Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоПрокурорський нагляд в Україні → 
« Попередня Наступна »
Шумський П.В.. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вен-турі.,1998. - 336 с., 1998 - перейти до змісту підручника

3.4.1. Роль принципу законності у функціонуванні органів прокуратури



Питання законності є одним із найважливіших у загальній теорії держави і права. Упродовж останніх десяти років погляди на сутність інституту законності в юридичній науці, порівняно з радянськими часами, докорінно змінились. Це пов'язано з упровадженням у правову науку та державно-правову практику таких досягнень політико-правової думки, як ідеї верховенства права, поділу влади, пріоритету прав і свобод людини перед іншими соціальними цінностями тощо. Це дозволило значно збагатити зміст принципу законності, який марксистсько-ленінська теорія розглядала лише як беззастережне дотримання чинного законодавства, навіть явно неправових законів, які ущемлювали природні права і свободи людини та громадянина.
Для демократичної і правової держави, якою Україна проголошена у статті 1 її Конституції, таке розуміння законності є надто вузьким.
На думку С. Алексеева, "законність виступає у вигляді специфічного режиму громадсько-політичного життя, втіленого у системі нормативних політико-юридичних вимог (неухильне додержання вимог нормативно-правових актів усіма суб'єктами, верховенство закону, рівність усіх перед законом, забезпечення для всіх суб'єктів повного і реального здійснення суб'єктивних прав, належного, правильного і ефективного застосування права, послідовної боротьби з правопорушеннями)". Таким чином, за С. Алексєєвим законність виступає, з одного боку, як вираз загальнообов'язковості права, а з іншого - як принцип соціально-політичного життя [98, 194]. В. Ко-тюк вважає, що законність - це "особливий режим або процес діяльності держави і інших суб'єктів суспільних відносин, суть якого зводиться до трьох основних вимог: 1) наявність добре продуманої системи правових законів і підзаконних нормативних актів; 2) точне і повне закріплення правового статусу всіх учасників правовідносин; 3) точне і неухильне виконання і дотримання законів та інших нормативно-правових актів всіма посадовими особами і громадяна-

ми" [99, 110]. На думку Ю. Шемшученка, законність являє собою фундаментальну юридичну категорію, яка є критерієм правового життя суспільства і громадян. "Це, - відзначає він, - комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв'язок права і влади, права і держави. Законність постає в кількох вимірах: законність як принцип здійснення державою владних повноважень...; законність як принцип поведінки фізичних осіб у сфері права...; законність як принцип побудови нормативно-правових актів...; законність як режим соціально-політичного життя (вимога точного і неухильного виконання законів та заснованих на них підзаконних актів усіма суб'єктами права), що визначає реальність писаного права та ступінь його втілення)" [100, 498].
Особливим виміром законності є конституційність, яку А. Зи-нов'єв вважає "верхнім поверхом" законності, основою функціонування правової держави [101, 89].
Не заглиблюючись у тонкощі теорії законності, оскільки це виходить за межі роботи, висловимо думку, що поряд з іншими названими вище ознаками, які входять до режиму законності в широкому розумінні, точне і неухильне додержання законів усіма державними і самоврядними органами, посадовими особами, юридичними особами і громадянами є принципом законності у вузькому розумінні. Саме це є однією з засад функціонування прокуратури.
Принцип законності в діяльності прокуратури найяскравіше відображає суть її як законоохоронного органу. Можна цілком погодитись з думкою О. Сафонова, який вважає, що "законність - не лише об'єкт охорони прокурорського нагляду, але і його основа" [102, 19].
Зазначений принцип стосується не лише діяльності, але й організації прокуратури, оскільки її система формується у точній відповідності до положень Конституції і заснованого на ній законодавства. На основі законності реалізуються не лише наглядові, але й інші функції прокуратури.
Решта принципів організації і діяльності прокуратури так чи інакше пов'язана з принципом законності і випливає з нього, оскільки метою цієї діяльності є втілення в життя ідеї верховенства права. Реалізація цих принципів може розглядатись як необ-
178
179

хідна передумова впровадження законності у всі сфери прокурорської діяльності. Як було слушно відзначено В. Семеновим, "законність для прокуратури виступає як би у двох якостях: як мета прокурорського нагляду і як принцип організації і діяльності самої прокуратури" [103, 203].
Законність, або застарілий термін "закономірність", розглядався як принцип організації і діяльності прокуратури ще в дореволюційні часи. Як підкреслював М. Муравйов, місія прокуратури полягає в тому, щоб "...безустанно боротись зі злом, що проявляється у правопорушенні, вести цю боротьбу прямо і відкрито, законними засобами на виду у всіх, у всеозброєнні посадової влади, і при цьому діяти безособове і безстрастно в ім'я рівного для всіх закону і загального для всіх добра - таким є високе призначення прокуратури, цілком достойне загальної поваги і відданості тих, хто присвячує їй свою працю" [37, 35].
Здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів у діяльності інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, підприємств, установ і організацій, прокуратура водночас сама є підзаконно діючим органом. Саме ці дві обставини визначають специфіку застосування стосовно неї зазначеного принципу. "Принцип законності, - відзначив П. Шумський, - виражає нерозривний зв'язок між додержанням законності в діяльності прокуратури і охороною законності як її основним призначенням" [13, 79].
На першому етапі радянського періоду розвитку прокуратури принцип законності хоча і декларувався в директивних документах ВКП(б) та КП(б)У, проте обов'язково з додатком "революційна". Тим самим більшовицька влада давала зрозуміти, що вимога додержання законів у будь-який час може бути відкинута, якщо це суперечить вирішенню поточних завдань "соціалістичного будівництва", пов'язаних із застосуванням репресивних заходів стосовно тих, хто не поділяє комуністичної ідеології і заперечує обрану модель соціально-економічного розвитку, засновану на позаекономічному примусі. Звідти - витоки масових вбивств радянських людей, ледь-ледь замаскованих під кримінально-процесуальні процедури. За цих умов прокурорський нагляд за додержанням законів фактично виявився зламаним і по суті перетворився на сліпе знаряддя репресивних структур.

Кінець епохи "революційної законності" і її заміна на "соціалістичну законність" в науці і масовій свідомості пов'язується з "відлигою", яка настала після смерті Й. Сталіна, коли репресії проти т. з. "дисидентів" стали мати лише вибірковий характер, а в суспільне життя почали запроваджуватись елементи правової впорядкованості. На потребу забезпечення законності "в інтересах комуністичного будівництва" почала звертатись увага в рішеннях з'їздів і пленумів ЦК КПРС. Було здійснено перший етап масової реабілітації жертв політичних репресій, викривались і карались найкричущі прояви беззаконня з боку владних структур. Проте всі ці заходи не ставили за мету подолання тоталітарного минулого і запровадження у країні плюралістичної демократії - необхідної умови встановлення справжнього режиму законності. Умови для цього визріли лише після ліквідації монополії КПРС на владу, а згодом - її усунення з політичної арени, ліквідації Союзу РСР і утворення на його теренах нових незалежних держав.
На нормативному рівні принцип законності стосовно прокуратури було закріплено у ст. 4 союзного Закону про прокуратуру 1979 року, відповідно до якої органи прокуратури "діють на основі соціалістичної законності, відповідно до Конституції СРСР, конституцій союзних республік і конституцій автономних республік і радянських законів".
Цей принцип було відтворено в законах про прокуратуру нових незалежних держав, утворених на місці Союзу РСР. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону про прокуратуру України, її органи "здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів". Органи прокуратури Росії "здійснюють повноваження..." у суворій відповідності з чинними на території Російської Федерації законами" (ч. 2 ст. 4 відповідного закону РФ).
У Законах Азербайджану (ст. 5) і Грузії (п. "а" ст. 3) зазначений принцип визначено одним словом "законність". Згідно з ч. 2 ст. 5 відповідного Закону Узбекистану органи прокуратури "здійснюють нагляд і повноваження... у суворій відповідності з чинними на території Республіки Узбекистан законами, міжнародними та міждержавними договорами (угодами)". Приблизно такі ж за змістом і формою вирази містяться в законах Туркменістану (ч. 2
181
180

ст. 4), Таджикистану (ч. 3 ст. 6), Вірменії (п. 1 ч. 6 ст. 5), Білорусії (п. 2 ст. 4), Литви (ч. 1 ст. 4), Молдавії (ч. 2 ч. 1 ст. 3). Досить своєрідним є формулювання відповідного Закону Латвії, у якому зазначеному принципу відведено по суті самостійну статтю (5), відповідно до якої "кожен прокурор при розгляді конкретних справ приймає свої рішення самостійно та одноособове, на підставі своєї переконаності і законів, з додержанням рівності осіб перед законом і судом, презумпції невинуватості, справедливості і законності". Щоправда, у цьому реченні можна знайти й елементи принципу незалежності представників прокуратури у реалізації ними своїх повноважень. Не знайшли за потрібне спеціально виділяти цей принцип у законах про прокуратуру законодавці Казахстану і Киргизстану, вважаючи, очевидно, що він органічно випливає з правового статусу прокуратури.
Принцип законності проголошено у законах постсоціалістичних держав Східної Європи. Так, у Законі про прокуратуру Республіки Македонія (п. 3) зазначено, що "прокуратура здійснює свою діяльність на основі і в межах Конституції та чинного законодавства". Відповідно до Акта Словацької національної ради (п. 2 розділу 2) прокурори "виконують свої обов'язки, спираючись на закон, засобами, передбаченими відповідно до закону". Приблизні за змістом формулювання містяться в законах про судоустрій Румунії (ч. 2 ст. 26), про прокуратури Словенії (ч. 2 ст. 1), Хорватії (ст. 2). Частиною 2 ст. 2 Закону про прокуратуру Чеської Республіки передбачено, що прокуратура виконує свою діяльність так, щоб її втручання не лише відповідало законові, але й було швидким та ефективним.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "3.4.1. Роль принципу законності у функціонуванні органів прокуратури"
  1. ЗМІСТ
    рольні питання до семінару ................... 26 Література .................................. 26 Розділ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД ............ 32 2.1. Багатофункціональність - основа правового статусу прокуратури України ........................ 32 2.2. Основні напрямки вдосконалення правового регулювання і реалізації функцій прокуратури ...... 55
  2. Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
    рольовану суспільством і нічим нестриману силу. Інакше кажучи, кожен суб'єкт державної, в тому числі і виконавчої, влади знаходився ніби-то не "під", а "над" законом, і, отже, отримував змогу пристосовувати правові норми під свої власні інтереси, використовувати їх на свій розсуд. Як наслідок, принцип законності набув здебільшого формального значення, а саме право втратило значення
  3. § 4. Гарантії законності
    роль у зміцненні законності і правопорядку в державі належить органам внутрішніх справ, їх діяльність здійснюється в ім'я торжества законності, спрямована на охорону суспільства від злочинних посягань, забезпечує порядок у громадських місцях та ін. Законність є основою діяльності цих органів: вони повинні діяти в цілях, установлених правом, на основі права і у правових формах. Державні інспекції
  4. § 4. Правовий нігілізм: джерела і шляхи подолання
    роль права; б) про перевагу всесвітньої пролетарської революції над правами людини; в) про перевагу постанов комуністичної партії над законами, вторинність права, його відображеної реальності, яка обслуговує первинні реальності - економіку і політику, та ін.; 2) практичній, коли відповідно до офіційної ідеології: а) була накопичена величезна кількість нормативних актів, які або морально
  5. §1. Роль і місце прокуратури в державному механізмі
    рольно-ревізійної служб тощо, що прямо приписується їм законом^ ГДля посилення боротьби зі злочинністю чи не визначальним фактором є дотримання законності в діяльності самих правоохоронних органів. Прокуратура - єдиний орган, уповноважений законом здійснювати нагляд за точним виконанням законодавства органами внутрішніх справ, Служби безпеки, митної служби, інших державних контролюючих систем/ Не
  6. §1. Теоретичне визначення функцій прокуратури
    роль за виконанням. Контроль за виконанням слід розглядати і як важливий елемент системи гарантій законності в діяльності самих прокурорів і слідчих, як засіб дії на підвищення його результативності, персональної відповідальності, виявлення і усунення недоліків і обставин, які їм сприяють. Досить важливим є питання розробки юридичних підстав проведення перевірок нижчестоящих органів прокуратури.
  7. ВЕРХОВЕНСТВО ЗАКОНУ, ДОДЕРЖАННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН.
    роль і місце прокуратури в системі розподілу влад. На цю державну інституцію покладається здійснення нагляду за точним і однаковим виконанням законів.' У зв'язку з прийняттям нової Конституції України та доопрацюванням Концепції правової реформи конференція висловила такі рекомендації: 1. В інтересах громадян, суспільства та держави прокуратура повинна залишитися самостійним і незалежним
  8. §2. Основні риси прокурорської системи
    роль районного (міського) прокурора в координації діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю і іншими правопорушеннями. М., 1988, с.81-83. Долежан В.В. Проблеми правового регулювання, організації діяльності прокуратури в сучасних умовах. М., 1990, с.81-84. Михайленко О.Р. Про межі прокурорського нагляду щодо забезпечення законності. М., 1989, с.29. 2Див. Мелкумов В.Г. Про
  9. Принцип зв'язку з громадськістю.
    роль і нагляд за виконанням законів - це невід'ємна складова частина державної і громадської діяльності, покликана гарантувати чітке й оперативне функціонування складного механізму управління суспільством. Складнощі і протиріччя державного і суспільного будівництва на сучасному етапі, далеко не однозначні процеси і тенденції об'єктивно визначають як одне з невідкладних завдань всебічне зміцнення
  10. §3, Проблеми правового регулювання прокурорського нагляду в Україні
    роль. Адже це достатньо самостійна і важлива проблема. Звертає на себе увагу також недостатнє використання методу дозволения при визначенні правового статусу органів, організацій, посадових осіб і громадян, законність діяльності яких піднаглядна прокурору. Поки що в більшості випадків вони виглядають пасивними адресатами вимог прокурора, хоча мають повне право бути активними учасниками наглядових
енциклопедія  бабка  баранина  биточки  по-угорськи