- Глава шоста. ФУНКЦІЇ І забезпечує їх СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВИ
демократичних чи авторитарних, політичних чи насильництву-них формах. Аналіз національного змісту функцій держави демонструє і соціальну цінність держави, ефективність існування етносу в державно організованої формі. Цей аналіз показує, чому розпад, руйнування, а тим більше зникнення государ-ства являє собою не що інше як національну
- Особливості кадрової політики до і після проведення реформи економіки в Росії
демократичному в умовах сильного впливу охлократії. У суспільстві не склалися 2-3 провідні партії, між якими йде боротьба за владу, а існує безліч дрібних партій і рухів з туманними або екстремістськими програмами. Можна говорити про переважання демократичного стилю керівництва на підприємствах у зв'язку з відходом старої партійної гвардії від справ, хоча до влади прийшов значне
- § 1. Громадсько-політичне життя
демократичне суспільство. У зв'язку із закінченням відновного періоду в центрі дискусій, що стосуються теоретичних і практичних проблем, постало питання про перспективи та шляхи побудови соціалізму в СРСР. У цей час партія мала на озброєнні ленінську концепцію побудови соціалізму в одній, окремо взятій країні. В. І. Ленін залишив найцінніші вказівки про шляхи побудови соціалізму, але не
- Драма «розселянення»
демократичних норм створювався без участі самих колгоспників, не обговорювалося і не приймався на їх з'їзді) категорично забороняв наділення вибувають членів артілі землею за рахунок площі колгоспу. І пізніше прийнятий 2-м Всесоюзним з'їздом колгоспників-ударників в 1935 р. Зразковий статут сільгоспартілі, названий сталінським, підтвердив, що вся земля, що знаходиться в користуванні колгоспів, закріплюється
- 4. Становлення адміністративно-командної системи і режиму особистої влади І В. Сталіна
демократичні традиції, за багато століть народ звик до єдиновладдя в державі. Невисока культура переважаючого селянського населення створювала передумову для того, щоб будь-яка сильна особистість отримала підтримку широких мас. У силу низької загальної та особливо політичної культури, культової психології люди і думки не допускали про злочинність дій людини, якого офіційна
- 8. Организаци-онная стр-ра пол.партій.
Демократичну партію Японії, Християнсько-демократичний союз ФРН, Австрійську народну партію, партію центру Швеції, ІНК і деякі інші. Організаційно неоформлені партії характеризуються тим, що у них відсутній інститут офіційного членства. Особи, що вважаються членами партії, організаційно з нею не пов'язані. Вони не мають партійних квитків, не платять членських внесків; на них не
- 54. Фашизм та інші види авторитарних режимів
демократичної концепції індивідуалізму фашизм висуває концепцію нації, народу, інтереси якого завжди, скрізь і в усьому превалюють над інтересами окремих лічностей.Установленіе відкрито террористичен-ського режиму при фашизмі супроводжується соціальною демагогією , яка зводиться в ранг офіційної ідеології. фашизм висуває гасла «національного соціалізму». Фа-шізму теоретично
- 8. Політичний режим: поняття, види (тоталітарний, демократичний, авторитарний)
демократичний режим - влада вузької правлячого угруповання або диктатора. Централізація державної влади. Обмеження прав і свобод людини. Одержавлення інститутів громадянського суспільства, тотальний контроль держави за приватним життям, правова регламентація суспільних відносин, переслідування опозицій. Панування офіційної ідеології, цензура, що обмежує свободу слова та ЗМІ.
- Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
демократичної і аристократичної республік, тієї влади, яка лежить в основі відповідної форми правління: демократія (влада народу), аристократія (влада еліти, обраних), охлократія (влада натовпу), геронтократія (влада навчених, літніх), олігархія (влада немно-гих) і т.д. Протягом багатьох століть політико-правова теорія продовжувала продиратися крізь джунглі
- питання до заліку (ІСПИТУ)
демократичного ладу, належить: а) Платону, б) Горгію; в) Протагору; г) Арістотелем, Положення про тотожність розумного, справедливого і законного вперше сформулював: а) Протагор; б) Сократ; в) Торги і; г) Солон. Закон є вираження узгодженої, «взаємної справедливості», сума індивідуальних чеснот, стверджували: а) софісти; б) римські юристи; в) представники середньовічної
|