Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Організація самостійної роботи |
||
Самостійна робота - це діяльність учнів, спрямована на оволодіння знаннями, вміннями та способами їх застосування на практиці. Оскільки вона проводиться без участі вчителя, вона сприяє розвитку активності дітей, формує довільність уваги, вимагає роздумів. У класі-комплекті ця робота має переважно навчальні та контрольні функції. Тому залежно від мети та завдань її практикують на всіх етапах уроку. Найчастіше це закріплення і повторення старого (близько 60% всього обсягу), рідше-засвоєння нового (близько 20%), частина самостійних робіт призначається для виконання контрольних функцій (близько 20%). На кожному уроці дітям пропонуються перевірочні, підготовчі, навчальні види робіт. Перевірочні необхідні для контролю знань, умінь, способів їх застосування. Вчителі намагаються надавати їм навчальну спрямованість. Діє правило: перевіряючи - навчаємо. Роботи стають «нестрашними», цікавими, економиться час. Виконання їх обов'язково перевіряється, тому завдання, окрім свого прямого призначення - вчити, виконують ще й контрольну функцію. Щоб актуалізувати опорні знання, вміння, необхідні для сприйняття і розуміння нового, дітям пропонують підготовчі вправи: усні і письмові завдання на виділення, порівняння, зіставлення фактів, повторення правил, способів дії, попереднє читання і спостереження, перегляд малюнків та ілюстрацій, складання описів, замальовок, знаходження даних тощо До останнього часу для вивчення нового матеріалу самостійні роботи застосовувалися порівняно мало. Педагогічний досвід показав, що, якщо у учнів немає проблем з читанням і розумінням прочитаного, самостійні роботи можна успішно використовувати і для засвоєння нових знань. При цьому добре розвиваються 320 пізнавальні здібності дітей, успішно формуються навички самоосвіти. Отже, якщо вчитель сформує стійкий навик безпомилкового читання і розуміння прочитаного, у нього будуть хороші шанси успішно здолати програму і навіть заощадити трохи часу на інші заняття. Кількість самостійних робіт на уроці не регламентується. Пропонуючи їх, треба враховувати насамперед можливості учнів; отже, треба так осмислити зміст навчального матеріалу, щоб він був доступним і посильним для учнів. Без гарантії цього робота не буде успішною. Часта зміна видів діяльності також веде до погіршення результатів і збільшення витрат часу. Для учнів 1-4 класів доступні і посильні наступні види самостійної роботи: - підготовчі вправи, які виконуються до вивчення нового матеріалу (повторення за підручником, робота з картками , таблицями тощо); - самостійне вивчення нового матеріалу, аналогічного раніше засвоєного, що проводиться по детальної інструкції; - вправи на закріплення з метою засвоєння способів дії з опорою на алгоритмічні таблиці, приписи, пам'ятки; - всі види тренувальних вправ; - контрольні та перевірочні завдання, які пропонуються після засвоєння всіх частин навчального матеріалу. За формою самостійні роботи можуть бути усними та письмовими. Усні застосовуються рідко і лише за наявності умов. Наприклад, якщо є вільна кімната, де 2-3 дітей можуть виконувати фонетичні вправи, виспівувати нову пісню, вчити вірш, репетирувати сценку. У письмових роботах самостійні завдання необхідно урізноманітнити, щоб рівномірно нагружались всі види пам'яті: зорова, слухова, моторна. Важливо уникати монотонних, нудних завдань, притуплюють сприйняття. Тривалість самостійних робіт обумовлюється багатьма причинами. Насамперед - обсягом і складністю завдання. Воно може бути і невеликим, але якщо учні тільки почали роботу з новим матеріалом, буде потрібно більше часу на його виконання. Збільшують тривалість: 1) низький рівень оволодіння технікою виконання завдань; 2) недостатня підготовленість учнів до сприйняття нового матеріалу; 3) нераціональне поєднання розумових і практичних дій. Буває, що завдання нескладне, але вимагає акуратного оформлення. Потрібно, наприклад, зробити обчислення і заповнити підсумкову табличку. Заповнення її може бути навіть більш важкою операцією, ніж самі обчислення. Тривалість самостійної роботи залежить також від працездатності учнів, обсягу уваги, темпу читання і письма, ступеня оволодіння навчальними вміннями та навичками. 321 Поступово тривалість самостійної роботи можна і потрібно збільшувати, завдання пропонувати більший і складніший (табл. Ефективність самостійної роботи безпосередньо залежить від її організації. Тут немає дрібниць, будь непродуманий крок обертається втратою сил, інтересу, часу. Таблиця 11 Орієнтовні норми часу на самостійну роботу на уроці (у хв) Клас Перше півріччя Друге півріччя 1-й 5-10 10-15 2-й 6 -12 12-17 3-й 8-15 14-18 4-й 15-20 19-25 Плануючи і пропонуючи таку роботу в класі-комплекті, вчитель повинен: - добре розуміти її цілі ; - чітко бачити її місце і роль в загальній структурі навчального процесу та у структурі даного уроку; - орієнтуватися у вимогах на наявний рівень оволодіння навчальним матеріалом; - максимально враховувати рівень підготовленості і можливості учнів; - використовувати активні, індивідуальні та диференційовані завдання; - передбачати труднощі і «бар'єри» , які виникатимуть під час виконання самостійної роботи; - обгрунтовано вибирати її обсяг; - урізноманітнити самостійні завдання за змістом; - пропонувати учням цікаві, нестандартні самостійні роботи, складені у формі вікторин, кросвордів, ігор, лічилок тощо; - визначати тривалість самостійної роботи і стежити за витрачанням часу; - готувати необхідні дидактичні матеріали, зокрема інструкції, приписи, «опори»; - шукати раціональні способи перевірки робіт; - підводити підсумки виконання самостійної роботи; - проектувати розвиваючі самостійні роботи з урахуванням досягнутого рівня; 322 - правильно поєднувати самостійну роботу з роботою під керівництвом вчителя . Не всі предмети і навіть не всі уроки одного і того ж предмета надають однакові можливості для організації самостійної роботи. Найбільше їх на уроках мови, математики, малювання, трудового навчання. Менше - на уроках читання та природознавства. Уроки музики, фізкультури проводяться тільки за участю вчителя. Важливу роль в організації самостійної роботи на всіх уроках грають вказівки: інструкції, алгоритми, приписи, опорні схеми і т.д. За ним діти звіряють правильність своїх дій. Від якості цих матеріалів залежить ефективність управління пізнавальною діяльністю. Вони виконуються у вигляді індивідуальних карток, схем, таблиць або записуються на дошці як загальні інструкції. Зазвичай вчителі заздалегідь на кожну самостійну роботу готують папки або конверти, куди разом з текстами і завданнями кладуть необхідні інструкції. Це називають роздатковим матеріалом, який обов'язково містить «опори»-готові зразки, приклади виконання завдань, міркувань або дій. Якщо учень не знає, як діяти, він зупиняється, чекає, поки вчитель звільниться і зверне на нього увагу, тому інструкції ніколи не завадять. У допомозі діти потребують найбільше при освоєнні нового виду роботи. У цьому випадку методика рекомендує в індивідуальних картках чи на дошці записувати плани (алгоритми, інструкції) роздумів. План - як вирішити задачу Прочитай умову задачі. Якщо не зрозумів, прочитай ще раз, подумай. Повтори умови задачі і її запитання. Що відомо з умови, що треба знайти? Що потрібно дізнатися спочатку? Що потрібно дізнатися потім? Склади план рішення задачі. Вирішуй завдання. Отримай відповідь. Перевір хід рішення, відповідь. Для економії часу на уроці необхідно звести до мінімуму ті пояснення вчителя, які можна дати на дошці або в картках для самостійної роботи. З часом інструкції стають все більш стислими. Та ж інструкція за рішенням завдання в 3 класі прийме такий вигляд: 323 План - як вирішити задачу Виділяю шукане. Складаю вираз. У задачі сказано, що. Складаю рівняння. Вирішую рівняння. Перевіряю відповідь за умовою задачі. Вчителі наполегливо шукають шляхи підвищення інтересу до самостійної роботи. Цьому, зокрема, сприяють завдання, виконання яких вимагає поєднання розумових дій з практичними. Правило, скажімо, потрібно не тільки безпомилково повторити, але і записати в зошиті власні приклади. Інтерес учня підвищується, якщо він рідше помиляється, не відчуває страху перед майбутнім завданням. Все частіше педагоги практикують особистісно-орієнтовані завдання. Використовуються прийоми програмованого навчання, що гарантують від помилок неуважності, які так часто докучають дітям і вчителям. Фактором стабілізації інтересу є обов'язкова перевірка всіх робіт. Учневі важливо знати, як виконано завдання, отримати схвалення вчителя. Можна пройти між партами, переглянути зошити, похвалити, зробити обережні зауваження. Підсумкові, відповідальні і складні завдання оцінюються за повною програмою. Збираються зошити, робляться виправлення червоною пастою, виставляються оцінки, пишуться зауваження. Все це важливо для учнів та їхніх батьків. Самостійна робота дозволяє широко практикувати самоконтроль. Для цього вчитель готує зразок правильного виконання завдання, пише його на зворотному боці перекидний дошки або готує спеціальну таблицю, яку вивішує після завершення роботи. З цією метою застосовуються також різні види перфокарт. Їх опис дають методичні журнали. Увага дітей перфокарти залучають динамікою, елементами гри, цікавістю. Їм цікаво бачити, як один шаблон підходить до робіт учнів всього класу, одні й ті ж конструкції (завдань, пропозицій) використовуються в різних поєднаннях. Відповідальна роль у підтримці інтересу дітей та забезпеченні загальної ефективності навчання належить підручниками. Для початкової школи їх вже давно 324 і обгрунтовано критикують за те, що вони не призначені для самостійної роботи на уроці, оскільки їх тексти потребують коментарів. У звичайній школі так і відбувається: на уроці вчитель пояснює матеріал, а вдома діти лише повторюють і закріплюють його. Учитель малокомплектної школи повинен дуже уважно переглянути підручник, ознайомитися з його логікою і структурою, потім спроектувати на свій клас. Якщо матеріал викладено доступною мовою, з урахуванням особливостей дитячого мислення, робота вчителя істотно спрощується. Він конкретно визначає, які завдання з підручника доцільно давати дітям для самостійної роботи, попередньо проробить її сам, не покладаючись на думку нехай навіть авторитетних, але не знають конкретних умов методистів. З часом він зупиниться на одному з підручників, підготує комплект роздаткових матеріалів, апробує їх, відповідаючи на головне питання - підійде даний підручник для його класу чи ні. Щоб полегшити дітям роботу з підручником, доцільно: 1) у разі необхідності змінювати послідовність дій, запропонованих у підручнику; 2) вводити короткі додаткові пояснення з виконання завдань, 3) доповнювати інструкції підручника алгоритмічними вимогами, до яких звикли діти, наприклад: «роби так», «виписуй так» і т.п. Інструкції повинні бути перш за все зрозумілими, а не чіткими або гранично короткими, як іноді вимагають. Наприклад, при визначенні іменників допоможуть наступні вказівки. Роби так: Усно постав питання до слова - хто, що? Вибери слова, які відповідають на питання - хто, що? Що ці слова означають? Назви предметів, почуттів, явищ природи - це імена іменники. Всі інші - ні. Випиши їх. Переконайся, що зробив правильно. Учитель може або розширити, або скоротити інструкцію, орієнтуючись на рівень підготовленості і можливості учнів класу. Таким чином, самостійна робота в малокомплектній школі - важлива складова частина навчального процесу. Її ефективність визначається багатьма факторами, провідне місце серед яких належить організації. Пропонуючи самостійну роботу, вчитель буде дотримуватися низки обов'язкових вимог. Роздаткові матеріали, таблиці, схеми допоможуть йому підвищити інтерес дітей до виконання самостійних завдань. 325
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Організація самостійної роботи" |
||
|