Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право ( шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
Мойса Олександра Валеріївна. КОНСТИТУЦІЙНО - ПРАВОВИЙ СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ ТА ГАРАНТІЇ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ: ДИПЛОМНА РОБОТА, 1999 - перейти до змісту підручника

Депутатська недоторканність.



Недоторканність особи - невід'ємне демократичне право громадянина. Це означає, що ніхто не може бути підданий арешту або триматися під вартою не інакше як за вмотивованим рішенням суду або з санкції прокурора (ст. 29 Конституції України).
Відповідно до ст. 80 Конституції України народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Існування інституту недоторканності цілком узгоджується зі світовими нормами і стандартами і з світовою практикою. Таке поняття, як депутатська недоторканність, є мало не у всіх країнах світу. Правда, в кожній країні під час вирішення цієї проблеми є певні юридичні відмінності, які пов'язані з менталітетом, законодавчими традиціями, а також з правової культурой.1
Депутатська недоторканність - це гарантія депутатської діяльності. Вона спрямована на те, щоб запобігти необгрунтоване покарання громадянина, що є депутатом, у кримінальному чи адміністративному порядку. Звичайно, ні в жодному разі не можна недоторканність розуміти як спосіб взагалі відвести депутата від кримінального чи адміністративного покарання.
Всі обставини, пов'язані з депутатом, необхідно ретельно перевірити, так як притягнення депутата до відповідальності не тільки підриває його авторитет, а й кидає тінь на Верховну Раду як орган влади. Тут потрібна повна об'ектівность.2
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про статус народного депутата України" поняття "депутатська недоторканність'' включає в себе наступні елементи :
народний депутат України не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, заарештований, підданий заходам адміністративного стягнення, які накладаються в судовому порядку без його письмової згоди або без згоди Верховної Ради України;
не допускається обшук, обшук, затримання, огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщень депутата, а також порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, які обмежують свободу депутата;
депутат після закінчення терміну повноважень може бути притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення закону, яке було скоєно ним у період виконання депутатських повноважень, лише в порядку, передбаченому законодавством щодо народного депутата;
кримінальну справу стосовно народного депутата України може бути порушена тільки Генеральним прокурором України.
Однак, у всіх випадках, наприклад, за позовами про стягнення матеріальної шкоди, аліментів, визнання батьківства, розділ майна, про розірвання шлюбу, тобто коли людина, що є депутатом, виступає відповідачем у цивільній справі, згоду Ради на притягнення до суду не потрібно. 1
Кримінально-процесуальне законодавство розрізняє арешт і затримання. Такі заходи застосовується щодо особи , підозрюваного у скоєнні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі (ст. 155 КПК України). Затримання можливе за наявності однієї з таких підстав: "1) коли особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особи, як на злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину "(ст. 106 КПК України).
По кожному випадку затримання складається протокол. Протягом 24 ч. орган дізнання зобов'язаний зробити письмове повідомлення прокурору. Протягом 48 ч. з моменту отримання повідомлення прокурор зобов'язаний дати санкцію на взяття під варту або звільнити затриманого.
Отже, зазначені 72 ч. - це час затримання. Арешт ж починається з моменту дачі прокурором санкції на взяття під варту.
Однак, у зв'язку з цим виникає ряд питань, на які поки немає відповідей: як чинити, якщо депутат застигнутий не місце злочину, з'явився з повинною; як забезпечити, щоб депутат, залишаючись на волі, чи не знищив документи, нейтралізував свідків тощо Адже відомо, що закон не допускає арешту депутата без згоди Ради. Представляється, що в цьому випадку мова йде про затримання, а не про арешт.
Що стосується адміністративного покарання, то більшість їх накладається посадовими особами компетентних державних органів. Таких заходів можуть бути піддані і нарон депутати, згоди Ради в подібних випадках не потрібно. Але окремі заходи адміністративного стягнення застосовуються судом - адміністративний арешт (наприклад, за дрібне хуліганство), виправні роботи, штраф. Якщо ці заходи повинні бути застосовані до депутата, то потрібно попередню згоду Верховної Ради України.
Порядок одержання згоди Ради на притягнення депутата до відповідальності.
Питання про надання згоди на порушення кримінальної справи, притягнення депутата до кримінальної відповідальності, арешт або застосування заходів адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку, вирішується Верховною Радою на підставі подання Генерального прокурора України. Клопотання, порушені органами попереднього слідства, повинні бути підтримані Генеральним прокурором України, а клопотання судових органів - Головою Верховного Суду України (ст.9.6.1. Регламенту Верховної Ради України).
Подання вноситься перед порушенням кримінальної справи, адміністративного провадження або пред'явленням депутату обвинувачення, або перед дачею санкції на арешт, або направленням справи про адміністративне правопорушення до суду. Уявлення про дачу згоди на притягнення до відповідальності депутата мають бути вмотивовані, містити конкретні факти і докази з додатком матеріалів, що підтверджують звинувачення у вчиненні суспільно небезпечного діяння або адміністративного проступку, за яке стягнення накладаються в судовому порядку (ст. 9.6.1. Ч.2 Регламенту).
Президія Верховної Ради пропонує подати письмові пояснення депутату, щодо якого внесено подання про притягнення до відповідальності, комісії, в компетенції якої входять питання депутатської етики, і доручає їй преставився висновок з питання про дачу згоди (ст . 9.6.2. Регламенту).
Верховна Рада розглядає подання Генерального прокурора не пізніше, ніж у місячний строк і може запросити від нього додаткові матеріали, необхідні для вирішення питання. Верховна Рада України приймає большенству - 2/3 голосів депутатів від загального складу народних депутатів України - вмотивоване рішення і в трехденевних термін повідомляє про це Генерального прокурора України. При наявності до того підстав Верховна Рада може переглянути своє рішення. Депутат має право брати участь у розгляді питання його депутатської недоторканності. За результатами цього расмотрения Рада приймає постанову.
Парламент розглядає подання за фактами, що стосуються людини, що є депутатом, навіть якщо вони належать до часу, коли він ще не був обраний.
Складним є питання про останні дні повноважень Верховної Ради. Адже закон не вимагає негайного прийняття рішення, а дає їй місячний термін на роздуми. Як же це зробити в ситуації, коли повноваження закінчуються, а обставини змушують визначитися з депутатською недоторканністю?
За законом тут можливі два варіанти: або негайний скликання сесії Верховної Ради, або прийняття рішення за цим фактом новообраним складом органу влади. Другий варіант теж слід мати на увазі через те, що процес може бути затяжним.
Рішення про дачу згоди або, про відмову в згоді - акт колективного волевиявлення. Воно приймається на сесії вищого законодавчого органу. Це ні в якому разі не можна замінити опитуванням депутатів. Тим більше не можна замінити прийняттям спільного рішення листом за підписом голови Верховної Ради.
Як виявляється з закону про статус, рішення Верховної Ради є остаточним, його не можна нікуди оскаржити. Але Рада може переглянути своє рішення, якщо для цього є підстави.
Генеральний прокурор, що вніс подання до законодавчого органу, в 3-денний термін з дня закінчення провадження у справі, зобов'язаний повідомити Раді про результати слідства або розгляду справи. За результатами розгляду справи в суді Генеральний прокурор України також у триденний термін зобов'язаний проінформувати Верховну Раду України (ст. 28 Закону).
Однак, в даному питанні, на жаль, залишається дуже багато білих плям.
Насамперед, норми закону треба б формулювати так, щоб не створювалося відчуття привілейованості депутатів. Нечітко сформульована норма звинувачення може служити як захист інтересів депутата, так і створювати перешкоди правоохоронним органам.
Місячний термін, що відводиться законом для розгляду Радою прокурорського подання може сприяти як забезпеченню об'єктивності в складному питанні, так і умисним затягування справи. Як же надходити правоохоронним органам, якщо Верховна Рада нарешті (перевищує) цей термін? І ще: нові закони говорять про те, що Генеральний прокурор звертається до Ради перед порушенням кримінальної справи. Неясно - досить одного звернення чи необхідно два?
І це неформальний підхід: порушення кримінальної справи стосовно депутата ще не означає, що йому буде пред'явлено звинувачення. А тоді виходить, що в запасі вже може бути не один, а два місяці - у розрахунку на кожну виставу прокурора.
Цікаві думки і справедливі зауваження з питань депутатської недоторканності висловлює А.Муравін. Автор вказує на те, що чинний закон практично закріпив нерівність громадян України залежно від роду і характеру занять, а саме: наявності депутатського мандата, що не узгоджується зі ст. 24 Конституції України про рівність громадян перед законом і судом незалежно від роду і характеру занять та інших обстоятельств.1
На жаль, недостатньо чітка регламентація в законодавчих актах порядку притягнення депутатів як обвинувачених створює умови для уникнення кримінальної відповідальності за скоєні злочини, що значно ускладнює забезпечення законності в Украіне.1
Нарешті, ліквідація депутатського імунітету відкриває взагалі дивовижну перспективу. Конституція в ст.81 зафіксувала: повноваження народного депутата припиняються достроково у разі набрання чинності обвинувального вироку. Іншими словами, в Україні суд має право скасувати волю виборців. 2
Примітно, що у депутатської недоторканності був шанс не перетворитися на предмет політичного торгу. Присвячена їй ст. 80 Конституції, написана Василем Костицьким, в початковій редакції виглядала інакше: народний депутат не може бути заарештований до винесення судового вироку. Тобто парламентарія можна було б залучати до кримінальної відповідальності, не питаючи на те дозволу у Верховної Ради, але до тих пір, поки його провина не була б доведена, його не можна було брати під варту.
Проте вночі, коли голосувалися положення Основного Закону, на вимогу комуністів була прийнята інша редакція: депутат не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності без згоди парламента.3
За вказаною питання йде бурхлива дискусія як по радіо і телебаченню, так і в самому парламенті України. При цьому необхідно враховувати ряд моментів, а саме:
- депутатська недоторканність повинна бути не абсолютної (як це є сьогодні в Україні), а мати виключно обмежений характер. Крім того, переслідування за прорахунки в депутатській роботі повинні мати конкретні підстави. І це необхідно зафіксувати на законодавчому рівні;
оскільки депутатська недоторканність необхідна для запобігання необгрунтованих обмежень прав депутата при здійсненні ним своїх повноважень, необхідно чітко зафіксувати в ст. 10 Конституції, по-перше, на які саме правовідносини поширюється імунітет, і, по-друге, в яких випадках і на яких підстави Верховна Рада має право давати згоду на його зняття, а в яких ні;
ч. 1 ст. 80 основного Закону можна викласти так: "Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність під час здійснення ними своїх повноважень" 1;
 відносно підстав, при яких Верховна Рада не має права давати згоду не притягнення народного депутата як обвинуваченого, то вони можуть бути сформульовані наступним чином: "Якщо встановлено, що кримінальне переслідування ведеться з метою звернення на депутата необгрунтованого обвинувачення за правомірну депутатську діяльність і якщо в результаті виконання службових депутатських обов'язків заподіяно шкоду охоронюваним кримінальним законом відносинам з метою запобігання більшої шкоди, який погрожував державним, громадським і особистим інтересам громадян ";
 одночасно, Верховна Рада не має права не дати згоди на притягнення народного депутата як обвинуваченого у разі, якщо він скоїв злочин, не пов'язане з виконанням своїх депутатських обов'язків;
 крім того, необхідно уточнити і чинне кримінально-процесуальне законодавство. У главу 12 КПК України необхідно внести нові норми, які передбачили б порядок притягнення як обвинувачених - народних депутатів, суддів, кандидатів у Презіденти.1
 На завершення слід сказати, що депутатська недоторканність в демократичних країнах встановлюється з головною і, мабуть, єдиною метою: перешкодити переслідуванню парламентарія і наданню на нього тиску. Тому, в умовах демократії, яка дає лише перші слабенькі паростки, не можна вести розмову про зняття недоторканності як такої. Доцільніше говорити саме про обмеження імунітету і чіткому закріпленні цього обмеження в українському законодавстві.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Депутатська недоторканність."
  1.  38. Поняття і елементи правов. статусу депутата
      депутатського мандата входять наступні основні компонен-ти: - Індемнітет. Депутат парламенту отримує винагороду за свою діяльність, включаючи покриття витрат на резиденцію, листування, службові поїздки і т.д. - Імунітет. Законо-ства демократичних держав надає депутату цілий ряд прав і привілеїв, які мають гарантувати його незалежність. Найважливішими елементами
  2.  1.1 Принципи правового статусу народного депутата.
      депутатського мандата, його виникненням, припиненням і терміном дії, повноваженнями депутатів, гарантіями їхньої діяльності, а також відповідальністю депутатів. У зв'язку з цим слід виділити основні принципи, що стосуються статусу парламентаря: принцип незалежності: юридично депутати не повинні підкорятися волі виборців, партійних органів і органів державної влади. Вони
  3.  1.2 Конституційна регламентація статусу народного депутата.
      депутатським мандатом, призводить до припинення в установленому законом порядку його повноважень як депутата. Юридичним фактом, з яким Конституція пов'язує момент виникнення повноважень народного депутата України, є принесення ним присяги перед Верховною Радою України. Принесення народними депутатами України присяги перед вступом на посаду є новелою в конституційному
  4.  1.3. Правове регулювання повноважень.
      депутатської діяльності впливають різні чинники. Серед них важливе місце належить правовому регулюванню, що обгрунтовує актуальність проблеми вивчення конституційного статусу народного депутата. Для депутатів Верховної Ради України основоположним документом є насамперед Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р. У ч. 4 ст.76 Основного Закону передбачається, що
  5.  2.3 Підстави припинення повноважень депутата.
      депутатського корпусу почнуться пізніше відповідно на два тижні або на місяць. Якщо при повторних виборах переможця не виявили, виборчий процес розтягується ще на два місяці (ст.ст. 46, 48 Закону України "Про вибори народних депутатів України"). Юридичним фактом, з яким Конституція України пов'язує момент виникнення повноважень народного депутата, є принесення ним присяги
  6.  Поняття гарантій депутатської діяльності та їх ознаки.
      депутатської діяльності досягається багатьма умовами, у тому числі і такими нормативно-обов'язковими встановленнями, як закріплення в законодавстві статусу народного депутата. "Народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді України і відповідальні перед ним," - таке визначення містить п. 1 преамбули Закону "Про статус народного депутата
  7.  Система гарантій депутатської діяльності.
      депутатської діяльності дозволяє виділити наступні спеціальні правові гарантії депутатської діяльності: звільнення від виробничих або службових обов'язків для виконання депутатських функцій; забезпечення офіційними виданнями та інформаційними матеріалами Ради, надання іншої необхідної інформації; невідкладний прийом посадовими особами; відшкодування витрат, пов'язаних з
  8.  3.3 Депутатський імунітет.
      депутатського імунітету. Термін "імунітет" мало вживається в юридичній літературі. Найчастіше для позначення гарантій, що входять в цей інститут, вживаються назви складових його елементів, що значно збіднює зміст цієї групи гарантій і не показує їх специфіку, відмінності від інших видів гарантій депутатської діяльності. Депутатський імунітет - гарантія, а не право
  9.  Висновок.
      депутатському статусу. Стихійні зміни в основах громадського життя, які відбулися за останні роки, об'єктивно вимагають направлення їх у русло соціально-економічних і політико-правових перетворень. Слід визнати, що народний депутат прямий обранець народу, який завоював право представляти його інтереси. Нині народний депутат став політиком. З перетворенням депутата з примари
  10.  Введення.
      депутатську діяльність, як це прийнято в розвинених країнах світового співтовариства. Отже, парламентська діяльність - це служіння державі, а таке служіння вимагає ентузіазму і подвижництва. Але це моральна сторона проблеми. Юридична ж полягає в тому, як домогтися за допомогою правових норм, щоб у парламент обиралися носії високих громадянських якостей, особи, які більше, ніж