Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоКримінальне право Росії → 
« Попередня Наступна »
П. А. ФЕФЕЛОВ. ГРОМАДСЬКА НЕБЕЗПЕКА злочинного діяння і ОСНОВАНІЕУГОЛОВНОЙ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ. ОСНОВНІ МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ. «Юридична література» Москва -1972, 1972 - перейти до змісту підручника

§ 1. Загальні зауваження



Суспільна небезпека злочинного діяння являє собою найважливіший ознака злочину. Однак соціальна сутність суспільної небезпеки і її структура в кримінально-правовій науці ще не досліджені з достатньою полнотой1. Н. Д. Дурманов, характеризуючи поняття злочину, констатує, що це - дія, вчинена людиною під контролем свідомості, і що суспільна небезпека представляє основний зміст злочину. Не розкриваючи при цьому соціальної сутності суспільної небезпеки, автор обмежується лише вказівкою на ті обставини, від яких вона залежить (об'єкт, характер дії, обстановка вчинення злочину і т. д.) 2.
У багатьох літературних джерелах констатується той факт, що суспільна небезпека злочинного діяння полягає в його шкодочинності і при визначенні поняття суспільної небезпеки акцент робиться на заподіянні об'єктивного шкоди державі, нації і т. д. Майже у всіх підручниках кримінального права вказується,
'Торкаючись структури суспільної небезпеки злочинного діяння, Б. С. Нікіфоров говорить про фактичне ядрі і соціальних елементах, супутніх обставини та наслідки. При цьому автор, на нашу думку, безпідставно виключає суб'єктивну сторону з числа фактичних і соціальних елементів на тій підставі, що нібито умисел і необережність не предмет відображення, а вираз ставлення до відбиваному (див.: Б. С. Никифоров. Про умисел за чинним законодавству. - «Радянська держава і право», 1965, № 6, стор 31). Ми не пропонуємо особо'й структури суспільної небезпеки, розглядаючи в структурі останньої роль елементів злочину та інших обставин, що впливають на ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння.
2 Див: Н. Д. Дурманов. Поняття злочину. М.-Л., 1948, стор 131-132.
Що «суспільно небезпечною є дія або бездіяльність, що посягає на охоронюваний радянським кримінальним правом об'єкт, що заподіює шкоду цьому об'єкту або ставить його в небезпеку заподіяння такої шкоди» 1. В. Н. Кудрявцев, визначаючи поняття суспільної небезпеки, пише: «Суспільна небезпека злочинних дій полягає в тому шкоду, якої вони завдають чи можуть завдати радянській державі» 2. Л. Шуберт у своїй роботі, присвяченій дослідженню суспільної небезпеки злочинного діяння, зазначає, що «суспільно небезпечними визнаються ті діяння, які панівний клас вважає шкідливими для своїх інтересів» 3.
Виходячи із загальноприйнятого погляду на те, що сутність суспільної небезпеки полягає у шкодочинності дії, поняття суспільної небезпеки зазвичай розглядається в радянській юридичній літературі при аналізі об'єктивної сторони складу злочину 4.
Б. С. Никифоров робить спробу розкрити сутність суспільної небезпеки також через шкоду, що заподіюється суспільним відносинам. Але автор робить при цьому акцент на об'єкт злочину, який, на думку автора, визначає політичний зміст злочину і має дуже важливе значення для характеристики інших елементів состава5. Суспільна небезпека дії, вказує він, отримує найбільш
1 Радянське кримінальне право. Загальна частина. М., Юріздат, 1962, стор 124; Радянське кримінальне право. Загальна частина, 1966, стор 101; Радянське кримінальне право. Изд-во МГУ, 1969, стор 72 і ін навч ники. Див також: Н. Ф. Кузнецова. Злочин і переступив ність. Изд-во МГУ, 1969, стор 60.
2 В. Н. Кудрявцев. Що таке злочин. М., Юріздат, 1959, стор 8.
3 Л. Шуберт. Про суспільної небезпеки злочинного дея ня. М., Юріздат, 1960, стор 20.
4 Див А. А. П і о н т к о в с к и й. Вчення про злочин. М., Госюриздат, 1961, стор 157. Див також: Я. М. Б р а і н і н. Кримінальна відповідальність і її підстава у радянському кримінальному праві. М., Юріздат, 1963, стор 158.
5 Див: Б. С. Никифоров. Об'єкт злочину. М., Госюр издат, 1960, стор 130. Див з цього питання також: Г. А. К р і г е р. До питання про поняття об'єкта злочину в радянському кримінальному праві. - «Вісник Московського університету». 1955. № 1, стор 111; В. Н. Кудрявцев. Про співвідношення предмета і об'єкта переступив лення. - Праці Військово-юридичної академії, вип. XIII, 1951, стор 47.
12
виразне і концентроване вираження в тому, що ця дія заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння такої шкоди охоронюваному нормою кримінального закону громадському відношенню, що зважаючи на це стає можливим об'єктом злочину '. Всі наведені вище визначення, на нашу думку, не розкривають в достатній мірі соціальної сутності заподіюваної суспільним відносинам шкоди, шкоди і механізму її заподіяння, а без розкриття соціальної сутності цієї шкоди саме поняття суспільної небезпеки злочинного діяння перетворюється на апріорну категорію.
Об'єктивний шкоду, безумовно, має значення, однак було б неправильно стверджувати, що суспільна небезпека того чи іншого злочинного діяння зводиться тільки до цього. Наведемо приклад. Суб'єкт залазить до чужої кишені з метою викрадення цінностей, які, за його припущенням, там знаходяться. Ці дії суб'єкта представляють реальну суспільну небезпеку, навіть якби кишеню виявився порожнім і об'єктивно власнику передбачуваних цінностей не було заподіяно ніякої шкоди (негідне замах). Або припустимо, що суб'єкт здійснює крадіжку 100 рублів. Якби небезпека цього злочину полягала в об'єктивному шкоду, то справа могла б обмежитися відшкодуванням суб'єктом збитку (цивільна відповідальність). Проте відшкодування збитку в даному випадку є другорядною справою, головне тут полягає в тому, щоб вжити заходів, спрямованих на виправлення особи, яка вчинила злочин, і попередження нових злочинів, застосуванням покарання впливати на свідомість злочинця та інших членів суспільства.
Наведемо ще приклад: військовослужбовець строкової служби скоює злочин, передбачений ст. 245 КК РРФСР, - самовільну відсутність. Об'єктивно, з зовнішнього боку, здавалося б, не заподіяно ніякої шкоди. Однак така дія є суспільно небезпечним. Суспільна небезпека цієї дії полягає не р об'єктивному шкоду, який можна було б відчути, виміряти, а в тому, що якщо не боротися з такими явле-
1 Див Б. С. Н і к і ф о р о в. Об'єкт злочину, стор 138.
13
нями, то дана дія може сприйматися іншими військовослужбовцями як допустимий. Якщо ж дія скоєно невинно або внаслідок стихійного лиха або іншої причини, не залежної від свідомості суб'єкта, воно не визнається злочинним.
Для того, щоб краще усвідомити поняття суспільної небезпеки, необхідно, на нашу думку, перш за все відрізняти суспільну небезпеку від небезпеки взагалі. Небезпека може виходити від стихійних сил природи (землетрус, повінь, дії тварин і т. д.). Але дії дикого звіра, вривається в населений пункт і заподіює шкоду людям, а також громадським і державним організаціям, або падає з неба метеорит, що несе з собою можливість заподіяння шкоди суспільству, не будуть суспільно небезпечними, так як вони не зазіхають на суспільні стосунки, не відносяться до сфери відносин між людьми, а відносяться до дій стихійних сил природи і являють собою відносини людини і стихійних сил природи. Якщо той же дикий звір завдає шкоди людям в результаті навмисної чи необережною діяльності людей (наприклад, випуск його із зоопарку внаслідок необережних дій того чи іншого працівника), тоді постає питання про суспільну небезпеку дій з боку людей, але не тварин, так як цими діями зачіпаються суспільні відносини - відносини між людьми. Небезпека може виходити і від випадкових (невинних) дій людей. Але такі явища також не можуть бути визнані суспільно небезпечними, так як вони позбавлені соціальної сутності, суспільно-політичного змісту, не будучи пов'язані з свідомою діяльністю людей. Вони можуть бути визнані лише небезпечними, але не суспільно небезпечними.
При уважному аналізі кримінального законодавства можна з'ясувати, що саме такий зміст вкладає законодавець, вживаючи в одних випадках термін «суспільна небезпека» і «небезпека» - в інших. Наприклад, при характеристиці інституту необхідної оборони в ст. 13 КК РРФСР говориться, що не є злочином дія, хоча і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинене при захисті інтересів Радянської держави, громадських інтересів, особи або прав оборо-
14
няющая або іншої особи від «суспільно небезпечного» пссягательства шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди. А лрі характеристиці інституту крайньої необхідності йдеться про необхідність усунення «небезпеки», що загрожує інтересам Радянської держави, так як тут головним чином мається на увазі небезпеку, що виникає в результаті дій яких сил природи.
Зі сказаного може бути зроблений висновок, що поняття суспільної небезпеки необхідно розглядати в тісному зв'язку з суб'єктивною стороною злочину.
При цьому слід пам'ятати, що, представляючи собою об'єктивне властивість злочинного діяння, вона не може бути віднесена ні до об'єктивної, ні до суб'єктивної сторони складу злочину. Суспільна небезпека має самостійне значення для характеристики злочину в цілому.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 1. Загальні зауваження "
  1. § 1. Загальні зауваження
    Соціалістичне суспільство, як і всяке інше суспільство, складається з окремих особистостей, які нерозривно пов'язані між собою спільністю інтересів, що спонукають направляти індивідуальну діяльність у кінцевому рахунку по шляху зміцнення і розвитку соціалістичного способу виробництва. При цьому кожна окрема особистість є сукупністю суспільних відносин, кожне цілеспрямоване і
  2. Адміністративна відповідальність
    загальні, кіт. повинно володіти будь-яка особа, яка притягається до адміні-стративно відповідальності (досягнення 16 років, осудність). 2) спеціальні, що відображають а) особливості праці або службового становища (посадова чи-цо, водій, працівник підприємства торгівлі). б) минуле протиправну поведінку (особа, що перебуває під наглядом, особа, раніше притягувався до адміністративної відповідальності). в)
  3. 2. Проблеми науки і культури
    загальні прийоми: цитування добре відомих творів. Таке читання вимагає хорошої підготовки читає, інакше багато чого залишається незрозумілим. Критики прогнозують народження нової літератури, заснованої на оптимізмі, людинолюбство. Але для цього суспільству треба звільнитися від почуття провини, від синдрому зла, вона повинна бути близька позитивізму. Можливо, це буде час, коли головним змістом
  4. § 3. Визначення поняття складу злочину
    загальні для всіх злочинів, винесені законодавцем в Загальну частину КК, бо саме в цьому полягає її призначення. У радянській кримінально-правовій теорії прийнято вважати, що склад злочину вже все злочини. Це правильно, так як склад злочину - сукупність не всіх об'єктивних і суб'єктивних моментів діяння, а лише тих з них, які відображають суспільну небезпеку злочину. В
  5. § 1. Поняття злочину
    загальні, вихідні, в яких можуть і повинні матися на увазі конкретні ознаки злочину, в тому числі матеріального характеру. Товар дійсності і "чисто" матеріальних визначень, оскільки в будь-якому випадку вони повинні бути якимось чином оформлені. Навіть у кримінальному законі, допускающем аналогію при кваліфікації вчиненого як злочинного, така оформлений-ність існує не в меншому
  6. 3. Принципи виконавчої влади
    загальні положення, ідеї, вимоги, які характеризують сутність управлінської діяль-ності. 1. Принцип народовладдя - народ здійснює свою владу непо-безпосередніх і через органи державної влади, однієї з гілок ко-торою є виконавча влада. 2. Принцип верховенства закону, ст. 15 ч. 2 Конституції РФ. 3. Принцип поділу і взаємодії влади. 4. Принцип
  7. 2. 1. за предметом регулювання розрізняють
      загальні - що регулюють загальні відносини загального характеру для всіх галузей і сфер. Загальна частина. б) особливі - що регулюють загальні відносини в конкретній сфе-ре управління. Наприклад: в економіці, культурі, суспільному без-
  8. 3. Держ. службовець
      загальні для всіх держ. службовців та специальн. володіння кіт. свя-Зано з держ. посадами. Наприклад, спеціальними явл. пр. і про-ти наловив інспектора в обл. дотримання податок. з-ва. Загальні права держ. службовця, ст. 9 Обов'язки держ. сл., ст. 10 З-н "Про основи державної. Сл. РФ) Обмеження, пов'язані сгос. Сл., Ст.11. 4. Право вступу на гос. Службу мають громадяни РФ, не моло-же 18 років, володіють
  9. 5. Заохочення застосува. за успішне і добросов. виконання держ. службовцем своїх долж. обов'язків
      зауваження 2) догану 3) сторогой догану 4) попередження про неповну службову відповідність 5) звільнення Гос.сл., який допустив долж. проступок, може бути тимчасово не більше, ніж на 1 міс. до вирішення питання про його дисципл. від-ти відсторонений від виконання должн. об-тей із збереженням грошового утримання. Матер. от-ть держ. сл. настає за служебн. проступок, в рез-ті кіт. завдано матеріальної
  10. Методи здійснення виконавчої влади
      загальні, використовувані при виконанні всіх функцій управління на всіх найважливіших стадіях управлінських процесу, і спеціальні, що застосовуються при здійсненні окремих функцій на окремих стадіях упрвленческого процесу. В якості загальних методів управління виділяють методи переконаний-ня, примусу і заохочення. Переконання являє собою способи впливу на свідомість і поведінку людей, з
© 2014-2022  ibib.ltd.ua