|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
Міжнародний захист прав людини й основних воль - Правовий статус біженців і переміщених осіб (Частина 1)
|
Під терміном «біженець» варто розуміти іноземця (або особа без громадянства), що внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками расової, національної приналежності, відношенню до релігії або громадянства, приналежності до певної соціальної групи або політичних переконань змушений покинути територію держави, громадянином якого він є (або на території якого він постійно проживає), і не може або не бажає користуватися захистом цієї держави внаслідок зазначених побоювань
До даної категорії осіб не ставляться так звані «економічні біженці», що залишають свою країну в пошуках кращого економічного становища
Найчастіше біженці з'являються внаслідок міжнародних або внутрішніх військових конфліктів. У міжнародному праві термін «біженці» з'явився після Першої світової війни. В ООН на основі резолюції Генеральної Асамблеї 428 (V) від 14 грудня 1950 р. було створене Керування Верховного комісара по справах біженців (УВКБ), а в 1951 р. була укладена багатобічна Конвенція про статус біженців. Відповідно до Конвенції під терміном «біженець» мається на увазі особа, що розглядався як біженець у силу ряду угод, укладених у період між двома світовими війнами, а також у результаті подій, що происшли до 1 січня 1951 р. В 1967 р. був прийнятий Протокол, що стосується статусу біженців. Відповідно до протоколу Конвенція 1951 р. поширювалася на осіб, що стали біженцями після 1951 р. Для впорядкування діяльності УВКБ в 1954 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Утомившись УВКБ, на основі якого Керування повинне здійснювати своя діяльність
У рішенні проблем біженців важливу роль покликано грати не тільки міжнародне право, але й національне законодавство держав, оскільки біженці, залишаючи свої країни, поселяються на території певних держав. Є біженці й в Україні. У зв'язку із цим в 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про біженців», що регламентує процедуру одержання статусу біженця в Україні й визначає сам статус. Наявність цього статусу дозволяє біженцям одержувати певну допомогу (грошові виплати й пенсії, одержання утворення, охорона здоров'я, відправлення релігійних культів, судовий захист і т.п.) від держави, що предоставили такий статус
На пострадянському просторі є сотні тисяч біженців, що стали жертвами гострих конфліктів у Нагорному Карабасі, Наддністрянщині, Таджикистані, Чечні, Абхазії. Держави СНД повинні активізувати й розширювати своє співробітництво в справі рішення проблем біженців як на двосторонньому, так і багатобічному рівні.
На жаль, у рамках СНД таке співробітництво здійснюється незадовільним образом, незважаючи на те, що Угода СНД про допомогу біженцям і змушеним переселенцям 1993 р. перебуває в силі з 1994 р. (Україна в ньому не бере участь).
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна "Міжнародний захист прав людини й основних воль - Правовий статус біженців і переміщених осіб (Частина 1)" |
- Міжнародний захист прав людини й основних воль - Правовий статус біженців і переміщених осіб (Частина 2)
міжнародних органів і організацій, що займаються проблемами біженців, повинна носити гуманний і соціально орієнтований характер і бути аполітичної Виключення становить практика держав Латинської Америки. Держави - учасники Гаванської конвенції 1928 р. і Каракасской конвенції 1954 р. визнали право дипломатичного притулку й регламентували в цих угодах процедуру його надання. Однак
- 46. Громадянство та його значення для міжнародного права
міжнародного права і законодавстві з питань громадянства є багато визначень інституту громадянства, але, як вважається, усі вони грішать певною неповнотою, а іноді й суперечливістю. Так, наприклад, у семитомному «Курсі міжнародного права» міститься наступна дефініція громадянства: «Громадянство - це стійкий правовий зв'язок фізичної особи з державою, що виражається в сукупності їхніх взаємних
- Міжнародний захист прав людини й основних воль - Міжнародно-правові питання громадянства (Частина 7)
міжнародними договорами України (ст. 26). Іншими словами, легальним апатридам на території України надається національний режим. І лише незначні вилучення із цього режиму можуть установлюватися для осіб без громадянства в українському законодавстві й міжнародних договорах України. Зрозуміло, що апатриди не можуть користуватися деякими цивільними й політичними правами держави перебування (активним
- Міжнародний захист прав людини й основних воль - Правовий режим іноземців (Частина 1)
міжнародних зобов'язань держави. Під терміном «правовий режим (статус, положення) іноземців» варто розуміти сукупність прав і обов'язків, якими володіють іноземні громадяни в певній державі відповідно до його законодавства й міжнародних зобов'язань. У цей час найпоширенішими відносно іноземців є національний режим і режим найбільшого сприяння. У відповідності зі ст. 26 Конституції України
- 61. Регіональні міжнародні організації
міжнародного права є регіоналізація міжнародних відносин, що дозволяє більш ефективно вирішувати насущні проблеми держав, розташованих у певних географічних регіонах планети. Тому представляється необхідним розглянути основні аспекти діяльності і структурної організації найбільш великих і авторитетних регіональних міжнародних організацій. Ліга арабських держав (ЛАД) - Початок створенню ЛАД
- 8. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ДО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ"
захисту. - К., 1998. 90. Подлінєв С.Д. Організація управління в адміністративно-пол- ітичній сфері України: Навч.-метод.посіб. - Одеса, 1998. 91. Подлінєв С.Д. Організація діяльності міліції з здійснення дозв ільної системи в умовах формування ринкових відносин в Ук раїні: Навч.-метод.посіб. - Одеса, 1999. 92. Подлінєв С.Д. Адміністративна деліктологія: Навч.-метод, посіб. - Одеса, 1999. 93.
- Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: НОВІ ПОГЛЯДИ НА ЙОГО РОЛЬ, ЗМІСТ І СИСТЕМУ В ДЕМОКРАТИЧНІЙ ПРАВОВІЙ ДЕРЖАВІ
міжнародного співтовариства, що знайшло відображення в ряді положень міжнародно-правових актів. Вони не суперечать принципам і цілям діяльності будь-якої демократичної держави. Саме тому органи виконавчої влади повинні зважати не лише на статус громадянина, закріплений у національному законодавстві, а й на положення відповідних міжнародно-правових актів. Певна річ, їх сприйняття і деталізація у
- Розділ II. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ І РЕФОРМУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
міжнародними договорами, а також іншими актами законодавства України. Права і обов'язки громадян, що закріплюються адміністративним правом України, в основному похідні від конституційних. Вони конкретизуються у законах та підзаконних актах. Оновлення змісту адміністративно-правового статусу громадян має відбутися шляхом закріплення в законі не тільки природних, загальновизнаних прав і
- 16. Джерела міжнародного права.
міжнародного права. Норми міжнародного права, як і інші юридичні норми, завжди існують у якійсь формі і зафіксовані в яко-му-небудь правому джерелі, «резервуарі правових норм» (С.С. Алексеев). Джерелом міжнародного права прийнято вважати форму вираження міжнародно-правової норми. Слід мати на увазі, що жодний із документів міжнародного права не містить вичерпного переліку його джерела. Деякі
- 42. Основні універсальні міжнародні акти по захисту прав людини
міжнародне співробітництво в дозволі міжнародних проблем економічного, соціального, культурного й гуманітарного характеру й у заохоченні й розвитку поваги до прав людини й основних воль для всіх, без розходження раси, підлоги, мови й релігії». А ст. 55 установлює, що сприяння всеобщему повазі й дотриманню прав людини й основних воль для всіх, без розходження раси, підлоги, мови й релігії створює
|