| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Загальні зауваження |
||
|
Суспільна небезпека злочинного діяння являє собою найважливіший ознака злочину. Однак соціальна сутність суспільної небезпеки і її структура в кримінально-правовій науці ще не досліджені з достатньою полнотой1. Н. Д. Дурманов, характеризуючи поняття злочину, констатує, що це - дія, вчинена людиною під контролем свідомості, і що суспільна небезпека представляє основний зміст злочину. Не розкриваючи при цьому соціальної сутності суспільної небезпеки, автор обмежується лише вказівкою на ті обставини, від яких вона залежить (об'єкт, характер дії, обстановка вчинення злочину і т. д.) 2. У багатьох літературних джерелах констатується той факт, що суспільна небезпека злочинного діяння полягає в його шкодочинності і при визначенні поняття суспільної небезпеки акцент робиться на заподіянні об'єктивного шкоди державі, нації і т. д. Майже у всіх підручниках кримінального права вказується, 'Торкаючись структури суспільної небезпеки злочинного діяння, Б. С. Нікіфоров говорить про фактичне ядрі і соціальних елементах, супутніх обставини та наслідки. При цьому автор, на нашу думку, безпідставно виключає суб'єктивну сторону з числа фактичних і соціальних елементів на тій підставі, що нібито умисел і необережність не предмет відображення, а вираз ставлення до відбиваному (див.: Б. С. Никифоров. Про умисел за чинним законодавству. - «Радянська держава і право», 1965, № 6, стор 31). Ми не пропонуємо особо'й структури суспільної небезпеки, розглядаючи в структурі останньої роль елементів злочину та інших обставин, що впливають на ступінь суспільної небезпеки злочинного діяння. 2 Див: Н. Д. Дурманов. Поняття злочину. М.-Л., 1948, стор 131-132. Що «суспільно небезпечною є дія або бездіяльність, що посягає на охоронюваний радянським кримінальним правом об'єкт, що заподіює шкоду цьому об'єкту або ставить його в небезпеку заподіяння такої шкоди» 1. В. Н. Кудрявцев, визначаючи поняття суспільної небезпеки, пише: «Суспільна небезпека злочинних дій полягає в тому шкоду, якої вони завдають чи можуть завдати радянській державі» 2. Л. Шуберт у своїй роботі, присвяченій дослідженню суспільної небезпеки злочинного діяння, зазначає, що «суспільно небезпечними визнаються ті діяння, які панівний клас вважає шкідливими для своїх інтересів» 3. Виходячи із загальноприйнятого погляду на те, що сутність суспільної небезпеки полягає у шкодочинності дії, поняття суспільної небезпеки зазвичай розглядається в радянській юридичній літературі при аналізі об'єктивної сторони складу злочину 4. Б. С. Никифоров робить спробу розкрити сутність суспільної небезпеки також через шкоду, що заподіюється суспільним відносинам. Але автор робить при цьому акцент на об'єкт злочину, який, на думку автора, визначає політичний зміст злочину і має дуже важливе значення для характеристики інших елементів состава5. Суспільна небезпека дії, вказує він, отримує найбільш 2 В. Н. Кудрявцев. Що таке злочин. М., Юріздат, 1959, стор 8. 3 Л. Шуберт. Про суспільної небезпеки злочинного дея ня. М., Юріздат, 1960, стор 20. 4 Див А. А. П і о н т к о в с к и й. Вчення про злочин. М., Госюриздат, 1961, стор 157. Див також: Я. М. Б р а і н і н. Кримінальна відповідальність і її підстава у радянському кримінальному праві. М., Юріздат, 1963, стор 158. 5 Див: Б. С. Никифоров. Об'єкт злочину. М., Госюр издат, 1960, стор 130. Див з цього питання також: Г. А. К р і г е р. До питання про поняття об'єкта злочину в радянському кримінальному праві. - «Вісник Московського університету». 1955. № 1, стор 111; В. Н. Кудрявцев. Про співвідношення предмета і об'єкта переступив лення. - Праці Військово-юридичної академії, вип. XIII, 1951, стор 47. 12 виразне і концентроване вираження в тому, що ця дія заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння такої шкоди охоронюваному нормою кримінального закону громадському відношенню, що зважаючи на це стає можливим об'єктом злочину '. Всі наведені вище визначення, на нашу думку, не розкривають в достатній мірі соціальної сутності заподіюваної суспільним відносинам шкоди, шкоди і механізму її заподіяння, а без розкриття соціальної сутності цієї шкоди саме поняття суспільної небезпеки злочинного діяння перетворюється на апріорну категорію. Об'єктивний шкоду, безумовно, має значення, однак було б неправильно стверджувати, що суспільна небезпека того чи іншого злочинного діяння зводиться тільки до цього. Наведемо приклад. Суб'єкт залазить до чужої кишені з метою викрадення цінностей, які, за його припущенням, там знаходяться. Ці дії суб'єкта представляють реальну суспільну небезпеку, навіть якби кишеню виявився порожнім і об'єктивно власнику передбачуваних цінностей не було заподіяно ніякої шкоди (негідне замах). Або припустимо, що суб'єкт здійснює крадіжку 100 рублів. Якби небезпека цього злочину полягала в об'єктивному шкоду, то справа могла б обмежитися відшкодуванням суб'єктом збитку (цивільна відповідальність). Проте відшкодування збитку в даному випадку є другорядною справою, головне тут полягає в тому, щоб вжити заходів, спрямованих на виправлення особи, яка вчинила злочин, і попередження нових злочинів, застосуванням покарання впливати на свідомість злочинця та інших членів суспільства. Наведемо ще приклад: військовослужбовець строкової служби скоює злочин, передбачений ст. 245 КК РРФСР, - самовільну відсутність. Об'єктивно, з зовнішнього боку, здавалося б, не заподіяно ніякої шкоди. Однак така дія є суспільно небезпечним. Суспільна небезпека цієї дії полягає не р об'єктивному шкоду, який можна було б відчути, виміряти, а в тому, що якщо не боротися з такими явле- 13 нями, то дана дія може сприйматися іншими військовослужбовцями як допустимий. Якщо ж дія скоєно невинно або внаслідок стихійного лиха або іншої причини, не залежної від свідомості суб'єкта, воно не визнається злочинним. Для того, щоб краще усвідомити поняття суспільної небезпеки, необхідно, на нашу думку, перш за все відрізняти суспільну небезпеку від небезпеки взагалі. Небезпека може виходити від стихійних сил природи (землетрус, повінь, дії тварин і т. д.). Але дії дикого звіра, вривається в населений пункт і заподіює шкоду людям, а також громадським і державним організаціям, або падає з неба метеорит, що несе з собою можливість заподіяння шкоди суспільству, не будуть суспільно небезпечними, так як вони не зазіхають на суспільні стосунки, не відносяться до сфери відносин між людьми, а відносяться до дій стихійних сил природи і являють собою відносини людини і стихійних сил природи. Якщо той же дикий звір завдає шкоди людям в результаті навмисної чи необережною діяльності людей (наприклад, випуск його із зоопарку внаслідок необережних дій того чи іншого працівника), тоді постає питання про суспільну небезпеку дій з боку людей, але не тварин, так як цими діями зачіпаються суспільні відносини - відносини між людьми. Небезпека може виходити і від випадкових (невинних) дій людей. Але такі явища також не можуть бути визнані суспільно небезпечними, так як вони позбавлені соціальної сутності, суспільно-політичного змісту, не будучи пов'язані з свідомою діяльністю людей. Вони можуть бути визнані лише небезпечними, але не суспільно небезпечними. При уважному аналізі кримінального законодавства можна з'ясувати, що саме такий зміст вкладає законодавець, вживаючи в одних випадках термін «суспільна небезпека» і «небезпека» - в інших. Наприклад, при характеристиці інституту необхідної оборони в ст. 13 КК РРФСР говориться, що не є злочином дія, хоча і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинене при захисті інтересів Радянської держави, громадських інтересів, особи або прав оборо- 14 няющая або іншої особи від «суспільно небезпечного» пссягательства шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди. А лрі характеристиці інституту крайньої необхідності йдеться про необхідність усунення «небезпеки», що загрожує інтересам Радянської держави, так як тут головним чином мається на увазі небезпеку, що виникає в результаті дій яких сил природи. Зі сказаного може бути зроблений висновок, що поняття суспільної небезпеки необхідно розглядати в тісному зв'язку з суб'єктивною стороною злочину. При цьому слід пам'ятати, що, представляючи собою об'єктивне властивість злочинного діяння, вона не може бути віднесена ні до об'єктивної, ні до суб'єктивної сторони складу злочину. Суспільна небезпека має самостійне значення для характеристики злочину в цілому. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 1. Загальні зауваження " |
||
|
||