| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2. Підстави нікчемності (абсолютної недійсності) угод |
||
|
Підстави нікчемності правочинів можна розділити на загальні та спеціальні. Загальні підстави закріплені в гол. 9 ГК "Угоди" нормами про нікчемність: 1. угод, укладених з метою, суперечною основам правопорядку і моральності (ст. 169 ЦК); 2. уявних і удаваних угод (ст. 170 ЦК); 3. угод, укладених громадянином, визнаним недієздатним внаслідок психічного розладу (ст. 171 ЦК); 4. угод, укладених неповнолітнім, яка не досягла чотирнадцяти років (ст. 172 ЦК); 5. угод, укладених з порушенням форми, якщо закон спеціально передбачає такий наслідок (п. 2, 3 ст. 162 і п. 1 ст. 165 ЦК); 6. угод, укладених з порушенням вимог про їх державної реєстрації (п. 1 ст. 165 ЦК). Угоди, здійснені з метою, суперечною основам правопорядку і моральності, нікчемні тому, що являють собою серйозні і небезпечні порушення чинного законодавства, носять антисоціальний характер і посягають на суттєві державні та громадські інтереси. Саме публічний характер інтересів, що порушуються подібними угодами, дозволяє говорити про них як про антисоціальних. Очевидна яскрава антисоціальна спрямованість угод, що створюють загрозу економічній безпеці держави: зовнішньоторговельних операцій юридичних осіб, коли під виглядом товарів, зазначених у ліцензії (наприклад, брухту чорних металів), продаються за кордон сплави рідкісних металів; правочинів, які порушують монопольне право держави на певні види діяльності (наприклад, право на продаж окремих видів озброєння); уявних зовнішньоторговельних угод для переказу валютних коштів, отриманих у кредит, За кордон з метою їх розкрадання (угоди, зроблені з порушенням правил валютного контролю). Аналогічну антисоціальну спрямованість мають угоди, вчинення яких створює загрозу громадській безпеці, наприклад угоди купівлі-продажу бойового озброєння, вибухових матеріалів, боєприпасів, чинені неуповноваженими особами; угоди, спрямовані на виробництво і збут товарів і продукції, володіють властивостями, небезпечними для життя і здоров'я споживачів, і т. п. антисоціальною та угоди, що створюють загрозу моральному здоров'ю нації і порушують вимоги моральності, наприклад угоди з метою поширення на ринку літератури, що пропагує війну, національну, расову чи релігійну ворожнечу, і т . п. Об'єктивну сторону антисоціальних угод складають серйозні та особливо небезпечні порушення закону, найчастіше є злочинними діями, які посягають на основи правопорядку і моральності. При цьому під основами правопорядку слід розуміти принципи права, його основні початку, висловлю- ющіе його сутність, соціальну спрямованість і визначають межі здійснення прав і свобод у суспільстві. Основи моральності - панівні в умовах конкретного суспільства уявлення про добро і зло, погане і хороше, справедливе і несправедливе. Суб'єктивна сторона антисоціальних угод характеризується прямим або непрямим умислом однієї або обох сторін, що вступають в таку угоду. Коло угод, що відносяться до угод, противним основам правопорядку і моральності, формується судовою практикою відповідно до законів і іншими правовими актами. Уявна (фіктивна) угода незначна тому, що вона здійснюється для виду, без наміру створити юридичні наслідки. Інакше кажучи, при здійсненні дій у вигляді уявної угоди відсутня головна ознака угоди - її спрямованість на створення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Уявна угода може бути здійснена у протизаконних цілях (наприклад, лжедареніе майна з метою укрити його від конфіскації) і без таких цілей, але в кожному разі вона абсолютно недійсна (нікчемна), бо суб'єкти, які вчиняють її, не бажають і не мають на увазі наступ правових наслідків, породжуваних угодами такого виду (п. 1 ст. 170 ЦК). На відміну від уявної (фіктивної) незначна удавана угода відбувається з метою прикрити іншу угоду. Удавана угода полягає також тільки для вигляду, але на відміну від уявної прикриває іншу угоду, яку сторони насправді хотіли укласти. Дійсна воля суб'єктів отримує інше вираження. Тому удавана угода сама по собі завжди визнається абсолютно недійсною (незначною), а до угоди, яку сторони дійсно мали на увазі, з урахуванням істоти угоди застосовуються відповідні правила (п. 2 ст. 170 ЦК). Угоди, здійснені особами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічного розладу, є нікчемною тому, що у таких осіб відсутня здатність до самостійної, цілеспрямованої діяльності та оцінки її наслідків. Нікчемними є всі угоди, зроблені такими громадянами, включаючи дрібні побутові. Якщо на момент здійснення операції громадянин, що страждає психічними розладами, не був визнаний судом недієздатним, але не міг розуміти значення дій або керувати ними, то така угода може бути визнана недійсною за позовом його опікуна (п. 2 ст. 177). В інтересах громадянина, визнаного недієздатним внаслідок психічного розладу, досконала їм угода може бути на вимогу його опікуна визнаний судом дійсним, якщо вона зроблена до вигоди цього громадянина (п. 2 ст. 171 ЦК). Наприклад, недієздатною особою була здійснена операція з купівлі квартири. Внаслідок зміни ситуації на ринку угода втрачає економічну привабливість для продавця, і він "згадує" про її нікчемності і вимагає повернення квартири. У цьому випадку опікун недієздатної особи може на противагу вимогам продавця пред'явити позов про визнання угоди з купівлі квартири дійсною як досконалої до вигоди опікуваного ним громадянина. Угоди, скоєні неповнолітніми, які не досягли чотирнадцяти років, за загальним правилом нікчемні тому, що такі неповнолітні діти не здатні повною мірою самостійно, цілеспрямовано оцінювати свої дії та їх наслідки. Тому в будь-якому випадку нікчемні угоди, зроблені самостійно малолітніми, які не досягли шести років. Всі угоди за малолітніх, які не досягли шести років, можуть здійснювати від їх імені тільки батьки, усиновителі або опікуни. Малолітні у віці від шести до чотирнадцяти років можуть вчиняти: дрібні побутові угоди; угоди, спрямовані на безоплатне отримання вигоди, не потребують нотаріального посвідчення або державної реєстрації; угоди з розпорядження коштами, наданими законним представником або за згодою останнього третьою особою для певної мети або для вільного розпорядження (п. 2 ст. 28 ЦК). Інші угоди, вчинені малолітнім у віці від шести до чотирнадцяти років самостійно від свого імені, абсолютно недійсні (нікчемні). В інтересах малолітньої совершеннал їм угода може бути на вимогу його батьків, усиновителів або опікуна визнаний судом дійсним, якщо вона зроблена до вигоди малолітнього (п. 2 ст. 172 ЦК). Нікчемність угоди, укладеної з порушенням форми, грунтується на тому, що угоду не додана необхідна з точки зору закону або угоди між сторонами форма, що дає можливість правильного сприйняття волі суб'єктів. Нікчемність угоди та інші наслідки порушення форми угоди описані в § 3 цієї глави. Нікчемні угоди, зроблені в належній формі, але з порушенням вимог державної реєстрації. Адже для того щоб угода, що вимагає державної реєстрації, породила цивільно-правові наслідки, необхідна наявність юридичного складу, що включає як саму таку угоду, так і факт її державної реєстрації. Нікчемність правочинів, спрямованих на обмеження правоздатності та дієздатності громадян, випливає з того, що правоздатність і дієздатність громадянина - це невід'ємні соціально-правові властивості особистості, що відображають основи правового положення особистості в суспільстві. Тому угоди, спрямовані на обмеження правоздатності та дієздатності громадян, певною мірою зазіхають на основи правопорядку в державі. Нікчемні угоди, зроблені опікуном без попередньої згоди органів опіки та піклування, якщо вони можуть спричинити відчуження, у тому числі обмін або дарування майна підопічного, здачу його в оренду (оренду), безоплатне користування або заставу; відмова від належних підопічному прав, розділ його майна або виділення з нього часткою, а також зменшення майна підопічного. Аналогічні угоди також незначні, якщо піклувальник дав згоду на їх вчинення без поперед- ного дозволу органів опіки та піклування (п. 2 ст. 37 ЦК). Нікчемні угоди опікунів і піклувальників з підопічними, за винятком передачі майна в дар або безоплатне користування (п. 3 ст. 37 ЦК). Нікчемні угоди, що тягнуть відмову від права або обмеження права учасника повного товариства знайомитися з усією документацією (п. 3 ст. 71 ЦК); угоди між учасниками повного товариства про обмеження або усунення їх відповідальності за зобов'язаннями товариства (п. 3 ст. 75 ЦК); угоди між учасниками повного товариства про відмову від права вийти з товариства (п. 2 ст. 77 ЦК). Нікчемні угоди про відмову громадянина на отримання від кредитної організації вкладу на першу вимогу (п. 2 ст. 837 ЦК); угоди зі страхування підприємницького ризику особи, яка не є страхувальником (ст. 933 ЦК), і т. д. Наведений перелік спеціальних підстав нікчемності (абсолютної недійсності) угод можна без праці розширити. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2. Підстави нікчемності (абсолютної недійсності) угод " |
||
|
||