Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україна / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКонституційне право → 
« Попередня Наступна »
Відп. ред. проф. Б.А. Страшун. Конституційне (державне право) зарубіжних стран.В 4 т. Тома 1-2. Частина загальна: Підручник. - 3-е изд., Оновл. і дораб. - М.: Видавництво БЕК. - 784 с., 2000 - перейти до змісту підручника

4. Виборча система

Цей термін використовується в літературі у двох значеннях - широкому і вузькому.

У широкому сенсі виборча система - це впорядковані суспільні відносини, що становлять порядок виборів органів публічної влади. В основі своїй ця система регулюється конституційним правом, але не зводиться тільки до конституційних правовідносин. Вона. регулюється і неправовими нормами - корпоративними нормами громадських об'єднань, що беруть участь у виборах (насамперед статутами та іншими документами політичних партій), звичаями та традиціями, нормами політичної моралі, етики та ін

На практиці існують також пов'язані з виборами суспільні відносини, які взагалі ніякими нормами не регулюються і складаються кожен раз по-різному, але вони у виборчу систему не входять.

Частіше, однак, термін «виборча система» вживається у вузькому сенсі - як спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.

Виборчої системі в цьому сенсі присвячений § 4 цієї глави.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Виборча система "
  1. 3. Джерела конст.права зар.стран.
    Виборчому праві і виборчою системою, про повноваження урядів і парламентів, про правове становище особистості, про порядок введення надзвичайного стану. Як приклад конституційних законів можна привести акт про свободу друку 1949 року в Швеції, акти про громадянські права 1957, 1960, 1964 і 1969 років, а також закони про виборчі права 1965 і 1970 років в США, закон про
  2. 29. Характе-ристика, особливості та види мажоритарної виборчої систе-ми.
    Виборчі системи, від характеру яких в значній мірі залежить склад центральних і місцевих представницьких установ, а також результат виборів посадових осіб - від президентів до муніципальних чиновників. Виборча система являє собою сукупність встановлених законом правил, принципів і критеріїв, за допомогою яких визначаються результати голосування. Введення тій чи
  3. 30. особ. пропор-Ціон. Избир систе-ми.
    Виборчих систем від мажоритарних полягає в тому, що вони будуються не на принципі більшості, а на принципі пропорційності між напів-ченнимі голосами і завойованими мандатами. Застосований-ня пропорційних систем дозволяє домогтися відносної відповідності між кількістю голосів і кількістю манда-тів. При пропорційній системі створюються великі округи, від кожного з яких
  4. 35. Сисетми обрання президен-та.
    Виборчою системою абсолютної або відносної більшості. У виборах президента юридично беруть участь всі виборці, внесені до списків для голосування. 2.Косвенние вибори президента також в основному застосовуються в президентських республіках (США). При непрямих виборах президента виборці обирають колегію вибірників, яка потім обирає президента. Непрямі вибори президента
  5. Введення.
    Виборчі системи та передбачив появу парламенту депутатів, обраних безпосередньо в мажоритарних округах і обраних за постійним списками, визначення статусу народного депутата України є вкрай необходімим.1 У всіх країнах парламенти існують для того, щоб зміцнювати державу. Певні умови пасивного виборчого права дають громадянину можливість стати
  6. 1.1 Принципи правового статусу народного депутата.
    Виборчого органу. Звідси логічно випливає заборона імперативного мандата і відкликання депутата, так як згідно конституціям демократичних держав парламентарії у своїй діяльності керуються тільки конституцією і своєю совістю. Це так званий принцип вільного мандата. Принцип незалежності, крім вищевказаного, також включає в себе парламентські (депутатські) привілеї
  7. 1.3. Правове регулювання повноважень.
    Виборчому окрузі та за його межами. Ці статті включають не тільки важливі організаційно-правові форми діяльності народного представника, але й організаційно-правові основи, за допомогою яких він може реалізувати свої повноваження. Наприклад, права в парламенті України - право законодавчої ініціативи депутата, право на депутатський запит, право брати участь у перевірках дотримання
  8. Дострокове припинення повноважень народного депутата.
    Виборчою комісією виборів депутата недійсними. Законодавство про вибори говорить у відповідному випадку про вибуття депутата (ст. 49, 50 Закону України "Про вибори народних депутатів України"). Але ці норми не вносять достатню ясність відносно правового статусу такої особи від реєстрації обраного депутата до прийняття рішення. Тому необхідно включити в законодавство
  9. Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
    виборчих кампаніях. Тому за володіння телевізійними каналами ведуть боротьбу і державні структури, особливо парламенти, і потужні фінансові групи, і незалежні компанії. Свобода слова, свобода засобів масової інформації, тобто відсутність цензури, втручання державних органів в творчу діяльність телевізійних журналістів у республіканських суспільствах приводить часом при
  10. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
    виборчої системи та інших рис республіки. Наступні 50-60-ті роки позначають деякий вихід російського суспільства з ідеологічної сплячки і економічного заціпеніння, і народжують зачатки господарського реформування. Відповідно лібералізуються деякі функції Радянської держави, його зовнішньополітична діяльність. Але разом з тим зберігається і раніше розрив між формальним,