Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е. А. Суханов. Цивільне право: У 2 т. Том II. Напівтім 1: Підручник / Відп. ред. проф. Е. А. Суханов. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 2000. -704с., 2000 - перейти до змісту підручника

5. Договір постійної ренти



Головною ознакою постійної ренти є безстроковий характер зобов'язання по виплаті ренти, покладеного договором на платника ренти. Це означає, що його існування не обмежується будь-яким періодом часу, в тому числі терміном життя або існування одержувача. Одержувачами постійної ренти можуть бути тільки громадяни, а також некомерційні організації, якщо це не суперечить закону і відповідає цілям їх діяльності (п. 1 ст. 589 ЦК).
Некомерційні організації, створені на певний строк або до досягнення певних цілей, закріплених в установчих документах, не можуть бути отримувачами постійної ренти, так як вони не можуть вступати у безстрокові відносини. Такі некомерційні організації, як установи, за загальним правилом не можуть бути отримувачами постійної ренти, тому що закон (п. 1 ст. 298 ЦК) забороняє їм відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ними майном. Вони також не можуть відчужувати для отримання постійної ренти майно, яким вони мають право самостійно розпоряджатися як придбаним за рахунок дозволеної їм дохідної діяльності (п. 2 ст. 298 ЦК) Адже при здійсненні дозволеної комерційної діяльності установи переслідують підприємницькі цілі Тому щодо них починає діяти
загальна заборона на отримання постійної (як і будь-якій іншій) ренти комерційними юридичними особами
Комерційні юридичні особи не можуть бути отримувачами ренти, будучи суб'єктами підприємницької діяльності, нерозривно пов'язаної з обігом майна і тому не сумісної з положенням рантьє, "що живе на дохід, до створення якого він не залучений" 1. Дане обмеження випливає із самої сутності ренти.
Іншою ознакою договору постійної ренти є можливість передачі прав одержувача ренти в результаті уступки вимоги та можливість їх переходу в спадщину або в порядку правонаступництва при реорганізації юридичних осіб. Права одержувача постійної ренти можуть бути передані громадянам, а також некомерційним організаціям, що мають право бути одержувачами постійної ренти.
Дана можливість може бути заборонена законом або договором (п. 2 ст. 589 ЦК). Але при будь-яких обставин заборони на передачу прав або на їх перехід, введені в договір угодою сторін або передбачені в законі, не повинні позбавляти договір постійної ренти безстрокового характеру. Тому неможливо одночасно погодити в договорі умову про заборону громадянину передавати права одержувача постійної ренти і умова про те, що ці права не можуть перейти до інших осіб у порядку спадкування. Якщо подібне допустити, то постійна рента трансформується в довічну, а платник ренти виявиться пов'язаним лише на період життя громадянина - одержувача постійної ренти.
Розмір рентних платежів є істотною умовою договору постійної ренти. Він повинен бути визначений сторонами в договорі. Додання умові про розмір рентних платежів якостей істотного пояснюється ризиковим характером договору постійної ренти. З метою захисту інтересів одержувача постійної ренти встановлено, що (якщо інше не передбачено договором) її розмір збільшується пропорційно збільшенню встановленого законом мінімального розміру оплати праці (п 2 ст. 590 ЦК).
Основною формою рентних платежів при постійній ренті є грошова. Разом з тим договором постійної ренти може бути передбачена виплата ренти шляхом надання
1 См Хохлов З А Рента і довічне утримання з утриманням / / Цивільний кодекс Російської Федерації Частина друга Текст, коментарі, алфавітно-предмет-ний покажчик / За ред ОМ Козир, А Л Маковського, С А Хохлова З 320
речей, виконання робіт або надання послуг, відповідних за вартістю грошовій сумі ренти (п. 1 ст. 590 ЦК). Якщо інше не передбачено договором постійної ренти, стала рента виплачується після закінчення кожного календарного кварталу (ст. 591 ЦК).
У тривають зобов'язання, що виникають на основі договору постійної ренти, особливого значення набуває питання про розподіл між сторонами ризику випадкової загибелі майна, переданого під виплату постійної ренти. Якщо випадково гине або випадково пошкоджується майно, передане безкоштовно під виплату постійної ренти, то ризик несе платник ренти (як особа, що отримала це майно у власність безоплатно). Тому він зобов'язаний продовжувати виконувати зобов'язання з виплати ренти незалежно від загибелі або псування майна. Якщо випадково гине або випадково пошкоджується майно, передане за плату під виплату постійної ренти, то платник, як особа, яка зазнала витрати з придбання цього майна у власність, має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати (ст. 595 ЦК) .
Припинення договору постійної ренти можливе як з загальних підставах, передбаченим у гл. 26 ГК, так і по спеціальних підстав, зазначених у нормах, що стосуються договору постійної ренти. Однак припинення рентного зобов'язання, що виникло на базі передачі в ренту нерухомого майна, з таких підстав, як смерть громадянина (ст. 418 ЦК) і ліквідація юридичної особи, неможливо тому, що рента в порядку проходження обтяжує нерухоме майно, передане в ренту.
Спеціальним підставою припинення зобов'язань з договору постійної ренти є її викуп. Відповідно до п. 1 ст. 592 ГК платник безстрокової ренти має право відмовитися від подальшої виплати ренти шляхом її викупу. Будь-яка умова договору постійної ренти про відмову платника постійної ренти від права на її викуп мізерно. У договорі сторони можуть передбачити лише одне обмеження на викуп ренти, а саме: неможливість здійснення цього права за життя одержувача ренти або протягом іншого терміну, не перевищує тридцяти років з моменту укладення договору (п. 3 ст. 592 ЦК). Договори постійної ренти, що містять зазначені обмеження, зберігають ризиковий (алеаторного) характер. Договори постійної ренти, в яких відсутні розглядаються тимчасові обмеження, не володіють рисами ризикових договорів.
Викуп ренти означає виплату платником постійної ренти її одержувачу замість рентних платежів викупної ціни, визначеної сторонами в договорі. При відсутності умови про викупну ціну в договорі викуп здійснюється за ціною, що відповідає річній сумі підлягає виплаті ренти (п. 2 ст. 594 ЦК). У таких випадках до складу викупної ціни не включається вартість майна, переданого під виплату ренти, внаслідок того, що одержувач ренти справив його відчуження як продавець, отримавши при цьому за нього плату, еквівалентну продажною ціною. При відсутності умови про викупну ціну в договорі у викупну ціну ренти поряд з річною сумою рентних платежів включається ціна переданого майна, що визначається за правилами, передбаченими п. 3 ст. 424 ГК.
Про викуп ренти її платник зобов'язаний заявити в письмовій формі не пізніше ніж за три місяці до припинення виплати ренти або за більш тривалий термін, передбачений договором. При цьому зобов'язання щодо виплати ренти буде вважатися припиненим лише з моменту отримання всієї суми викупу одержувачем ренти, якщо інший порядок викупу не передбачений договором.
Зобов'язання з договору постійної ренти можуть бути припинені шляхом викупу постійної ренти платником на вимогу одержувача ренти.
Останній має право вимагати викупу ренти платником у випадках, коли:
1. платник ренти прострочив її виплату більш ніж на один рік, якщо інше не передбачено договором постійної ренти;
2. платник ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти (ст, 587 ЦК);
3. платник ренти визнаний неплатоспроможним або виникли інші обставини, очевидно свідчать, що рента не виплачуватиметься ним у розмірі і в строки, які встановлені договором;
4. нерухоме майно, передане під виплату ренти, надійшло у спільну власність або поділене між кількома особами;
д) в інших випадках, передбачених договором (ст. 593 ЦК).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 5. Договір постійної ренти "
  1. § 4. Термін та місце виконання
    договором або з очевидністю випливає із суті зобов'язань (наприклад, передача майна негайно слідом за вчиненням покупцем дій, необхідних для одержання товару, при продажу з використанням автоматів). Зобов'язання, строк виконання яких не встановлений стосовно до викладеним вище правилам і не може бути визначений, виходячи з їх змісту, а також ті, строк виконання
  2. 7. Особливості продажу житлових приміщень
    договору продажу будинку, квартири, частини житлового будинку або квартири, іншого житла, в якому проживають особи, що зберігають відповідно до закону право користування цим приміщенням після його придбання покупцем, є перелік цих осіб із зазначенням їхніх прав користування продаваним житловим приміщенням (п. 1 ст. 558 ЦК). У зазначений перелік включаються такі суб'єкти: 1. члени сім'ї колишнього
  3. 1. Поняття і розвиток рентних відносин
    договір-ного, так і договірного характеру. Рента (право на її отримання) може виникнути як форма розрахунку, наприклад, за орендним договором. Так, відповідно до чинного голландським цивільним законодавством на орендаря може бути покладено обов'язок виплачувати власнику через регулярні та нерегулярні інтервали часу грошову суму - ренту2. Рентний борг може обтяжувати
  4. 2. Поняття договору ренти
    договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти зобов'язується в обмін на отримане майно періодично виплачувати одержувачу ренту у вигляді певної грошової суми або надання коштів на його утримання в іншій формі (п. 1 ст. 583 ЦК). За договором ренти допускається встановлення обов'язку
  5. 3. Юридична природа договору ренти
    договору. Від договору дарування він відрізняється тим, що особа, яка провела відчуження майна у власність іншої, має право вимагати надання зустрічного задоволення - рентного доходу Від договорів купівлі-продажу та міни договір ренти відрізняється характером зустрічного задоволення Обсяг належних 1 См Цивільний кодекс Квебеку / Под ред О М Козир НАА Маковскоі М, 1999 С 349 2 СЗ РФ
  6. 2. Основні права і обов'язки громадян у сфері виконавчої влади закріплені в Конституції РФ.
    Договорами РФ звертатися в міжнародні органи по захисту прав і свобод челове-ка, якщо вичерпані всі наявні внутрішньодержавні засоби прав.
  7. Адміністративні стягнення
    договорів та особливою необхідністю посилення адміністративної відповідальності законами РФ може бути встановлений штраф у більшому розмірі. Штраф може бути застосований за будь-яке адміністративне правона-рушення. При визначенні розміру штрафу слід керуватися не тільки Кодексом про адміністративні правопорушення, а й законом від 14 липня 1992 року "Про порядок перерахунку розміру штрафів,
  8. Види і стадії адміністративного права
    договором РФ з цим дер-дарства. 3) відправка іноземних громадян та осіб без громадянства незаконно вивезених перевізниками на територію РФ без встановлених для ви-їзда документів в пункт, де ці особи почали свою поїздку або в будь-яке інше місце, куди виїзд їм дозволений . Влада іноземної держави, на (через) територію якої зазначена особа видворяється, якщо видворення передбачено
  9. 2. Революція 1905-1907 рр..
    договорів з підприємцями. Проте в роки після-революційної політичної реакції (1907-1910 рр..) ряд завоювань робітників був урізаний. Революція 1905-1907 рр.. вперше пробудила широкі народні маси на боротьбу не тільки за поліпшення свого економічного становища, а й, що особливо значимо, за повалення самодержавства . Революція допомогла народу в якійсь мірі звільнитися від рабської покірності
  10. 5. Громадянська війна. Політика «воєнного комунізму» (1917-1921 рр..)
    договорився до твердження, що практично все населення, що складається до 90% з селян, виступило проти більшовиків, крім вузького шару «передових робітників». Це явна фальсифікація. Насправді ж позиція селянства, та й більшості трудящого населення в роки громадянської війни багато в чому визначалася соціально -економічною політикою, що проводиться, з одного боку Радами та більшовиками, а