Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочину
ГоловнаПравоТеорія держави і права → 
« Попередня Наступна »
Омельченко О.А.. Загальна історія держави і права: Підручник у 2 т. Видання третє, виправлене. Т. 1-М.: ТОН - стожища. - 528 с, 2000 - перейти до змісту підручника

Освіта Македонської держави.

З середини IV в. до н. е.. основну роль в Елладі і в усьому Східному Середземномор'ї почало грати Македонське держава, що утворилася на півночі Балканського півострова. Перехід від протогосударства до ранньої державності в Македонії припав на VI - V ст. до н. е.., це був час і об'єднання окремих областей-царств (організованих політично по типовому для ранньої Греції зразком - див. вище, § 9.1) у відносно централізовану державу, підпорядковане влади єдиного монарха. Військове, політичний і культурний зміцнення Македонії особливо довелося на правління царя Архелая (кінець V в. До н. Е..), При якому чітко проявилися сформовані особливості нової держави: формування на основі ранньої державності не держави-поліса з тією чи іншою формою народовладдя , а військової монархії з сильною владою одноосібною. Історично закономірним стало й те, що таке держава подібно імперіям Сходу відразу виявило прагнення до гегемонії над сусідами (див. § 4.3).

Плекання Македонського держави у другій половині IV в. до н. е.. сприяли два історично випадкових обставини: захоплення багатьох золотих розсипів і перевага у військовому мистецтві, в принципах бойового будови військ і ведення бою; на тому рівні соціально-політичного розвитку грецького світу і при загальній малу чисельність населення полісів цього було цілком достатньо для економічної та військової перемоги. У правління царя Філіппа II (сер. IV в. До н. Е..) Були проведені важливі військові та фінансові реформи. Тоді ж Македонія стала по суті спадковою монархією, де аристократичний рада та формально існуюче народні збори (точніше, збори воїнів) були повністю підпорядковані царської влади; монархія привласнила собі і законодавчі повноваження.

Протягом третьої чверті IV в. до н. е.. Македонія поступово, то військовим шляхом, то військово-політичним тиском, то використовуючи внутрішню ворожнечу серед грецьких полісів і спираючись на промакедонские політичні кола військової олігархії, підпорядкувала собі практично всі міста-держави тодішньої Греції. У 338 р. до н. е.. після перемоги над військами общегреческой коаліції при Херонее була визнана політична гегемонія (керівництво) Македонії. У 331 р. до н. е.. останнім підкорилася спартанське держава. Загалом внутрішня державна організація грецьких полісів була збережена, але деякі політичні повноваження їх були скорочені і передані царю Македонії і новим загальногрецьким політичним інститутам.

Коринфський конгрес 337 р. до н. е.., який оформив нове державно-політичну єдність Греції навколо Македонії, виніс рішення і про загальне військовому поході проти історичного ворога грецьких полісів - Перської держави, яка, крім іншого, притягувала до себе увагу своїми незліченними багатствами.

Військовий розгром і завоювання величезної Перської держави, що займала до того часу Близький і частково Середній Схід, стали основним історичним справою наступника і сина царя Філіппа - знаменитого полководця давнини Олександра Македонського. У роки його правління - 336-323 рр.. до н. е.. - Гегемонія Македонії була поширена на Східне Середземномор'я, Малу Азію, Месопотамію, Східний Іран. У 331 р. до н. е.. в нову імперію влився Єгипет, де був заснований названий на честь завойовника величезне місто - Олександрія; вже до кінця століття він став одним з торгових і культурних центрів новообразо греко-східного світу.

Наприкінці правління Олександра македонська армія і підтримували її війська підвладних народів зробили навіть похід на держави Індії, що закінчився, однак, тільки часткової удачею (див. вище, § 5.1).

В результаті завоювань сформувалося величезна Македонська держава, яка охопила значну частину території всього тодішнього світу і, безумовно, всю найбільш у державному та культурному відношенні розвинену його частину. Землі, що увійшли до складу держави, володіли найдавнішими власними державними традиціями, сформованої соціальної організацією. У складі Македонської держави вони зберегли свою соціальну і державну відособленість, визнавши військову і політичну гегемонію Македонії і що стояв за нею грецького союзу, а також влада єдиної монархії. Політична гегемонія стала основою широкого та тривалого, що пережив Македонську державу, економічного, політичного та культурного впливу Греції на країни і народи Близького і Середнього Сходу; в результаті такого взаємного впливу сформувався особливий соціально-культурний світ еллінізму (як його стали називати в науці з сер. XIX ст.). У державній і правовій сфері еллінізм також сформував особливий уклад, в якому традиції полісної організації грецького світу переплелися з традиціями східної монархії часу її розквіту, а всі разом - з особливостями, притаманними військової імперії, не спирається на національне або культурне єдність.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Освіта Македонської держави. "
  1. Основні етапи державної історії.
    Освіти тут виникли навколо міст-храмів (пізніше греки назвуть їх «номами», але збігалися чи найдавніші області з адміністративними номами I тис. до н. Е.., Невідомо). На чолі стародавнього нома стояв, як правило, жрець-правитель; налічувалося їх в Єгипті до 38-39. З часом номи утворили як би друге «коло» концентрації: царства Верхнього і Нижнього Єгипту. Приблизно в XXXIII в. до н. е..
  2. Найдавніші державно-політичні об'єднання.
    Освіти об'єднуються в подобу держави з організацією, типової для раннього держави. З VI ст. до н. е.. в культурі індоаріїв поширюється буддизм, який багато сприяв політичної централізації та поширенню нових уявлень про ставлення до влади і правителям. У правління династії Нандо магадхско держава відбила похід на Індію Олександра Македонського, виставивши
  3. 1.Економіка і соціальна структура
    утворень, особливості капіталістичної еволюції в Росії. У числі цих особливостей можна назвати: історично стислий термін (пореформене 40-річчя) капіталістичного розвит-ку, своєрідне поєднання спонтанних процесів становлення капіталізму «знизу» з активною протекційною урядовою політикою «зверху» по форсованому розвитку залізничного транспорту та окремих
  4. матеріали правозастосувальної практики органів прокуратури та других правоохороних інституцій.
    Освіти України. Інститут системних досліджень освіти. Українська юридична академія, 1993. - 96 с. 12. Закон України "Про прокуратуру". Наук. - Практ. коментар / Д. М. Бакаєв, Ю. М. Грошевой, В. В. Долежан та ін. - Харків: Рита, 1993. - 176с. 13. Шумський П. В. Прокуратура України. - К.: Вентурі, 1998. - 336с. 14. Відомості Верховної СРСР. - 1979. - № 49. - Ст. 843. 15. Прокурорський
  5. Глава пя-тая. ПРИСТРІЙ ДЕРЖАВИ
    утворення з державою в цілому. Політичний же режим характеризує, як, яким чином здійснюється державна влада в конкретному суспільстві, за допомогою яких прийомів і методів держава виконує своє соціальне призначення: забезпечує економічне життя, громадський порядок, захист громадян, вирішує інші загальносоціальні, національні, класові задачі. Не важко помітити, що
  6. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
    утворень, а з іншого - це розгляд повинен йти з урахуванням своєрідності, особливостей виникнення, розвитку Російської держави, його функціонування на різних етапах. Сенс і мета такого розгляду - в теоретичних відповідях на питання про сучасний державно-правовому стані Росії, про тенденції, шляхи і перспективи її державно-правового розвитку. Але і це ще не все.
  7. Третя республіка у Франції.
    Освіта) п'ята республіка (1958 р.) - напівпрезидентська республіка. Президент очолює раду міністрів, головний головнокомандувач, має право оскаржити законопроект в парламенті і направити його до конституційної ради, право розпуску Національного
  8. Велике переселення народов.Романо-варварські королівства Візантія УІ-УІІвв
    освіту Болгарського царства, що зайняв частину Нижнього Подунав'я та прилеглі райони Балкан. Освіта великих європейських королівств та імперій, що завершилося до 9 в., Практично надовго стабілізувало основні контури політичних зв'язків і державних утворень в Європі. Культура і мистецтво в цей період (званий іноді «темними віками») переживали занепад, почався складний процес
  9. Франкська держава при Каролингах
    утворень. Скориставшись тим, що папа Лев III, рятуючись від. ворожої йому римської знаті, укрився при дворі франкського короля, Карл почав похід у Рим на захист папи. Вдячний тато, не без тиску Карла, у 800 р. вінчав його імператорською короною в соборі Св. Петра в Римі. Так на заході виникла нова імперія, що викликало конфлікт між Карлом і Візантією, імператори якої вважали
  10. Оформлення феодальних структур (IX-X) Регіональні особливості процесу становлення феодальних структур Становлення основ культури феодального часу
    освіту духовних лицарських орденів в епоху Хрестових походів. Перші ордена були засновані в Палестині і в Іспанії в 11-12 ст. У число найбільш відомих і впливових орденів входили іоанніти, тамплієри, Тевтонський орден і орден Алькантари в Іспанії. Крім релігійних орденів в 14-15 ст. виникло чимало інших, що мали світський характер. Серед найбільш відомих - орден Підв'язки, орден
  11. СЕРЕДИНА IX в.
    Освіти. Скоротилося число вищих шкіл, знизився рівень освіченості в середовищі духовенства і чиновництва. Повна перемога духовенства в області духовної культури привела до нехтування природничими науками, до змін в панівних жанрах літературної творчості і, головне, в їх утриманні. Хроніка, агіографія і літургійна поезія - провідні жанри у Візантії VII-IX ст. Їх творці -
  12. Візантія в VIII-X ст.
    Держава, а й Акакія (мішечок з пилом - символ тлінність всього земного). Відразу після вступу на престол імператор вибирав мармур для свого майбутнього саркофага. Після здобутої перемоги над ворогами імператор вступав до Константинополя пішки, а перед ним урочисто несли ікону богородиці як знак того, що саме вона справжня переможниця. Раз на рік імператору належало публічно омивати ноги
  13. Візантія і Балкани в XI-XШвв. Сельджуки в XI-XШвв.
    Держава. Межі та етнічний склад населення. Економічний розвиток: землеробство, скотарство, ремесла, торгівля. Міста Великої Моравії. Громадська структура: лехи, селянські громади. Особливості генезису моравського феодалізму. Слов'яно-візантійські контакти. Християнізація Великої Моравії. Візантійська місія Кирила і Мефодія в Моравії. Початок формування слов'янської церкви. Політичне
© 2014-2022  ibib.ltd.ua