінюють один одного землеробської, індустріальної та інформаційно-комп'ютерної хвиль цивілізації. Так, техніко-технологічний базис землеробської хвилі, обумовлюючи збереження протягом всієї хвилі натурально-товарної форми організації виробництва, не дозволяє скластися єдиної (господарської) економічного життя, тобто накладає заборону на перетворення народності в націю. У другому випадку гарантом збереження нації як адекватної даними соціально-економічних умов формі спільності виступає знову-таки в кінцевому рахунку техніко-технологічний базис, а безпосередньо - лежать над ним (але глибше формаційного) і генетично з ним зв'язані форми організації суспільного господарства. Товарна в її класичному вигляді, товарно-планомірна і планомірно-товарна форми організації суспільного господарства єдині в тому сенсі, що вони санкціонують поява, збереження, консолідацію і розвиток нації, бо для всіх трьох зазначених форм характерна наявність товарності при наростанні від нуля до оптимуму ступеня його регульованості (планомірності). У результаті залежність формаційного, цивілізаційного та соціально-етнічного рядів історичного розвитку можна представити таким чином: Соціально-етнічний ряд Рід, плем'я Народність Нація Формаційний ряд Первісне суспільство Рабовла-дення Феоду-лізм Капіта-лизм Процеси социали-зації Організаційно-господарський ряд Натуральне
Натурально- товарне Товарне Товарно-планом. Цивілізаційний ряд Дикість Варвар-ство
Землеробський Індуст-Ріал- ний Інформу-ційно-комп'ю-терний Доцивілізаційний-ве присваивающее суспільство Хвилі цивілізації (Їх технологічний базис) Схема 3 ПРИМІТКИ
1. Див: Цивілізація як проблема історичного матеріалізму. М.: Іфань СРСР, 1983. Ч. 1. С. 8. 2. Про хвилях цивілізації див.: Тоффлер А. Третя хвиля / / США: економіка, політика, ідеологія. 1982. N 7-11. 3. Див: Гумільов Л.М. Етногенез та біосфера Землі. Л., 1990. Ч. 6. Пасіонарність в етногенезі.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Глава 1. СУТНІСТЬ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОГО ПІДХОДУ" |
||
|
||