| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
ДІФФЕРЕНЦОВАНІЕ ПОЛІВ У ОРГАНІЧНОМУ ПРОГРЕСІ |
||
|
Вище викладено у загальних рисах хід статевого підбору при дії простої форми спадковості; тепер подивимося , які наслідки відбудуться від тих ускладнень в процесі спадковості, які ми потім констатували? У статевому підборі, звичайно, першокласну важливість має обмеження спадковості підлогою. Під впливом цього-то закона166, за Дарвіном, статевої підбір виробляє вторинні статеві ознаки. Подивимося ж на прикладі, чи дійсно це так? і в яких випадках це може мати місце? Отже, відновимо обчислення і будемо в нього вводити помалу різні ускладнення; для початку ж припустимо, що діє тільки закон обмеженою підлогою спадковості, як він викладений у Дарвіна в його «Походження людини і статевий підборі». Ми маємо, покладемо, 40 ТОВ особин усталеного виду або породи; як і раніше чисельне відношення обох статей однаково, як 100: 100; як і раніше половина самок раніше дозріває і плодовита, тобто приносить по два дитинчати, а інша, малоплідністю , приносить по одному; як і раніше молоді досягають статевої зрілості в один рік і відстань статевих періодів теж рік; нарешті, як і раніше природні умови тримають вид в одному кількості, не допускаючи розмножуватися. Після ми введемо цей обмежує розмноження природний добір в розрахунок і розглянемо, як він відбивається і як абсолютно видозмінює ефекти статевого підбору, але поки ми для простоти завдання припустимо, що боротьба за існування діє байдуже на всі особини, не перешкоджаючи статевою підбору. Потім, звичайно, ми припустимо, що змінені умови існування викликали у вигляді гру мінливості, яка виразилася, між іншим, тим, що відоме кількість особин набуло особливої забарвлення, вподобану самкам виду; так як ми розглядаємо дію спадковості, обмеженою підлогою, то нам корисно ввести гіпотезу, що спочатку цей новий ознака з'явився тільки у однієї статі, покладемо, у самців. Це ухилення проявилося почасти в молодості і дитинстві, почасти в зрілому віці, і для простоти завдання припустимо, що цих ухилень сталося порівну, а всього ухилились 20% [від] загальної кількості приплоду, так що виходить 3000 рано ухилились і 3000 придбали ухилення в зрілому віці. Нижченаведена таблиця показує результат цього приплоду. Породи особин Старе покоління Приплід Всього Виживе Самців « «Неухильно рано ухилились ухилились в зрілий вік 20 000 0 0 9000 3000 3000 29000 3000 3000 16572 1714 1714 Самок неухильним плідних 10 000 7500 17 500 1000 0 «Неухильно малоплідних 10 000 7500 17 500 10 000 Разом 40000 30000 7000 0 40000 В останній вертикальної графі виставлено, скільки має залишитися особин різного роду до наступного статевою періоду , коли боротьба за існування знову призведе вид до його нормі в 40 ТОВ особин. Так як з приплодом виявилося 70 ТОВ, то вижити повинні тільки 4/7 особин кожного сорту, згідно з чим і зроблений розрахунок у припущенні, що природний добір зовсім не впливає на ознака, що підбирається самками. Такий склад першого покоління, в якому з'явилося припущення відхилення у самців; обчислимо тепер друге, третє і т. д. до десятого, тоді ми отримаємо нижченаведені табліци167. Таблиця приплоду 10-ти поколінь Породи I 11 III IV V VI VII VIII IX X Самці неукл [онівшіеся] «р [ано] ухилились] « п [ озднее] ухилились] Самки неухильним] «р [ано] укл [онівшіеся] Разом <Висновки з цієї таблиці самі 9000 3000 3000 15000 0 30000 неожідаї Та 11572 1714 1714 13286 1714 30000 1НИС, але ПОІ ібліца сост 10549.75 2587.25 1863 12412.75 2587.25 30000 (а відкладемо ава 10-ти г 9165,5 3866.15 1968,48 11133,85 3866.15 30000 їх.> юколеній 7426,5 5600.93 1972,57 9399,07 5600.93 30000 до періоду 5358,02 7795.6 1846,38. 7204,4 7795.6 30000 розмножений 3178,69 10262.87 1560,44 4737,13 10262.87 30000 ІЄ 1882,63 12086.84 1030,53 2913,16 12086.84 30 000 987,89 13423,74 588,47 1576,36 13423,64 30000 463,09 14244.63 292,28 755,37 14244.63 30000 Породи I II III IV V VI VII VIII IX X Самці неухильним] «р [ано] ухилились] «п [озднее] укл [онівшіеся] Самки неухильним] « р [ано] ухилились ] Разом 16572 1714 1714 20000 0 40000 16082 1959 1959 19027 979 40000 15218.14 2597.86 2184 17962.14 2037.86 40000 13933,44 3693.72 2372,84 16626,28 3378.72 40000 12205,68 5311,23 2483,09 14871,63 5128,37 40000 10036,4 * 7489,62 2473,98 12614,87 7385,13 40000 7550,34 10144,28 2305,38 9915,43 10084,57 40000 5390,27 12703,49 1906,24 7330,62 12669,38 40000 3641,66 14927,77 1425,54 5089,7 14910,3 40000 2347,3 16671,09 981,61 3340,04 16659,96 40000 Соціологічні етюди. Том I Висновки ясні; таблиці красномовні самі по собі і багатьох коментарів не вимагають. Очевидно, що рано чи пізно процес статевого підбору повинен витіснити не тільки неухильна форми, що не привабливі для самок, але й пізно ухилились, одно привабливі, як і ранні ухилення. Такий результат походить від двох причин: I) від абсолютної нерівночислова розмножуючих ухилення особин, яка відбувається внаслідок нашої мовчазної допущення, що тільки нащадки чоловічої статі пізно ухилились особин передають цю ознаку своїм дітям. Наскільки ми мали право зробити подібне припущення і в яких межах воно згідно з дійсністю, ми розберемо трохи пізніше. 2) Друга причина більшої швидкості розмноження рано ухилились особин полягає в тому, теж мовчазно допущене умови, що в той час як нащадки рано ухилились особин все успадковують батьківський ознака, між нащадками пізно ухилились частина, що сталася від спаровування з рано уклонившимися самками, збільшують собою ряди не батьківському, а материнської породи. Підстави для цих припущень ми зараз розглянемо, але якщо вони правильні, то стають цілком зрозумілі результати наших обчислень, що стане ще наочніше з нижченаведених таблиць плодючості та прирощення різних порід. Загальне число народжень в нашому гіпотетичному вигляді 30.000 особин при чисельності всього виду в 40.000, так що на 100 особин всіх порід народжується при- в третьому поколінні до періоду розмноження. - II. Самцовр [ано] ухилились] народиться стільки ж, скільки і самок, тобто 2587,25, та колишніх - 1959, всього - 4546,25, а збережеться = 2597,86. - III. Самців п [оедно] ухилились] від самок плідних неукл [онівшіхся] і самців пізно ухилились, за розрахунком, який вище наведений для самок р [ано] ухилились] від самок неукл [онів-шихся] і самців р [ано] ухилились], так як цифри залишаються ті ж, тобто 1863, колишніх - 1959, всього 3822, збережеться - 2154. - IV. Самців неухильним-ся] народиться: 1) від плідних самок н [е] у [хилиться] і самців н [е] потонемо], так як на частку самців ухилились відходить цих самок - 3726, то залишається - 5784,5, стільки ж буде і приплоду чоловічої статі, та 2) від малоплідних неухильним половина всього приплоду - 4755,25, всього 10 549,75, старого покоління - 16082, разом - 26 631,75, а збережеться = 15 218,14. - V. Самок неухильним будемо мати: 1) стільки, скільки самців н [е] у [клони-шихся], тобто 10 549,75, і 2) стільки, скільки самців п [озднее] у [хилиться] = 1863, всього - 12 412,75, старого покоління - 19 021, разом = 31 433,75, збережеться - 17 692,14. Такий буде склад третього покоління до періоду розмноження. Обчислення наступних поколінь абсолютно аналогічно, за винятком останніх, коли число ухилились] самців починає перевищувати число плідних самок, але і тут все дозволяється введенням нової пари рівнянь 1-го ступеня. 9 0 Соціологічні етюди. Том I плода 75 дитинчат всіх порід. Такий% народжуваності нашого виду взагалі, а ось таблиця народжуваності кожної породи, обчислена для кожного покоління. На 100 дорослих особин кожної породи народжується: рано укло-пізно укло-неукло-нівшцхся нившиеся нившиеся I. --- II. 200,00 100,00 67,97-III. 176,0823 95,0995 65,4 IV. . 166,798 90,132 61,1785 V. 160,142 83,131 55,098 VI. 149,347 74,35 46,394 VII. 137,856 63,074 34,938 VIII. 119,328 44,701 27,457 IX. 105,811 30,872 20,153 X. 95,4375 20,5031 13,836 Уже з першого кроку очевидно, що боротьба двох підбираються форм нерівна, у другому поколінні народжуваність однієї вдвічі перевищує народжуваність друге, в третьому і четвертому трохи менше, ніж удвічі, в п'ятому майже вдвічі, а починаючи з VI нерівність все зростає, досягаючи нарешті в X свого maximum'a, саме без малого в п'ять разів. Ось порівняльна народжуваність, обчислена згідно попередній таблиці: На 100 особин рано ухилились народжується: пізно ухилом шихся неухильним- шихся пізно ухилом шихся неухильним- шихся I. - VI. 49,783 31,065 II. 50,000 33,985 VII. 47,189 25,488 III. 54,582 36,578 VIII. 37,554 23,014 IV. 54,039 36,578 IX. 29,188 19,052 V. 51,132 34,381 X. 21,474 14,492 Якщо ж візьмемо в розрахунок, що вдобавок існує і абсолютне нерівність розмножуючих те й інше ухилення особин, то легко зрозуміємо швидкість процесу витіснення однієї форми та переважання другий, хоча обидві форми були спочатку рівночисельний і одно подобаються і підбираються самками. Тепер нам треба пригадати ті ускладнюють впливу деяких законів мінливості і спадковості, якими ми на початку знехтували, і розглянути, чи не видозмінять Чи вони дію закону обмеженою підлогою спадковості в тому спрощеному вигляді, в якому ми докладали її до нашої гіпотезі. Переберемо всі заперечення, які, з цієї точки зору, можна зробити проти гіпотези, а отже, і проти доказовості обчислення. Перш за все, можуть сказати, ви припускаєте на самому початку неможливе, що гра мінливості викликала у одних лише самців такий значний% однорідних ухилень, як 6 ТОВ з 15 ТОВ народжених самців. Звичайно, такий% ухилень насправді неймовірний, але ухилення 2-х, 3-х або навіть десятка самців без одночасного ухилення самок цілком можливо, так як самці взагалі значно мінливіший. Далі, неймовірно, щоб мінливість обмежилася тільки одним поколінням, а потім вже надала спадковості і статевою підбору розподіляти, прати або поширювати породжені нею ознаки. Раз викликана до дії, вона справить, звичайно, ухилення і в II, III і т. д. поколіннях, причому, з одного боку, вона буде в нащадках неухильним особин розвивати підбирається ознака, з іншого - позбавляти його нащадків особин ухилились; з цих двох тенденцій перших, ймовірно, візьме верх, тому що раз почалася мінливість має схильність швидше розвиватися в ту ж сторону, ніж в протилежний. Так як, звичайно, немає жодної підстави припускати, щоб у наступних поколіннях ухилення розподілялися по віках інакше, ніж у першому (середнім рахунком вони повинні розподілятися однаково), то продовжене дію мінливості буде тільки мультіпліціровать2 'ефекти спадковості і підбору; процес тільки прискориться і полегшиться , не змінюючи ні напряму, ні кінцевого результату. Але схильність раз почалася мінливості розвиватися в тому ж напрямку повинна висловитися ще в посиленні у нащадків ухилились особин батьківського ознаки; тут треба взяти до уваги два закони. По-перше, мінливість проявляється сильніше в більш численних породах, внаслідок чого треба припускати, що рано ухилились індивіди вироблять більше число посилених ухилень, які, ймовірно, встановлять градацію привабливості між самими уклонившимися особинами. По-друге, дещо послаблює значення цього міркування закон спадкової мінливості: батьківська мінливість успадковується сильніше материнської, так що рано ухилились особини справлять нащадків з посиленими ухиленнями, хоча й більше, ніж пізно ухилились, але непропорційно своєму чисельній перевазі. У всякому разі, ускладнення процесу, породжені встановленням ступенів привабливості, не позначаться на процесі підбору зміною його остаточного результату і навіть, мабуть, будуть сприятливі раннім уклонениям і, таким чином, прискорять процес. Отже, розглянувши ті порушення законів мінливості, які допущені були в нашій гіпотезі, ми бачимо, що введення цих умов тільки значно ускладнило б обчислення, не змінивши ні кінцевого результату, ні характеру процесу: одні умови віддаляють, інші наближають дозвіл, результат боротьби різних порід . Переходимо до розгляду порушень законів спадковості. Найбільшим запереченням з цього боку проти доказової сили вищенаведених таблиць, безсумнівно, є закон передачі ознак без їх розвитку, так що нащадки жіночої статі пізно ухилились особин можуть передавати своїм синам ознаки своїх батьків, їхніх дідів. Це безсумнівно; але вельми важливо знати, передаються вони з такою ж силою, як у випадку, коли ці ознаки не тільки передаються, а й розвиваються матір'ю. <Мені здається,> цього не повинно бути, і ось на яких підставах. Розвиток відомих ознак у онуків, коли у дочки їх не було, належить, звичайно, до розряду випадків реверсівних3 '. Це вже відразу повинно вказати її меншу силу, порівняно з прямим успадкуванням. Дарвін говоріт169: «Обставини, що шкодять спадковості, наскільки ми їх знаємо досі, суть ... схрещування різних різновидів в якому-небудь з попередніх поколінь разом з реверсією, або атавізмом, тобто прагненням нащадків бути схожим на своїх дідів або навіть більш віддалених предків, замість безпосередніх батьків ». Тут Дарвін розглядає реверсію тільки як фактор, що коливаються спадковість. Ще ясніше він виражається коли пішет170: «У загальному підсумку можна сказати, що спадковість - правілоу мінливість-виняток. У деяких випадках відомий ознака не успадковується тому, що навколишні умови прямо противляться його появи; в інших випадках тому, що ці умови постійно викликають нові ухилення ... В інших випадках це відступ може бути приписано поверненню до дідівського або ще більш віддаленому типу ». Отже, передача дідівського ознаки, що не розвиненого самою особиною, є тільки відступ від загального правила; успадкування же ознак безпосередніх батьків і є це загальне правило. Крім того, реверсія буває 2 пологів: а саме, реверсія, що з'являється у різновидів або племен, що не були схрещені і втратили, внаслідок варіації, якої ознака, яким володіли колись і який знову з'являється впоследствіі4 ". Другий відділ укладає в собі все ті випадки, в яких «відома особина, підрізновидів, плем'я або вид були схрещені в якій-небудь колишній період з відмінною формою, і ознака, запозичений від цього схрещування і зниклий протягом одного або кількох поколінь> раптом з'являється знову» 171. Очевидно, наш випадок відноситься до другого відділу, про який далі Дарвін говоріт172, що неможливо вказати, через скільки поколінь прагнення до реверсії зникає, але додає, що 3TQ міркування не дблж-но застосовувати до першому відділу, коли реверсія може проявитися через невизначено довгий час. Ясно , означає, що якщо і взагалі реверсія тільки фактор приватний, виняток із загального правила успадкування батьківських ознак, то другий відділ її як виявляється слабкіше в часі повинен розглядатися як ще більш винятковий. Та обставина, що цього роду реверсія неможлива після певного ряду поколінь, доводить , що спадковість від одного батька має схильність слабшати з кожним поколінням, поки, так би мовити, не вивітриться зовсім; значить, вона повинна почасти ослабнути вже в другому поколінні. З цих міркувань <мені здається,> випливає, що пізні ухилення самців, не успадковується самками, хоча і повинні передаватися ними своїм синам, але неодмінно слабкіше, ніж ранні ухилення, які в самках не тільки передаються, а й розвиваються. Але якщо це справедливо, тобто якщо сила передачі [у] нащадків жіночої статі, що відбулися від пізно ухилились самців, слабкіше сили, з которою самки передають ухилення, успадковані ними від рано ухилились самців, то остаточний результат процесу буде той же, як якби дочки пізно ухилились зовсім не передавали б своїм синам ознак своїх батьків. Справді, ми знаємо , що переважання ранніх ухилень в нашому обчисленні залежить: 1) від того, що з ким би не спарилися рано ухилились самки, вони справлять потомство рано уклонившееся, навіть від самців пізно ухилились, хоча, бути може, в цьому випадку дана ознака буде яскравішим у дитинчат чоловічої статі, та 2) від того, що взагалі число особин, що передають ранні ухилення, вже з другого покоління більше числа особин, що розмножують пізні ухилення. Чи зміняться ці дві умови від введення нового міркування? Перше, звичайно, не зміниться, друга ж зазнає зміна тільки приватне, але не буде зовсім паралізовано, тому що тільки частина дочок пізно змінених відтворить у своїх синах батьківський ознака, а з іншого боку, частина цих дочок спариться з самцями рано уклонившимися і справить нащадків обох статей рано ухилились. Ми повинні тепер ввести в нашу гіпотезу ще два закони спадковості, нами зневажені для спрощення завдання. Перший закон: ознака, яким володіють обоє батьків, передається постояннее і притому прагне підсилитися в потомство. Те, що він передається постояннее, важливо, бо доводить, що успадкування ранніх ухилень потомством тих пар, де і батько, і мати ухилились, міцніше успадкування пізніх ухилень. Але ще важливіше посилене розвиток ознаки, тому що це встановлює в середовищі ухилились ступеня привабливості; ми бачили, що подібна градація викликається самою мінливістю і що є підстави припускати, що вона буде сприятлива раннім уклонениям. Введений тепер нами закон спадковості робить це безсумнівним. Внаслідок цього статевий підбір, який ми припустили одно сприятливим для ранніх і пізніх ухилень, втрутиться в процес боротьби двох форм спадковості і схилить перемогу на сторону асиміляції обох статей проти їх діфференцованія. Щодо питання, чи не буде спарювання пізно ухилились з дочками пізно ухилились виробляти такі ж наслідки? - Відповідь буде безсумнівно аналогічний вишесделанному: так, наслідки будуть такі ж, але в меншій мірі як за якістю, так і за кількістю. Другий, опущений нами закон спадковості - прагнення ознаки розвиватися в нащадках дещо раніше, ніж в батьках і предків. Це, звичайно, значно полегшило б процес асиміляції, якби не заважала того трудність переходу (а не витіснення - це треба розрізняти) однієї форми спадковості в іншу. Але так як можливість такого переходу заперечувати не можна, то ми можемо з деякою вірогідністю зробити висновок, що, поєднуючись з іншими вишепоіменованних факторами, цей закон може сприяти прискоренню процесу, який стався б і без нього. Отже, всі міркування ведуть нас до того, що наше обчислення відповідає взагалі характером процесу, який здійснився б при взаємодії всіх умов, нами опущених і змінених. Відновлення одних з них сповільнює, введення інших прискорює перебіг процесу, але жоден з опущених діячів не змінює результату процесу, так що ми приходимо до того кінцевого висновку, що статевий підбір, наданий себе, взагалі прагне змінити всю породу без різниці статі і навіть , мабуть, веде скоріше до асиміляції, ніж до діфференцованію підлог .. Дарвін тримається, мабуть, іншого воззренія173: «Візьмемо пару тварин, що не особливо плідних, не дуже безплідних, і припустимо, що вони живуть середнім числом 5 років, після досягнення статевої зрілості, виробляючи щорічно по 5 дитинчат. Вони вироблять, таким чином, потомство в 25 штук; і я вважаю, що трохи відійшла від істини, якщо зроблю припущення, що з 25 неподільних загине 18 або 20 штук, не досягнувши зрілості, в період юності і недосвідченості; що залишаються ж 7 або 5 неподільних буде достатньо для підтримки коліна зрілих особин. При такому припущенні легко бачити, що зміни, що трапилися в юності, напр [имер,] щодо краси і не приносять молодому тварині ніякої вигоди, будуть мати шанси бути втраченими згодом. Навпаки, подібні ж зміни, що з'явилися під час або близько зрілості на порівняно меншому числі неподільних, що дожили до цього віку, які безпосередньо приносять користь самцям, роблячи їх більш привабливими для самок, легко зберігаються ». Помилковість цього міркування, після всього вищевикладеного, очевидна. По-перше, якщо не взяти до уваги природного добору (якого Дарвін в цьому місці не бере в розрахунок), то немає підстав припускати, що розташованих до мінливості в зрілості виживе більше, ніж змінилися в юності, а між тим Дарвін це має на увазі, і , по-друге, що стосується корисності прикрас зрілим самцям і даремність молодим, то навряд чи з цього приводу можна говорити про вплив неупражнения, внаслідок чого вони, мовляв, можуть їх і втратити, бо ж і дорослі, хоча і полонять ними самок, проте важко це полонення назвати вправою. Относитель але озброєння з цим ще можна б було погодитися, якби молодь не розробляла їх в іграх. У всякому разі, втім, ця невелика різниця, якщо й існує, покривається з лихвою бблиіім кількістю ранніх ухилень, і ми, можливо, повинні додати одну причину до списку діячів, що уповільнюють неминучий результат статевого підбору, коли він наданий самому собі. Сам Дарвін відмовився, мабуть, від вищенаведеного аргумента1, але все ж у продовженні всього твору підтримує думку, що саме статевий підбір виробляє вторинні статеві ознаки, і постійно заперечує думку Уоллеса про природний підборі як причини діфференцованія підлог. Це нас веде до розгляду питання про вплив природного добору на статевий підбір, питання, вище нами відкладеного для простоти завдання. Дарвін висловлює наступний погляд на значення природного добору як почала, осложняющего ефекти статевого підбору: «Багато з ознак, властивих дорослому самцеві, були б позитивно шкідливі молодим, так як яскраве забарвлення робила б їх більш помітними для очей ворога, великі роги вимагали б більшої витрати сил »174. Внаслідок цього природний добір має загальну тенденцію знищувати особин, які одержують у ранньому віці небудь особливі прикраси або озброєння, тому що якщо озброєння і корисні дорослої особини не тільки в суперництві за самок, але і в боротьбі за існування, то для молодих особин вони не можуть принести користі в боротьбі за існування по їх слабкості, а між тим закон економії роста8 * дає перевагу особинам, які не мають їх. Таким чином, часто природний добір діє зовсім не байдуже на ознаки, схильні статевою підбору; завдяки його впливу, пізні ухилення отримують величезну перевагу, особливо у порід, що винищуються численним ворогом. Але цим винищенням в молодості рано ухилились особин не обмежується природний добір; він часто і в зрілому віці переслідує ухилення, що підбираються самками. Правда, щодо самців тут одно гинуть обидва розряду особин, з пізніми і ранніми ухиленнями, і ця загибель одно винагороджується статевим підбором, але відносно самок цього сказати не можна: 1) тому, що передають пізні ухилення самки залишаються самі без ухилень і не переслідуються природним добором і 2) тому, що загибель самок не винагороджується їх підбором. Бблиіая слабкість самки, критичні періоди виношування і вигодовування дитинчат складають новий ряд фактів, що сприяють усуненню всяких невигідних для життя ухилень у самок. Цим шляхом абсолютно видозмінюється характер і результат процесу статевого підбору, і виходить в результаті діфференцованіе підлог, вторинні статеві ознаки. Ні природний добір сам по собі, ні статевої підбір незалежно від природного не справили б цього діфференцованія, але їх складна дія часто призводить до цього неминучим шляхом, саме: у всіх випадках, коли ознака, поширюваний статевим підбором, усувається природним добором. Той же результат повинен відбутися, якби ознака, поширюваний статевим підбором, викорінювалась прямою дією умов життя. Вплив прямої дії умов життя на хід і результат статевого підбору тем важливо, що воно може призвести діфференцованіе підлог не тільки протидіючи, але і сприяючи статевою підбору, саме: коли через вправу, вимушене новими умовами життя, якась частина організму отримує більший розвиток, і ця гіперестезія сподобається самкам9 *. Може статися, що особливі умови життя самців справлять та інші зміни самців тільки в зрілому віці, а статевий підбір поширить їх. Отже, резюмуючи наше попереднє міркування про статеве підборі взагалі, ми можемо сказати: статевий підбір залежить від взаємодії законів мінливості, спадковості і статевого інстинкту, керованого естетичним смаком, за умови нерівночислова підлог, абсолютної або тільки умовною, як при полігамії або неедіновременном дозріванні самок. Остання умова є умова тільки негативне, і та чи інша форма його не впливає на процес, але присутність которой-лібо з них необхідно; інакше статевої підбір не може розпочати своєї дії. Взагалі статевої підбір має схильність змінювати всю породу без різниці статі; наданий себе, він не веде до діфференцованію підлог. Цей результат виходить, коли він стикається у своєму розвитку з природним добором або прямим впливом умов; в тому і іншому випадку чрез, усунення ранніх ухилень, а також жіночих ухилень отримує переважання спадковість, обмежена підлогою. До того ж результату може призвести і згідне дію <прямих> умов і статевого підбору, саме: коли умови впливають тільки на один підлогу і в зрілому віці. Втім, в цьому останньому випадку, діфференцованніе тільки прискорюється статевим підбором, а виробляється прямим, певною дією умов. - т- - Ч'р>)
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "ДІФФЕРЕНЦОВАНІЕ ПОЛІВ У ОРГАНІЧНОМУ ПРОГРЕСІ" |
||
|
||