Головна
Cоциальная психологія / Дитяча психологія спілкування / Дитячий аутизм / Історія психології / Клінічна психологія / Комунікації та спілкування / Логопсихологія / Мотивації людини / Загальна психологія (теорія) / Популярна психологія / Практична психологія / Психологія в освіті / Психологія менеджменту / Психологія педагогічної діяльності / Психологія розвитку та вікова психологія / Сімейна психологія / Спеціальна психологія / Екстремальна психологія / Юридична психологія
ГоловнаПсихологіяСпеціальна психологія → 
« Попередня Наступна »
Курашвілі В.А. (ред.). ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА СПОРТСМЕНІВ ІННОВАЦІЙНІ технолігіі, 2008 - перейти до змісту підручника

Мотиви особистості в спорті

У суспільстві спортивні результати високого рівня пов'язані з престижністю рухових здібностей. Спорт несе прикладну функцію (підготовка людини до інших видів діяльності), виконує естетичну функцію (видовищність спорту), є сферою широких соціальних відносин, засобом спілкування і дозвілля. Всі ці сфери пов'язані з економікою (спонсорство, реклама, бізнес і т.п.).

Важливу роль спорт відіграє у формуванні різноманітних психічних якостей і здібностей людини, виступаючи як "школа волі", "школа емоцій", "школа характеру", оскільки спортивні змагання і вся спортивна діяльність висувають високі вимоги до прояву вольових якостей і до саморегуляції.

Таким чином, у спорті укладені величезні можливості для комплексного гуманістичного впливу на особистість. Спорт дозволяє свідомо, цілеспрямовано і вельми ефективно впливати на найрізноманітніші фізичні, психічні, духовні якості і здібності людини.

Для сучасного спорту важливий відмова від концепції "спортсмена-робота" та поширення не те, щоб зовсім нового, але поки явно не переважаючого погляду на спортсмена як творця і нових рекордів, і своєї кар'єри в спорті і життя.

Внаслідок цього одним з найбільш важливих положень для розуміння самореалізації є уявлення про особистості як суб'єкті життя і діяльності. Суб'єкт -

це людина, люди на вищому (для кожного з них) рівні активності, цілісності (системності), автономності.

Людина - серцевина спорту. Змагаються між собою не системи підготовки, не технічні навички, чи не м'язи. Змагаються живі, мислячі люди. Кожне змагання - це зіткнення характерів. І чим вище клас спортсмена, тим більш виразно проявляються його характер, неповторний стиль, індивідуальність. Найбільш плідна напрямок практичної психології в спорті - це розвиток, розкріпачення психічних можливостей людини.

Представляється, що наявність особистісної позиції - найважливіша передумова успішної діяльності лабораторії людських можливостей, умова активності самої особистості в освоєнні рухів. Для того, щоб людина стала особистістю, він повинен вийти з "простору предметів" в "простір діяльностей і особистісних смислів".

Особистість - це насамперед суб'єкт діяльності, тому з нашої точки зору немає підстав для розгляду рухів спортсмена тільки з операциональной боку незважаючи на те, що вона досягає в спорті досить високих рівнів досконалості.

Внаслідок цього рухові вправи повинні розглядатися лише як матеріал діяльно-практичного діалогу тренера і спортсмена і виступати в якості засобів самореалізації особистості. У цьому випадку центральне увагу тренера має бути спрямоване на розвиток особистості як єдиного соціального та природного, духовного і тілесного, а не тільки на формування організму як на систему безособових

фізіологічних і біологічних механізмів. Орієнтація на людську особистість як на ціль і суб'єкта діяльності відкриває новий ракурс для визначення засобів і способів спортивної діяльності.

Малюнок

Спортивна діяльність, як правило, пов'язана: 1.

З проявом м'язової активності в різних формах при виконанні спеціальних фізичних вправ; 2.

З оволодінням високою технікою виконання фізичних вправ в обраному виді спорту. Вона вимагає від спортсмена спеціальної систематичної і тривалої тренування, в процесі якої він засвоює і удосконалює певні рухові навички та розвиває необхідні для занять даним видом спорту фізичних якостей (силу, витривалість, швидкість, спритність рухів) і вольові риси характеру (сміливість, рішучість, ініціативність , волю до перемоги та ін); 3.

З прагненням до вдосконалення в обраному виді спорту - спрямована до досягнення найвищих результатів у певному виді фізичних вправ; 4.

Зі спортивною боротьбою, яка набуває особливо гострий характер під час спортивних змагань, що є, як і систематичне тренування, обов'язковою складовою частиною спортивної діяльності, яка сприяє розвитку у спортсмена здатності до максимальних напруг фізичних сил, великої сили і глибини емоційних переживань, загостреної діяльності всіх психічних процесів; 5.

З максимальним виявленням фізичних і духовних сил, спеціальних умінь і навичок розвитком моторних здібностей, постійним підтриманням їх на високому рівні. У зв'язку з цим спортивна діяльність придбала складну структуру і в даний час включає в себе не тільки участь у змаганнях, а й систематичні тренувальні заняття; 6.

З різко вираженим свідомим характером, що пояснюється почуттям великої відповідальності і прагненням досягти найбільш ефективного результату, домогтися рекорду у виконанні даної дії. Спортивна діяльність пред'являє величезні вимоги до процесів інформації та її переробки, пам'яті та уваги спортсмена, до його вольовим діям і емоційним станам.

Ціннісні орієнтації - найважливіший компонент структури особистості, однак, аналіз цілого ряду робіт свідчить про відсутність єдності у вивченні їх сутності. Це обумовлено різноманітністю дослідницьких підходів, а також складністю самого феномена, його близькістю з такими особистісними утвореннями як установки, мотиви, інтереси, відносини і т.д.

Насамперед, імпонує точка зору тих дослідників, які бачать в ціннісних орієнтаціях змістовну сторону спрямованості особистості і інтегруючий, системоутворюючий компонент внутрішньої структури особистості. Проявляючись у переконаннях, оцінках, мотивах і потребах особистості, система ціннісних орієнтацій виступає "згорнутою" програмою життєдіяльності. Складна структура потреб, мотивів, інтересів, цілей, світогляду, ідеалів, переконань, що утворює спрямованість особистості, що проявляється у відношенні до об'єктивної дійсності, колективу і самій собі і що реалізується в діяльності, служить психологічною базою ціннісної орієнтації особистості.

Розрізнення соціального значення і його особистісної значущості для людини пояснює процес формування системи цінностей особистості. У системі цінностей особистості виділяються дві групи цінностей: що визнаються особистістю, тобто людина усвідомлює їх існування у суспільстві, але до реалізації їх на практиці не прагне і засвоєні цінності. Ці цінності характеризуються єдністю значення і особистісного сенсу.

Глибоко засвоєні цінності співвідносяться з найбільш важливими і актуальними потребами особистості.

Орієнтація на реалізацію цих цінностей підтримується не тільки розумінням їх важливості, але і позитивним емоційним переживанням.

Ціннісні орієнтації займають вищий ряд в диспозиционной системі спортсмена, вони відіграють вирішальну роль у регуляції діяльності та поведінки, підпорядковуючи собі дію інших рівнів диспозиционной системи особистості. Будучи центральним особистісним утворенням, що виконує регулятивні функції в становленні мотиваційної, вольової, емоційної сфери суб'єкта, готовності особистості до подолання труднощів, у тому числі і в екстремальних умовах відповідальних змагань. Ціннісні орієнтації - це рівень, що визначає сенс життя спортсмена. Формування і динаміка ціннісних орієнтацій спортсмена надають сенс і особливе значення цілям, задають ракурс бачення діяльності (дій, операцій) і самого себе в процесі здійснення.

Під цінностями спортивної діяльності розуміються ті її особливості, які дозволяють людині задовольняти свої матеріальні, духовні та суспільні потреби, служать орієнтирами його соціальної та професійної активності, спрямованої на досягнення суспільно значущих гуманістичних цілей.

З урахуванням специфіки нашого дослідження представляється доцільним поділ цінностей на три групи: цінності-мотиви, цінності-цілі і цінності-умови.

Цінності-мотиви спортсмен запозичує в самій спортивної діяльності і ці цінності сформовані всієї передісторією сучасного спортивного руху.

Цінності-цілі породжуються специфікою власних целеполагающіх дій спортсмена, служать тим зразком, при співвіднесенні з яким спортсмен оцінює свою діяльність і при співвіднесенні з яким можна оцінювати діяльність самого спортсмена, тобто вивчати його спрямованість.

Нарешті, цінності-умови передбачають врахування специфіки регламентації операцій.

У будь-якому виді діяльності завжди присутня значна частка залежності її

Малюнок

успішного здійснення від умов, які або існують як даність (НЕ підконтрольні суб'єкту), або для забезпечення адекватності навичок вимагають високого автоматизму (розумового, сенсорного, психомоторного). Спортсмени як правило діють в жорстких рамках дефіциту часу, складних правил, прояви найвищої автоматизму, високої небезпеки отримання травм та інших численних факторів.

До цінностей-умов відносяться умови середовища, погоди, правил змагань, задатки і обдарованість, досвід, статус і престиж, форми контролю, наявність спеціалізованого сприйняття (почуття води, дистанції, м'яча, партнера та ін ). Саме динаміка цінностей-умов поглинає основну масу часу і сил спортсмена, коли в процесі спортивного тренування і змагань спортсмен тисячократно відточує відповідність власних рухів всім численним цінностям техніки і тактики обраного виду спорту, напрацьованим поколіннями, домагаючись технічної досконалості, майстерності, естетичності та інших цінностей, які служать умовами реалізації цілей і мотивів, без яких будинок спортивної майстерності практично немислимо.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Мотиви особистості в спорті "
  1. СПИСОК
    спорт, 1991. 228 с. 4. Боген М.М. Навчання руховим діям. М.: Фізкультура і спорт, 1985. 193 с. 5. Курамшін Ю.Ф. Теорія і методика фізичної культури. Підручник. М.: Радянський спорт, 2003. 464 с. 6. Лук'яненко В.П. Фізична культура: основи знань: Навчальний посібник. М.: Радянський спорт. 2003. 224 с. 7. Лях В.І. Тести у фізичному вихованні школярів. М.: ТОВ «Фірма
  2. Курашвілі В.А. (ред.). ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА СПОРТСМЕНІВ ІННОВАЦІЙНІ технолігіі, 2008

  3. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері культури, фізичної культури і спорту
    спорту: а) створюють умови для розвитку фізичної культури і спорту; б) організовують і проводять спортивні заходи; в) здійснюють будівництво, утримання та організацію роботи об'єктів і муніципальних установ фізичної культури і спорту (спортивних майданчиків, стадіонів, плавальних басейнів, спортивних шкіл та ін); г) контролюють дотримання встановлених правил, нормативів і стандартів у
  4. § 6. Виховання фізичної культури особистості
    мотиви; b) потреби; е) знання. c) погляди; 2. Осмислення і емоційне прийняття найвищої досконалості в чому-небудь, те, що стає метою діяльності, життєвим прагненням особистості, - це: a) погляди; а) ідеали; b) переконання; е) методи. c) мотиви; 3. Одним із завдань морального виховання є:
  5. § 6. Психічна самозахист особистості 239
    мотиву-ційних спонук і ціннісних орієнтації іншим людям, прогнозування їх поведінки за своїми особистісними моделям, зниження рівня тривожності, почуття провини шляхом виявлення відповідних поведінкових дефектів у інших людей. Реактивний перетворення - заміна нереалізованих тенденцій, бажань на протилежні дії (смикання за кіски вподобаної дівчинки, ненависть до
  6. І.В. Еркомайшвілі. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ, 2004

  7. введени
    мотивацією, чіткими критеріями оцінки результатів, вимагає високої активності від людини. Вона пов'язана з великим фізичним і психічним напруженням, необхідністю долати не тільки опір сильного суперника, а й власні слабкості. Спорт різнобічно формує адаптаційні можливості людини, включаючи соціальні. Безліч соціальних інститутів супроводжують спорт і активно
  8. Тема 31. Адміністративно-правове забезпечення управління культурою, мистецтвом, фізічною культурою, спортом та туризмом
    спортом та туризмом. Система органів управління культурою, мистецтвом, фізічною культурою, спортом та туризмом, їхні Повноваження. Організація управління в кінематографії. Організація управління ТЕЛЕБАЧЕНН и радіомовленням. Органзація управління Видавнича справа. Організація управління засобой масової ІНФОРМАЦІЇ. Організація управління бібліотечною впорався та Музейна справа. Студентам
  9. Складноскорочені силогізми - смітить і Епіхейрема
    спорт (С) Біг (Е) - вид легкої атлетики (D) Біг (Е) - корисний (В) Схема прогресивного смітить: Всі А суть У всі З суть А Всі D суть С Всі Е суть D Всі Е суть У Регресивний смітить виходить з регресивного полісіллогізма шляхом викидання висновків просіллогізма і менших посилок епісіллогізма. Наприклад: Всі рослини (А) суть організми (В) Всі організми (В) суть тіла (С) Усі тіла (С) мають
  10.  § 42. Мотив злочинна ТА ЙОГО види.
      мотівів або Іншої особістої зацікавленості посадової особини. корисливо мотив виразно простежується у складах злочінів, что опісані в ст.168 та ст.191-2. У Деяк статтей КК мотив Визначи як ознакой, что надає злочинна кваліфікованого виду (ч.2 ст.63-1, п. "а", "б" ст.93, ч.2 ст.177, ч.2 ст.178 ТОЩО). У Деяк випадка мотив злочинна віпліває Із самого змісту діспозіції кримінального закону, тоді ВІН
  11.  § 42. Мотив злочинна ТА ЙОГО види.
      мотівів або Іншої особістої зацікавленості посадової особини. корисливо мотив виразно простежується у складах злочінів, что опісані в ст.168 та ст.191-2. У Деяк статтей КК мотив Визначи як ознакой, что надає злочинна кваліфікованого виду (ч.2 ст.63-1, п. "а", "б" ст.93, ч.2 ст.177, ч.2 ст.178 ТОЩО). У Деяк випадка мотив злочинна віпліває Із самого змісту діспозіції кримінального закону, тоді ВІН
  12.  Тема 2. СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
      мотиватора - важливо говорити про мотиви, що спонукають особистість до фізкультурної діяльності. Мотивами до занять фізичною культурою можуть бути: перспективи професійного зростання та мобільності, матеріального благополуччя, боязнь неуспіху, прагнення до розширення кола спілкування, підвищення соціального статусу, підвищення самооцінки, самосовершеностованіе та ін Так, зупинимося докладніше на
  13.  § 9. Механізм злочинного діяння
      мотиваційна сфера особистості злочинця. Усвідомивши ту або іншу потребу, свої інтереси, людина аналізує реальні умови і подумки представляє можливі варіанти своєї поведінки, реалізація яких може задовольнити його бажання в даних умовах. Злочинець зважує всі за і проти щодо кожного варіанта дії і затверджується в найбільш оптимальному для себе варіанті -