Герцен і «Колокол»

-

Збереглася дивовижна записка буквально на клаптику паперу. У 1857 р., прямо на засіданні Державної ради, граф С. Г. Строганов пропонує шефу жандармів князя В. А. Долгорукову: «Чи не хочете, князь, я поступлюся вам« Полярну зірку »за 5 р. сріблом, за що сам купив? »На іншому клаптику відповідь:« Краще скажіть мені, звідки дістаєте Ви так дешево цю книгу? »194 Два високопоставлених сановника демонструють живий непідробний інтерес до видання вільної неподцен-

210

зурною друку, випущеному в Лон-доні емігрантом і державним злочинцем Олександром Герці-ном195. У той час освічена Рос-ця саме з цієї книги дізнавалася подробиці про власний «запре

щенном» минулому начебто бунту Семе-ського полку і повстання декабристів, читала надрукованими «поту-ні» вірші Пушкіна і лист Бєлінського до Гоголя. Олександр Герцен надав таку можливість співвітчизникам ціною добровільного l вигнання (ні він, ні його діти до Росії не повернулися).

У 1857 р. успіх «Полярної зірки» спонукав Герцена видавати «приба-вочная листи» до альманаху, які поступово стали самостійним виданням - «Колоколом» - першої в Росії бесцензурной гро-но-політичною газетою , що давав можливість друкуватися багатьом деяте-

лем російського ліберального і революційного руху, які не мають такої | можливості в Росії. Зліт популярності «Дзвони» припав на 1857-1861 рр.. Серед авторів видання в різний час були такі яскраві, але різні люди, як І. С. Тургенєв, І. С. Аксаков, П. Л. Лавров. Найкращі

гострі новини періоду підготовки звільнення селян, неліцепріят-ная критика влади і яскрава публіцистика Герцена - все це зробило газі-ту вельми популярною в Росії.

Тираж «Дзвони», що доходив до 3 тис. примірників, друкувався в. Лондоні і таємно доставлявся до Росії. «Колокол» лежав на робочому столі голови редакційних комісій Якова Ростовцева «для довідок з селянського питання», його читали в Зимовому палаці і в резиденції гені-рал-губернатора Східного Сибіру. Девізом Герцена було «зробити слово справою» - і це виходило! Саме під впливом статей в «Колоколе» в 1858р., Наприклад, був відсторонений від посади і відданий під суд московський поліцмейстер.

«Вплив твоє безмірно.

Долгоруков [начальник III Відділення. - Д. О.] за обідом у себе. Преж-

ня вороги твої з літератури зникли. Всі думаючі, пишучі, бажаючі добра - твої друзі і більш-менш твої шанувальники. Молодь на тебе молиться, видобуває твої портрети, - навіть не сварить того і тих, кого ти, очевидно з умислом, ви не лайте. Словом, в твоїх руках величезна влада ... За твоїми статтями підіймаються кримінальні справи, давно віддані забуттю, твоїм «Колоколом» загрожують властям. Що скаже «Колокол»? Як відгукнеться «Колокол»? Ось питання, яке задають собі всі, і цього відкликання страшаться міністри і чиновники всіх класів »(З листа К. Д. Кавеліна А. І. Герцену).

211

Об'єднує їх прагнення до скасування кріпосного права як символу всього старого, віджилого, «поганого» мало бути чимось замінено, але тут почалося розбіжність шляхів Герцена - і з надто радикальне-ними, і з дуже помірними союзниками. Розчарований результату-ми селянської реформи («Взагалі кріпосне право не скасовано. Народ царем обдурять!» - Дзвенів «Колокол» влітку 1861 р.), Герцен встав в опозицію Олександру II, його уряду і всім, хто сподівався на созі-давальні можливості офіційної влади. На багатьох колишніх москов-ських друзях з «покоління сорокових років» Герцен, за власним ви-ражен, «поставив хрест». Але й занадто радикальна «молода Росія» для Герцена представляла собою тільки «юнацький порив, неостиглого | Південний. нестриманий »,« нерозуміння ні справи, ні народу, неповага ні до нього, ні до народу ». При цьому герценівська друкарня в Лондоні, продовжуючи політику підтримки вільного російського слова, друкувала і передруковувала радикальні видання на зразок прокламації «До молодого покоління!». Все це стало предметом критики помірної публіцистики, виразник кото-рій, видавець «Російського вісника» М. Н. Катков, володів публицистич-ським талантом, як мінімум порівнянними з герценівська. Саме його від-крите лист «для видавців« Колокола »(1862) завдало авторитету лон-донський вільної преси відчутний удар. Катков прямо звинувачував «лондон-ського пропагандиста» у підбурюванні, заявляв, що злочинно, сидячи в затишному Лондоні, закликати російську молодь жертвувати собою, протоку-вать свою і чужу кров і зрештою йти на каторгу.

Однак найбільшим розчаруванням більшості російських читате-лей «Дзвони» стала підтримка їм Польського повстання 1863 р. Герцен був принциповим прихильником гасла «За вашу і нашу свободу» і не збирався зраджувати своїм поглядам. Проте багато хто в Росії визнали його зрадником національних інтересів. Герцен програв боротьбу за гро-дарське думку. У 1863 р. тираж Катковський «Російського вісника» прибли-зілся до 6000 примірників, а «Колокол» поступово почав перетворюватися на малотиражне емігрантський видання. У 1867 р. його випуск був припинений. Звичайно, «винен» в цьому не тільки Катков. Зіграло свою роль змінивши-шееся суспільний настрій в Росії: тут стало зрозуміло, що одного «вільного слова» за кордону мало, що діяти для блага Росії потрібно насамперед у самій Росії. Один з героїв популярного свого часу роману Д. Л. Мордовцева «Знамення часу» (1869), висловлюючи погляди нового покоління, як би заявляє Герцену і його соратникам: «От-дзвонили, і з дзвіниці геть».

«Ми сказали майже все, що мали сказати, - підбивав підсумки Гер-цен, - і слова наші не пройшли безплідно ... Одна з наших важливих нагород полягає саме в тому, що ми менше потрібні ». Боротьба між лібералами,

212

демократами, «іостепенновцамі», радикалами за герценівська наследст-во - показник того широкого діапазону впливу «Дзвони» на про-громадської життя Росії початку епохи Великих реформ, якого не змогло досягти жодне з підцензурних видань.

Боротьба «Дзвони» і «Русского слова» - одна з яскравих ілюстрацій того факту, що на пікові роки епохи Великих реформ - 1861 - 1863 рр.. - Припала розвилка шляхів суспільного руху. Саме в цей час визначилося основний напрям державної політики, були проведені перші серйозні реформи. Існуюче в гро-венном свідомості якесь ідеальне майбутнє стало набувати конкретних обрисів - природно, що не збігаються з ідеалами багатьох діячів і мислителів. Уявлення про ідеальний облаштуванні суспільства, що помітно відрізняються від офіційних, породили ідеології та руху, стре-мящіеся тим чи іншим шляхом перевлаштувати існуючий політичний, економічний, соціальний порядок.

Інформація, релевантна " Герцен і «Колокол» "

1. А. С. ХОМ'ЯКОВ ЯК ФІЛОСОФ
   Згодом Н. А.Бердяев написав монографію« Олексій Степанович Хомяков »(М.,« Шлях », 1912; перевидана в Томську в 1996 р. видавництвом« Водолій »і в п'ятому томі« Зібрання творів »І. А. Бердяєва, що випускається видавництвом Ymca-press, Париж, 1997). У передмові до своєї монографії про Хомякова Бердяєв вказує, що користувався третє виданням його «Повного зібрання творів», випущеному в 1900
   
2. 3. ГЕРЦЕН
   герценівська політичним тактом: не жертвуючи ні краплі зі своїх крайніх соціалістичних і федералістських теорій, на практиці він був готовий підтримувати реформи монархії, поки вірив у щирість її добрих намірів. Це дало йому можливість активно впливати на вирішення селянського питання. Але після 1861 р. вплив його впало. Відкрита пропольська позиція в 1862-1863 рр.. відштовхнула від нього ту
   
3. Джерела та література
   Андрєєва Т.В. Російське суспільство і 14 грудня 1825 / / Вітчизняна історія. - 1993. - № 2. Вернадський Г, Два лику декабристів / / Вільна думка. - 1993. - № 15. Гордін Я. Заколот реформаторів. - Лениздат, 1989. Киянская О. І. Південний бунт. Повстання Чернігівського полку. - М., 1998. Круте В.В., Швецова-Крутова Л.В. Білі плями червоного кольору. Декабристи. У 2-х книгах. - М., 2001. Леонтович В.В.
   
4. Джерела та література
   Бестужев А.А. Про історичне ході вільнодумства в Росії / / «Їх вічний з вільністю союз»: Літературна критика і публіцистика декабристів. - М., 1983. Бокова В. Публікація, вступне слово і коментарі до листів М. І. Муравйова-Апостола «Незбагненна зухвалість безумців» / / Батьківщина. - 1991. - № 11-12. Влада і реформи. Від самодержавства - до радянської Росії. - СПб, 1996. Герцен А. Про розвиток
   
5. Тема 7.Політіческіе та правові вчення в країнах Європи в другій половині XIX в.
   Розвиток громадянського суспільства в передових країнах. Формування робочих організацій і демократичних рухів. Становлення представницької системи сучасної держави. Основні напрямки політико-правової ідеології. Політико-правові проблеми в соціалістичних навчаннях. Виникнення і розвиток марксистського вчення про державу і право. К. Маркс і Ф. Енгельс про базис і надбудову, про
   
6. ІСТОРІЯ РОСІЙСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ З найдавніших часів до СМЕРТІ ДОСТОЄВСЬКОГО (1881)
   Передмова автора Глава I. ДРЕВНЕРУССКАЯ ЛІТЕРАТУРА (XI-XVII ст.) 1. ЛІТЕРАТУРНИЙ МОВУ 2. ЛИТЕРАТУРНАЯ СИТУАЦІЯ 3. ОГЛЯД перекладних творів 4. КИЇВСЬКИЙ ПЕРІОД 5. ЛІТОПИСУ 6. ПОХІД ІГОРЯ І ЙОГО БРАТІВ 7. Між Києвом і Москвою 8. МОСКОВСЬКИЙ ПЕРІОД 9. МОСКОВСЬКІ ПОВЕСТИ 10. ПОЧАТОК ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11. КІНЕЦЬ СТАРОЇ МОСКОВІЇ: Авакум Глава II. КІНЕЦЬ СТАРОДАВНЬОЇ
   
7. 5. ПОЕЗІЯ РЕФЛЕКСІЇ
   Поезія Золотого століття була насамперед і понад усе «поетичної», в етимологічному сенсі цього грецького слова (poieo - роблю, творю). Поети цього часу були «виконувати його», творцями. Їхня поезія була записом їх особистого досвіду, а творчістю з матеріалу цього досвіду. Поезія Лермонтова була (як і всяка справжня поезія) теж творчістю і Преображенням, але елемент сирого досвіду і бажання
   
8. ЛІТЕРАТУРА
   Основна література: 1. Історія політичних і правових вчень. / Под ред. B.C. Нер-сесянца. -М, 1998. Історія політичних і правових вчень. Хрестоматія. / Под ред. В.П. Малахова. - М., 2000. Історія політичних і правових вчень. Домарксистського період. -М., 1991. Історія політичних і правових вчень. / Под ред. О.Е. Лей-ста. - М., 2000. Муха Р.Т. Хрестоматія з теорії держави і права,
   
9. ВСТУП
   Проблема визначення місця Росії у світі, з'ясування її взаємозв'язків з великими цивілізаціями Заходу і Сходу, пошуку оптимального поєднання загальнолюдських цінностей з її культурно-історичної самобутністю завжди притягувала увагу видатних російських філософів, істориків, письменників. Ніколи не зникаючи з сфери інтелектуального осмислення, ця проблема, названа в історії суспільної
   
10. 1. Концепція всемирности історичного процесу у творчості А.І. Герцена 40-50-х років XIX століття
    герценоведамі «духовної драмою» мислителя (1847-1852). Герцен відправився до Європи з вірою в її соціалістичні ідеали, в їх швидке здійснення, а знайшов, за його власним образним висловом, «порожню колиску і жінку, виснажену болісними родами» (він очікував, що революція 1848 року буде соціалістичною, але на черзі дня стояли завдання буржуазно-демократичного перетворення).
    
11. ПОКАЖЧИК ІМЕН
    Августин Аврелій 240, 251 Авксентьєв Н. Д. 129 Адоратскій В. В. 10, 110 Александер С. 247 Аллен Е. 260 Андрєєв Л. Н. 41 Антоній, митрополит (Храповицький) 113 Арендт А. 285 Арцибашев М. П. 41 Асмус В. Ф. 241, 251, 252 Баграмі Е. А. 285 Бакунін М. А. 265 Баммель Г. Л. 10, 110 Барх Г. 260, 268 Белов А. В. 113 Білий А. (Бугаєв Б. Н.) 41, 109 Бенуа А. Н.
    
12. 4. Емігранти
    герценівська Колоколом. Але це порівняно спокійний час породило цілу серію цікавих мемуарів. Вчорашні активні борці, опинившись на спокої, сіли за столи і стали писати спогади про свою участь у великій боротьбі. Ці спогади були значною мірою розраховані на іноземну аудиторію (до 1905 р. їх неможливо було ввезти в Росію) і багато були навіть написані на іноземних
    
13. 2.13.8. Н.М. Карамзіі і російські мислителі 30-60-х років XIX століття (П.Я. Чаадаєв, І.В. Киреевский, В.Ф. Одоєвський, А.С. Хомяков, А.І. Герцен, П.Л. Лавров, Т . Н. Грановський)
    В історії російської суспільної думки ідея історичної естафети, мабуть, вперше зустрічається, хоча і в не в самій чіткій формі, в «Записках російського мандрівника» (перші неповні. публікації - 1791 - 1792, 1794 -1795; перший отд. вид. - 1797-1801; послід пріжізі. вид. - 1820) Микола Михайлович Карамзіна (1766 - 1826). «Спостерігайте рух Природи, читайте історію народів; їдьте в
    
14. Покажчик імен
      Авенаріус Р. - 56 Аксаков І.С. - 127 Аксельрод Л.І. - 42, 45-48, 59, 64, 65, 67, 69-71, 73, 74, 77 Аксельрод П.Б. - 12, 166, 167, 188 Олександр II - 29 Алпатов М.В. - 24 Араб-Огли Е.А. - 190 Ареф'єва Г. С. - 190 Аугустинавичюте А. - 145, 183 Базаров В.В. - 32, 56-59, 68, 71, 76, 77, 152, 184, 188, 194 Бакунін М.А. - 13 Балабанова A. (Balabanoff А.) - 44, 74 Батурин М.М. - 9